Математична індукція

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otheruses

Математи́чна інду́кція — це застосування принципу індукції для доведення теорем у математиці. Зазвичай полягає в доведенні правильності твердження стосовно одного з натуральних чисел, а потім всіх наступних.

Принцип індукції полягає в тому, що нескінченна послідовність тверджень Pi, i=1,,, правильна якщо:

  1. P1 — правильне, та
  2. із правильності Pk випливає правильність (істинність) Pk+1 для всіх k.

Індуктивне доведення наочно може бути представлене у вигляді т.зв. принципу доміно. Нехай довільне число кісточок доміно виставлено в ряд таким чином, що кожна кісточка, падаючи, обов'язково перекине наступну за нею кісточку (це індукційний перехід). Тоді, якщо ми штовхнемо першу кісточку (це база індукції), то всі кісточки в ряду впадуть.

На практиці використовується, щоб довести істинність певного твердження для всіх натуральних чисел. Для цього спочатку перевіряється істинність твердження за номером 1 - база (базис) індукції, а потім доводиться, що, якщо правдиве твердження з номером n, то правдиве й наступне твердження за номером n + 1 - крок індукції, або індукційний перехід.

Формулювання

Припустимо, що потрібно встановити справедливість нескінченної послідовності тверджень, пронумерованих натуральними числами: P1,P2,,Pn,Pn+1,.

Шаблон:Рамка Припустимо, що

  1. Встановлено, що P1 є істинним. (Це твердження називається базою індукції.)
  2. Для будь-якого n доведено, що якщо є істинним Pn, то є істинним Pn+1. (Це твердження називається індукційним переходом.)

Тоді всі твердження нашої послідовності є істинними. Шаблон:/рамка

Логічною підставою для цього методу докази слугує так звана аксіома індукції, п'ята з аксіом Пеано, що визначають натуральні числа. Правильність методу індукції еквівалентна тому, що в будь-якій непорожній підмножині натуральних чисел існує мінімальний елемент.

Принцип повної математичної індукції

Існує також варіація, так званий принцип повної математичної індукції. Ось його строге формулювання: Шаблон:Рамка Нехай є послідовність тверджень P1, P2, P3, . Якщо для будь-якого натурального n з того, що істинні всі P1, P2, P3, , Pn1, випливає також істинність Pn, то всі твердження в цій послідовності істинні, тобто (n)((i{1;;n1})PiPn)(n)Pn. Шаблон:/рамка

У цій варіації база індукції виявляється зайвою, оскільки є тривіальним окремим випадком індукційного переходу. Дійсно, при n=1 імплікація (i{1;;n1})PiPn еквівалентна P1. Принцип повної математичної індукції є прямим застосуванням сильнішої трансфінітної індукції.

Принцип повної математичної індукції також еквівалентний аксіомі індукції в аксіомах Пеано.

Історія

Усвідомлення методу математичної індукції окремим методом походить від Блеза Паскаля і Герсоніда, хоча окремі випадки використання цього методу відомі ще в Платона (Діалог Парменід — можливо, міститься на початку приклад неявного індуктивного доведення), Прокла і Евкліда. Сучасну назву методу запровадив британський математик Ауґустус де Морган у 1838 році.

Приклади

Задача. Довести, що, якими б не були натуральне n і дійсне q ≠ 1, справджується рівність

1+q+q2++qn=1qn+11q.

Доведення. Індукція по n.

База, n = 1:

1+q=(1q)(1+q)1q=1q1+11q.

Перехід: припустимо, що

1+q++qn=1qn+11q,

тоді

1+q++qn+qn+1=1qn+11q+qn+1=
=1qn+1+(1q)qn+11q=1qn+1+qn+1q(n+1)+11q=1q(n+1)+11q,

що й потрібно було довести.

Коментар: істинність твердження Pn в цьому доведенні — те саме, що й істинність рівності

1+q++qn=1qn+11q.

Варіації та узагальнення

Джерела

Шаблон:Refbegin

Шаблон:Refend

Література

Шаблон:Вікіпідручник

Відеоматеріали

Див. також

Шаблон:Портал

Шаблон:Math-stub

Шаблон:Математична логіка