Оптика тонких плівок

Матеріал з testwiki
Версія від 17:34, 16 лютого 2025, створена imported>A.sav (clean up, replaced: ідельно → ідеально за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дихроїчні фільтри створюються за допомогою покриття тонкими плівками

О́птика то́нких плі́вок — розділ оптики, який вивчає проходження і відбиття світлових променів від плівок, товщина яких сумірна з довжиною хвилі світла.

Тонкі плівки, нанесені на поверхню речовини, зокрема на скло, з якого виготовляються оптичні прилади, значно впливають на відбиття й пропускання світла, якщо їхня товщина сумірна із довжиною світлової хвилі.

Найцікавіші властивості мають плівки із товщиною, яка дорівнює чверті довжини хвилі, які, в залежності від показника заломлення, максимально зменшують або збільшують відбивання світла поверхнею.

Теорія

Якщо світло із довжиною хвилі λ падає із середовища з показником заломлення n1 під кутом θ1 на речовину із показником заломлення n3, вкриту тонкою плівкою із показником заломлення n2 і товщиною h, то при оптичній товщині плівки H=n2h

H=λ4cosθ2,3λ4cosθ2,5λ4cosθ2,

то коефіцієнт відбиття

R=(r12r231r12r23)2

де r12 - коефіцієнт відбиття на межі середовищ 1 і 2, й для нормального падіння

R=(n1n3n22n1n3+n22)2.

Звідси видно, що коефіцієнт відбиття можна зробити нульовим, якщо підібрати матеріали так, щоб n1n3=n22. На цьому принципі працює просвітлення оптики. Зазвичай підібрати речовину, для якої це співвідношення виконувалося б ідеально (а ще необхідно, щоб плівка добре трималася на склі) важко, тому використовуються речовини із близьким показником заломлення.

Якщо n22n1n3, то коефіцієнт відбиття стає близьким до одиниці, що можна використати для виготовлення дзеркал.

Див. також

Шаблон:Без джерел


Шаблон:Physics-stub