Динітроцелюлоза

Матеріал з testwiki
Версія від 19:06, 14 лютого 2025, створена imported>MonxBot (Виправлення Категорія:Помилки CS1: Сторінки із зовнішнім посиланням у невідповідних параметрах)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:РечовинаДинітроцелюлоза (колоксилін, динітрат целюлози) - продукт етерифікації целюлози з нітруючою сумішшю (суміш азотної та сірчаної кислот ).[1]

Інша назва динітроцелюлози - колоксилін. Правильна систематична хімічна назва — динітрат целюлози. Горюча, однак на відміну від піроксиліну має слабшу силу вибуху.

Опис

Загальна формула нітроцелюлоз. Залежно від кількості NO3 груп існує моно- , ди- , три- нітроцелюлози

Колоксилін - це пухка волокниста маса білого кольору щільністю 1,65 Мг/м (г/см), що нагадує вихідну целюлозу. Він добре розчиняється в ацетоні, спирто-камфорному розчині, суміші спирту з ефіром та в інших розчинниках. Нерозчинний в неполярних розчинниках. Є одним із видів промислового нітрату целюлози з вмістом нітратного азоту до 12 %.[2]

За іншими даними, колоксилін — злегка жовтуватого кольору вата.[3]

Промислове виробництво

Технологічний процес виробництва колоксиліну складається з наступних стадій:

  1. Приготування нітраційної суміші
  2. Підготовка целюлози
  3. Нітрація целюлози
  4. Стабілізація колоксиліну
  5. Зневоднення колоксілину [2]

Приготування нітраційної суміші

Приблизне співвідношення компонентів у нітраційній суміші:

  • концентрована сірчана кислота 62 %
  • азотна кислота 20 %,
  • вода 18 %.

При такому складі суміші отримання колоксиліну проводять при 40 °C 3 години.[2]

Час і температурний режим отримування колоксиліну залежить від концентрації кислот у нітраційній суміші, тому у стадіях можна помітити різні умови для проведення реакції.

Підготовка целюлози

Підготовка целюлози до нітрації зводиться до розпушування целюлози і подальшого сушіння її до вмісту вологи не більше 1,5 %. Розпушування проводиться на трепальних машинах (дзигах)[2]

Нітрація целюлози

[CA6HA7OA3(OH)]n+xnHNOA3[CA6HA7OA2(ONOA2)x(OH)A3x-ln]A+xnHA20

Процес відбувається при температурі 60 °C протягом 1 години в присутності сірчаної кислоти як водовіднімаючої речовини. Крім того, сірчана кислота сприяє активації целюлози.[2]

Стабілізація колоксиліну

З метою стабілізації колоксилін у подрібненому вигляді багаторазово промивають гарячою та холодною водою. Завдяки видаленню з нітроцелюлози вільних кислот, нітрованих супутників целюлози, колоксилін стає більш стійким при тривалому зберіганні та при теплових впливах.[2]

Зневоднення колоксілину

Зневоднення колоксиліну проводиться тільки в тому випадку, якщо він призначається для виробництва целулоїду та лаків.[2]

Кустарне виробництво

Колоксилін виходить нітруванням вати в 30 мл сірчаної кислоти + 20 мл азотної при звичайній температурі, протягом 6-10 хв. (не більше). При перетримці до 15 хв, продуктом буде піроксилін. Вихід колоксиліну за цим способом дорівнює 50 %.[3]

Застосування

Його застосовують у виробництві порохів і вибухових речовин, а також деяких лаків та плівок. Використовується в нітроцелюлозних лаках та фарбах. Застосовується у виробництві колодію. З колоксілину та камфори виготовляютьта пластмасицелулоїду.[2] Ці продукти застосовуються для виробництва промислових товарів.[2]

Властивості

Колоксилін малостійкий до дії кислот та лугів. Недоліком його є низька термо- і світлостійкість, горючість і вибухонебезпечність. Введення стабілізаторів (дифеніламіну та ін) підвищує його термостійкість. Легкозаймистість колоксиліну знижують додаванням наповнювачів і пластифікаторів.[2]

Колоксилін, на відміну від піроксиліну, має розчинятись у ацетоні. Це основна його якісна ознака.[3]

Посилання