1,2-Динітроетан

1,2-Динітроетан СН₂(NO₂)CH₂NO₂ — нітросполука, вибухова речовина. Вперше отримана М. Семеновим у 1864 році.

Фізичні властивості

1,2-Динітроетан — це кристалічна речовина з температурою плавлення 39 °C і температурою кипіння 135 °C; густина 1,46 г/см³.

Отримання

Отримують 1,2-динітроетан дією двоокису азоту на етилен при 0 °С:

$\mathrm{C}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{=}\mathrm{C}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\mathrm{⟶}\mathrm{C}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\mathrm{)}\mathrm{C}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}$.

При цьому також утворюється нітроетилнітрит NO₂CH₂CH₂ONO дуже нестабільний продукт, легко розкладається.

1,2-динітроетан — потужна вибухова речовина, в 1,5 раза перевершує пікринову кислоту і разом з тим менш чутлива до удару, ніж пікринова кислота. Проте висока реакційна здатність і низька стабільність не дозволяють застосовувати його як вибухову речовину. При взаємодії з лугами дає нітроетилен, який легко полімеризується, з органічними кислотами — продукти приєднання.

Джерела

• Орлова Е. Ю. Химия и технология бризантных взрывчатых веществ. — Л.: Химия, 1981, — 312 с., ил.