Шедар

Шедар (α Кассіопеї, Шаблон:Lang-la, скорочено — α Cas) — зоря другої величини в сузір'ї Кассіопеї. Хоча вона й позначена Йоганном Баєром як «α», візуальна яскравість α Кассіопеї дуже близька до β Кассіопеї — (Каф) і вона може виглядати трохи яскравішою або тьмянішою залежно від обраного діапазону.

Назви

Абд аль-Рахман аль-Суфі і Улугбек називали зорю Шаблон:Lang-ar (Аль-Дхат аль-Курсій), що означає «дама в кріслі». Джованні Баттіста Річчолі передав цю назву як Дат Елкарті.

Назва Шедар вперше трапляється в Альфонсових таблицях тринадцятого століття. Вона походить від Шаблон:Lang-ar (şadr, що означає «груди») і позначає розташування зорі в серці міфологічної цариці Кассіопеї.

Ян Гевелій у своїх творах вживав назву Шаблон:Lang, втім, існували й інші транслітерації з арабської, такі як Shedar, Shadar, Sheder, Seder, Shedis та Shedir. Робоча група із назв зір (Шаблон:Lang-en, WGSN), організована Міжнародним астрономічним союзом 2016 року, схвалила для зорі назву Schedar (Шедар) 21 серпня 2016 року, на одному зі своїх перших засідань.

α Cassiopeiae — позначення Баєра.

Китайська назва зорі — Шаблон:Lang (Шаблон:Lang, «четверта зоря Ван Лян»), — стосується китайського астеризму Шаблон:Lang (Шаблон:Lang, Ван Лян), на честь відомого колісника періоду Весни й Осені. Астеризм складається з Альфи, Бети, Каппи, Ети і Лямбди Кассіопеї.

Видимість

Кассіопея в контексті Чумацького Шляху .

При схиленні 56° 32' пн. ш., Шедар видимий в усій північній півкулі. Зорю можуть бачити й більшість спостерігачів по всьому світу, які перебувають на північ від 33° південної широти, зокрема, її видно в таких містах південної півкулі як Перт чи Сантьяго, хоча й невисоко над горизонтом. Шедар розташований на околиці галактики Чумацький Шлях, тому є й інші помітні небесні об'єкти, які можна побачити поблизу цієї зорі — серед них туманність Пакман, NGC 436 і NGC 457.

Альфа Кассіопеї досягає свого зеніту над такими містами, як Единбург, Копенгаген і Москва. У Європі, Росії та на північноамериканському континенті аж до Лос-Анджелеса (а також в інших місцях, що мають північну широту більше 33°) зоря ніколи не заходить за горизонт. Оскільки Шедар має другу зоряну величину (як і β Cas), її добре видно неозброєним оком, однак Світлове забруднення, характерне для більшості міст, може заважати цьому.

Найкращий час для спостереження в північній півкулі — пізні осінні місяці, коли Кассіопея проходить через меридіан опівночі, але з огляду на те, що в багатьох місцях північної півкулі вона не заходить за горизонт, її можна бачити протягом усього року.

Фотометрична змінність

Залежно від застосованої фотометричної системи, Шедар трохи яскравіший або тьмяніший, ніж Каф, β в сузір'ї. Система UBV протягом другої половини XX століття вказувала на видиму зоряну величину, яка коливалася від +2,20 до +2,23, таким чином вона вважалася трохи яскравішою, ніж Каф з її змінною величиною від +2,25 до +2,31. Проте розрахунки у візуальній смузі видимого світла довжиною від 500 до 600 нанометрів, зроблені Флоор Ван Левен (Floor Van Leeuwen) 2007 року дали нове вимірювання для обох зір, +2,4107 для Шедар і +2,3579 для Каф, що свідчать про те, що найяскравішою зорею сузір'я є Каф. Плутанина виникає через те, що різні інструменти роблять вимірювання в дещо різних діапазонах хвиль.

Розміри

З розвитком оптичної інтерферометрії в 1990-х роках, кутовий діаметр Шедара було виміряно 1998 році на різних довжинах хвиль у діапазоні 500—850 нм. Результатом став затемнене по периметру кутове вимірювання у 5,62 ± 0,06 кутових мілісекунд (mas), діаметр, що дорівнює приблизно 0,393 а. о. або 42,3 радіуса Сонця, припускаючи паралакс у 14,29 mas. Порівнюючи з орбітою Меркурія (що обертається навколо Сонця на відстані приблизно 0,4   а.о.), фотосфера Шедара простягається приблизно до середини орбіти Меркурія.

Характеристики

Зоряне поле Кассіопеї показує α Cas, оранжевий гігант, відносно до інших зір у сузір'ї.

Шедар — червоний гігант, спектральний клас якого K0IIIa — тобто, Шедар значно холодніший за Сонце. Однак, оскільки він наближається до завершення своєї еволюції, фотосфера зорі істотно розширилася, даючи болометричну світність, що приблизно в 676 разів перевищує світність Сонця.

Згідно з переглянутими даними Гіппаркос (van Leeuwen, 2007), розрахункова відстань до зорі становить близько 70 парсек або 228 світлових років. Як і всі гігантські зорі, Шедар обертається повільно, зі швидкістю приблизно 21 км/с на екваторі — з такою швидкістю зорі потрібно приблизно 102 дні, щоб зробити один повний оберт на своїй осі.

Шедар іноді класифікують як змінну зорю, але з XIX століття змінність не було виявлено. Крім того, у Вашингтонському каталозі парних зір зазначено три оптичні супутники Шедара, але всі вони можуть бути лише розташованими на одній лінії зору з Землі.

Вік Шедара оцінюється від 100 до 200 мільйонів років, більшу частину якого він був блакитно-білою зорею головної послідовності спектрального класу В.

Зображення

Ілюстрація з глобуса Меркатора, де Шедар зображений біля серця небесної цариці.

У 1551 р. Герард Меркатор, фламандський картограф, виготовив небесний глобус, зобразивши 48 традиційних сузір'їв Птолемея та два інших, Волосся Вероніки і Антиной. На цьому глобусі він представив Кассіопею як царицю Ефіопії, покарану за її вихваляння й прикуту до перевернутого стільця. Шедар позначено біля її лівої груді, що відображає арабське етимологічне походження назви.

Див. також

• Москва — Кассіопея — радянський науково-фантастичний фільм про подорож до системи Шедар.

Посилання

• Harvard Map Collection The Mercator Globes
• The Internet Encyclopedia of Science: Shedar (Alpha Cassiopeiae) Шаблон:Webarchive