Перегляд вихідного коду сторінки Юпітер (планета)

{{Планета
|ширина             = 250px
|назва              = Юпітер
|символ             = [[Файл:Jupiter symbol (black).svg|20px|♃]]
|фон                = #D8BBA6
|тип                = планета
|зображення         = Jupiter and its shrunken Great Red Spot.jpg
|підпис             = Знімок [[Габбл (телескоп)|космічного телескопа «Габбл»]], квітень 2014
|центр              = Сонце
|пос_відкриття      = 
|відкривач          = 
|місце відкриття    = 
|дата відкриття     = 
|метод відкриття    = 
|мп_назва           = 
|на честь           = верховного бога [[Римський пантеон богів|римського пантеону]] [[Юпітер (бог)|Юпітера]]
|мп_категорія       = 
|альт_назви         = 
|пос_орбіта         = 
|епоха              = 
|апоцентр           = 816 620 000&nbsp;км<br />5,458 [[а. о.]]<ref name="jupiter-info">{{cite web|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/jupiterfact.html|title=Jupiter Fact Sheet|author=Dr. David R. Williams.|date=2007|publisher=NASA|language=англійською|accessdate=2010-10-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/62D9vKbZz?url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/jupiterfact.html|archivedate=2011-10-05|deadurl=yes}}</ref>
|перицентр          = 740 000 000&nbsp;км<br/>4,950 а. о.
|велика піввісь     = 778&nbsp;547&nbsp;200&nbsp;км<br/>5,204 а.&nbsp;о.
|сер_радіус орбіти  = 778&nbsp;000&nbsp;000&nbsp;км<br/>5,203 а.&nbsp;о.
|ексцентриситет     = 0,0484
|орбітальний період = 11,862 [[Юліанський рік (астрономія)|років]]
|синодичний період  = 398,88 діб
|середня швидкість  = 13,06&nbsp;км/с
|середня аномалія   = 
|нахил орбіти       = 1,305° до [[екліптика|екліптики]]<br/>6.09° до сонячного екватора<br/>0,32° до [[незмінна площина|незмінної площини]]
|кутова відстань    = 29,8″—50,1″
|висх_довгота       = 100,492°
|довг_перицентру    = 
|час перицентру     = 
|арг_перицентру     = 275,066°
|половинна амплітуда = 
|супутник чого      = 
|супутники          = [[супутники Юпітера|95]]<ref name=":0">[https://www.theguardian.com/science/2023/may/12/saturn-regains-status-as-planet-with-most-moons-in-solar-system Saturn regains status as planet with most moons in solar system. // Hannah Devlin and Nicola Davis. Fri 12 May 2023 18.07 BST]</ref>
|розміри            = 
|середній радіус    = 69&nbsp;911 ± 6&nbsp;км<br/>10,973 Землі
|екват_радіус       = 71&nbsp;492 ± 4&nbsp;км<br/>11,209 Землі
|полярний радіус    = 66&nbsp;854 ± 10&nbsp;км<br/>10,517 Землі
|сплюснутість       = 0,06487
|довжина обводу     = 
|площа поверхні     = 6,1419{{e|10}} км²<br/>121,9 Землі
|об'єм              = 1,4313{{e|15}} км³<br/> 1321,3 Землі
|маса               = 1,8986{{e|27}} кг<br/>318 мас Землі
|густина            = 1330 кг/м³
|тяжіння на поверхні = 24,79 [[прискорення|м/с²]]<br/> 2,52 [[G (прискорення)|g]]
|друга швидкість    = 59,5&nbsp;км/с
|період обертання   = 9 год 55 хв 30 с
|зоряна доба        = 
|швидкість обертання = 
|нахил осі          = 3,13°
|прям_сход_пн_пол   = 
|схилення пн_пол    = 
|поляр_екліп_широта = 
|поляр_екліп_довгота = 
|альбедо            = 0,343 ([[Альбедо Бонда|Бонд]])<ref name="jupiter-info"/><br/>0,52 ([[Геометричне альбедо|геом. альбедо]])<ref name="jupiter-info"/>
|температура        = 
|темп_назва1        = 
|мін_темп_1         = 
|сер_темп_1         = 
|макс_темп_1        = 
|темп_назва2        = 
|мін_темп_2         = 
|сер_темп_2         = 
|макс_темп_2        = 
|спектр_тип         = 
|видима величина    = max −2,94<sup>m</sup>
|стандартна величина = 
|кутовий розмір     = 
|вимова             = 
|пос_атмосфера      = 
|тиск на поверхні   = 20—220 [[Паскаль (одиниця вимірювання)|кПа]]<ref>{{Стаття|автор=National Aeronautics and Space Administration|заголовок=Probe Nephelometer|посилання=http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/messenger/oldmess/2Probe.html|мова=en|видання=Журнал Galileo Messenger|тип=характеристики космічного апарата|видавництво=NASA/JPL|рік=1983|випуск=6}}</ref>
|шкала висоти       = 27&nbsp;км
|склад атмосфери    = <table class="transparent">
<tr><td>
89,8±2,0&nbsp;%</td><td>[[Водень]] (H<sub>2</sub>)
</td></tr><tr><td>
10,2±2,0&nbsp;%</td><td>[[Гелій]]
</td></tr><tr><td>
~0,3&nbsp;%</td><td>[[Метан]] (CH<sub>4</sub>)
</td></tr><tr><td>
~0,026&nbsp;%</td><td>[[Аміак]] (NH<sub>3</sub>)
</td></tr><tr><td>
~0,003&nbsp;%</td><td>[[Дейтерид водню]] (HD)
</td></tr><tr><td>
0,0006&nbsp;%</td><td>[[Етан]] (CH<sub>3</sub>—CH<sub>3</sub>)
</td></tr><tr><td>
0,0004&nbsp;%</td><td>[[Вода]]
</td></tr><tr><td>
'''Льоди''':</td><td>
</td></tr><tr><td>
</td><td>[[Аміак]]
</td></tr><tr><td>
</td><td>[[Вода]]
</td></tr><tr><td>
</td><td>[[Гідросульфід амонію]] (NH<sub>4</sub>SH)
</td></tr></table>
}}[[Файл:Voyager 1 Jupiter Io Europa.jpg|thumb|right|Юпітер, Європа, Іо, фотографія із «Вояджер 1».]]
{{Otheruses|Юпітер}}

