Шунт (електротехніка)

Шунт

Шунт (Шаблон:Lang-en) — електричне або магнітне відгалуження, яке вмикають паралельно до основного кола, аби відвести частину струму з цього кола; або відгалуження вимірювального приладу (наприклад, амперметра). Операцію підключення шунта називають шунтуванням.

Шунтування — процес паралельного під'єднання електричного елемента до іншого елемента, зазвичай з метою зменшення підсумкового електричного опору кола.

Його вперше запропонував 1893 року американський винахідник Едвард Вестон (Патент США № 496 501 від 2 травня 1893).

Застосування

Шунти дозволяють розширити діапазон вимірювання амперметрів магнітно-електричної системи. При цьому необхідний опір шунта розраховують за формулою:

$R_2=\frac{R_1\cdot I_1}{I-I_1}$, де

$R_2$ — опір шунта;

$R_1$ — опір амперметра;

$I$ — максимальний струм, який буде відповідати повному відхиленню стрілки приладу;

$I_1$ — номінальний максимальний струм, який амперметр може виміряти без шунта.

Якщо необхідна межа вимірювання значно перевершує номінальний струм амперметра, то цим струмом у знаменнику можна знехтувати, і тоді формула набуває вигляду:

$R_2=\frac{R_1\cdot I_1}{I}$

Наприклад, для вимірювання струмів до 10 А амперметром, який має опір 2000 Ом і максимальний струм 50 мкА, знадобиться шунт опором

$R_2\approx \frac{2000\cdot 5\cdot 10^{-5}}{10}=0,01$ Ом.

Література

• Будіщев М. С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна техніка. Підручник. — Львів: Афіша, 2001. — 424 с.
• Шаблон:МГЕ