Зовнішня алгебра

Матеріал з testwiki
Версія від 17:41, 15 січня 2025, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зо́внішня а́лгебра (алгебра Грассмана) — алгебраїчна система, що є узагальненням векторного добутку для лінійних просторів довільної розмірності. Вперше введена Грассманом.

Вводить асоціативну, білінійну та антикомутативну операцію зовнішнього добутку (позначається знаком ).

Визначення

Зовнішня алгебра векторного простору  V над полем 𝕂, це асоціативна алгебра над 𝕂, для якої виконується:

uv=vuu,vV
uu=0uV
uk=ku,k𝕂.

Зовнішня алгебра позначається як  (V) і не залежить від вибору базиса.

Зв'язані визначення

  • Для r=0,n підпростір  r(V), з елементів виду ei1...eir, називається  r-им зовнішнім ступенем простору  V.
(V)=0(V)1(V)2(V)n(V)

Властивості

dimr(V)=Cnr

Приклади

.

Якщо є декартова площина 2 з ортонормованим базисом: 𝐞𝟏=(1,0),𝐞𝟐=(0,1).

Нехай

𝐯=a𝐞𝟏+b𝐞𝟐,𝐰=c𝐞𝟏+d𝐞𝟐

Тоді площа паралелограма основаного на векторах 𝐯,𝐰:

A=|det[𝐯𝐰]|=|v1w2v2w1|.
𝐯𝐰=(v1𝐞1+v2𝐞2)(w1𝐞1+w2𝐞2)=(v1w2v2w1)𝐞1𝐞2.

Для двох векторів 𝐚 і 𝐛 їх зовнішнім добутком називається антисиметричний тензор з двома індексами:

(1)(𝐚𝐛)ij=aibjajbi=|aibiajbj|

Величина (1) називається також бівектором.

Очевидно, що компоненти цього тензора є сукупністю 2×2 мінорів наступної прямокутної 2×n матриці:

[a1b1a2b2anbn]

Формулу (1) можна узагальнити на більшу кількість співмножників (результуючий антисиметричний тензор має стільки ж індексів m, скільки є співмножників):

(2)(𝐚𝐛𝐡)ijp=|aibihiajbjhjapbphp|

Назвемо тензор (2) мультивектором. Компоненти мультивектра є сукупністю m×m мінорів прямокутної m×n матриці:

[a1b1h1a2b2h2anbnhn]

Основні властивості зовнішнього добутку

Із властивостей визначників матриць можна зробити такі висновки:

Зовнішній добуток змінює знак на протилежний при перестановці будь-яких двох векторних співмножників:

(3)𝐛𝐚𝐡=(𝐚𝐛𝐡)

Зовнішній добуток лінійний окремо за кожним із співмножників:

(4)(α𝐚+β𝐱)𝐛𝐡=α(𝐚𝐛𝐡)+β(𝐱𝐛𝐡)

Зовнішній добуток дорівнює нулю, якщо його співмножники лінійно залежні:

α𝐚+β𝐛++χ𝐡=0

зокрема якщо кількість співмножників більша за розмірність векторного простору n, або якщо два будь-які співмножники збігаються:

(5)𝐚𝐚=0

Групування множників мультивектора

Розглянемо цю властивість на прикладі тривектора 𝐚𝐛𝐜. Із перших двох множників складаємо бівектор:

(6)σ=𝐚𝐛

тоді компоненти тривектора запишуться так:

(7)(𝐚𝐛𝐜)ijk=|aibiciajbjcjakbkck|=
=(aibjajbi)ck+(akbiaibk)cj+(ajbkakbj)ci=σijck+σkicj+σjkci

Отже зовнішній добуток бівектора на вектор визначається формулою:

(8)σ𝐜=𝐜σ=σijck+σkicj+σjkci

Більш загально, розклад визначника по першому рядку дає формулу зовнішнього добутку вектора ai на мультивектор τi1i2im1:

(9)(𝐚τ)i1i2im=ai1τi2i3imai2τi1i3im+ai3τi1i3im+(1)m1aimτi1i2im1

У кожному доданку суми у формулі (9) індекси мультивектора τ є вибіркою m1 індекса з набору i1,i2,im (за винятком того індекса, що стоїть біля вектора 𝐚).

