Підстановка Ейлера

Матеріал з testwiki
Версія від 16:27, 14 липня 2024, створена imported>Олюсь (Олюсь перейменував сторінку з Підстановки Ейлера на Підстановка Ейлера: Для уніфікації)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Підстановки Ейлера — підстановки, що зводять інтеграли виду R(x,ax2+bx+c)dx, де R(x,ax2+bx+c) — раціональна функція, до інтегралів від раціональних функцій. Запропоновані Л. Ейлером у 1768 році [1]

Підстановки

Перша підстановка

Використовується тоді, коли a>0 .Здійснюється заміна:

ax2+bx+c=±t±ax

Розв'язавши відносно x, знаходимо

x=ct2±2tab.

У цій підстановці можна вибрати додатній або від'ємний знак.

Друга підстановка

Використовується тоді, коли c>0 .Здійснюється заміна

ax2+bx+c=±xt±c.

Як і у попередньому випадку розв'язуємо відносно x і знаходимо

x=±2tcbat2.

Знову ж можна вибрати додатній або від'ємний знак.

Третя підстановка

Якщо многочлен ax2+bx+c має дійсні корені α та β, то виконуємо заміну:

ax2+bx+c=a(xα)(xβ)=(xα)t.

як і в попередніх випадках, ми можемо представити підінтегральну функцію, як раціональний вираз від t.

Базові приклади

Приклади для першої підстановки

Приклад 1

В інтегралі

dxx2+c,

можна використовувати першу підстановку Ейлера: x2+c=x+t, тоді

x=t2c2t,dx=t2+c2t2dt,x2+c=t2+c2t.

Відповідно, отримуємо

dxx2+c=t2+c2t2t2+c2tdt=dtt=ln|t|+C=ln|x+x2+c|+C.

Для c=±1 отримуємо відповідно формули:

dxx2+1=arcsh(x)+C,
dxx21=arcch(x)+C,x>1.


Приклад 2

Для інтегрування

1xx2+4x4dx

використовуємо першу підстановку Ейлера x2+4x4=x+t. Після піднесення обох частин до квадрату отримуємо

x2+4x4=x2+2xt+t2.

та знаходимо x

x=t2+442t.

Далі знаходимо співвідношення між dx та dt

dx=2t2+8t+8(42t)2dt.

Таким чином,

dxxx2+4x4=2t2+8t+8(42t)2(t2+442t)(t2+4t+442t)dt=2dtt2+4=arctg(t2)+C=arctg(x2+4x4x2)+C.

Приклад для другої підстановки

В інтегралі

dxxx2+x+2

можна застосувати другу підстановку Ейлера x2+x+2=xt+2. Звідси знаходимо x та dx

x=122tt2+1,dx=22t22t22(t2+1)2.

Відповідно, отримуємо

dxxx2+x+2=22t22t22(t2+1)2122t2+12t2+t+2t2+1dt=222t+1dt=122222t+1dt=12ln|22t1|+C=22ln|22x2+x+2x1|+C.

Приклад для третьої підстановки

Для того, щоб проінтегрувати

x2x2+3x2dx,

можна використати третю підстановку Ейлера

x2+3x2=(x2)(x1)=(x2)t,

Звідси знаходимо x та dx:

x=2t21t21,dx=2tt212dt,x2+3x2=tt21.

Підставимо всі дані у початковий інтеграл

x2x2+3x2dx=(2t21t21)22t(t212)tt21dt=2(2t21)2((t21)2)3dt.

Як можна побачити, це інтеграл від раціональної функції, який можна проінтегрувати за допомогою метод невизначених коефіцієнтів.

Узагальнення

Підстановки Ейлера можна узагальнити шляхом використання уявних чисел. Наприклад, для інтегрування

dxx2+c

можна скористатися підстановкою x2+c=±ix+t.

Розширення на комплексні числа дозволяє використовувати всі підстановки Ейлера незалежно від коефіцієнтів квадратного тричлена.

Підстановки Ейлера можна узагальнити на ширший клас функцій. Розглянемо інтеграли вигляду

R1(x,ax2+bx+c)log(R2(x,ax2+bx+c))dx,

де R1 та R2 є раціональними функціями від x та ax2+bx+c. Цей інтеграл можна звести за допомогою підстановки ax2+bx+c=a+xt до вигляду

R~1(t)log(R~2(t))dt,

де R~1 та R~2 тепер раціональні функції змінної t.

У принципі, метод розкладання на множники та метод невизначених коефіцієнтів можна використовувати для зведення цього інтегралу до інтегралів простішого вигляду, які можна інтегрувати аналітично за допомогою функції дилогарифм. [2]


Цікаві факти

За спогадами учня Ландау А.В.Ахіезера, той вкрай негативно ставився до використання даних підстановки:

«[...]він (Ландау) запропонував мені вирахувати [...] інтеграл від раціональної дробу. [...] я вирахував, не використовуючи стандартних підстановок Ейлера, і це мене врятувало, бо, як я зрозумів згодом, Ландау не терпів їх і вважав, що кожен раз потрібно використовувати який-небудь штучний прийом, що, власне, я і зробив»

Див. також

Шаблон:Portal

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

  1. N. Piskunov, Diferentsiaal- ja integraalarvutus körgematele tehnilistele öppeasutustele. Viies, taiendatud trukk. Kirjastus Valgus, Tallinn (1965). Note: Euler substitutions can be found in most Russian calculus textbooks.
  2. Шаблон:Cite book