Гідроксид нікелю

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Chembox entry

Пробірка посередині містить осад гідроксиду нікелю (II)

Гідрокси́д ні́келю (II) неорганічна сполука з формулою Ni(OH)2. Це світло-зелена тверда речовина, яка розчиняється при розкладанні в аміаку та амінах і атакується кислотами. Він є електроактивним, перетворюючись на гідроксид окислу Ni (III), що веде до широкого застосування в акумуляторних батареях.[1]

Властивості

Гідроксид нікелю(II) має два добре охарактеризовані поліморфи, α і β. Структура α складається з шарів Ni(OH)2 із проміжними аніонами або водою.[2][3] Форма β приймає гексагональне щільне пакувння структури іонів Ni2+ та OH-. У присутності води поліморф α типово перекристалізується до β-форми.[4] Крім поліморфів α та β описано кілька γ гідроксидів нікелю, які відрізняються кристалічними структурами із значно більшими міжрядковими відстанями.

Мінеральна форма Ni(OH)2, теофраститу, вперше була ідентифікована у регіоні Верміон на півночі Греції в 1980 році. В прирді він зустрічається, як напівпрозорий смарагдово-зелений кристал, сформований у тонких слоях біля меж кристалів ідокраси або хлориту.[5] Нікелево-магнієвий варіант мінералу (Ni, Mg)(OH)2 раніше був виявлений в Хагдейлі на острові Унст в Шотландії.[6]

Отримання

Дія концентрованих лугів на розчин солей двовалентного нікелю:

NiSOA4+2NaOH=Ni(OH)A2+NaA2SOA4

NiClA2+2NaOH=Ni(OH)A2+2NaCl

Фізичні властивості

Гідроксид нікелю - утворює світло-зелені кристали тригональної сингонії,просторова група P 3m1, параметры ячейки a = 0,3117 нм, c = 0,4595 нм, Z = 1.

Хімічні властивості

Реакції

Гідроксид нікелю(II) часто застосовується в акумуляторах електричних автомобілів.[3] Зокрема, Ni(OH)2 легко окислюється до оксигідроксиду нікелю, NiOOH у поєднанні з реакцією відновлення, часто гідриду металу (реакції 1 і 2).[7]

Реакція 1 Ni(OH)2 + OH - → NiO(OH) + H2O + e -

Реакція 2 M + H2 O + e - → MH + OH -

Чиста реакція (в H2O) Ni(OH)2 + M → NiOOH + MH

Реакція розкладу: Ni(OH)A2tNiO+HA2O

З кислотами: Ni(OH)A2+2HCl=NiClA2+2HA2O

З лугами з утворенням комплексних солей : Ni(OH)A2+2NaOHNaA2[Ni(OH)4] тетрагідроксонікелат (II) натрію

Є відновником: 2Ni(OH)A2+ClA2+2KOH=2Ni(OH)A3+2KCl

З двох поліморфів α-Ni(OH)2 , що теоретично має більш високу здатність, і тому, як правило, вважається кращим в електрохімічному застосуванні. Однак він перетворюється на β-Ni(OH)2 у лужних розчинах, що призводить до багатьох досліджень щодо можливості стабілізації електродів α-Ni (OH) 2 для промислового застосування.[4]

Синтез

Синтез тягне за собою обробку водних розчинів солей нікелю(II) гідроксидом калію.[8]

Токсичність

Іон Ni2+ — відомий канцероген. Токсичність та пов'язані з цим проблеми безпеки спричинили дослідження підвищення енергетичної щільності електродів Ni (OH)2, таких як додавання гідроксидів кальцію або кобальту.[1]

Умови зберігання

Місце зберігання повинно бути якомога ближче до лабораторії, в якій будуть використовуватися канцерогени, щоб перевозити лише невеликі кількості, необхідні для дослідів.

Див. також

Посилання

Шаблон:Reflist

  1. 1,0 1,1 Шаблон:Cite journal
  2. Шаблон:Cite journal
  3. 3,0 3,1 Шаблон:Cite journal
  4. 4,0 4,1 Шаблон:Cite journal
  5. Шаблон:Cite journal
  6. Шаблон:Cite journal
  7. Шаблон:Cite journal
  8. Glemser, O. (1963) «Nickel(II) Hydroxide» in ""Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd ed. G. Brauer (ed.), Academic Press, NY. Vol. 1. p. 1549.