Нерівність Шапіро

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нерівність Шапіро запропонована Г. Шапіро 1954 року.

Заява про нерівність

Нехай n — натуральне число, а x1,x2,,xn — додатні числа, такі що:

  • n парне і n12, або
  • n непарне і n23.

Тоді Нерівність Шапіро стверджує, що

i=1nxixi+1+xi+2n2

де xn+1=x1,xn+2=x2.

Для більших значень n нерівність Шаблон:Уточнити2 і сувора нижня межа дорівнює γn2, де γ0.9891.

Початкові доведення нерівності в основних випадках n=12 (Годунова та Левін, 1976) та n=23 (Troesch, 1989) покладаються на чисельні розрахунки. 2002 року PJ Bushell та JB McLeod опублікували аналітичні доведення для n=12.

Значення γ було визначено 1971 року Володимиром Дрінфельдом, який виграв Медаль Філдса 1990 року. Окремо Дрінфельд показав, що точна нижня межа γ задана 12ψ(0), де ψ — функція опуклої оболонки f(x)=ex і g(x)=2ex+ex2 (Тобто область над графіком ψ є опуклою оболонкою об'єднання областей над графіками f і g).

Внутрішні локальні міміми лівої частини завжди n2 (Nowosad, 1968).

Контрприклади для більших n

Перший контрприклад був знайдений Lighthill 1956 року для n=20:

x20=(1+5ϵ,6ϵ,1+4ϵ,5ϵ,1+3ϵ,4ϵ,1+2ϵ,3ϵ,1+ϵ,2ϵ,1+2ϵ,ϵ,1+3ϵ,2ϵ,1+4ϵ,3ϵ,1+5ϵ,4ϵ,1+6ϵ,5ϵ), де ϵ близька до 0.

Тоді ліва частина дорівнює 10ϵ2+O(ϵ3), тобто <10, коли ϵ достатньо мале.

Наступним контрприклад для n=14 навів Троуш (1985):

x14 = (0, 42, 2, 42, 4, 41, 5, 39, 4, 38, 2, 38, 0, 40) (Troesch, 1985)

Література

Посилання