Максим Бохер

Шаблон:Науковець Макси́м Бо́хер (Шаблон:Lang-en; 28 серпня 1867 — 12 вересня 1918) — американський математик і педагог. Він публікував праці в галузі диференціальних рівнянь, числових рядів і алгебри, написав всього близько 100 наукових статей.

Максим Бохер був членом Американської академії мистецтв і наук (1899), академіком Національної академії наук США (1909), президентом Американського математичного товариства (1909—1910), членом Американського філософського товариства (1916). Бохер був також одним з редакторів журналу Annals of Mathematics, засновником і першим редактором періодичного видання Transactions of the American Mathematical SocietyШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Життєпис

Максим Бохер народився в Бостоні (штат Массачусетс) у сім'ї професора сучасних мов з Массачусетського технологічного інституту Фердінанда Бохера (Шаблон:Lang-en та його дружини Керолайн Літтл (Шаблон:Lang-en). Отримав добротну домашню освіту, у 1883 році закінчив місцеву Шаблон:Не перекладено. У 1888 році закінчив Гарвардський університет здобувши диплом бакалавра. Під час навчання у Гарварді Бохер опанував надзвичайно широке коло дисциплін, у тому числі математику, філософію, латинську та інші мови, хімію, зоологію, географію, геологію, метеорологію, мистецтво Давнього Риму і музикуШаблон:Sfn.

Продемонстровані ним видатні наукові здібності дозволили заслужити одразу декілька стипендій, на які Бохер виїхав до Європи; там він відвідував Геттінгенський університет, де познайомився з Феліксом Кляйном та іншими провідними математиками: Шаблон:Не перекладено, Германом Шварцом, Шаблон:Не перекладено і Вольдемаром Фогтом. У 1891 році Бохер став доктором філософії, захистивши у Геттінгені дисертацію на тему «Über die Reihenentwicklungen der Potentialtheorie» (Про розкладання функції потенціалу в ряд), яка була виконана на пропозицію Кляйна. За цю працю Бохер отримав премію від Геттінгенського університетуШаблон:Sfn.

У тому ж 1891 році Бохер зустрів у Геттінгені Марі Німанн (Шаблон:Lang-de), у липні 1891 року вони поженилися. У їхній сім'ї народилось троє дітей: Гелен, Естер і ФредерікШаблон:Sfn.

Після захисту дисертації Бохер став викладачем Гарвардського університету і працював там до кінця свого життя. У Гарварді в 1894 році він був призначений помічником професора (доцентом), а у 1904 році — професором математики. Обирався президентом Американського математичного товариства на період з 1908 до 1910 року. У 1912-му Бохер був запрошеним доповідачем на Міжнародному конгресі математиків (Кембридж, Англія).

У віці 46 років здоров'я Бохера стало різко погіршуватись. Він помер п'ять років по тому в Кембриджі (Массачусетс) після важкої і тривалої хвороби.

Наукова діяльність

Основні праці Бохера присвячені теорії диференціальних і алгебричних рівнянь та геометріїШаблон:Sfn. Він узагальнив диференціальне рівняння Ламе так, що воно включало в собі як спеціальний випадок рівняння другого порядку. Довів, що циклоїдальні поверхні забезпечують уніфіковану геометричну основу для широкого класу диференціальних рівняньШаблон:Sfn. Бохер дав перше пояснення Шаблон:Не перекладено (1906) та увів цей термін у широке використання.

У комплексному аналізі він опублікував Шаблон:Не перекладено, що носить його ім'я.

Назву «рівняння Бохера» носить диференціальне рівняння другого порядку:

$y^{″}+\frac{1}{2}[\frac{m_1}{x-a_1}+\cdots +\frac{m_{n-1}}{x-a_{n-1}}]y^{\prime }+\frac{1}{4}\left[\frac{A_0+A_{1}x+\cdots +A_{\ell }{x}^{\ell }}{(x-a_1{)}_1^m(x-a_2{)}_2^m\cdots (x-a_{n-1}{)}_{n-1}^m}\right]y=0$.

Бохер написав низку підручників для вищої школи, його «Вступ до вищої алгебри» (Introduction to Higher Algebra, MacMillan 1907) і «Вступ до теорії інтегральних рівнянь» (Introduction to the study of Integral Equations, Cambridge University Press 1909, перевиданий у 1971 році) довгі роки служили головними посібниками з цих тем і були перекладені декількома мовами. Він також став автором декількох популярних підручників, у тому числі з тригонометрії та аналітичної геометрії.

Меморіальна премія Бохера

Меморіальна премія Бохера (Шаблон:Lang-en) присуджується Американським математичним товариством раз на три роки за видатні дослідження в галузі математичного аналізу. Серед лауреатів премії: Шаблон:Div col

• Шаблон:Не перекладено (1928)
• Шаблон:Не перекладено (1924)
• Джордж Біркгофф (1923)
• Норберт Вінер (1933)
• Джессі Дуглас (1943)
• Шаблон:Не перекладено (1969)
• Луїс Каффареллі (1984)
• Пол Джозеф Коен (1964)
• Соломон Лефшец (1924)
• Марстон Морс (1933)
• Джон фон Нейман (1938).
• Луїс Ніренберг (1959).

Основні праці

• 1894: Ueber die Reihenentwicklungen der Potentialtheorie via Internet Archive
• 1900: «Randwertaufgaben bei Gewöhnlich Differentialgleichung», Encyclopädie der mathematischen Wissenschaften Band 2–1–1.
• 1907: (with E.P.R.DuVal) Introduction to Higher Algebra via HathiTrust
• 1909: Introduction to the study of Integral Equations via Internet Archive
• 1917: Leçons sur les méthodes de Sturm dans la théorie des équations différentielles linéaires et leurs développements modernes via Internet Archive.

Література

• Шаблон:Книга

Посилання

• Шаблон:HШаблон:MacTutor Biography
• William F. Osgood Maxime Bôcher Шаблон:Wayback біографічні мемуари Національної академії наук.
• Шаблон:MathGenealogy
• William F. Osgood Maxime Bôcher. 1867–1918 // Національна академія наук. Біографічні мемуари.