Дубній

Ду́бній (Db) — синтетичний хімічний елемент із атомним номером 105. Дубній є високорадіоактивним — найстабільніший відомий Шаблон:Не перекладено, дубній-268, має період напіврозпаду дещо більше доби. Цей факт значно обмежує можливості щодо дослідження елемента.

Дубнію не існує в природі, натомість його створюють штучним шляхом. Першим заявив про відкриття елемента радянський Об'єднаний інститут ядерних досліджень (ОІЯД) 1968 року, а 1970 про успішний синтез заявила американська Лабораторія імені Лоуренса в Берклі. Обидві команди запропонували свої назви для нового елемента та використовували їх за відсутності офіційного затвердження. Тривалу суперечку було вирішено 1993 року офіційним розслідуванням щодо повідомлень про відкриття, здійсненим Шаблон:Не перекладено, що завершилось офіційним поділом честі відкриття між обома командами. 1997 року елементові було офіційно надано назву «дубній» — на честь міста Дубна, місця розташування ОІЯД.

У періодичній системі хімічних елементів дубній розташований у 5 групі, він є третім елементом 6d-серії перехідних металів. Обмежене дослідження хімічних властивостей елемента показало, що дубній поводиться як типовий елемент 5 групи та є важчим гомологом танталу; деякі відхилення від періодичного закону виникають через наявність релятивістських ефектів.

Історія

Шаблон:Див. також Відкритий у 1967 році в центрі ядерних досліджень м. Дубна при обстрілі америцію ядрами неону:

${}_{\mathrm{9}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{3}}\mathrm{A}\mathrm{m}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}}^{\mathrm{2}\mathrm{2}}\mathrm{N}\mathrm{e}\mathrm{\to }\mathrm{5}{}_{\mathrm{0}}^{\mathrm{1}}\mathrm{n}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{6}\mathrm{0}}\mathrm{D}\mathrm{b}$

так і групою вчених під керівництвом Альберта Ґіорсо Університету Каліфорнії (Берклі) , однак за іншим механізмом і спочатку назвали новий елемент ганій (Hahnium, за іменем Отто Гана):

${}_{\mathrm{9}\mathrm{8}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{9}}\mathrm{C}\mathrm{f}\mathrm{+}{}_{\mathrm{7}}^{\mathrm{1}\mathrm{5}}\mathrm{N}\mathrm{\to }\mathrm{4}{}_{\mathrm{0}}^{\mathrm{1}}\mathrm{n}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{6}\mathrm{0}}\mathrm{D}\mathrm{b}$

${}_{\mathrm{9}\mathrm{8}}^{\mathrm{2}\mathrm{5}\mathrm{0}}\mathrm{C}\mathrm{f}\mathrm{+}{}_{\mathrm{7}}^{\mathrm{1}\mathrm{5}}\mathrm{N}\mathrm{\to }\mathrm{4}{}_{\mathrm{0}}^{\mathrm{1}}\mathrm{n}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{6}\mathrm{1}}\mathrm{D}\mathrm{b}$

${}_{\mathrm{9}\mathrm{7}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{9}}\mathrm{B}\mathrm{k}\mathrm{+}{}_{\mathrm{8}}^{\mathrm{1}\mathrm{6}}\mathrm{O}\mathrm{\to }\mathrm{4}{}_{\mathrm{0}}^{\mathrm{1}}\mathrm{n}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{6}\mathrm{1}}\mathrm{D}\mathrm{b}$

${}_{\mathrm{9}\mathrm{7}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{9}}\mathrm{B}\mathrm{k}\mathrm{+}{}_{\mathrm{8}}^{\mathrm{1}\mathrm{8}}\mathrm{O}\mathrm{\to }\mathrm{5}{}_{\mathrm{0}}^{\mathrm{1}}\mathrm{n}\mathrm{+}{}_{\mathrm{1}\mathrm{0}\mathrm{5}}^{\mathrm{2}\mathrm{6}\mathrm{2}}\mathrm{D}\mathrm{b}$

Свою назву має цей елемент офіційно з 1997 року. До цього часу використовувались різні назви.

Кількість

Елемент синтезований у дуже невеликих кількостях лише із дослідницькою метою. Наприклад при експериментах А. Ґіорсо вдавалося синтезувати лише 6 атомів за годину, отже кількість недостатню для проведення систематичних досліджень.

Походження назви

Радянські дослідники пропонували назвати новий елемент нільсборієм (Ns) на честь Нільса Бора, американці — ганієм (Ha) на честь Отто Гана, одного з авторів відкриття спонтанного поділу урану, комісія ІЮПАК — жоліотієм (Jl) на честь Жоліо Кюрі. До офіційного рішення елемент мав тимчасову назву «уннілпентій» (від латинських числівників 1, 0, 5). Символи Ns, На, Jl можна було бачити в таблицях елементів, виданих в різні роки. Врешті, за ІЮПАК цей елемент отримав назву дубній — на честь Дубни.

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0