Теорема Сохоцького — Веєрштрасса

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Сохоцького — Веєрштрасса (також теорема Казораті, теорема Казораті — Веєрштрасса) — теорема в комплексному аналізі, що описує поведінку голоморфної функції в околі істотно особливої точки. А саме відповідно до цієї теореми множина значень цієї функції в довільно малому околі істотно особливої точки є щільною множиною в множині комплексних чисел.

Вперше опублікована Казораті і Сохоцьким в 1868 році, згодом Веєрштрассом у 1876 році.

Значним посиленням теореми є велика теорема Пікара, згідно з якою множиною значень насправді є всі комплексні числа, за винятком можливо лише одного.

Твердження теореми

Нехай функція f — голоморфна у відкритій множині U  {z0} і в точці z0 має істотно особливу точку. Тоді для будь-якого числа A{} можна знайти послідовність точок zn таких що limnznz0 і також limnf(zn)A. Іншими словами якщо D¯=D(z0,r){z0} — довільний проколотий круг з центром в точці z0, що міститься в U  {z0}, то множина f(D¯) є щільною в множині комплексних чисел.

Доведення

Нехай спершу A=. Оскільки функція f не може бути обмеженою в довільному проколотому крузі D(z0,r){z0} з центром в істотно особливій точці то в цьому крузі можна знайти точку z1 в якій |f(z1)|>1. У той же спосіб визначається існування числа z2D(z0,r/2){z0} для якого |f(z2)|>2 і загалом чисел znD(z0,r/n){z0} для яких |f(zn)|>n.

Очевидно, що в цьому випадку limnznz0 і також limnf(zn).

Нехай тепер A.

Якщо для кожного проколотого круга D(z0,r){z0} існує така точка zrD(z0,r){z0} для якої f(zr)=A то послідовність із твердження теореми можна визначити взявши zn=zr/n. Тоді f(zn)=A для всіх n і limnznz0.

Якщо ж в деякому проколотому крузі D(z0,r){z0}, що міститься в U  {z0} функція f(z)A то можна визначити функцію:

g(z)=1f(z)A

Вона буде голоморфною в D(z0,r){z0} і матиме істотно особливу точку в z0. Тому з уже доведеного можна знайти послідовність точок znD(z0,r){z0} таких що limnznz0 і також limng(zn).

Але тоді також:

limnf(zn)=A+limn1f(gn)=A,

що завершує доведення теореми.

Див. також

Джерела