Якщо число m непарне, то внаслідок антисиметрії тензора τ формулу (9) можна записати ще так:

(9a)(𝐚τ)i1i2im=a[i1τi2i3im]

де квадратними дужками позначено суму по циклічних перестановках індексів i1,i2,im (порівняйте з формулою (8)).

Також відмітимо зовнішній добуток двох бівекторів (викладки щодо розкриття визначника четвертого порядку пропускаємо):

(10)(σρ)ijkl=(σijρkl+σkiρjl+σjkρil)+(ρijσkl+ρkiσjl+ρjkσil)

Взагалі, якщо ми маємо зовнішній добуток k мультивекторів τ1,τ2τk рангів m1,m2,mk відповідно, то кількість доданків у формулі, що виражає компоненти зовнішнього добутку через компоненти співмножників, дорівнює:

(11)(m1+m2++mk)!m1!m2!mk!

Мультивектор як орієнтована m-вимірна площадка

Хай ми маємо наступний мультивектор, складений із векторів 𝐱1,𝐱m;(mn):

(12)τ=𝐱1𝐱2𝐱m

Цей мультивектор ненульовий тільки тоді, коли вектори 𝐱i лінійно незалежні, тобто вони визначають m-вимірний лінійний підпростір. Складемо з цих векторів m лінійних комбінацій:

(13)𝐲i=j=1mαij𝐱j,i=1,2,m

і утворимо новий мультивектор із їхнього зовнішнього добутку:

(14)τ^=𝐲1𝐲2𝐲m=j1,j2,jm=1mα1j1α1j2αmjm(𝐱j1𝐱j2𝐱jm)

В останній сумі відмінні від нуля лише ті доданки, в яких всі індекси j1,j2,jm різні, тобто є перестановкою чисел 1,2,m. Більше того, з точністю до знаку всі зовнішні добутки в правій частині формули (14) рівні величині:

𝐱1𝐱2𝐱m

а знак дорівнює +1, коли j1,j2,jm є парною перестановкою чисел 1,2,m, і дорівнює 1 для непарних перестановок. Тому маємо:

(15)τ^=det(α)(𝐱1𝐱2𝐱m)

Як бачимо, новий мультивектор τ^ пропорційний мультивектору τ. Він буде дорівнювати старому мультивектору, якщо:

(16)det(αji)=1

Отже компоненти мультивектора τ не прив'язані до фіксованого набору векторів, але тільки до орієнтованого m-вимірного підпростору, що проведений через ці вектори і скаляра - числа яке є нормою або величною мультивектора.

Підрахунок кількості параметрів

Довільний антисиметричний тензор m-рангу ti1i2im має таку кількість незалежних компонент:

(17)Nt=Cnm=n!m!(nm)!

Дійсно, для кожної виборки m індексів i1,i2,im із n чисел 1,2,n ми можемо розмістити ці індекси в порядку зростання i1<i2<<im, і приписати довільне значення компоненті тензора ti1i2im. Значення компоненти тензора з цими ж індексами, але розміщеними в іншому порядку (переставленими індексами) легко обчислюється виходячи з властивості антисиметрії.

Тепер розглянемо мультивектор τ=𝐱1𝐱2𝐱m рангу m. Його компоненти обчислюються за формулою (2) через mn чисел - координат векторів 𝐱1,𝐱2,𝐱m. Але оскільки ці вектори задаються неоднозначно, але з точністю до лінійної підстановки (13), то від добутку mn треба відняти число m2 - кількість коефіцієнтів матриці переходу αij. І додати число 1, оскільки коефіцієнти матриці переходу зв'язані одним скалярним рівнянням (16). Таким чином, мультивектор τ залежить від такої кількості параметрів:

(18)Nτ=mnm2+1=m(nm)+1

Відмітимо, що результат формул (17) і (18) не зміниться, якщо замінити m на nm. Це наслідок існування дуальних об'єктів для антисиметричного тензора і для мультивектора.

