Шарль Ренар
Шаблон:Особа Шаблон:Othernames
Шарль Рена́р (Шаблон:Lang-fr)[1]; 23 листопада 1847, Дамблен, Вогези (департамент) — 13 квітня 1905, Медон) — французький повітроплавець, один з піонерів дирижаблебудування.
Біографічні дані
Син судді, він успішно склав вступні іспити в Політехнічну школу в 1866 році і після закінчення її потрапив у військовий інженерний корпус.
1871 — член комісії військового міністерства з повітроплавання. Тут він присвятив своє життя повітроплаванню та авіації і дослужився до звання полковника і обіймав посаду директора важливої військової дослідницької установи.
Створення дослідницької установи
У 1877 році він заснував Центральний інститут військового повітроплавання Шале-Медон, який згодом став першою у світі лабораторією випробування літаків. У 1879 році він добився будівництва ангара («Ангар Y»; Шаблон:Lang-fr)[2], необхідного для оснащення та зберігання повітряних куль і дирижаблів.
На створених Ренаром експериментальному устаткуванні досліджувався аеродинамічний опір дирижаблів залежно від швидкості обтікання й форми корпуса. На основі цих досліджень Ренар розробив теорію статичної стійкості дирижабля в польоті.
Ряди переважних чисел
У 1877—1879 роках Шарль Ренар розробив сортамент канатів, що використовувались при конструюванні аеростатів, з таким розрахунком, щоб їх можна було виготовляти заздалегідь для різних аеростатів. Ренар прийняв за основний параметр масу канату на 1 м довжини, і побудував ряд за законом геометричної прогресії із знаменником, котрий забезпечував десятикратне збільшення маси через кожні п'ять членів ряду. Знаменник такого ряду дорівнює . На базі побудованого Ренаром ряду, який умовно позначили R5, були згодом побудовані ряди R10, R20, R40 і т. д., названі рядами Ренара або рядами переважних чисел були стандартизовані у 1952 році ISO 3[3]. В Україні діє ГОСТ 8032-84[4], що відповідає міжнародним рекомендаціям.
Перший у світі повністю керований політ
У 1884 за фінансування військового міністерства Ш. Ренар разом з А. Кребсом (Шаблон:Lang-fr) розробив і побудував дирижабль «Франція» (Шаблон:Lang-fr) з електродвигуном конструкції З. Ґрамма потужністю 6,6 кВт й акумуляторною батареєю, за довжиною більший ніж перший дирижабль А. Жіффара, що використовував паровий двигун потужністю 2,2 кВт. Двигун приводив у рух чотирилопастевий повітряний гвинт діаметром 7,01 м. Довжина дирижабля склала 52 м, об'єм — 1 900 м³. Загальна маса силової установки 0,6 т, маса дирижабля 2 т. 9 серпня 1884 у безвітряну погоду дирижабль зробив політ з довжиною траси близько 7,6 км з поверненням на місце старту за 23 хв.
У 1884—1885 роках виконано було ще 6 польотів.
На основі досвіду польотів дирижабля «Франція» Ренар визначив необхідну площу оперення дирижабля. Він першим розробив методику оцінки власної швидкості дирижабля з урахуванням швидкості вітру, створив конструкції прив'язних аеростатів спостереження, що застосовувалися у французькій армії. Наскільки було важливим повітроплавання для військових цілей, доводить та обставина, що французи забезпечили загоном повітроплавців у 1884 р. свої війська, відправлені у Тонкінську експедицію у франко-китайській війні.
Автопоїзди
У 1903—1905 роках Ш. Ренар розробив і побудував декілька багатоланкових активних армійських автопоїздів. Вони складалися з тягача з паровою або бензиновою силовою установкою, від якої крутний момент за допомогою системи карданних валів передавався на колеса декількох причепів з керованими за допомогою важільних механізмів передніми осями так, що всі складові автопоїзда рухались в одній колії[5]. Останні конструкції оснащувались 16,1-літровим двигуном фірми Daimler але останній вагон завжди зрізував кут повороту[6].
Трагічний кінець
Пригнічений відмовою французького уряду у фінансуванні його експериментів і відмовою у прийнятті його кандидатури в члени Французької академії наук він покінчив життя самогубством у квітні 1905 року[7].
Публікації
- Société de secours des amis des sciences. Conférence sur la navigation aérienne, faite par M. commandant Ch. Renard, dans la séance publique annuelle du 8 avril 1886 (1886) Шаблон:Ref-fr
- Charles Renard Les Piles légères (piles chlorochromiques) du ballon dirigeable La France Шаблон:Webarchive Paris: G. Masson 1890. — 35 p. Шаблон:Ref-fr
- Notice sur les travaux scientifiques de M. Ch. Renard (1904) Шаблон:Ref-fr
Див. також
Примітки
Посилання
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Hangar Y Шаблон:Webarchive, ЮНЕСКО.
- ↑ ISO 17:1973, Guide to the Use of Preferred Numbers and of Series of Preferred Numbers.
- ↑ ГОСТ 8032-84 Предпочтительные числа и ряды предпочтительных чисел
- ↑ The Commercial Motor-vehicle And Boat Exhibition. The Times, Monday, Mar 11, 1907; pg. 4; Issue 38277
- ↑ Lord Montagu and David Burgess-Wise Daimler Century ; Stephens 1995 ISBN 1-85260-494-8
- ↑ Hallion, Richard P. Taking Flight. New York: Oxford University Press, 2003 ISBN 0-19-516035-5