Тест другої часткової похідної

Матеріал з testwiki
Версія від 10:29, 25 лютого 2024, створена imported>Nastasyuk v (слово "необхідно" не є властивим укр мові. Відсутнє в старих словниках і може вважатися московізмом)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тест другої часткової похідної — метод використовуваний для визначення чи є критична точка функції максимумом, мінімумом чи сідловою точкою.

Тест

Функція від двох змінних

Шаблон:Multiple image Припустимо, що f(x, y) — диференційовна дійснозначима функція двох змінних чиї часткові похідні існують. Матриця Гессе H для f це 2 × 2 матриця часткових похідних f:

H(x,y)=(fxx(x,y)fxy(x,y)fyx(x,y)fyy(x,y)).

Нехай D(x, y) буде її визначником:

D(x,y)=det(H(x,y))=fxx(x,y)fyy(x,y)(fxy(x,y))2.

Насамкінець, припустимо що (a, b) це критична точка f (тобто, fx(a, b) = fy(a, b) = 0). Тоді тест другої часткової похідної стверджує таке:[1]

  1. Якщо D(a,b)>0 і fxx(a,b)>0 тоді (a,b) є локальним мінімумом f.
  2. Якщо D(a,b)>0 і fxx(a,b)<0 тоді (a,b) є локальним максимумом f.
  3. Якщо D(a,b)<0 тоді (a,b) є сідловою точкою f.
  4. Якщо D(a,b)=0 тоді тест другої похідної не є достатним, і точка (a, b) може бути мінімумом, максимумом або сідловою точкою.

Обґрунтування

Скористаємось розкладенням у ряд Тейлора:

Δf(xx0)fx+(yy0)fy+12(xx0)2fxx+(xx0)(yy0)fxy+12(yy0)2fyy.

У критичній точці

Δf 12(xx0)2fxx+(xx0)(yy0)fxy+12(yy0)2fyy
= (yy0)22[(xx0yy0)2fxx+(xx0yy0)fxy+fyy].

Очевидно, що ми уникаємо точки y=y0, інакше це не спрацює. Тепер введемо заміну z=xx0yy0, маємо

Δf=(yy0)22g(z).

Оскільки (yy0)220, знак Δf повністю визначає знак g(z).

Допоміжна лема

Розглянемо квадратичну (A0) функцію g(x)=Ax2+2Bx+C.

  1. Якщо ACB2>0, і A>0 або C>0, тоді g(x)>0 для всіх x.
  2. Якщо ACB2>0, і A<0 або C<0, тоді g(x)<0 для всіх x.
  3. Якщо ACB2<0, тоді існують значення x такі, що g(x)>0 і такі, що g(x)<0.

У виродженому випадку потрібен додатковий тест за допомогою вищих похідних.

Заувага, глобальний мінімум чи максимум функції не завжди є у критичній точці. Слід перевірити границі й нескінченність.

Доведення:

  1. Нехай ACB2>0. Якщо A>0, тоді limxg(x)=, що означає, що g(x)>0 для деякого x. З іншого боку, якщо C>0 тоді g(0)>0, отже знов, ми знаємо, що існує x коли g(x)>0. Якщо g і набуває від'ємних значень, то виходить, що g мусить десь обертатись у нуль. Ми можемо знайти коріні квадратного рівняння, тобто значення x де g(x)=0:
    x=2B±(2B)24AC2A=B±B2ACA.
    ACB2>0, це значить, що B2AC<0, тому значення x, отримані з цієї формули, не є дійсними (бо містять ненульову уявну частину). Це означає, що g(x) ніколи не обертається на нуль для будь-якого x, отже g ніколи не перетинає вісь x, тому z,g(z)>0.
  2. Цей випадок майже ідентичний попередньому.
  3. Якщо ACB2<0, то g(x) перетинає вісь x двічі, тобто вона має як додатні так і від'ємні значення.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Посилання