Оксид марганцю(IV)

Матеріал з testwiki
Версія від 23:52, 16 лютого 2024, створена imported>AHbot (Виправлення посилання на багатозначність за допомогою бота: Марганець змінено на Манган)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Речовина Шаблон:About Окси́д ма́рганцю (IV), ма́нган(IV) окси́д — неорганічна сполука, оксид складу MnO2. Являє собою порошок темно-коричневого або чорного кольору, нерозчинний у воді. Проявляє слабкі амфотерні властивості (із перевагою осно́вних).

Найстійкіша сполука марганцю, широко поширена в земній корі. Зустрічається у вигляді мінералів піролюзиту, криптомелану, псиломелану, рамзделіту.

Поширення у природі

Мінерал рамзделіт

Оксид марганцю зустрічається у природі у вигляді чотирьох кристалічних різновидів, а саме: мінералів піролюзиту, криптомелану, псиломелану та рамзделіту. Суттєво переважає у розповсюдженості піролюзит.

Фізичні властивості

Оксид марганцю являє собою чорний парамагнітний порошок амфотерного характеру. При нагріванні вище 535 °C сполука розкладається.

Штучно було створено п'ять різних кристалічних структур оксиду марганцю: α-, β-, γ-, ε- і δ-MnO2. α-Модифікація відповідає структурі мінералу криптомелану, β-форма — піролюзиту, γ-MnO2 — рамзделіту. ε- та δ-форми не мають природних відповідників.

Отримання

Оксид марганцю можна синтезувати прокалюванням на повітрі деяких оксигеновмісних солей Mn(II):

Mn(NO3)2195300oCMnO2+2NO2

У лабораторних умовах MnO2 отримують термічним розкладанням перманганату калію.

2KMnO4200240oCMnO2+K2MnO4+O2
3KMnO4500700oC2MnO2+K3MnO4+2O2

Також можна отримати реакцією перманганату калію з пероксидом водню.

2KMnO4+H2O22MnO2+2KOH+2O2

Аналогічно застосовується метод окиснення сполук Mn(II) у лужних (рідше нейтральних) розчинах:

Mn(OH)2+Cl2+2KOHMnO2+2KCl+2H2O
3MnCO3+KClO33MnO2+KCl+3CO2
MnCl2+O3+H2OMnO2+2HCl+O2

Солі Mn(IV) гідролізуються з утворенням осаду MnO2:

MnCl4+2H2OMnO2+4HCl

При температурі вище 100 °C перманганат калію відновлюється воднем:

10KMnO4+10H2>100oC5MnO2+5K2MnO4+10H2O

Хімічні властивості

За звичайних умов оксид марганцю поводиться досить інертно. При прокалюванні на повітрі MnO2 розкладається до Mn2O3, а за вищої температури — до Mn3O4:

4MnO2580620oC2Mn2O3+O2
3MnO29501100oCMn3O4+O2

При нагріванні з кислотами виявляє окисні властивості, наприклад, окислює концентровану соляну кислоту до хлору (даний метод використовується в лабораторії для синтезу хлору):

MnO2+4HClMnCl2+Cl2+H2O

З сірчаною і азотною кислотами MnO2 розкладається з виділенням кисню:

2MnO2+H2SO42MnSO4+O2+2H2O

При взаємодії з сильними окисниками діоксид марганцю окислюється до сполук Mn+7 та Mn+6:

3MnO2+KClO3+6KOH3K2MnO4+KCl+3H2O

MnO2 проявляє амфотерні властивості. Він реагує з концентрованими лугами:

2MnO2+3NaOH(conc.)0oCMnO(OH)+Na3MnO4+H2O
4MnO2+12NaOH+O2800oC4Na3MnO4+6H2O

При сплавленні з осно́вними оксидами MnO2 виступає в ролі кислотного оксиду, утворюючи солі манганіти:

MnO2+CaO800oCCaMnO3

Під дією водню, коксу або оксиду вуглецю сполука може відновлюватися до металу або MnO:

MnO2+H2170800oCMnO+H2O
MnO2+C600700oCMn+CO2
MnO2+CO25oC,kat.CuOMn+CO2

Оксид марганцю є каталізатором розкладання пероксиду (перекису) водню:

2H2O2kat.MnO22H2O+O2

Застосування

Оксид марганцю застосовується у виготовленні скла: його добавки усувають зелене забарвлення, спричинене наявністю силікату заліза(II), а також надають відтінок від рожевого до чорного, в залежності від об'ємів добавки. Тонкий дисперсний порошок або колоїд MnO2 використовується як адсорбент хлору, діоксиду сірки, солей барію, радію, срібла, алюмінію та калію.

Оксид застосовується як деполяризатор в елементах Лекланше (наприклад, у вугільно-цинкових батареях).

Див. також

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.) / D. R. Lide, ed. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. Шаблон:Ref-en
  • Ахметов Н. С. «Общая и неорганическая химия» М.:Высшая школа, 2001
  • Неорганическая химия под редакцией Ю. Д. Третьякова; Химия переходных элементов Кн.1
  • Рипан Р., Чертяну И. Неорганическая химия: Химия металлов: В 2 т. / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Изд. «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. Шаблон:Ref-ru
  • Реми Г. Курс неорганической химии: в 2 т. / Пер. с нем., под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ,1966. — Т. 2. — 833 с. Шаблон:Ref-ru
  • Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр. / Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л.; Под ред. Лидина Р. А. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. Шаблон:Ref-ru

Посилання