Рух (механіка)

Шаблон:UniboxМеханічний рух — зміна положення тіл, відносно інших тіл, у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. Здебільшого під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух макроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі. В основі класичної механіки лежать закони Ньютона. Тому її часто називають ньютонівською механікою. Закономірності руху тіл зі швидкістю близькою до швидкості світла у вакуумі вивчає релятивістська механіка, а закономірності руху мікрочастинок (наприклад: електронів, атомів, молекул, та інше) — квантова механіка.

Файл:Mechanicalmovement.gif

Приклади механічного руху

Способи задання механічного руху матеріальної точки

Векторний спосіб

Якщо в нас є точка А і система відліку з початком відліку в точці О, тоді рух частинки можна подати як залежність радіус-вектора $\overrightarrow{OA}$ від часу: $\overrightarrow{r}$=$\overrightarrow{r}(t)$

Координатний спосіб

Якщо в нас є точка А, система відліку і зв'язана з нею система координат, тоді рух частинки можна подати як залежність кожної координати точки від часу. Наприклад для прямокутної декартової системи координат:

$\{\begin{array}{c}x=x(t)\\ y=y(t)\\ z=z(t)\end{array}$

Траєкторійний спосіб

Якщо в нас є точка А, яка рухається по відомій нам траєкторії, тоді положення точки А можна однозначно показати за допомогою одного числа — довжини траєкторії від точки на траєкторії яку ми назвемо початок відліку, до точки A.

Джерела

• Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 5-е, стереотипное. — М.: Физматлит, 2006. — Т. I. Механика. — 560 с.
• «Справочник по физике» / Под ред. Б. М. Яворский, А. А. Детлаф. — М.: «Наука», 1980. — 507 с.