Інтерференційний експеримент Юнга

Матеріал з testwiki
Версія від 15:28, 11 жовтня 2023, створена imported>Lxlalexlxl
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Фізична теорія Інтерференційний дослід Юнга або Інтерферометр на подвійних щілинах — оптичний прилад, запропонований в 1802 році Томасом Юнгом[1] для спостереження явища інтерференції когерентних світлових хвиль. Цей експеримент зіграв головну роль в прийнятті хвильової теорії світла[2]. На думку самого Юнга, цей експеримент був найвищим досягненням його життя.

Малюнок Томаса Юнга для інтерференції від двох щілин, який спостерігався на поверхні води.[3]

Цей прилад складається з двох вузьких щілин S1 та S2, які виконують роль двох когерентних джерел світла. Справа в тому, що через них проникають два когерентні промені світла від основного джерела світла S. Відстань між щілинами дорівнює

d

. Віссю інтерференційної схеми Юнга є лінія, проведена від основного джерела світла через середину відстані між щілинами. База інтерферометра

L

— це відстань від площини щілин до площини інтерференційного поля (екрану). На екрані виникає інтерференційна картина у вигляді паралельних до щілини еквідистантних світлих та темних смуг. За шириною інтерференційної смуги можна визначити довжину хвилі світла.

Геометрична схема

Геометрична схема Юнга, поряд із дзеркалами Френеля відповідно до Захар'євського[4] стала стандартом де-факто для розгляду явища інтерференції. В рамках даної схеми видно (див. мал.15[4]), що інтерференція є типовим двомірним 2D-явищем. Наприклад, для його розгляду достатньо розглядати площину (x,y), де вздовж осі xрозглядається інтерференційна база, а вздовж осі y— цуг інтерференційних смуг. На розміри системи вздовж осі zнакладається тільки одна умова для дзеркал — їхня висота повинна бути більшою вдвічі за довжину хвилі λ світла, а також максимальна висота обумовлена зверху комфортністю спостереження інтерференційних смуг.

Кут нахилу схеми Юнга

Кут нахилу схеми Юнга θможна визначити наступним чином. Нехай довільна точка P знаходиться на інтерференційному екрані. Тоді різниця ходу між двома хвилями в точці P буде:

Δ=dsinθ=nλ

де n — ціле число, а значення кута Юнга буде:

sinθ=nλd

При малих значеннях кута справедливе співвідношення θsinθ.

Ширина інтерференційної смуги

Нехай y є відстань від точки P до центру відстані між двома щілинами. Тоді її можна подати у вигляді:

y=Ltanθ.

Для малих кутів Юнга θ, справедливе співвідношення y=LtanθLsinθ, і тому

y=Lnλd.

В загальному випадку Ширина інтерференційної смуги визначається як:

σ=yn+1yn=Lλd.

Тобто її значення збігається з аналогічним для схеми Френеля.

Зсув інтерференційної смуги

Розглянемо збурення, що виникає на шляху двох променів, що приводить до відносної зміни фази:

ξ=Δϕ/2π0.

Очевидно, що модуль цієї величини змінюється в діапазоні:

0|ξ|1.

Оскільки при ξ=1, інтерференційна картина збігається з незміщеною. Нехай N- а інтеграційна смуга знаходиться на відстані від центру поля yN. Тоді для неї різниця ходу буде згідно з моделлю Захар'євського[4]:

δN=Nλ=ayNr+s,

де r+s=L — інтерференційна база. Включення збурення приводить до зміни різниці ходу:

δN(±ξ)=(N±ξ)λ=a(yN±Δy)r+s.

Оскільки ширина інтерференційної смуги рівна:

σ=Nλ=a(yN)r+s,

тому зсув інтерференційної смуги буде:

Δσ=ξλ.

Слід відзначити, що при наявності збурення всі інтерференційні смуги (як єдина цілісність) зміщуються однаково в певну сторону, в залежності від напряму збурення.

Таким чином, основна проблема для любої інтерференційної схеми, це знаходження явного вигляду функції збурення:

ξ=ξ(v)ξexp

та наступного порівняння з експериментальними значеннями. Тут v— довільна швидкість матеріальних об'єктів, що може бути контрольованою (явно, або не явно) під час експерименту.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  1. Шаблон:Cite book
  2. OS Heavens & RW Ditchburn, Insight into Optics, 1991, John Wiley & sons, Chichester.
  3. Шаблон:Cite book
  4. 4,0 4,1 4,2 Шаблон:Книга