Таблиця сумарних площ

Матеріал з testwiki
Версія від 06:08, 14 листопада 2024, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Використання таблиці сумарних площ (2.) магічного квадрата шостого порядку (1.) для підсумовування підпрямокутника його значень; кожна кольорова пляма висвітлює суму всередині прямокутника її кольору.

Табли́ця сума́рних пло́щ (Шаблон:Lang-en) — це структура даних та алгоритм для швидкого й ефективного породжування суми значень у прямокутній підмножині ґратки. В галузі обробки зображень вона також відома як інтегра́льне зобра́ження (Шаблон:Lang-en). Її було запроваджено в комп'ютерній графіці 1984 року Шаблон:Нп для використання з MIP-текстуруванням. У комп'ютернім баченні її популяризував Льюїс,[1] а потім вона отримала назву «інтегрального зображення» та широке використання в системі Віоли — Джонса виявляння об'єктів 2001 року. Історично цей принцип дуже добре відомий у дослідженні багатовимірних функцій розподілу ймовірності, а саме в обчисленні двовимірних (або N-вимірних) імовірностей (площ під розподілом імовірності) з відповідних кумулятивних функцій розподілу.[2]

Алгоритм

Як підказує назва, значення в будь-якій точці (xy) таблиці сумарних площ — це сума всіх пікселів вище та ліворуч від (xy), включно:[3][4]

I(x,y)=xxyyi(x,y)

де i(x,y) це значення пікселя в (x, y).

Таблицю сумарних площ можливо ефективно обчислювати за один прохід зображенням, оскільки значення в ній в (xy) це просто[5]

I(x,y)=i(x,y)+I(x,y1)+I(x1,y)I(x1,y1) (Зверніть увагу, що цю сумарну матрицю обчислюють з верхнього лівого кута)
Опис обчислення суми в структурі даних/алгоритмі таблиці сумарних площ

Щойно таблицю сумарних площ було обчислено, для обчислення суми яскравостей будь-якої прямокутної області потрібно рівно чотири посилання на масив незалежно від розміру області. Тобто, за позначень на рисунку праворуч, маючи A=(x0, y0), B=(x1, y0), C=(x0, y1) та D=(x1, y1), сума i(x, y) у прямокутнику, охопленому A, B, C та D, дорівнює:

x0<xx1y0<yy1i(x,y)=I(D)+I(A)I(B)I(C)

Розширення

Цей метод природно розширюється на неперервні області.[2]

Цей метод також можливо розширити на зображення високої вимірності.[6] Якщо кути прямокутника — xp з p в {0,1}d, то суму значень зображення, які містяться в цьому прямокутнику, обчислюють за формулою

p{0,1}d(1)dp1I(xp)

де I(x) — інтегральне зображенням в x, а d — вимірність зображення. Запис xp відповідає у наведеному вище прикладі d=2, A=x(0,0), B=x(1,0), C=x(1,1) та D=x(0,1). У нейровізуалізації, наприклад, зображення мають вимірність d=3 або d=4, при використанні вокселів або вокселів із часовою міткою.

Цей метод було розширено до інтегрального зображення високого порядку, як у праці Фана зі співавт.,[7] які запропонували два, три або чотири інтегральні зображення для швидкого та ефективного обчислювання стандартного відхилення (дисперсії), коефіцієнту асиметрії та коефіцієнта ексцесу локального блоку зображення. Це описано докладно нижче:

Для обчислювання дисперсії та стандартного відхилення блоку нам потрібні два інтегральні зображення:

I(x,y)=xxyyi(x,y)
I2(x,y)=xxyyi2(x,y)

Дисперсію визначають як

Var(X)=1ni=1n(xiμ)2.

Нехай S1 та S2 позначують суми блоку ABCD з I та I2 відповідно. Обчислювати S1 та S2 інтегральними зображеннями швидко. Тепер ми перетворюємо рівняння дисперсії так:

Var(X)=1ni=1n(xi22μxi+μ2)=1n(i=1n(xi)22i=1n(μxi)+i=1n(μ2))=1n(i=1n(xi)22i=1n(μxi)+n(μ2))
=1n(i=1n(xi)22μi=1n(xi)+n(μ2))=1n(S22S1/nS1+n((S1/n)2))=1n(S2(S1)2/n)

Де μ=S1/n, а S2=i=1n(xi2) .

Подібно до оцінювання середнього значення (μ) та дисперсії (Var), для яких потрібні інтегральні зображення першого та другого степеня зображення відповідно (тобто I,I2), маніпуляції, подібні до згаданих вище, можливо виконати з третім і четвертим степенями зображень (тобто I3(x,y),I4(x,y)) для отримання коефіцієнтів асиметрії та ексцесу.[7] Але одна важлива деталь втілення, яку слід мати на увазі для вищевказаних методів, як зазначили Ф. Шафаіт зі співавт.,[8] полягає в переповненні цілих чисел, що виникає для інтегральних зображень вищого порядку у випадку використання 32-розрядних цілих чисел.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Відео лекцій