Освітленість

Освíтленість (Шаблон:Lang-en) — фізична величина, яка дорівнює відношенню світлового потоку $d{\mathrm{\Phi }}_v$, що падає на малий елемент поверхні, до площі $dS$ цього елемента:

$E_v=\frac{d{\mathrm{\Phi }}_v}{dS}$.

Одиницею вимірювання освітленості є люкс (лк). На відміну від освітленості, світловий потік, що випромінюється одиницею площі світної поверхні (яка випромінює, відбиває або пропускає світловий потік), називається світністю (Шаблон:Lang-en).

Освітленість прямо пропорційна силі світла джерела світла. При віддаленні його від освітлюваної поверхні, її освітленість зменшується обернено пропорційно до квадрата відстані.

Коли проміння світла падає похило до освітлюваної поверхні, освітленість змінюється залежно від косинуса кута падіння проміння.

Освітленість $E_v$ від точкового джерела знаходять за формулою закону обернених квадратів:

$E_v=\frac{I}{r^2}\cos i$

де:

• $I$ — сила світла в канделах;
• $r$ — відстань до джерела світла;
• $i$ — кут падіння проміння світла.

По­ня­ття «освітленість» використовується переважно у сві­тло­тех­нічних розрахунках та при нор­муванні освітленості об'єк­тів.

Освітленість вимірюють за допомогою фотоелектричного експонометра та люксметра.

Див. також

• Природне освітлення
• Штучне освітлення
• Нейтральний світлофільтр

Посилання

• Illuminance Converter Шаблон:Ref-en
• Шаблон:СУМ-20