Формули (17) і (18) дають однаковий результат для таких чотирьох значень рангу m: скалярів (m=0), векторів (m=1), псевдовекторів (m=n1) і псевдоскалярів (m=n). Покажемо, що для всіх інших значень 2mn2 (звісно при n4) кількість мультивекторів менша за кількість всіх антисиметричних тензорів (тобто існують тензори, що не є орієнтованими площадками). Для доведення скористаємося відомою комбінаторною рівністю:

(19)Cnk=Cn1k+Cn1k1

Послідовно застосовуючи її, знаходимо для формули (17):

(20)Nt=Cnm=Cn1m+Cn2m1++Cnm1+Cnm10=1+k=1mCnm1+kk

Позначимо p=(n1)m>0, і знаходимо різницю:

(21)ΔN=NtNτ=1+k=1mCp+kkm(nm)1=k=1m(Cp+kk(nm))=k=1m(Cp+kkCp+11)

Перший доданок у формулі (21) дорівнює нулю (при k=1), але в цій формулі наявні і інші доданки, оскільки m2. Усі ці інші доданки строго додатні, бо із (19) слідує нерівність:

(22)Cp+kk=Cp+k1k+Cp+k1k1>Cp+k1k1>Cp+k2k2>>Cp+11

Представлення довільного антисиметричного тензора сумою мультивекторів

Нехай ми маємо довільний антисиметричний тензор ti1i2im рангу m.

Розглянемо сукупність базисних векторів (індекси в дужках вгорі нумерують ці вектори, і не є координатами):

(23)𝐞(1)={1,0,0};𝐞(2)={0,1,0};𝐞(n)={0,0,1}

або в координатах:

(23a)ej(i)=δji(i,j{1,2,n})

З цих векторів утворимо сукупність мультивекторів рангу m:

(24)𝐄(i1i2im)=𝐞(i1)𝐞(i2)𝐞(im)

Кожен мультивектор (24) має відмінну від нуля тільки одну (з точністю до перестановок індексів) компоненту:

(25)(𝐄(i1i2im))i1i2im=1

Тому тензор 𝐭 можна записати у вигляді суми:

(26)𝐭=i1<i2<<imti1i2im𝐄(i1i2im)

Це представлення, разом із лінійністю зовнішнього добутку, дає змогу поширити зовнішній добуток на довільні антисиметричні тензори. Формули (8 - 10) і їм подібні залишаються справедливими і в випадку, коли ми вважаємо τ,σ,ρ довільними антисиметричними тензорами.

Метричні властивості зовнішнього добутку

Нехай у векторному просторі задано метричний тензор gij. Ми можемо розглядати довжини векторів і кути між ними, піднімати і опускати індекси тензорів.

Піднесемо до квадрата бівектор σ=𝐚𝐛:

(27)σijσij=(aibjajbi)(aibjajbi)=2(|𝐚|2|𝐛|2(𝐚𝐛)2)=
=2!|(𝐚𝐚)(𝐚𝐛)(𝐚𝐛)(𝐛𝐛)|

Визначник Грамма двох векторів дорівнює квадрату площі S=|𝐚||𝐛|sinϕ паралелограма, побудованого на цих векторах. Норма бівектора задається формулою:

(28)|𝐚𝐛|=S=i<jσijσij

Відмітимо формулу:

(29)|𝐚𝐛|2+(𝐚𝐛)2=(|𝐚||𝐛|)2

Тепер піднесемо до квадрата тривектор τ=𝐚𝐛𝐜.

(30)τijkτijk=(aibjck+ajbkci+akbicjaibkcjajbickakbjci)(aibjck+ajbkci+akbicjaibkcjajbickakbjci)=
=3!|(𝐚𝐚)(𝐛𝐚)(𝐜𝐚)(𝐚𝐛)(𝐛𝐛)(𝐜𝐛)(𝐚𝐜)(𝐛𝐜)(𝐜𝐜)|

Визначник Грамма трьох векторів дорівнює квадрату об'єму V паралелепіпеда, побудованого на цих векторах. Норма бівектора задається формулою:

(31)|𝐚𝐛𝐜|=V=i<j<kτijkτijk

Узагальнення формули (30) на мультивектори більшого рангу очевидне. Норма зовнішнього добутку m векторів дорівнює m-мірному об'єму паралелепіпеда, побудованого на цих векторах.

Мультивектор можна уявляти у вигляді орієнтованої m-мірної площадки довільної форми, "площа" якої дорівнює об'єму паралелепіпеда побудованого на векторах-множниках мультивектора.

