Буряк

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otheruses Шаблон:Automatic taxobox

Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові). Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.

В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — Шаблон:Lang-pl, у Росії — Шаблон:Lang-ru (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка)[1][2]

Шаблон:Nobr[3]

Види

Історія

Червоний буряк у книзі 1586 року
Буряковий квас, із якого готують традиційний український борщ

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході та Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри та супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем»[4].

Як овочева і лікарська рослина буряк звичайний відомий за 1500—2000 років до н. е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.[5] Перші згадки про буряки на Русі з'являються у X—XI ст., поширеними вони стають у XIV, а в XVII вже відбувається поділ на кормові й харчові сорти[6]. Буряк згадується в «Ізборнику Святослава» XI століття як «сеукла» або «сеϋклъ» (від грецького σεῦκλον)[7][8].

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку[9]. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити та практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

Борщ

З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.

Застосування

Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск[10].

Література

  • Карпенко П. В. Свекловодство. Изд-е 3-е, перер., М.: Колос, 1964. Шаблон:Ref-ru

Посилання

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Шаблон:Технічні культури-доробити Шаблон:Технічні культури Шаблон:Овочеві культури Шаблон:Taxonbar

  1. Шаблон:Грінченко
  2. све́кла Шаблон:Webarchive // Російсько-українські словники
  3. Шаблон:Книга
  4. Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.100-102
  5. Буряк Шаблон:Webarchive // Фармацевтична енциклопедія
  6. Садовнича В. В. Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України. — Харків: КСД, 2014. — 352 с.
  7. Артюх Л. Ф. Україна, держава: харчування та їжа // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. р.— К.: Вид-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
  8. Этимологический словарь Фасмера Шаблон:Webarchive Шаблон:Ref-ru
  9. Шаблон:Cite journal
  10. Шаблон:Cite web Шаблон:Webarchive