Ядро (теорія категорій)

Ядро в теорії категорій — категорний еквівалент ядра гомоморфізма з загальної алгебри; інтуїтивно, ядро морфізма $f:X\to Y$ — «найбільш загальний» морфізм $k:K\to X$композиція якого із $f$ дає нульовий морфізм.

Означення

Нехай $𝒞$ — категорія з нульовими морфізмами. Тоді ядром морфізма $f:X\to Y$ називається морфізм $k:K\to X$ для якого виконується виконується універсальна властивість:

• $f\circ k$ — нульовий морфізм з $K$ в $Y$:

  

• Для будь-якого морфізма $k^{\prime }:K^{\prime }\to X$, такого що $f\circ k^{\prime }$ - нульовий, існує єдиний морфізм $u:K^{\prime }\to K$, такий що $k\circ u=k^{\prime }$:

  

Морфізм може не мати ядра. У випадку коли ядра існують то вони є ізоморфними: якщо k : K → X і l : L → X є ядрами f : X → Y, то існує єдиний ізоморфізм φ : K → L для якого l ∘ φ = k.

Приклади

У багатьох категоріях це визначення ядра збігається зі звичайним: якщо $f:X\to Y$ — гомоморфізм груп або модулів, то ядро в категорному сенсі — вкладення ядра в алгебричному сенсі в прообраз.

Однак в категорії моноїдів ядра в категорному сенсі аналогічні ядрам груп, тому означення ядра в теорії моноїдів трохи відрізняється. У категорії кілець, навпаки, ядер в категорному сенсі не існує взагалі, оскільки не існує нульових морфізмів. Інтерпретувати ядра моноїдів і кілець в теорії категорій можна за допомогою концепції пар ядер.

У категорії топологічних просторів із виділеною точкою якщо f : X → Y є неперервним відображенням таких просторів (тобто образом виділеної точки є виділена точка), то прообраз виділеної точки, K, є підпростором у X. Включення K в X є категорним ядром функтора f.

Зв'язок з іншими категорноми поняттями

Двоїсте до ядра поняття — коядро, тобто ядро морфізма — його коядро в двоїстій категорії, і навпаки.

Кожне ядро, є мономорфізмом. Навпаки, мономорфізм називається нормальним, якщо він є ядром іншого морфізма. Категорія називається нормальною, якщо будь-який мономорфізм в ній є нормальним.

Зокрема, абелеві категорії є нормальними. У цій ситуації, ядро коядра морфізма називається його образом. Зокрема кожен мономорфізм є своїм власним образом.

Література

• И. Букур, А. Деляну Введение в теорию категорий и функторов. — М.: Мир, 1972.