Ефект Перселла

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефект Перселла — підсилення флуоресцентного спонтанного випромінювання молекули оточенням. Ефект відкрив Едвард Міллз Перселл як підсилення випромінювання атома в резонаторі[1]. Величина підсилення задається множником Перселла[2]:

FP=34π2(λcn)3(QV)

де (λc/n) — довжина хвилі в матеріалі, Q — добротність резонатора, а V — його об'єм.

Одну з інтерпретацій дає квантова електродинаміка в резонаторі[3]. Золоте правило Фермі говорить, що ймовірність переходу для системи атом у вакуумі або атом у резонаторі пропорційний густині кінцевих станів. У резонаторі в умовах резонансу густина кінцевих станів зростає (хоча саме число станів не обов'язково). Множник Перселла є відношенням густини станів у резонаторі

ρc=1ΔνV

до густини станів у вільному просторі[4]

ρf=8πn3ν2c3.

Оскільки

Q=ν/Δν,
ρc/ρf=c38πn3ν2QνV=18π(λn)3(QV),

що дає правильний результат з точністю до сталого множника.

Теорія[5][6] передбачає, що фотонне середовище може контролювати швидкість радіаційної рекомбінації джерела світла.

Ефект Перселла можна використати для моделювання однофотонних джерел для квантової криптографії[7]. Контроль швидкості спонтанного випромінювання, а отже, підвищення ефективності генерації фотона є важливою вимогою при розробці однофотонних джерел на квантових точках[8].

Виноски

Шаблон:Reflist

Шаблон:Physics-stub

  1. E. M. Purcell, Phys. Rev. 69, 681 (1946). DOI web link
  2. Шаблон:Cite web
  3. Шаблон:Cite journal
  4. Шаблон:Cite journal
  5. V. P. Bykov, Spontaneous emission from a medium with a band spectrum, Soviet Journal of Quantum Electronics 4, 861 (1975).
  6. E. Yablonovitch, Inhibited spontaneous emission in solid-state physics and electronics, Physical Review Letters 58, 2059(1987).
  7. Шаблон:Cite journal
  8. Шаблон:Cite journal