'''Юпі́тер'''&nbsp;— п'ята від [[Сонце|Сонця]] та найбільша планета [[Сонячна система|Сонячної системи]]<ref name=":33">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/|title=Jupiter - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-01}}</ref>. Відстань Юпітера від [[Сонце|Сонця]] змінюється в межах від 4,95 до 5,45 [[астрономічна одиниця|а. о.]] (740—814&nbsp;млн км), середня відстань становить 5,203 а.&nbsp;о. (778&nbsp;млн км)<ref name=":6">{{Cite web|url=https://astro.lnu.edu.ua/astro/bukvy/ju.pdf|title=Астрономічний енциклопедичний словник|last=За загальною редакцією І.А.Климишина та А.О.Корсунь}}</ref><ref name=":72">{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/jupiterfact.html|title=Jupiter Fact Sheet|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|access-date=2024-07-27}}</ref>. Разом із [[Сатурн (планета)|Сатурном]] Юпітер класифікують як [[Газові гіганти|газового гіганта]]<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/solar-system/planets/|title=Planets - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2025-01-07}}</ref>. [[Орбітальний період]] планети становить 11,862 років, [[Синодичний період|синодичний]]&nbsp;— 466,72 діб<ref name=":6" />.

Маса Юпітера більш ніж удвічі перевищує масу усіх планет Сонячної системи разом узятих та в 318 разів більша за масу [[Земля|Землі]]<ref name=":6" />, але цього недостатньо для перетворення на зорю, подібну Сонцю. В такому випадку його маса мала б бути в 1000 разів більшою, і навіть для перетворення на червоного карлика потрібне збільшення маси щонайменше у 80 разів<ref>{{Cite web|url=https://www.sciencefocus.com/space/could-jupiter-become-a-star|title=Could Jupiter become a star?|website=www.sciencefocus.com|language=en|access-date=2024-07-27}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://link.aps.org/doi/10.1103/RevModPhys.73.719|title=The theory of brown dwarfs and extrasolar giant planets|last=Burrows|first=Adam|last2=Hubbard|first2=W. B.|last3=Lunine|first3=J. I.|last4=Liebert|first4=James|date=2001-09-24|pages=719–765|language=en|work=Reviews of Modern Physics|volume=73|doi=10.1103/RevModPhys.73.719|issn=0034-6861|issue=3|access-date=2024-07-27}}</ref>. Втім, Юпітер, через [[механізм Кельвіна — Гельмгольца]], випромінює теплову енергію, еквівалентну 4·10<sup>17</sup>&nbsp;[[Ват|Вт]]<ref>{{Cite web|url=https://phys.libretexts.org/Bookshelves/Astronomy__Cosmology/Astronomy_1e_(OpenStax)/11%3A_The_Giant_Planets/11.02%3A_The_Giant_Planets|title=The Giant Planets|website=phys.org|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20240804223610/https://phys.libretexts.org/Bookshelves/Astronomy__Cosmology/Astronomy_1e_(OpenStax)/11%3A_The_Giant_Planets/11.02%3A_The_Giant_Planets|archive-date=4 серпня 2024|access-date=27.12.24}}</ref>, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця<ref name=":36" /><ref name=":37" />.

