Карбонатна кислота

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Chembox Карбона́тна кислота́, також ву́гільна, вуглецева кислота́ (вуглекислота) — слабка двоосновна кислота з хімічною формулою H2CO3. У чистому вигляді нестійка[1]. Утворюється в малих кількостях при розчиненні вуглекислого газу у воді, в тому числі і вуглекислого газу з повітря. Утворює ряд стійких неорганічних та органічних похідних: солі (карбонати та гідрокарбонати), естери, аміди та ін

Фізичні властивості

Молекула вугільної кислоти має плоску будову. Центральний вуглецевий атом має sp²-гібридизацію. У гідрокарбонат- карбонат-аніонів відбувається делокалізація π-зв'язку. Довжина зв'язку C—O в карбонат-іоні становить 129 пм.

Хімічні властивості

Рівновага у водних розчинах та кислотність

Вугільна кислота існує у водних розчинах в стані рівноваги з гідратом діоксиду вуглецю:

 CO2 H2O(p) H2CO3(p), константа рівноваги при 25 °C Kp=  [H2CO3] [CO2 H2O]=1,70 103

Швидкість прямої реакції 0,039 с−1, зворотної — 23 с−1.

У свою чергу розчинений гідрат діоксиду вуглецю знаходиться в рівновазі з газоподібним діоксидом вуглецю:

 CO2 H2O(p) CO2 +  H2O ​​]

Дана рівновагу при підвищенні температури зсувається вправо, а при підвищенні тиску — вліво (докладніше див. Абсорбція газів).

Вугільна кислота піддається оборотньому гідролізу, створюючи при цьому кисле середовище:

 H2CO3+  H2O HCO3+  H3O+, константа кислотної дисоціації при 25 °C Ka1=  [HCO3] [H3O+] [H2CO3]=2,5 104

Однак, для практичних розрахунків частіше використовують уявну константу кислотності, що враховує рівновагу вугільної кислоти з гідратом діоксиду вуглецю:

Ka=  [HCO3] [H3O+] [CO2 H2O]=4,27 107

гідрокарбонат-іон піддається подальшому гідролізу по реакції

 HCO3+  H2O CO32+  H3O+, константа кислотності при 25 °C Ka2=  [CO32] [H3O+] [HCO3]=4,68 1011

Таким чином, в розчинах, що містять вугільну кислоту, створюється складна рівноважна система, яку можна зобразити у загальному вигляді таким чином:

 CO2   H2OCO2 H2O H2CO3  H+HCO3  H+CO32(*)

Значення pH в такій системі, яке відповідає насиченому розчину діоксиду вуглецю в воді при 25 °C і тиску 760 мм рт. ст., можна розрахувати по формулі:

pH12lg(KaL)=3,9, где L = 0,034 моль/л — розчинність CO2 в воді при вказаних умовах.

Розкладання

При збовтуванні, підвищенні температури розчину і/або пониженні парціального тиску діоксиду вуглецю рівновагу в системі  ( ) зміщується вліво, що призводить до розкладання частини вугільної кислоти на воду і діоксид вуглецю. При кипінні розчину вугільна кислота розкладається повністю:

 H2CO3 H2O+  CO2 

Взаємодія з основами та солями

Вугільна кислота вступає в реакції нейтралізації з розчинами основ, утворюючи середні та кислі солі (хімія) — карбонати та гідрокарбонати відповідно:

 H2CO3+2  NaOH (конц.)   Na2CO3+2  H2O ​​]
 H2CO3+  NaOH (розч.)   NaHCO3+  H2O ​​]
 H2CO3+  Ca(OH)2 CaCO3 +2  H2O ​​]
 H2CO3+  NH3 H2O NH4HCO3+  H2O ​​]

При взаємодії вугільної кислоти з карбонатами утворюються гідрокарбонати:

 H2CO3+  Na2CO3 2  NaHCO3
 H2CO3+  CaCO3 Ca(HCO3)2

Отримання

Вугільна кислота утворюється при розчиненні у воді діоксиду вуглецю:

 CO2+H2O CO2 H2O H2CO3

Вміст вугільної кислоти в розчині збільшується при зниженні температури розчину та збільшенні тиску вуглекислого газу.

Також вугільна кислота утворюється при взаємодії її солей (карбонатів та гідрокарбонатів) з більш сильною кислотою. При цьому велика частина утворилася вугільної кислоти, як правило, розкладається на воду і діоксид вуглецю:

 Na2CO3+2  HCl 2  NaCl+  H2CO3
 H2CO3 H2O+  CO2 

Застосування

Вугільна кислота завжди присутня у водних розчинах вуглекислого газу (див. Газована вода).

В біохімії використовується властивість рівноважної системи змінювати тиск газу пропорційно зміні змісту іонів оксонію (кислотності) при постійній температурі. Це дозволяє реєструвати в реальному часі хід ферментативних реакцій, що протікають із зміною pH розчину.

Органічні похідні

Вугільну кислоту формально можна розглядати як карбонову кислоту з гідроксильною групою замість вуглеводневої залишку. У цій якості вона може утворювати всі похідні, характерні для карбонових кислот[2].

Деякі представники подібних сполук перераховані в таблиці.

Клас сполук Приклад сполук
Естери полікарбонат
Хлороангідриди фосген
Аміди сечовина
Нітрили ціанові кислоти
Ангідриди піровуглецева кислота

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Шаблон:Бібліоінформація

Шаблон:Inorganic-compound-stub