Радій-226

Шаблон:Ізотоп Ра́дій-226 (Шаблон:Lang-en) — радіоактивний нуклід хімічного елемента радію з атомним номером 88 і масовим числом 226. Про відкриття нового радіоактивного елемента «радію» в урановій смолці (пізніше з'ясувалося, що це був саме радій-226) повідомили 26 грудня 1898 року П. Кюрі і М. Склодовська-Кюрі спільно з Г. Бемоном.

Належить до радіоактивного сімейства урану-238 (так званий ряд урану-радію).

Активність одного грама цього нукліду становить приблизно 36,577 ГБк. Значення позасистемної одиниці вимірювання активності кюрі (3,7 Шаблон:E Бк) спочатку було визначено як радіоактивність еманації радію (тобто Шаблон:Li), що перебуває в радіоактивній рівновазі з 1 г ²²⁶Ra.

Утворення та розпад

Радій-226 безпосередньо утворюється в результаті [[Альфа-розпад|Шаблон:Math-розпаду]] нукліду ²³⁰Th (період напіврозпаду становить Шаблон:Nobr):

${}_{\mathrm{9}\mathrm{0}}^{\mathrm{2}\mathrm{3}\mathrm{0}}\mathrm{T}\mathrm{h}\to {}_{\mathrm{8}\mathrm{8}}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}\mathrm{R}\mathrm{a}+{}_{\mathrm{2}}^{\mathrm{4}}\mathrm{H}\mathrm{e}.$

Крім того, радій-226 утворюється під час [[Бета-розпад|Шаблон:Math-розпаду]] нукліду ²²⁶ Fr (період напіврозпаду Шаблон:Nobr, енергія розпаду Шаблон:Nobr) та здійснення [[Електронне захоплення|Шаблон:Math-захоплення]] нуклідом ²²⁶Ac (енергія розпаду Шаблон:Nobr):

${}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{7}}\mathrm{F}\mathrm{r}\to {}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{8}}\mathrm{R}\mathrm{a}+e^{-}+{\overline{\nu }}_e;$

${}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{9}}\mathrm{A}\mathrm{c}+e^{-}\to {}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{8}}\mathrm{R}\mathrm{a}+{\nu }_e.$

Радій-226 зазнає Шаблон:Math-розпаду, в результаті розпаду утворюється нуклід ²²²Rn, також відомий як радіоактивний газ радон або еманація радію (виділяється енергія 4870,62(25) кеВ):

${}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{8}}\mathrm{R}\mathrm{a}\to {}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{2}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{6}}\mathrm{R}\mathrm{n}+{}^{\mathrm{4}}{}_{\mathrm{2}}\mathrm{H}\mathrm{e},$

енергія випромінюваних Шаблон:Math-частинок 4784,3 кеВ (у 94,45 % випадків) та 4601 кеВ (у 5,55 % випадків), при цьому частина енергії виділяється у вигляді [[Гамма-промені|Шаблон:Math-кванта]] (у 3,59 % випадків відбувається випромінювання Шаблон:Math-кванта з енергією 186,21 кеВ).

Зі вкрай низькою ймовірністю (2,6(6) Шаблон:E %) радій-226 зазнає кластерного розпаду з вильотом ядра вуглецю-14 та утворенням ядра свинцю-212:

${}^{\mathrm{2}\mathrm{2}\mathrm{6}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{8}}\mathrm{R}\mathrm{a}\to {}^{\mathrm{2}\mathrm{1}\mathrm{2}}{}_{\mathrm{8}\mathrm{2}}\mathrm{P}\mathrm{b}+{}^{\mathrm{1}\mathrm{4}}{}_{\mathrm{6}}\mathrm{C}.$

Отримання

Радій-226 у вигляді його солей виділяють як побічний продукт переробки уранових руд із використанням методів осадження, дробової кристалізації та йонного обміну. Металевий радій-226 отримують електролізом розчину хлориду радію-226 на ртутному катоді, а також відновленням його оксиду металевим алюмінієм під час нагрівання у вакуумі.

Застосування

• У геохімії радій-226 (і радій-228) використовують як індикатори змішування та циркуляції вод океанів.
• Радій-226 застосовують як джерело альфа-частинок у радій-бериллієвих джерелах нейтронів.
• У медицині радій-226 використовують як джерело радону (для Шаблон:Li), а також раніше використовували (зараз не використовують через дуже високу Шаблон:Li) у деяких видах радіотерапії, наприклад у Шаблон:Нп .
• До 1970-х років солі радію-226 входили до складу світломаси постійної дії (СПД), яку застосовували в світних шкалах різних приладів.

Див. також

• Радій
• Ізотопи радію