Низка атмосферних явищ на Юпітері&nbsp;— як-от [[шторм]]и, [[блискавка|блискавки]], [[полярне сяйво|полярні сяйва]], [[вихор]]и ([[циклон]]и й [[антициклон]]и), мають масштаби, що значно перевершують земні<ref>{{Cite web|url=https://www.esahubble.org/news/heic2404/|title=Hubble tracks Jupiter's stormy weather|last=information@eso.org|website=www.esahubble.org|language=en|access-date=2024-07-27}}</ref>. Примітним утворенням в атмосфері є [[Велика червона пляма]]&nbsp;— величезний шторм-антициклон, який існує вже принаймні 350 років<ref>{{Cite news|url=http://link.springer.com/10.1007/BF00941374|title=An explanation of the persistence of the Great Red Spot of Jupiter|last=Kyrala|first=A.|date=1982-02|pages=105–107|language=en|work=The Moon and the Planets|volume=26|doi=10.1007/BF00941374|issn=0165-0807|issue=1|access-date=2024-07-27}}</ref> і вперше спостерігався у 1831<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/59.10.574|title=Early History of the Great Red Spot on Jupiter|last=Denning|first=W. F.|date=1899-06-09|pages=574–584|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=59|doi=10.1093/mnras/59.10.574|issn=0035-8711|issue=10|access-date=2024-07-27}}</ref>.

Юпітер має 95 відомих супутників, найбільші з яких&nbsp;— [[Іо (супутник)|Іо]], [[Європа (супутник)|Європа]], [[Ганімед (супутник)|Ганімед]] і [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]&nbsp;— було відкрито 1610&nbsp;року [[Галілео Галілей|Галілео Галілеєм]]. Окрім численних супутників, Юпітер має власну систему тонких і тьмяних кілець, які були відкриті лише в 1979 році<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/image-article/jupiters-rings-revealed/|title=Jupiter's Rings Revealed - NASA|language=en-US|access-date=2024-11-02}}</ref>.

Сама ж планета відома людям з давнини<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник. |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=11
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://ssd.jpl.nasa.gov/planets/discovery.html|title=Planetary Discovery Circumstances|website=ssd.jpl.nasa.gov|access-date=2024-07-27}}</ref>, про що свідчать [[Міфологія|міфології]] та релігійні вірування різних культур: [[Межиріччя|месопотамської]], [[Вавилонія|вавилонської]], [[Стародавня Греція|грецької]] та інших. Назва Юпітера походить від імені [[Юпітер (міфологія)|давньоримського бога неба та грому]] і царя богів<ref name=":47">{{Cite book
|url=https://link.springer.com/10.1007/978-1-4614-7067-0
|title=Myths, Symbols and Legends of Solar System Bodies |last=Alexander
|first=Rachel
|date=2015
|series=The Patrick Moore Practical Astronomy Series
|publisher=Springer New York
|volume=177
|location=New York, NY
|language=en
|doi=10.1007/978-1-4614-7067-0
|isbn=978-1-4614-7066-3
}}</ref>. Сучасні дослідження Юпітера здійснюються за допомогою наземних і орбітальних телескопів, а з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів [[НАСА]]: [[Піонер (програма)|«Піонери»]], [[Вояджер|«Вояджери»]], [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]], [[Юнона (космічний апарат)|«Юнона]]» та інші<ref name=":35">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/exploration/|title=Jupiter: Exploration - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-27}}</ref>.

== Дослідження ==
Під час [[Протистояння планети|великих протистоянь]] (одне з яких відбувалося у вересні 2010 року) Юпітер видно неозброєним оком як один із найяскравіших об'єктів нічного неба (після [[Місяць (супутник)|Місяця]] й [[Венера (планета)|Венери]]). Диск і супутники Юпітера&nbsp;— популярні об'єкти для спостереження астрономів-аматорів, які зробили низку відкриттів (наприклад, [[Комета Шумейкерів — Леві 9|комети Шумейкера&nbsp;— Леві]], уламки якої зіткнулися з Юпітером 1994 року, чи зникнення Південного екваторіального поясу Юпітера 2010 року)<ref name=":1" />.

