Германати
Германа́ти — сполуки германію, похідні від його оксидів.
Загальний опис
Майже усі мінерали, що містять германій — є германатами. Германати є солями кисневмісних кислот Ge(IV), які не отримані у вільному стані: метагерманієвої , ортогерманієвої , дигерманієвої , тетрагерманієвої , пентагерманієвої , нонагерманієвої та ін. Найбільш розповсюджені орто- та метагерманати.
Оскільки властивості германію аналогічні властивостям кремнію, то в діоксиді германію (GeO2) переважають кислотні властивості. Його реакція із лугами, таким чином, призводить до утворення германатів. Германати також отримують шляхом взаємодії діоксиду германію з різними оксидами металів під час сплавлювання або спікання.
Класифікація
Відомі германати різних складів (M: однозарядний катіон металу; X: галогенід):
- Ортогерманат, M4GeO4
- Метагерманат, (M2GeO3)n
- Метадигерманат, (M2Ge2O5)n
- Гексагідроксогерманат, M2Ge(OH)6
- Гексагалогеногерманат, M2GeX6
Метагерманат та метадигерманат існують у полімерній формі. Германієві кислоти, відповідні певним германатам, як вуглекислота та силікатні кислоти, не є стабільними у безводній формі, а лише у розведених розчинах.
З галогеногегерманатів відомий, наприклад, гексафлуоргерманат калію (K2GeF6), який можна отримати з фториду калію та тетрафториду германію. Відомий також гексахлоргерманат цезію(IV) Cs2[GeCl6].[1]
Клас речовин
Германати — це клас речовин з дуже різноманітними властивостями.[2] Між кисневими сполуками германію та відповідними сполуками кремнію можна спостерігати багато аналогій. Силікати і германати часто ізотипічні. Відомі також цеолітоподібні структури та схильність до утворення скла. Через високі показники заломлення їх іноді використовують у оптичних елементах, наприклад, у ширококутних об'єктивах у фотографії. Багато легованих германатів проявляють люмінесценцію при опроміненні УФ-світлом: (Sr, Ba)2(Mg, Zn)Ge2O7:Pb (синьо-фіолетовий), Zn2GeO4:Mn (жовто-зелений), MgGeO3:Mn (темно-червоний).
Домішки германату свинцю в кераміці утворюють матеріал, який має напівпровідникові властивості.[3]
Германати натрію та амонію можуть бути використані як каталізатори в синтезі поліестеру.[4]
Германат бісмуту використовується в сцинтиляційних лічильниках.
Примітки
Вебпосилання
- Datenblatt von Bismutgermanate (Memento vom 15. März 2012 im Internet Archive)
- Szintillationskristalle Шаблон:Webarchive
- ↑ Gmelins Handbuch der Anorganischen Chemie: Germanium, System Nummer 45, Ergänzungsband, Verlag Chemie GmbH Weinheim/Berchtesgaden, 1958. 8th ed., Seite 569.
- ↑ Шаблон:Cite book
- ↑ Шаблон:Cite book
- ↑ T. Kimura, M. Watanabe, S. Kobayashi, T. Sugita, K. (Mitsubishi Chemical Industries Co., Ltd., Japan). Japan. 1975, JP 50031199, 8. Oktober 1975, Appl. JP 69-67393, 26. August 1969.