Кальцієтермія

Кальцієтермі́я — металотермічний спосіб відновлення металів з їхніх сполук, що полягає в обробці кальцієм. Вихідною сировиною зазвичай слугують оксиди або галогеніди металів:

$\mathrm{C}{\mathrm{r}}_{\mathrm{2}}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}\stackrel{700-800^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{C}\mathrm{r}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}\mathrm{O}$

${\mathrm{V}}_{\mathrm{2}}{\mathrm{O}}_{\mathrm{5}}\mathrm{+}\mathrm{5}\mathrm{C}\mathrm{a}\stackrel{950^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{V}\mathrm{+}\mathrm{5}\mathrm{C}\mathrm{a}\mathrm{O}$

$\mathrm{2}\mathrm{C}\mathrm{e}{\mathrm{F}}_{\mathrm{3}}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}\stackrel{900^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{C}\mathrm{e}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}{\mathrm{F}}_{\mathrm{2}}$

$\mathrm{2}\mathrm{L}\mathrm{a}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{3}}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}\stackrel{400^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{L}\mathrm{a}\mathrm{+}\mathrm{3}\mathrm{C}\mathrm{a}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}$

По закінченню реакції з поверхні суміші відділяють кальцієвий шлак (оксид, флуорид чи хлорид), а вакуумною перегонкою відокремлюють надлишкову кількість легколеткого кальцію.

Метод застосовується для отримання, зокрема, лужних і рідкісноземельних металів, а також деяких тугоплавких: натрію, калію, рубідію, цезію, скандію, титану, ванадію, хрому, заліза, цирконію, гафнію, вольфраму, торію, неодиму, плутонію, самарію тощо. У деяких варіаціях металевий кальцій спочатку насичують воднем для отримання гідриду кальцію, що має кращі відновні властивості, — в такий спосіб ведеться відновлення оксидів урану, ніобію і танталу.

Див. також

• Алюмінотермія
• Магнієтермія

Джерела

• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-en
• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-en
• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-ru
• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-ru