Таблиця сумарних площ

Табли́ця сума́рних пло́щ (Шаблон:Lang-en) — це структура даних та алгоритм для швидкого й ефективного породжування суми значень у прямокутній підмножині ґратки. В галузі обробки зображень вона також відома як інтегра́льне зобра́ження (Шаблон:Lang-en). Її було запроваджено в комп'ютерній графіці 1984 року Шаблон:Нп для використання з MIP-текстуруванням. У комп'ютернім баченні її популяризував Льюїс,[1] а потім вона отримала назву «інтегрального зображення» та широке використання в системі Віоли — Джонса виявляння об'єктів 2001 року. Історично цей принцип дуже добре відомий у дослідженні багатовимірних функцій розподілу ймовірності, а саме в обчисленні двовимірних (або N-вимірних) імовірностей (площ під розподілом імовірності) з відповідних кумулятивних функцій розподілу.[2]
Алгоритм
Як підказує назва, значення в будь-якій точці (x, y) таблиці сумарних площ — це сума всіх пікселів вище та ліворуч від (x, y), включно:[3][4]
де це значення пікселя в (x, y).
Таблицю сумарних площ можливо ефективно обчислювати за один прохід зображенням, оскільки значення в ній в (x, y) це просто[5]
- (Зверніть увагу, що цю сумарну матрицю обчислюють з верхнього лівого кута)

Щойно таблицю сумарних площ було обчислено, для обчислення суми яскравостей будь-якої прямокутної області потрібно рівно чотири посилання на масив незалежно від розміру області. Тобто, за позначень на рисунку праворуч, маючи A=(x0, y0), B=(x1, y0), C=(x0, y1) та D=(x1, y1), сума i(x, y) у прямокутнику, охопленому A, B, C та D, дорівнює:
Розширення
Цей метод природно розширюється на неперервні області.[2]
Цей метод також можливо розширити на зображення високої вимірності.[6] Якщо кути прямокутника — з в , то суму значень зображення, які містяться в цьому прямокутнику, обчислюють за формулою
де — інтегральне зображенням в , а — вимірність зображення. Запис відповідає у наведеному вище прикладі , , , та . У нейровізуалізації, наприклад, зображення мають вимірність або , при використанні вокселів або вокселів із часовою міткою.
Цей метод було розширено до інтегрального зображення високого порядку, як у праці Фана зі співавт.,[7] які запропонували два, три або чотири інтегральні зображення для швидкого та ефективного обчислювання стандартного відхилення (дисперсії), коефіцієнту асиметрії та коефіцієнта ексцесу локального блоку зображення. Це описано докладно нижче:
Для обчислювання дисперсії та стандартного відхилення блоку нам потрібні два інтегральні зображення:
Дисперсію визначають як
Нехай та позначують суми блоку з та відповідно. Обчислювати та інтегральними зображеннями швидко. Тепер ми перетворюємо рівняння дисперсії так:
Де , а .
Подібно до оцінювання середнього значення () та дисперсії (), для яких потрібні інтегральні зображення першого та другого степеня зображення відповідно (тобто ), маніпуляції, подібні до згаданих вище, можливо виконати з третім і четвертим степенями зображень (тобто ) для отримання коефіцієнтів асиметрії та ексцесу.[7] Але одна важлива деталь втілення, яку слід мати на увазі для вищевказаних методів, як зазначили Ф. Шафаіт зі співавт.,[8] полягає в переповненні цілих чисел, що виникає для інтегральних зображень вищого порядку у випадку використання 32-розрядних цілих чисел.
Див. також
Примітки
Посилання
- Відео лекцій
- Вступ до теорії алгоритму інтегрального зображення Шаблон:Ref-en
- Демонстрація безперервної версії алгоритму інтегрального зображення від Wolfram Demonstrations Project Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite conference Шаблон:Ref-en
- ↑ 2,0 2,1 Шаблон:Cite conference Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite conference Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite conference Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite web Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite journal Шаблон:Ref-en
- ↑ 7,0 7,1 Шаблон:Cite book Шаблон:Webarchive Шаблон:Ref-en
- ↑ Шаблон:Cite journal Шаблон:Ref-en