Гіпотеза Крамера

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза Крамера — теоретико-числова гіпотеза, сформульована шведським математиком Крамером в 1936 році,[1] яка стверджує, що

pn+1pn=O(ln2pn), 

де pn означає nпросте число, а O — це O велике. Коротко кажучи, це означає, що прогалини між послідовними простими завжди маленькі. За гіпотезою, всі прості числа повинні відповідати межі

lim supnpn+1pn(logpn)2=1.

Ця гіпотеза поки що не доведена і не спростована.

Евристичне обґрунтування

Гіпотеза Крамера ґрунтується на ймовірнісній моделі (істотно евристичній) розподілу простих чисел, в якій передбачається, що ймовірність того, що натуральне число x є простим, дорівнює приблизно 1lnx. Ця модель відома як Модель простих Крамера. Крамер довів у своїй моделі, що згадана гіпотеза істинна з імовірністю 1.[1]

Доведені результати про прогалини між простими числами

Крамер також дав умовний доказ слабшого твердження про те, що

pn+1pn=O(pnlnpn)

припускаючи істинною гіпотезу Рімана.[1]

З іншого боку, E. Westzynthius довів в 1931 році, що величина пробілів між простими більша, ніж логарифмічна. Тобто,[2]

lim supn+pn+1pnlnpn=.

Гіпотеза Крамера-Гренвіля

Функція прогалин між простими числами

Шаблон:Нп запропонував гіпотезу про асимптотичну рівність для найбільших прогалин між простими, дещо більш сильну, ніж гіпотеза Крамера.[3]

У ймовірнісній моделі,

lim supnpn+1pnln2pn=c, де c=1.

Але константа c можливо не така, як для простих, за Шаблон:Нп. Ендрю Гренвіль в 1995 році стверджував, що константа c=2eγ1.1229.[4], де γ — Стала Ейлера—Маскероні.

В праці[5] М. Вольф запропонував формулу для максимальної відстані G(x) між подальшими прямими числами меншими за x, що виражена через функцію розподілу простих чисел π(x):

G(x)xπ(x)(2ln(π(x))ln(x)+c0),

де c0=ln(C2)=0.2778769..., а C2=1.3203236... є константа простих-близнюків.

Томас Найслі обчислив багато найбільших прогалин між простими.[6] Він перевірив якість гіпотези Крамера, вимірявши частку R логарифма простих до квадратного кореня розміру прогалини між простими; він писав, «Для найбільших відомих прогалин, R залишається рівним приблизно 1,13», що показує, як мінімум в діапазоні його обчислень, що гренвіллево поліпшення гіпотези Крамера бачиться як найкраще наближення для даних.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Посилання