Скейлінг Бйоркена

Скейлінг Бйоркена — властивість інваріантності формфакторів глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні відносно змінення імпульсу та енергії цих процесів у одне й те саме число разів. Виявив 1969 року Шаблон:Нп у ході аналізу результатів дослідів із розсіювання електронів на протонах на Стенфордському прискорювачі електронів. Скейлінг Бйоркена є одним із підтверджень партонної моделі нуклонів.

Формулювання

Формфактор глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні $e+N\to e^{\prime }+N^{\prime }$ ($e,e^{\prime }$ — початковий і кінцевий електрони, $N$ — початковий нуклон, $N^{\prime }$ — сукупність кінцевих адронів, що утворилися в результаті процесу) залежить тільки від безрозмірнісного відношення квадрата переданого чотиривимірного імпульсу $q^2=(p_e-p_{e^{\prime }}{)}^2$ до квадрата повної енергії системи $E_x^2=(p_e-p_{e^{\prime }}+P_N{)}^2{c}^2$ в системі відліку, пов'язаній із її центром інерції: $\frac{q^2{c}^2}{E_x^2}$Шаблон:Sfn. Цю величину називають межею БйоркенаШаблон:Sfn.

Див. також

• Інваріантність щодо масштабу
• Скейлінг Фейнмана

Література

• Шаблон:Книга
• Шаблон:Книга