Дослід Ламмерта

До́слід Ла́ммерта — фізичний експеримент 1929 року, поставлений німецьким фізиком-експериментатором Бертольдом Ламмертом для підтвердження розподілу Максвелла.

Дослід Ламмерта

У досліді використовується ящик із газом, молекули якого вилітають через отвір назовні. Діаметр отвору набагато менший від довжини вільного пробігу молекул, молекул у ящику багато, так що виліт частини з них не змінює розподілу за швидкостями всередині ящика. Колеса селектора, на поверхні яких є виступи, що пропускають або зупиняють молекули, які летять, обертаються з кутовою швидкістю $\omega$. Так, подолавши перше колесо, молекула летить відстань $l$ до другого, яке за цей час повертається на кут $\alpha$. Виконується співвідношення:

$\frac{l}{v}=\frac{\alpha }{\omega }$

Так, регулюючи $l$, $\alpha$ і $\omega$, можна пропускати лише молекули з певною швидкістю $v$. Молекули, що пролетіли через друге колесо, залишають слід на пластині. Провівши експеримент для різних значень $v$ можна отримати експериментальну картину розподілу швидкостей у досліджуваному газі.

Результатом експерименту було підтвердження розподілу Максвелла зі значно більшою точністю, ніж у досліді Штерна 1920 року, який давав наближені відомості про характер розподілу. Схема експерименту подібна до досліду, який 1927 року провів американський фізик-експериментатор Джон Елдридж, проте визнано, що саме дослід Ламмерта експериментально підтвердив розподіл Максвелла.

Література

• Шаблон:Стаття
• Шаблон:Стаття
• Савельев И. В. Курс общей физики. — Т. 1. Механика. Молекулярная физика и термодинамика. — С. 320—321.
• Шаблон:Книга