Логіка другого порядку

Матеріал з testwiki
Версія від 22:50, 7 листопада 2022, створена imported>Складний (growthexperiments-addlink-summary-summary:3|0|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ло́гіка другого́ поря́дку — у логіці є розширенням логіки першого порядку в якій допускаються змінні-функції і змінні-предикати, а також квантифікація над цими змінними. Дана логіка не спрощується до логіки першого порядку.

Мова і синтаксис

Мови логіки другого порядку будуються на основі: множини функціональних символів і множини предикатних символів 𝒫. З кожним функціональним і предикатним символом зв'язана арність (число агрументів). Крім того використовуються додаткові символи:

  • Символи індивідуальних змінних, зазвичай  x,y,z,x1,y1,z1,x2,y2,z2, і т.д.,
  • Символи функційних змінних  F,G,H,F1,G1,H1,F2,G2,H2,. Кожній функційній змінній відповідає деяке додатне число — арність функції.
  • Символи предикатних змінних  P,R,S,P1,R1,S1,P2,R2,S2,. Кожній предикатній змінній відповідає деяке додатне число — арність предикату.
  • Пропозиційні зв'язки: ,,¬,,
  • Квантори: загальності і існування ,
  • Службові символи: дужки і кома.

Перелічені символи разом із символами з 𝒫 і утворюють Алфавіт логіки першого порядку. Складніші конструкції визначаються індуктивно:

  • Терм — це символ змінної, або має вид  f(t1,,tn), де  f — функціональний символ арності  n, а  t1,,tn — терми або  F(t1,,tn), де  F — функціональна змінна арності  n, а  t1,,tn — терми.
  • Атом — має вид  p(t1,,tn), де p — предикатний символ арності  n, а  t1,,tn — терми або  P(t1,,tn), де P — предикатна змінна арності  n, а  t1,,tn — терми.
  • Формула — це або атом, або одна з наступних конструкцій: ¬A,(A1A2),(A1A2),(A1A2),xA,xA,FA,FA,PA,PA, де  A,A1,A2 — формули, а  x,F,P — індивідуальна, функційна і предикатна змінні.

Семантика

У класичній логіці інтерпретація формул логіки другого порядку задається на моделі другого порядку, яка визначається такими даними:

  • Базова множина 𝒟,
  • Семантична функція σ, що відображає
    • кожен n-арний функціональний символ f із в n-арну функцію σ(f):𝒟××𝒟𝒟,
    • кожен n-арний предикатний символ p із 𝒫 в n-арне відношення σ(p)𝒟××𝒟.

Припустимо s — функція, що відображає кожну індивідуальну змінну в деякий елемент із 𝒟, кожну функційну змінну арності n в n-арну функцію σ(f):𝒟××𝒟𝒟 і кожну предикатну змінну арності n в n-арне відношення σ(p)𝒟××𝒟. Функцію s називатимемо також підстановкою. Інтерпретація [[t]]s терма t на𝒟 відносно підстановки s задається індуктивно

  • [[x]]s=s(x), якщо x — змінна,
  • [[f(x1,,xn)]]s=σ(f)([x1]]s,,[xn]]s) для функційного символу f
  • [[f(x1,,xn)]]s=s(f)([x1]]s,,[xn]]s) для функційної змінної F

Подібним чином визначається істинність s формул на 𝒟 відносно s

  • 𝒟sp(t1,,tn), тоді і тільки тоді коли σ(p)([x1]]s,,[xn]]s),
  • 𝒟sP(t1,,tn), тоді і тільки тоді коли s(P)([x1]]s,,[xn]]s),
  • 𝒟s¬ϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ — хибно,
  • 𝒟sϕψ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ і 𝒟sψ істинні,'
  • 𝒟sϕψ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ або 𝒟sψ істинно,
  • 𝒟sϕψ, тоді і тільки тоді коли з 𝒟sϕ випливає 𝒟sψ,
  • 𝒟sxϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для деякої підстановки s, яка відрізняється від s тільки на індивідуальній змінній x,
  • 𝒟sFϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для деякої підстановки s, яка відрізняється від s тільки на функційній змінній F,
  • 𝒟sPϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для деякої підстановки s, яка відрізняється від s тільки на предикатній змінній x,
  • 𝒟sxϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для всіх підстановок s, які відрізняються від s тільки на індивідуальній змінній x,
  • 𝒟sFϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для всіх підстановок s, які відрізняються від s тільки на функційній змінній F,
  • 𝒟sPϕ, тоді і тільки тоді коли 𝒟sϕ для всіх підстановок s, які відрізняються від s тільки на предикатній змінній P.

Формула ϕ, істинна на 𝒟, що позначається 𝒟ϕ, якщо 𝒟sϕ, для всіх підстановок s. Формула ϕ називається загальнозначимою, (позначається ϕ), якщо 𝒟ϕ для всіх моделей 𝒟. Формула ϕ називається виконуваною , якщо 𝒟ϕ хоча б для однієї 𝒟.

Властивості

На відміну від логіки першого логіка другого порядку не має властивостей повноти і компактності. Також у цій логіці є невірним твердження теореми Ловенгейма—Сколема.

Див. також

Джерела

  1. Henkin, L. (1950). "Completeness in the theory of types". Journal of Symbolic Logic 15 (2): 81–91.
  2. Hinman, P. (2005). Fundamentals of Mathematical Logic. A K Peters. ISBN 1-56881-262-0.
  3. Shapiro, S. (2000). Foundations without Foundationalism: A Case for Second-order Logic. Oxford University Press. ISBN 0-19-825029-0.
  4. Rossberg, M. (2004). "First-Order Logic, Second-Order Logic, and Completeness". in V. Hendricks et al., eds. First-order logic revisited. Berlin: Logos-Verlag.
  5. Vaananen, J. (2001). "Second-Order Logic and Foundations of Mathematics". Bulletin of Symbolic Logic 7 (4): 504–520.

Шаблон:Математична логіка