Формули Герца

Матеріал з testwiki
Версія від 15:38, 7 лютого 2025, створена imported>Shkod (Створена сторінка: '''Фо́рмули Ге́рца''' — формули, що лежать в основі розрахунків на контактну міцність у розділі механіки контактної взаємодії в опору матеріалів. Вони знайшли застосування при проєктування багатьо...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фо́рмули Ге́рца — формули, що лежать в основі розрахунків на контактну міцність у розділі механіки контактної взаємодії в опору матеріалів. Вони знайшли застосування при проєктування багатьох механізмів і машин, зокрема зубчастих передач і підшипників кочення.

Зона контакту деталей машин характеризується контактними напруженнями. Розрізняють контакт у точці (дві кулі, куля і площина) і контакт по лінії (два циліндри з паралельними осями, циліндр і площина). В результаті деформування контактуючих тіл початковий точковий або лінійний контакт переходить у контакт по деякій малій площі.

Німецький вчений-фізик Генріх Герц (H. Herz, 1857—1894) є основоположником теорії контактних напружень, він, ґрунтуючись на допущенні про ідеальну пружність матеріалу, перший дав рішення проблем визначення контактних напружень і деформацій[1]. У зв'язку з цим для позначення контактних напружень до символу напружень приписують індекс H.

Точковий контакт

Приклад точкового контакту: внутрішнє кільце підшипника і тіло кочення (кулька)

При точковому контакті в зоні контакту найбільше контактне напруження визначається формулою:

σH=mF1/3E2/3R2/3,

де m — коефіцієнт, залежить від відношення AB:

AB=1R2+1R41R1+1R3<1;
R1, R2 — головні радіуси кривини одного контактуючого тіла[2];
R3, R4 — головні радіуси кривини другого контактуючого тіла;
Радіуси кривини вважаються додатними, якщо центри кривини розташовуються усередині тіла.
F — нормальна сила в контакті;
E=2E1E2E1+E2 — приведений модуль Юнга, МПа;
E1, E2 — модулі Юнга матеріалів деталей, що контактують;
R — приведений радіус кривини;
1R=1R2+1R4 — приведена кривина в площині найщільнішого контакту.

Лінійний контакт

Приклад лінійного контакту: косозуба циліндрична передача

При лінійному контакті в зоні контакту найбільше контактне напруження визначається формулою:

σH=0,418(FE)1/2(lR)1/2,

де l — довжина лінії контакту, мм;

1R=1R1+()1R2 — приведений радіус кривини, де знак «+» — для зовнішнього, а «-» — для внутрішнього контакту поверхонь, 1/мм;
F — нормальна сила в контакті, Н;
E=2E1E2E1+E2 — приведений модуль Юнга, МПа;
E1, E2 — модулі Юнга матеріалів контактуючих деталей, МПа.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

  • Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993. — 655 с. ISBN 5-11-004083-4
  • Опір матеріалів: Навч. посіб. для студентів ВНЗ. Рекомендовано МОН / Шваб'юк В. І. — К.: 2009. — 380 с.
  1. H. Hertz, Über die berührung fester elastischer Körper (On the contact of rigid elastic solids). In: Miscellaneous Papers. Jones and Schott, Editors, J. reine und angewandte Mathematik 92, Macmillan, London (1896), p. 156 English translation: Hertz, H.
  2. Головними кривинами називають найбільшу і найменшу кривини, розташовані у двох взаємно перпендикулярних площинах, що проходять через центр кривини