Берклій

Шаблон:Хімічний елемент Берклій (Bk, Шаблон:Lang-la) — штучно отриманий радіоактивний трансурановий хімічний елемент групи актиноїдів з атомним номером 97. Берклій не має стабільних ізотопів, найбільш довгоживучий нуклід ²⁴⁷Bk має період напіврозпаду 1380 років.

Історія

Одержаний штучно в 1949 році групою Сіборга в Каліфорнійському університеті в Берклі.

Походження назви

Названий на честь місця, де був одержаний — Берклі, за аналогією з елементом тербієм, що є його аналогом серед лантаноїдів, названим на честь містечка Іттербю. Раніше його називали беркелієм.

Ізотопи

Відомо 17 штучно створених ізотопів берклію з атомними масами від 234 до 251. Один з них метастабільний (^248mCm). П’ять ізотопів мають період напіврозпаду більший ніж день:

Масове число	Період напіврозпаду
245	4,95 дня
246	1,8 дня
247	130 років
249	330 днів

У природі берклій не зустрічається, окрім забруднень від ядерних випробувань і чорнобильської катастрофи. Берклій вироблявся у природному ядерному реакторі Окло 1,8 мільярдів років тому.

Отримання

Берклій одержують як побічний продукт при виробництві каліфорнію-252. ²⁴⁷Bk отриманий у 1965 з ²⁴⁴Cm обстрілом α-частинками. Ізотоп ²⁴⁸Bk не був визначений

${}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{4}}{}_{\mathrm{9}\mathrm{6}}\mathrm{C}\mathrm{m}\underset{}{\overset{(\alpha ,n)}{\to }}{}_{\mathrm{9}\mathrm{8}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{7}}\mathrm{C}\mathrm{f}\underset{3,11h}{\overset{ϵ}{\to }}{}_{\mathrm{9}\mathrm{7}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{7}}\mathrm{B}\mathrm{k}$

${}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{4}}{}_{\mathrm{9}\mathrm{6}}\mathrm{C}\mathrm{m}\underset{}{\overset{(\alpha ,p)}{\to }}{}_{\mathrm{9}\mathrm{7}}^{\mathrm{2}\mathrm{4}\mathrm{7}}\mathrm{B}\mathrm{k}$

Застосування

Окрім наукових досліджень, берклій-249 використовується як джерело каліфорнію (що утворюється при його розпаді). Також, бомбардуючи мішені з берклію отримують важкі елементи, такі як лоуренсій, резерфордій і борійШаблон:Sfn.

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
• Шаблон:Книга