Принцип обумовленості
При́нцип обумо́вленості (Шаблон:Lang-en) — це фішерівський принцип статистичного висновування, який було формально означено та досліджено Шаблон:Нп в його статті 1962 року в Шаблон:Нп. Неформально принцип обумовленості можливо вважати твердженням, що експерименти, які не було здійснено фактично, є статистично нерелевантними.
Разом із принципом достатності, з версії Бірнбаума цього принципу випливає знаменитий принцип правдоподібності. І хоча релевантність цього доведення для аналізу даних залишається серед статистиків спірною, багато баєсівців та правдоподібників вважають принцип правдоподібності для статистичного висновування засадничим.
Формулювання
Принцип обумовленості висуває твердження про експеримент E, який можливо описати як суміш декількох складових експериментів Eh, де h є Шаблон:Нп (тобто, статистикою, чий розподіл імовірності не залежить від невідомих значень параметра). Воно означає, що спостерігання конкретного виходу x експерименту E є еквівалентним спостеріганню значення h та взяттю спостереження xh зі складового експерименту Eh, наприклад, підкидання грального кубика (чиїм значенням є h = 1 ... 6) для визначення того, який з шести експериментів здійснити (експеримент EШаблон:Sub ... EШаблон:Sub).
Відтак, принцип обумовленості може бути викладено формально наступним чином:
- Принцип обумовленості: Якщо E є будь-яким експериментом, що має вигляд суміші складових експериментів Eh, тоді для кожного результату експерименту E [...] свідченневе значення будь-якого результату x сумішевого експерименту E є таким же, як і відповідного результату xh відповідного складового експерименту Eh, що було здійснено фактично, з ігноруванням загальної сумішевої структури експерименту (див. Шаблон:Harvnb).
Ілюстрацію принципу обумовленості в контексті біоінформатики наведено в праці Шаблон:Harvtxt.
Примітки
- Шаблон:Cite journal Шаблон:Ref-en
- Шаблон:Cite book Шаблон:Ref-en
- Шаблон:Cite journal (With discussion.) Шаблон:Ref-en