Поліноми Лаґерра

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поліноми Лаґерраортогональні поліноми, названі на честь французького математика Едмона Лаґерра.


Визначення

Поліномами Лаґерра називаються канонічні розв'язки диференційного рівняння

xy+(1x)y+ny=0

що є лінійним диференційним рівнянням другого порядку і має несингулярний розв'язок лише для невід'ємних цілих n. Для даних поліномів справедлива також явна формула Родрігеса:

Ln(x)=exn!dndxn(exxn).

Поліноми Лаґерра можна задати рекурсивно. Для цього слід взяти:

L0(x)=1
L1(x)=1x

і визначити наступні поліноми за допомогою формули:

Lk+1(x)=1k+1((2k+1x)Lk(x)kLk1(x)).

Приклади

Прикладами поліномів Лаґерра найменших степенів є:

n Ln(x)
0 1
1 x+1
2 12(x24x+2)
3 16(x3+9x218x+6)
4 124(x416x3+72x296x+24)
5 1120(x5+25x4200x3+600x2600x+120)
6 1720(x636x5+450x42400x3+5400x24320x+720)
Графіки поліномів Лаґерра.

Узагальнені поліноми Лаґерра

Узагальненими поліномами Лаґерра називаються поліноми визначені за допомогою узагальненої формули Родрігеса:

f(x)={xαex/Γ(1+α)if x>0,0if x<0,

Тоді звичайні поліноми Лаґерра є окремим випадком:

E[Ln(X)Lm(X)]=0 whenever nm.

Узагальнений поліном Леґерра степеня n також можна визначити за допомогою формули Ln(α)(x)=i=0n(1)i(n+αni)xii!

Також виконуються рекурентні співвідношення:

Ln(α+β+1)(x+y)=i=0nLi(α)(x)Lni(β)(y),

Зокрема

Ln(α+1)(x)=i=0nLi(α)(x) і Ln(α)(x)=i=0n(αβ+ni1ni)Li(β)(x), або Ln(α)(x)=i=0n(αβ+nni)Li(βi)(x);

Приклади

Прикладами узагальнених поліномів Лаґерра найменших степенів є:

L0(α)(x)=1
L1(α)(x)=x+α+1
L2(α)(x)=x22(α+2)x+(α+2)(α+1)2
L3(α)(x)=x36+(α+3)x22(α+2)(α+3)x2+(α+1)(α+2)(α+3)6

Ортогональність

Узагальнені поліноми Лаґерра є ортогональними на проміжку [0, ∞) з вагою xα e −x:

0xαexLn(α)(x)Lm(α)(x)dx=Γ(n+α+1)n!δn,m,

Для звичайних поліномів Лаґерра виконується рівність:

f,g=0f(x)g(x)exdx.

Література

  • Abramowitz, Milton; Stegun, Irene A., eds. (1965), "Chapter 22", Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, New York: Dover, ISBN 0-486-61272-4 .
  • B Spain, M G Smith, Functions of mathematical physics, Van Nostrand Reinhold Company, London, 1970. Chapter 10 deals with Laguerre polynomials.
  • Eric W. Weisstein, "Laguerre Polynomial Шаблон:Webarchive", From MathWorld—A Wolfram Web Resource.
  • Шаблон:Cite book
  • S. S. Bayin (2006), Mathematical Methods in Science and Engineering, Wiley, Chapter 3.

Шаблон:Ортогональні поліноми (список)