Чотирикутник Саккері

Матеріал з testwiki
Версія від 01:11, 11 вересня 2024, створена imported>Leonst
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чотирикутники Саккері на евклідовій, еліптичній та гіперболічній площинах.

Чотирикутник Саккері — чотирикутник із двома рівними бічними сторонами, перпендикулярними до основи. Названий на честь Джироламо Саккері, який використав його у своїй книзі «Евклід, очищений від усіх плям» (Euclides ab omni naevo vindicatus, вперше опубліковано 1733 року). Саккері в цій праці спробував довести п'ятий постулат методом «від супротивного».

Раніше, наприкінці XI століття, чотирикутник Саккері розглянув Омар Хаям[1].

У чотирикутнику Саккері ABCD сторони AD і BC рівні за довжиною і перпендикулярні до основи AB. Кути при C і D називають верхніми кутами, два інших кути — нижніми.

Корисна властивість чотирикутника Саккері полягає в тому, що тип площини, яка містить його, однозначно визначається відповіддю на лише одне питання:

Чи є верхні кути прямими, тупими чи гострими?

Виявляється, коли верхні кути прямі, на площині виконується п'ятий постулат, коли вони гострі — площина гіперболічна, а коли тупі — еліптична (за умови внесення деяких додаткових змін до постулатівШаблон:Sfn).

Саккері сподівався, що випадки тупих та гострих кутів призводять до суперечності з аксіомами Евкліда. Він показав це в разі тупих кутів, і, як йому здавалося, у разі гострих теж (що було вочевидь неправильно)Шаблон:Sfn.

Історія

Чотирикутник Саккері вперше розглянув Омар Хаям наприкінці XI століття[1]. На відміну від багатьох до і після нього, Хаям не намагався довести п'ятий постулат як такий, він спирався на еквівалентний постулат із «принципів філософа» (Арістотель):

Дві прямі лінії, що сходяться, перетинаються, і неможливо, щоб дві прямі лінії, що сходяться, стали розходитися в напрямку, в якому вони раніше сходилися[2].

Хаям розглянув усі три можливості для верхніх кутів чотирикутника Сакері і довів низку теорем. Він (правильно) спростував випадки тупих та гострих кутів на підставі його постулату та вивів звідси класичний постулат Евкліда.

600 років потому Шаблон:Не перекладено використав чотирикутник Саккері в доведенні того, що якщо три точки розташовані на рівній відстані від основи AB та верхньої сторони CD, то AB і CD всюди лежать однаковій відстані.

Сам Саккері у своєму довгому доведенні постулату припустив, що верхні кути гострі, після чого, сам того не підозрюючи, вивів звідси багато теорем гіперболічної геометрії . Наприкінці книги він припустився помилки і прийшов до уявної суперечності, звідки зробив висновок, що зумів довести п'ятий постулат.

Властивості

Нехай ABCD — чотирикутник Саккері з основою AB. У будь-якій гіперболічній геометрії виконуються такі властивостіШаблон:Sfn:

  • Верхні кути (C і D) рівні та є гострими.
  • Верхня сторона довша за основу.
  • Відрізок, що з'єднує середину основи і середину верхньої сторони, перпендикулярний до основи та верхньої сторони.
  • Відрізок, що з'єднує середини бічних сторін, не перпендикулярний до жодної із сторін.

Формула

У гіперболічній площині сталої кривини 1 верхню сторону s чотирикутника Саккері можна виразити через бічну сторону l та основу b за допомогою формули

coshs=coshbcosh2lsinh2l.[3]

Приклади

Гіперболічна площина допускає замощення деякими чотирикутниками Саккері:

Симетрія *3322

Симетрія *∞∞22

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  1. 1,0 1,1 Шаблон:Книга
  2. Boris A Rosenfeld, Adolf P Youschkevitch (1996), Geometry, p. 467 in Roshdi Rashed, Régis Morelon (1996), Encyclopedia of the history of Arabic science, Routledge, ISBN 0-415-12411-5.
  3. P. Buser and H. Karcher.