Теорема Дарбу в симплектичній геометрії

Шаблон:Значення Теорема Дарбу в симплектичній геометрії — твердження, про те, що для будь-якої невиродженої симплектичної структури, заданої на $M^{2n}$ для будь-якої точки існує відкритий окіл з локальними координатами $p_1,...p_n,q_1,...,q_n$ такими, що форма $\omega =\sum _{j}d{p}_j\wedge d{q}_j$ може бути представлена в канонічному вигляді. Такі координати називаються координатами Дарбу, простір $M^{2n}$ із такою симплектичною структурою - типовим симплектичним простором.

Формулювання

Нехай ${\omega }_{ij}$ — симплектична структура на $M^{2n}$. Тоді для будь-якої точки $x\in M$ завжди існує окіл з локальними регулярними координатами $p_1,...p_n,q_1,...,q_n$ такими, що в них форма $\omega$ записується в найпростішому канонічному вигляді $\sum _{i}d{p}_i\wedge d{q}_i$, тобто в кожній точці цього околу матриця $\left({\omega }_{ij}\right)$ має вигляд $\left(\begin{array}{cc}0& E\\ -E& 0\end{array}\right)$.

Типовий симплектичний простір у координатному просторі ${ℝ}^{2n}$ виражається через матрицю ${\omega }_{ij}=\left(\begin{array}{cc}0& -E_n\\ E_n& 0\end{array}\right),$ де $E_n$ - одинична $n\times n$-матриця: $\omega (v,w)=⟨{\omega }_{ij}v,w⟩,$ де $\sum v_k{w}_k$ є евклідовим скалярним добутком у ${ℝ}^{2n}$. Множення на ${\omega }_{ij}$ задає комплексну структуру у ${ℝ}^{2n}$, оскільки ${\omega }_{ij}^2=-E_{2n}.$

Пряма сума лінійного простору із спряженим до нього $V=X^{*}\oplus X$ наділена канонічною симплектичною структурою $\omega (\xi \oplus x,\eta \oplus y)=\xi (y)-\eta (x).$ Якщо $(q_1,...,q_n)$ є координатами у $X,$ у $(p_1,...,p_n)$ - двоїсті координати у $X^{*},$ тоді $\omega =\sum p_k\wedge q_k.$

Вектори $v,w\in V,$ для яких $\omega (v,w)=0,$ є косоортогональними. Будь-який підпростір симплектичного простору має косоортогональне доповнення, яке через невиродженість симплектичного простору (тобто кососкалярного добутку), дійсно має додаткову розмірність, однак на відміну від евклідового випадку, може перетинатися із початковим підпростором. Наприклад, кососкалярний квадрат будь-якого вектора дорівнює нулю, тому косоортогональне доповнення прямої - гіперплощина, яка містить цю пряму. І навпаки, косоортогональне доповнення до гіперплощини - пряма, яка співпадає із ядром обмеження симплектичної структури на цю гіперплощину.

Якщо у підпростору евклідового простору є лише один інваріант - розмірність, то у симплектичній геометрії окрім розмірності, існує ранг обмеження симплектичної структури на підпростір. Цей інваріант є тривіальним лише у випадках із прямою на гіперплощині. У загальному випадку справедливою є відносна теорема Дарбу, яка полягає у тому, що підпростір рангу $2r$ й розмірності $2r+k$ симплектичного простору у відповідних координатах Дарбу задається рівняннями

$q_{r+k+1}=...=q_n=0,p_{r+1}=...=p_n=0.$

Косоортогональне доповнення такого простору заається рівняннями $q_1=...=q_r=0,p_1=...,p_{r+k}=0$ й перетинається із ним по $k$-вимірному ядру обмеження симплектичної форми.

Підпростори із рангом 0 (тобто які знаходяться у своєму косоортогональному доповненні) є ізотропними. Підпростори, які містять своє косоорогональне доповнення, є коізотропними. Одночасно ізотропні та косоізотропні підпростори є лагранжевими підпросторами, розмірність яких дорівнює половині розмірності симплектичного простору. Множина усіх лагранжевих підпросторів симплектичного простору розмірності $2\pi$ є гладким многовидом й називається грасманіаном Лагранжа ${\mathrm{\Lambda }}_n,$ який є дифеоморфним многовиду суміжних класів групи $G_n$ унітарних $n\times n$-матриць по групі $O_n$ ортогональних матриць (унітарний репер у ${ℂ}^n$ породжує лагранжевий підпростір у одійсненні ${ℂ}^n$), таким чином, $\mathrm{d}\mathrm{i}\mathrm{m}{\mathrm{\Lambda }}_n=\frac{n(n+1)}{2}.$.

Джерела

• Шаблон:Книга