Теорема Гільберта про базис

Матеріал з testwiki
Версія від 10:38, 15 січня 2023, створена imported>Zviribot (Cat-a-lot: Moving from Category:Теореми to Category:Математичні теореми за допомогою Cat-a-lot)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теоре́ма Гі́льберта про ба́зис — одна з основних теорем теорії кілець Нетер: якщо R — кільце Нетер, то кільце многочленів R[x] також є кільцем Нетер.

Доведення

Нехай F — ідеал в R[x] (ми тут вважатимемо R комутативним, для некомутативних кілець доведення зберігається, необхідно лише вважати всі ідеали лівими), а p множина старших коефіцієнтів многочленів, його складових. Доведемо, що p — ідеал.

Справді, якщо a і b — елементи p, то a і b є старшими коефіцієнтами деяких многочленів з F — f(x)=axn+... і g(x)=bxm+.... Якщо, наприклад, mn, то a+b є старшим коефіцієнтом многочлена xmnf(x)+g(x)F. Якщо a є старшим коефіцієнтомf(x) то ar є старшим коефіцієнтом rf(x)F для будь-якого елементу r. Таким чином,p — ідеал, а оскільки R — кільце Нетер, то p породжується деякими елементами a1,a2,...,an, старшими коефіцієнтами многочленів f1,f2,...,fnF. Нехай найбільший степінь цих многочленів рівний r. Можна вважати, що степінь кожного з цих многочленів рівний r (якщо він рівний mr, то можна зробити його таким помноживши на xrm.

Аналогічно доводиться, що pk — множина старших коефіцієнтів многочленів з F, степінь яких kr (до цієї множини доданий 0 кільця) є ідеалом, і тому ідеалом, породженим елементами ak1,ak2,...,aknk. Нехай вони є старшими коефіцієнтами многочленів fk1,fk2,...,fknkF степеня k

Доведемо, що ці многочлени f1,f2,...,fn,f11,f12,...,f1n1,,fr1,1,fr1,2,...,fr1,nr1F породжують ідеал F. Нехайf(x)=axs+... — який-небудь многочлен ідеалу F, за визначенням ap. Якщо його степінь sr то оскільки a по доведеному є лінійною комбінацією a=r1a1+r2a2+...+rnan старших членів многочленів f1,f2,...,fnF степеня r, то ми одержимо, що f(x)r1xsrf1+r2xsrf2+...+rnxsrfn буде многочленом степеня, меншого, ніж s, що також належить ідеалу F. Повторюючи при необхідності цю операцію кілька разів, можна дійти до многочлена степеня не більшого r.

Для многочлена степеня kr застосовується та ж процедура, але з використанням многочленів fk1,fk2,...,fknkF старші коефіцієнти яких породжують ідеал pk. Далі процедура повторюється, поки ми не дійдемо до нульового многочлена.

Література