Евольвентне зачеплення

Матеріал з testwiki
Версія від 13:15, 1 жовтня 2024, створена imported>Shkod
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Взаємодія евольвентних профілів зубів при роботі зубчастої передачі

Евольвентне зачеплення (Шаблон:Lang-en) - зубчасте зачеплення, в якому профілі зубів виконані по евольвенті кола, що дозволяє передавати рух з постійним передатним відношенням.[1][2]

Роль евольвентного профілю

Для забезпечення сталості передавального відношення необхідно щоб зуби коліс були виконані по кривій, у якої спільна нормаль, що проведена через точку дотику профілів зубів, завжди проходить через одну і ту ж точку на лінії, що сполучає центри зубчастих коліс, що зветься полюсом зачеплення.[3][4][5]

Першим як профілі спряжених зубів використовувати евольвенту запропонував Л.Ейлер.

Слід відзначити, що крім евольвентного зачеплення, що відповідає згаданій вимозі, існує циклоїдне і колове зачеплення (зачеплення Новікова).

Евольвентний профіль будується кінцем відрізка прямої, яка перекочується по колу, тобто вона є дотичною до кола і одночасно нормаллю до профілю евольвенти у відповідній точці. Точки дотику прямої до кола є центрами кривин евольвенти в даній точці. Отже, коло є геометричним місцем центрів кривизни, тобто еволютою евольвенти.

Побудова евольвентного зачеплення

Поданий нижче спосіб наближеної побудови евольвентного зубчастого зачеплення використовується при виконанні графічних зображень як уручну, так і за допомогою САПР.

Перед побудовою слід задати такі геометричні параметри:

  • висота ніжки зуба hf (на рис. позначена a);
  • висота голівки зуба ha (на рис. позначена b);
  • діаметр початкового кола dw (на рис. позначений D);
  • кут зачеплення α (на рис. позначений φ);
  • колова товщина зуба st;
  • радіус кривини перехідної кривої у граничній точці профілю ρf.
  1. Накреслити початкове коло (pitch circle) з діаметром D і центром шестерні O (зображене червоним кольором).
  2. Провести коло вершин зубів (outside diameter) з центром у точці O з радіусом більшим за радіус початкового кола на висоту голівки зуба (зелений колір).
  3. Провести коло впадин зубів (root diameter) з центром у точці O з радіусом меншим від радіуса початкового кола на висоту ніжки зуба (блакитний колір).
  1. Провести дотичну до початкового кола (рожевий колір).
  2. У точці дотику дотичної до початкового кола під кутом φ провести лінію зачеплення (line of action) (помаранчевий колір).
  3. Побудувати коло з центром у точці O, дотичне до лінії зачеплення. Це коло є основним (base circle) на зображенні показане синім кольором.
  1. Відзначити точку A на колі вершин зубів.
  2. На прямій, що сполучає точки A і O відзначити точку B, що знаходиться на основному колі.
  3. Розділити відстань AB на 3 рівні частини і позначити точкою C отриману третину від точки A в бік точки B на відрізку AB.
  1. Від точки C провести дотичну до основного кола.
  2. У точці дотику поставити точку D.
  3. Розділити відстань DC на чотири рівні частини і позначити точкою E отриману четвертину відрізка DC від точки D у бік точки C'.
  1. Провести дугу кола з центром в точці E, що проходить через точку C. Це буде частина однієї сторони зуба (помаранчевий колір).
  2. Провести дугу кола з центром в точці перетину сторони зуба з початковим колом радіусом, рівним товщині зуба. Місце перетину з початковим колом (pitch circle) позначити точкою F. Ця точка буде знаходитись на протилежній стороні зуба.
  1. Провести скруглення (fillet) між стороною зуба і колом впадин зубів (root diameter).
  2. Провести дугу профілю зуба радіусом EC з точки F (позначено темно-зеленим).
  3. Позначити місце перетину радіуса профілю зуба з основним колом точкою G
  1. Провести лінію профілю другого боку зуба — дугу кола радіусом EC з точки G.
  2. Додати скруглення біля основи зуба до кола впадин зубів (як і у попередньому кроці)
  1. В результаті отримано профіль зуба. Частина зовнішнього кола між двома боковими поверхнями утворює вершину зуба.
  2. Таку ж послідовність дій можна повторити для кожного зуба.

Стандартизація евольвентного зачеплення

З метою забезпечення взаємозамінності низка геометричних параметрів евольвентного зачеплення стандартизована. Відповідно до нормативної документації зубчасті колеса обирають за числом зубів z і модулем m, прийнявши сталими наступні параметри (за ГОСТ 13755-81[6]):

  • висота голівки зуба ha=ha*m;
  • глибина впадин hf=(ha*+c*)m;
  • підрізання відсутнє, тобто x1=x2=0 або кут зачеплення α дорівнює основному куту зачеплення αw;
  • кут зачеплення α=20 °;
  • коефіцієнт висоти голівки зуба ha*=1.0;
  • коефіцієнт радіального зазору c*=0.25.

У США замість модуля використовується пітч p=25.4m, виходячи з дюймової системи мір довжин (1 дюйм=25.4 мм).

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

  1. Шаблон:Cite web
  2. Шаблон:Cite web
  3. Шаблон:Cite web
  4. Шаблон:Cite web
  5. Шаблон:Cite web
  6. ГОСТ 13755-81. Основные нормы взаимозаменяемости. Передачи зубчатые цилиндрические эвольвентные. Исходный контур