Гідродинаміка

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Механіка суцільних середовищГідродина́міка — розділ гідромеханіки про рух нестисливих рідин під дією зовнішніх сил і механічну взаємодію між рідиною й твердими тілами при їх відносному русі.

Історія і загальний опис

Основи гідродинаміки заклали в середині XVIII ст. Леонард Ейлер і Даніель Бернуллі. При вивченні певної задачі гідродинаміки використовують основні закони й методи механіки і, враховуючи загальні властивості рідин, дістають розв'язки, що дають змогу визначити швидкість, тиск або дотичні напруження зсуву в будь-якій точці простору, заповненого рідиною. Це дає змогу обчислити, зокрема, і зусилля, що виникають при взаємодії між рідиною й твердим тілом.

Експериментальна Гідродинаміка базується на теорії подібності і розмірностей.

Закони Гідродинаміки використовують при проектуванні суден, літаків, турбін, трубопроводів, гідротехнічних споруд, при дослідженні морських течій, фільтрації підземних вод і нафти в родовищах.


Групова структура

Множина G гладких перетворень многовиду M у себе називається групою, якщо

  • разом із будь-якими двома перетворенням g,hG композиція gh належить G;
  • разом із будь-яким gG зворотне перетворення g1 також належить G;

З цих двох умов слідує, що кожна група містить тотожне перетворення Id.

Група є групою Лі, якщо G має гладку структуру й вищезазначені операції є гладкими. Наприклад, обертання твердого тіла навколо початку координат утворюють групу Лі SO(3). Ця група може бути конфігураційним простором кульки, S2, яка катається всередині сфери: SO(3)×S2. Дифеоморфізми області M, які зберігають елемент об'єму, утворюють групу Лі SDiff(M). Ця група може розглядатися як конфігураційний простір нестиснюваної рідини, яка заповнює виділену область. Течія рідини визначає у кожний момент часу t відображення gt області течії на себе (початкове положення будь-якої частинки рідини переноситься у кінцеве її положення у момент t). Усі скінченні положення, тобто конфігураційні системи (або "перестановки частинок"), утворюють "нескінченновимірний многовид" SDiff(M). Тут SDiff(M) позначає зв'язну компоненту одиниці групи усіх дифеоморфізмів області M, які зберігають об'єми.

Кінетична енергія рідини (за припущення, що її щільність дорівнює 1) є інтегралом (по області течії) від половини квадрату швидкості частинок. Оскільки рідина нестиснювана, інтегрування може здійснюватися як по елементу об'єму, який складається з початкових положень частинок, так й по елементу об'єму dx, який займають частинки у момент t:

E=12Mv2dx,

де v - початкова швидкість частинки рідини: v(x,t)=tgt(y),x=gt(t) (y є початковою позицією тієї частинки, яка на момент t знаходиться у точці x).[1]

Гідродинаміка підземна

Гідродинаміка підземна, (рос. подземная гидродинамика; англ. subsurface (underground) hydrodynamics; нім. Untertagehydrodynamik f) — розділ гідродинаміки, наука про рух води, нафти та газу в пористих та тріщинних колекторах земної кори. Див. гідрогазомеханіка підземна.

Дотичні терміни

Гідродинамічний (рос.гидродинамический, англ. hydrodynamic, нім. hydrodynamisch) — пов'язаний з гідродинамікою.

Гідродинамічний опір — опір рідини рухові в ній тіла або опір стінок труб чи каналів рухові рідини;

Гідродинамічний тиск — тиск рухомої рідини.

У гірських породах гідродинамічний тиск — тиск, який здійснює фільтрувальна вода під впливом напору на скелет гірської породи в напрямку свого руху.

Гідродинамічне поле потоку (гідродинамічна сітка), (рос.гидродинамическое поле потока; англ. hydrodynamic flow field; нім. hydrodynamisches Netz n) — сукупність ліній течій та ізобар.

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

Інтернет-ресурси

Шаблон:Commons category Шаблон:Commons category