Оксид хрому(III)

Матеріал з testwiki
Версія від 10:54, 15 грудня 2024, створена imported>Lxlalexlxl (Lxlalexlxl перейменував сторінку з Хром(III) оксид на Оксид хрому(III) поверх перенаправлення: Для уніфікації)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Речовина Шаблон:About Окси́д хро́му (III), хро́м(III) окси́д — неорганічна сполука, оксид складу Cr2O3. Являє собою речовину зеленого кольору, з гексагональною будовою кристалів. Проявляє амфотерні властивості.

Поширення у природі

Хроміт

Оксид хрому поширений головним чином у складі мінералу хроміту FeII[Cr2O4].

Фізичні властивості

Температура плавлення — 2275°С, температура кипіння — 3027°С , густина — 5,22 г/см³ . Антиферромагнітний нижче 33°С і парамагнітний вище 55°С. Розчиняється в рідкому оксиді сірки. Не розчиняється у воді, розведених кислотах.

Отримання

Промисловий метод

У промислових масштабах оксид хрому добувають з мінералу хроміту (FeCr2O4). Його сплавляють з карбонатом калію (або натрію) у печі, в яку подається кисень:

4FeCr2O4+8K2CO3+7O210001200oC8K2CrO4+2Fe2O3+8CO2

Охолоджений розплав перемішують із гарячою водою для розчинення хромату калію, а потім обробляють концентрованою сульфатною кислотою, внаслідок чого випадають кристали сульфату калію, а в розчині залишається дихромат калію, який при концентруванні виділяється у вигляді помаранчевих кристалів K2Cr2O7·2H2O:

2K2CrO4+H2SO4K2Cr2O7+K2SO4+H2O

Дихромат відновлюють сіркою. Утворений оксид хрому легко відділяється завдяки його низькій розчинності (на відміну від легкорозчинного у воді K2SO4):

K2Cr2O7+S8001000oCCr2O3+K2SO4

Інші методи

В лабораторних умовах оксид хрому отримують розкладанням дихромату амонію або дихромату калію:

(NH4)2Cr2O7168185oCCr2O3+N2+4H2O
4K2Cr2O7500600oC2Cr2O3+4K2CrO4+3O2

Або розкладанням гідроксиду хрому(III), оксиду CrO:

2Cr(OH)34301000oCCr2O3+H2O
2CrO>700oCCr2O3+Cr

Також можна отримати з хромового ангідриду CrO3 та гексакарбонілхрому:

4CrO3+3S2Cr2O3+3SO2
CrO3500oCCr2O3+3O2
4Cr(CO)6+15O2300oC2Cr2O3+24CO2

Окрім того, оксид хрому отримують розкладання нітрату хрому(III), або хромату ртуті(I) чи дихромату ртуті.

Хімічні властивості

Сполука доволі інертна, не взаємодіє із розчинами кислот, лугів. Вступає у взаємодії лише за підвищених температур. Проявляє амфотерні властивості. При сплавлені з лугами може утворювати хроміти — солі неіснуючої хромітної кислоти HCrO2:

Cr2O3+2NaOH400500oC2NaCrO2+H2O

Під тиском може окиснюватися до оксиду CrO2:

2Cr2O3+O2400oC,P4CrO2

При взаємодії з сильними окисниками, може утворювати хромати:

Cr2O3+3NaNO3+2Na2CO3400600oC2Na2CrO4+3NaNO2+2CO2
Cr2O3+KClO3+2K2CO3500700oC2K2CrO4+KCl+2CO2

Із оксидами багатьох двовалентних металів, при сплавленні, утворює сполуки типу шпінелі:

Cr2O3+FeO1600oCFe[Cr2O4]

Відновлюється до металевого хрому при взаємодії із алюмінієм (алюмінотермія), кальцієм, воднем, вуглецем тощо:

Cr2O3+Al800oC2Cr+Al2O3
2Cr2O3+6Ca700800oC4Cr+6CaO

Токсичність і дія на організм

Не токсичний, на відміну від інших хромових сполук. Не відіграє ніякої ролі в організмі, при попаданні в очі може тільки подразнювати їх.

Застосування

Оксид хрому застосовують як зелений пігменту у живописі, та для забарвлення порцеляни і скла. Кристалічний Cr2O3 використовується у виробництві абразиву для полірування металів. Твердий розчин із оксидом заліза(III) є основою для виготовлення штучних рубінів.

Cr2O3 є каталізатором процесів окиснення амоніаку на повітрі, отримання альдегідів окисненням вуглеводнів та спиртів, утворення SO3 з SO2 та кисню, розкладання формальдегіду, метанолу.

Див. також

Джерела

Шаблон:Сполуки хрому