Тета-тау-парадокс

Тета-тау-парадокс — парадокс фізики елементарних частинок, що наочно демонструє порушення закону збереження просторової парності при слабкій взаємодії. У 1954—1956 роках виявлено, що два дивні мезони ${\mathrm{\Theta }}^{+}$ і ${\tau }^{+}$ мають різні схеми розпаду: ${\mathrm{\Theta }}^{+}\to {\pi }^{+}+{\pi }^0$, ${\tau }^{+}\to {\pi }^{+}+{\pi }^{+}+{\pi }^{-}$ та однакові інші властивості. Просторова парність $\eta ({\mathrm{\Theta }}^{+})=+1$, а $\eta ({\tau }^{+})=-1$.

Для розв'язання тета-тау-парадоксу Лі та Янг 1956 року висловили гіпотезу про незбереження просторової парності в процесах, обумовлених слабкою взаємодією. Тоді мезони ${\mathrm{\Theta }}^{+}$ і ${\tau }^{+}$ можна вважати однією часткою — каоном $K^{+}$ з від'ємною парністю $\eta (K^{+})=-1$. Заряджений каон розпадається двома каналами — зі збереженням і без збереження просторової парності.