Згортка мультивектора з вектором

Розглянемо спочатку згортку тривектора 𝐚𝐛𝐜 з контраваріантним вектором vp. Результат згортки буде деякий тензор σij другого рангу:

(31)σij=(𝐚𝐛𝐜)ijkvk

Очевидно, що цей тензор антисиметричний. Доведемо, що він є бівектором, тобто знайдуться такі вектори 𝐚~,𝐛~ що σ=𝐚~𝐛~. Внаслідок лінійності визначника по останньому рядку маємо:

(32)σij=|aibiciajbjcjakbkck|vk=|aibiciajbjcj(𝐚𝐯)(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)|

Якщо вектор 𝐯 ортогональний до тривектора, тобто до кожного з векторів 𝐚,𝐛,𝐜, то останній рядок в матриці формули (32) буде нульовим, і згортка тривектора з вектором буде дорівнювати нулю.

Тепер нехай вектор 𝐯 буде не ортогональний до одного з векторів тривектора, наприклад (𝐜𝐯)0. Ми можемо у визначнику в правій частині формули (32) відняти від першого і другого рядків третій рядок з таким коефіцієнтом, щоб перетворити число з третьої колонки в нуль:

(33)σij=|ai(𝐚𝐯)(𝐜𝐯)cibi(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)ci0aj(𝐚𝐯)(𝐜𝐯)cjbj(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)cj0(𝐚𝐯)(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)|=
=(𝐜𝐯)|ai(𝐚𝐯)(𝐜𝐯)cibi(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)ciaj(𝐚𝐯)(𝐜𝐯)cjbj(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)cj|

Ми можемо внести множник всередину визначника, наприклад помноживши на перший стовпчик. Ми можемо взяти такі два вектора:

(34)𝐚~=(𝐜𝐯)𝐚(𝐚𝐯)𝐜,𝐛~=𝐛(𝐛𝐯)(𝐜𝐯)𝐜

через зовнішній добуток яких виражається наш результат згортки тривектора з вектором:

(35)σ=𝐚~𝐛~

Аналогічні викладки дають, що згортка будь-якого мультивектора з вектором є мультивектором на одиницю меншого рангу.

Внутрішній добуток мультивекторів

Позначимо операцію згортки мультивектора з вектором крапкою, такою самою як і в позначенні скалярного добутку векторів:

(36)σ=τ𝐯
(36a)(τ𝐯)i1i2im1=τi1i2im1kvk

і назвемо її внутрішнім добутком мультивектора на вектор.

Дослідимо властивості внутрішнього добутку. Якщо вектор 𝐯 ортогональний до підпростору, в якому лежить мультивектор τ, то результатом внутрішнього добутку буде нуль. В іншому разі (неортогональності) результат є мультивектором σ=τ𝐯, який повністю лежить у підпросторі мультивектора τ (оскільки кожен з векторів у формулі (34) лежить в τ). Спробуємо ще раз внутрішньо перемножити результат на той самий вектор 𝐯:

(37)((τ𝐯)𝐯)i1i2im2=τi1i2im2jkvjvk=0

Ми одержуємо нуль внаслідок антисиметричності мультивектора по індексах j,k.

Порівняння з векторним добутком векторів у тривимірному просторі

Розглянемо згортку бівектора з вектором:

(38)aj(𝐛𝐜)ij=aj(bicjbjci)=bi(𝐚𝐜)ci(𝐚𝐛)

а також властивість зовнішнього добутку трьох векторів:

(39)𝐚𝐛𝐜=𝐛𝐜𝐚=𝐜𝐚𝐛

Порівняємо з наступними формулами векторного добутку трьохмірних векторів:

(40)𝐚×(𝐛×𝐜)=𝐛(𝐚𝐜)𝐜(𝐚𝐛)
(41)𝐚(𝐛×𝐜)=𝐛(𝐜×𝐚)=𝐜(𝐚×𝐛)

Ми бачимо, що формули (40) і (41) аналогічні формулам (38) і (39), але якби переставлені. Ця переставленість виникає тому, що векторний добуток є дуальним тензором до бівектора:

(42)(𝐚×𝐛)i=ϵijkajbk=j<kϵijk(ajbkakbj)

де ϵijk є одиничним антисиметричним тензором тривимірного простору.

Джерела

Шаблон:Math-stub