Гамільтонів принцип

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:UniboxПри́нцип Га́мільтона — у механіці системи матеріальних точок означає таке:

Перехід з одного стану в інший за заданий інтервал часу [t0,t1] відбувається для системи такого роду так, що перша варіація функціонала

I=t0t1(TU)dt

дорівнює нулю: рух системи здійснюється функціями, які серед всіх допустимих рухів роблять згаданий вище інтеграл стаціонарним, тобто рівняння руху системи збігається з рівнянням Ойлера-Лаґранжа для функціонала I. При цьому T означає кінетичну, а U — потенційну енергії системи, а L=TU — функцію Лагранжа. Інтерес тут фокусується в першу чергу на зверненні першої варіації функціонала I у нуль, а не на питанні про екстремум. Завдання такого роду також називають варіаційними завданнями.

Принцип Гамільтона є одним із формулювань принципу найменшої дії.

Приклад

Нехай матеріальна точка рухається під впливом сили тяжіння (вільне падіння). При цьому для кінетичної і потенційної енергії мають місце формули:

T=my'22
U=mgy

(m — маса, y(t) — висота точки до часу t0)

Інтеграл для функції Лагранжа:

I(y)=t0t1(TU)dt=mt0t1(y2/2+gy)dt

Згідно з принципом Гамільтона рівняння руху системи є рівняння Ейлера-Лаґранжа для функціонала I(y):

mgmdydt=0,

тобто y=g

таким чином


y(t)=C1+C2t+gt22

Це — рівняння руху для вільного падіння.

Відомий з механіки принцип Гамільтона можна перенести і на інші фізичні процеси, так що варіаційні принципи є загальним методом складання рівнянь у математичній фізиці.

Інші завдання

Разом із завданнями для функціоналів вигляду

I(y)=x0x1f(x,y,y)dx

існують також і інші постановки завдань.

Як необхідні умови екстремуму указуються тільки рівняння Ойлера-Лаґранжа. Існують і інші необхідні умови, аналогічні приведеним вище.

Значення

Варіаційне числення грає основоположну роль в складанні рівнянь механіки і теоретичної фізики. Більшість цих рівнянь можуть бути отримані на основі варіаційного принципу за допомогою поняття енергії.

Див. також

Література

  • Бронштейн И. Н., Семендяев К. А. Справочник по математике для инженеров и учащихся втузов. — М.: Наука, 1980. — 976 с., ил.