Основність

Осно́вність (Шаблон:Lang-en) — здатність речовини виявляти основні властивості, тобто в найпростішому випадку реагувати з кислотами. Визначається для оксидів та гідроксидів.

Основність в хімії

Див. також Основи (хімія).

Здатність сполук проявляти властивості основи при взаємодії з іншими сполуками. Для основ Бренстеда — тенденція сполуки діє як акцептор гідрона (протона). Основність сполук часто виражається кислотністю спряженої кислоти (спряжена кислотно-оснόвна пара). Для основ Льюїса вона полягає у константі асоціації продуктів Льюїса і σ-продуктів.

Основність за Льюїсом

(Шаблон:Lang-en) Термодинамічна тенденція речовини діяла як основа Льюїса. Мірою цієї властивості для ряду основ є константи рівноваги при утворенні продуктів з певною еталонною кислотою Льюїса.

Основність кислоти

(Шаблон:Lang-en) Кількість атомів H в молекулі кислоти, які можуть бути передані нею спряженій основі в процесі дисоціації.

Основність в металургії

Осно́вність (метал.) — відношення вмісту основних оксидів (Ca, Fe, Mg, Mn) у шлаку до вмісту кислотних (Si, Al, P).

Основність металургійного шлаку розраховується за допомогою наступної формули:

$B=\frac{(CaO)+k_1(FeO)+k_2(MnO)+k_3(MgO)+...}{(Si{O}_2)+{k_1}^{\prime }(P_2{O}_5)+{k_2}^{\prime }(A{l}_2{O}_3)+{k_3}^{\prime }(F{e}_2{O}_3)+...}$,

де (CaO), (FeO), (MnO), (MgO) — концентрації основних оксидів, а (SiO₂), (P₂O₅), (Al₂O₃), (Fe₂O₃) — концентрації кислотних оксидів;
k₁, k₂, k₃ — коефіцієнти, величиною яких враховується еквівалентність FeO, MnO, MgO найбільш сильному основному оксиду CaO;
k₁', k₂', k₃' — коефіцієнти, величиною яких враховується еквівалентність P₂O₅, Al₂O₃, Fe₂O₃ найбільш сильному кислотному оксиду SiO₂.

На сьогоднішній день точні значення коефіцієнтів еквівалентності різних оксидів не встановлені. Тому зазвичай для розрахунку основності шлаку користуються спрощеним співвідношенням:

$B=\frac{(CaO)}{(Si{O}_2)+(P_2{O}_5)}$

Розрахована таким чином величина основ шлаку є достатньо точною його характеристикою при високих температурах заключного періоду плавки. Однак, вона не враховує того, що при низьких температурах початку плавки FeO має властивості основного оксиду. З цієї причини шлаки початкового періоду плавки (з високим вмістом оксидів заліза) можуть видаляти з металу значні кількості сірки і фосфору, маючи основність В < 1. При високих температурах кінця плавки для успішного видалення сірки і фосфору з металу основність шлаку повинна становити не менше 2,5 — 3,0.

Література

• Шаблон:Глосарій термінів з хімії