RANS

Матеріал з testwiki
Версія від 18:32, 4 квітня 2024, створена imported>Tolsai (growthexperiments-addlink-summary-summary:1|2|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рівняння Рейнольдса (Шаблон:Lang-en) — рівняння Нав'є Стокса (рівняння руху в'язкої рідини), усереднені за Рейнольдсом. Вивів О. Рейнольдс 1895 року[1].

Використовуються для опису турбулентних течій. Метод усереднення Рейнольдса полягає в заміні випадково змінних характеристик потоку (швидкість, тиск, щільність) сумами усереднених і пульсаційних складових. У разі стаціонарної течії нестисливої ньютонівської рідини рівняння Рейнольдса мають вигляд:

ρu¯ju¯ixj=ρf¯i+xj[p¯δij+μ(u¯ixj+u¯jxi)ρuiuj].

Змінні, усереднені за часом, позначено в цьому рівнянні рискою зверху, а пульсаційні складові — апострофом. Ліва частина рівняння (нестаціонарний член) описує зміну кількості руху рідкого об'єму внаслідок зміни в часі усередненої складової швидкості. Ця зміна компенсується (див. праву частину рівняння) усередненими зовнішніми силами ρf¯i, усередненими силами тиску p¯δij, в'язкісними силами μ(u¯ixj+u¯jxi). Крім того, в праву частину входять позірніШаблон:Уточнити напруги (напруги Рейнольдса, турбулентні напруги) (ρuiuj), що враховують додаткові втрати і перерозподіл енергії в турбулентному потоці (порівняно з ламінарним потоком).

Рівняння Рейнольдса описують усереднену за часом течію рідини, їхня особливість (порівняно з початковими рівняннями Нав'є — Стокса) полягає в тому, що в них з'явилися нові невідомі функції, які характеризують позірні турбулентні напруги. Система рівнянь Рейнольдса містить шість невідомих і виявляється незамкненою, тому для її розв'язання доводиться залучати додаткову інформацію.

Вельми істотною є та обставина, що напруги Рейнольдса є випадковими величинамиШаблон:Джерело, тому в розрахунках використовують статистичні дані про їх величину (моделі турбулентності), які отримують аналізуючи результати експерименту. Також слід відзначити, що напруги Рейнольдса є властивістю течії (а не властивістю рідини), тому, якщо умови задачі будуть істотно відрізнятися умов, за яких отримано статистичні дані про величину напруг Рейнольдса, результати розрахунку можуть виявитися якісно хибними. Донині розроблено значну кількість моделей турбулентності різної складності, що дозволяють оцінити (змоделювати) величину турбулентних напруг за різних умов.

Інші методи

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

  • Андерсон Д., Таннехил Дж., Плетчер Р. Вычислительная гидромеханика и теплообмен: В 2-х т.: Пер. с англ. — Шаблон:М.: Мир, 1990.
  • Белов И. А., Исаев С. А., Коробков В. А. Задачи и методы расчета отрывных течений несжимаемой жидкости. Шаблон:Л. Судостроение, 1989, 256 с.
  • Белов И. А., Исаев С. А. Моделирование турбулентных течений: Учебное пособие / Балт. гос. техн. ун-т. Шаблон:СПб., 2001. 108 с.
  • Курбацкий А. Ф. Моделирование турбулентных течений. // Изв. СО АН СССР, 1989, вып. 5, с. 119 146
  • Илюшин Б. Б. Моделирование процессов переноса в турбулентных течениях: Учебное пособие / Новосибирск. Гос. Ун. Новосибирск, 1999
  • Флетчер К. Вычислительные методы в динамике жидкостей. Шаблон:М.: Мир, 1991, в 2-х т.
  • Фрик П. Г. Турбулентность: модели и подходы. Курс лекций./ Перм. гос. техн. ун-т. Часть I. Пермь, 1998, 107 с.
  • Фрик П. Г. Турбулентность: модели и подходы. Курс лекций./ Перм. гос. техн. ун-т. Часть II. Пермь, 1999, 136 с.
  • Wilcox D. C. Turbulence modeling for CFD. 1998, 537 p.

Шаблон:Бібліоінформація