Теплова інерція

Теплова інерція — це термін, використовуваний в основному в інженерному і науковому моделюванні теплопередачі, і що означає сукупність властивостей матеріалу, пов'язаних з теплопровідністю і об'ємною теплоємністю.

Наприклад, можна зустріти вирази цей матеріал має велику теплову інерцію, або Теплова інерція відіграє важливу роль в цій системі, які означають те, що ефекти в динаміці є визначальний для цієї моделі, і розрахунки в стаціонарному стані можуть дати неточні результати. Іншими словами теплова інерція характеризує здатність чинити опір зміні температури за певний час.

Цей термін відбиває наукову аналогію і не пов'язаний безпосередньо з терміном інерція, використовуваним в механіці.

Теплова інерція матеріалу може бути визначена за формулою:

$I=\sqrt{k\rho c},$

де

$k$ — теплопровідність (Шаблон:Lang-en),

$\rho$ — щільність матеріалу,

$c$ — питома теплоємність матеріалу.

Множина $\rho c$ являє собою об'ємну теплоємність.

У системі SI одиницею вимірювання теплової інерції є Дж м${-2}^{}$ K${-1}^{}$ с${-1/2}^{}$, яку інколи називають Кіффер (Шаблон:Lang-en), або зрідка, т'ю (Шаблон:Lang-en). Теплова інерція інколи в науковій літературі називається тепловою активністю або термічною активністю.

Для матеріалів на поверхні планети, теплова інерція є ключовою властивістю, що визначає сезонні і добові коливання температур, і зазвичай залежить від фізичних властивостей гірських порід, що знаходяться біля поверхні. У дистанційному зондуванні теплова інерція залежить від складного поєднання гранулометричного складу, багатства гірських порід, виходу на поверхню тих або інших пластів і від міри отвердіння. Грубу оцінку величини теплової інерції іноді можна отримати, виходячи з амплітуди добових коливань температури (тобто, з максимальної температури відняти мінімальну температуру поверхні). Температура поверхонь з низькою тепловою інерцією значно змінюється впродовж дня, тоді як температура поверхонь з високою тепловою інерцією не зазнає радикальних змін. У поєднанні з іншими даними теплова інерція може допомогти охарактеризувати матеріали поверхні і геологічні процеси, відповідальні за формування цих матеріалів.

Теплова інерція океанів є основним чинником, що впливає на зміну клімату у віддаленій перспективі (Шаблон:Lang-en) і на міру глобального потепління.

За рахунок метану з газових гідратів, сибірських боліт і вуглекислого газу, розчиненого в океанах може статися нагрів на 10-20 градусів. Швидкість цього процесу, що самопідсилюється, обмежена тепловою інерцією океану, і він займе не менше 10 років. Цьому процесу можна протистояти тільки різкими високотехнологічними втручаннями.

Див. також

• Тепловий баланс Землі
• Зміна клімату

Ресурси Інтернету

• Карнаухов А. В. К вопросу об устойчивости химического баланса атмосферы и теплового баланса Земли // Биофизика. — 1994. — Том 39, вып. 1. [1] Шаблон:Webarchive
• http://www.science-education.ru/106-7725 Шаблон:Webarchive
• http://www.science-education.ru/106-7730 Шаблон:Webarchive
• http://www.science-education.ru/108-8621 Шаблон:Webarchive