Перегляд вихідного коду сторінки 2 + 2 = 5

[[Файл:Yakov_Guminer_-_Arithmetic_of_a_counter-plan_poster_(1931).jpg|міні|«Арифметика зустрічного промфінплана: 2 + 2 + ентузіазм робітників = 5»&nbsp;— радянський [[агітплакат]], що закликає до виконання [[П'ятирічки СРСР|п'ятирічного плану]] за чотири роки. Художник [[Гумінер Яків Мойсеєвич|Яків Гумінер]], 1931 рік.]]
Вираз «'''двічі два&nbsp;— п'ять'''» (також <math>2 + 2 = 4</math>) інколи використовується як коротке і яскраве представлення нелогічного твердження, особливо такого, яке затверджується і підтримується з метою відповідності певному ідеологічному порядку.

== Історія виразу ==
Використання походить від його включення [[Джордж Орвелл|Джорджем Орвеллом]] в роман «[[1984 (роман)|1984]]», але Орвелл узяв<ref>Review of Assignment in Utopia in The Collected Essays, Journalism and Letters of George Orwell.</ref> фразу з назви однієї з глав книги [[Юджин Лайонс|Юджина Лайона]] «Відрядження в утопію», де воно використане як гасло під час завершення [[П'ятирічки СРСР|п'ятирічки в СРСР]] за чотири роки.

У романі «1984» (частина I, глава VII), вираження контрастує з правильною математичною рівністю 2 + 2 = 5. Орвеллівський герой, Вінстон Сміт, використовує вираження в міркуванні про питання, чи може Держава декларувати «двічі два&nbsp;— п'ять» (в оригіналі&nbsp;— «2 + 2 = 5») як факт; він обдумує думку: якщо кожен повірить в нього, чи зробить це його достеменним? Сміт пише: «Свобода&nbsp;— це можливість сказати, що двічі два&nbsp;— чотири. Якщо дозволено це, все інше звідси слідує».

Пізніше в романі Сміт намагається скористатися [[дводумство]]м, щоб навчити себе, що вираз «двічі два&nbsp;— п'ять»&nbsp;— достеменне або як мінімум таке ж достеменне, як і будь-який інший результат, який будь-хто може запропонувати. На думку [[Чалікова Вікторія Атомівна|В.&nbsp;А.&nbsp;Чалікової]], прообразом виразу послужило схоже радянське гасло «П'ятирічка за чотири роки»<ref>{{стаття |назва=Несколько мыслей о Джордже Оруэлле |видання=Журнал «[[Знамя (журнал)|Знамя]]», випуски 1—4 |видавництво=Держвидав |мова=und |автор=[[Чалікова Вікторія Атомівна|Чалікова В. А.]]|рік=1989}}</ref>. При цьому Чалікова відзначає, що вперше{{початок цитати}}
<…> тема «здорового арифметичного глузду» звучить в Орвелла з часів громадянської війни в Іспанії, коли перед ним постає бачення ''«кошмарного світу, де двічі два буде стільки, скільки скаже вождь. Якщо він скаже „п'ять“, значить, так і є…»''.
{{кінець цитати}}

Сама формула <math>2 + 2 = 5</math> поширена в літературі (в [[Достоєвський Федір Михайлович|Достоєвського]] («[[Записки з підпілля]]») [[Фрідріх Енгельс|Енгельса]], одначе до Орвелла зазвичай застосовувалася для ілюстрації «тиранії глузду» (так, «[[Записки з підпілля|підпільна людина]]» відмовляється від світу, де двічі два чотири, і говорить, що «двічі два п'ять&nbsp;— премила іноді дрібничка»). Орвелл же заперечував таку агресивну відмову від «звичайної порядності».

Втім, і формула «двічі два&nbsp;— п'ять» як символ придушення свободи використовувалася в літературі і раніше, наприклад: <blockquote>«''Він озброїв далі негрів та диких індійців, щоб і вони переслідували бідних американців без пощади, поки ті не визнають, як цього вимагає їх король, що двічі два п'ять''» ([[Міжуєв Павло Григорович|П.&nbsp;Р.&nbsp;Міжуєв]], 1901).</blockquote>У 1895 році французький письменник-абсурдист [[Альфонс Алле|Альфонс Аллі]] опублікував одну з найпопулярніших своїх збірок розповідей, яку так і назвав: «[[Двічі два — п'ять (Альфонс Аллі)|Два й два&nbsp;— п'ять (2+2=5)]]» (Paris, Ollendorff, 1895).

Російський письменник-[[Футуризм|футурист]] [[Шершеневич Вадим Габріелович|Вадим Шершеневич]] в 1920 році майже так само («2 × 2 = 5») назвав свою програмну книгу, присвячену сучасному мистецтву<ref>''[[Шершеневич, Вадим Габриэлевич|В.&nbsp;Г.&nbsp;Шершеневич]]'', «2x2=5. Листы имажиниста».&nbsp;— {{М.}}, Имажинисты, 1920 г.</ref>.

Подібні нелогічні формули також широко використовуються в рекламі, з метою показати наявність знижок, наприклад «ви платите за 4, а отримуєте 5».

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{Citation|last=Euler|first=H.|year=1990|title=The history of 2 + 2 = 4|journal=Mathematics Magazine|volume=63|pages=338–339}}.
* {{Citation|last=Krueger|first=L. E.|lastauthoramp=yes|first2=E. W.|last2=Hallford|year=1984|title=Why 2 + 2 = 5 looks so wrong: On the odd-even rule in sum verification|journal=Memory & Cognition|volume=12|issue=2|pages=171–180|pmid=6727639}}.

== Посилання ==
{{Commonscat}}
* [http://www.time.com/time/printout/0,8816,854746,00.html Two Plus Two Equals Red] {{Webarchive|url=https://archive.today/20130105041501/http://www.time.com/time/printout/0,8816,854746,00.html |date=5 січня 2013 }}, Time Magazine, Monday, 30 Jun. 1947

{{1984}}
{{нк}}
[[Категорія:1984 (роман)]]
[[Категорія:Арифметика]]
[[Категорія:Псевдоматематика]]