Напруженість магнітного поля

Шаблон:Фізична величина Напру́женість магні́тного поля — векторна характеристика, яка визначає величину й напрям магнітного поля в даній точці в даний час.

Позначається зазвичай латинською літерою $𝐇$, вимірюється в ерстедах у системі СГСМ і ампер-витках на метр (А·в/м) у системі SI.

Рівняння Максвела

Напруженість магнітного поля визначається першим рівнянням Максвела. У диференціальній формі воно має такий вигляд

$\text{rot}𝐇=\frac{1}{c}\frac{\partial 𝐃}{\partial t}+\frac{4\pi }{c}𝐣$,

де $𝐃$ — вектор електричної індукції, $𝐣$ — густина електричного струму, с — швидкість світла.

Це рівняння значить, що вихрове магнітне поле породжується змінним електричним полем, або ж електричними струмами.

Граничні умови

На розривній границі двох середовищ граничні умови для напруженості магнітного поля записуються у вигляді

$𝐧\times ({𝐇}_2-{𝐇}_1)=\frac{4\pi }{c}𝐢$,

де $𝐧$ — вектор нормалі до поверхні, а $𝐢$ — густина поверхневого струму.

Якщо на границі струму немає, то гранична умова спрощується до вимоги рівності тангенціальних складових напруженості магнітного поля

$H_{t1}=H_{t2}$

Нормальна складова вектора напруженості магнітного поля має розрив, який визначається різницею магнітних проникностей двох середовищ. Для знаходження величини розриву потрібно врахувати неперервність нормальної складової вектора магнітної індукції.

Джерела

• Індукція i напруженість магнітного поля Шаблон:Webarchive
• Vseslova. Напруженість магнітного поля Шаблон:Webarchive
• Магнітне поле постійного електричного струму. Закон Біо — Савара — Лапласа