=== Інфрачервоний діапазон ===
В інфрачервоній ділянці спектра лежать лінії молекул H<sub>2</sub> і He, а також лінії багатьох інших [[Хімічний елемент|елементів]]<ref name=":28">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1983AREPS..11..415H|title=The Atmospheres of the Outer Planets|last=Hunt|first=G. E.|date=1983-01-01|pages=415|work=Annual Review of Earth and Planetary Sciences|volume=11|doi=10.1146/annurev.ea.11.050183.002215|issn=0084-6597|access-date=2024-08-01}}</ref>.

Однак молекули водню й гелію не мають [[Електричний дипольний момент|дипольного моменту]], отже, [[Абсорбційна спектроскопія|абсорбційні лінії]]<ref>{{Cite web|title=АБСОРБЦІЙНА (ПОГЛИНАЛЬНА) СПЕКТРОСКОПІЯ|url=https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2603/absorbcijna|website=Фармацевтична енциклопедія|accessdate=2021-10-26|language=uk}}</ref> цих елементів непомітні до того часу, поки поглинання за рахунок ударної [[Іонізація|йонізації]] не стане домінувати. Крім того, ці лінії утворюються в найвищих шарах атмосфери і не несуть інформацію про глибші шари. Надійніші дані про кількість гелію й водню на Юпітері отримано зі спускового апарата «[[Галілео (космічний апарат)|Галілео]]»<ref name="Hunt">Hunt, GE The atmospheres of the outer planets {{ref-en}}&nbsp;— London, England: University College, 1983.</ref>.

Що стосується інших елементів, то при їх аналізі й інтерпретації також виникають труднощі. Станом на 2018 рік не можна з повною впевненістю сказати, які процеси відбуваються в атмосфері Юпітера й наскільки сильно вони впливають на його хімічний склад&nbsp;— це має відношення як і до внутрішніх областей планети, так і до зовнішніх шарів. Це створює певні труднощі детальної інтерпретації спектра. Проте вважається, що всі процеси, здатні так чи інакше впливати на велику кількість елементів, є локальними й досить обмеженими, отже, вони не здатні глобально змінити розподіл речовини<ref name=":29">{{Cite web|url=https://arxiv.org/abs/0912.2019|title=Giant Planets|last=Schubert|first=G.|last2=Spohn|first2=T.|date=2018-06-28|website=Cornell University Library|language=en|arxiv=0912.2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180628211949/https://arxiv.org/abs/0912.2019|archive-date=2018-06-28|access-date=2024-08-01}}</ref>.

Також Юпітер випромінює (переважно в інфрачервоній ділянці спектра) на 60&nbsp;% більше енергії, ніж отримує від Сонця<ref name=":36">{{Cite book
|title=Jupiter and Saturn |last=Elkins-Tanton
|first=Linda T.
|date=2011
|publisher=Facts on File
|edition=Rev. ed
|location=New York, NY
|isbn=978-0-8160-7698-7
}}</ref><ref name=":37">Elkins-Tanton Linda T. Jupiter and Saturn&nbsp;— New York: Chelsea House, 2006.&nbsp;— ISBN 0-8160-5196-8.</ref>. За рахунок процесів, що призводять до вироблення цієї енергії, Юпітер зменшується приблизно на 1&nbsp;мм на рік<ref name=":272">{{Cite book
|title=Giant Planets of Our Solar System: Atmospheres, Composition, and Structure |last=Irwin, Patrick G. J.
|isbn=978-3-642-09888-8
}}</ref>. На думку професора [[Університет Каліфорнії у Санта-Крусі|університету Каліфорнії у Санта-Крусі]]<ref>{{Cite web|url=https://www.astro.ucsc.edu/faculty/index.php?uid=pbodenhe|title=Faculty Directory|website=www.astro.ucsc.edu|access-date=2024-11-23}}</ref> П. Боденхеймера (1974), коли планета тільки сформувалася, вона була вдвічі більша і її температура була значно вищою, ніж наявна в даний час<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1974Icar...23..319B|title=Calculations of the Early Evolution of Jupiter|last=Bodenheimer|first=P.|date=1974-11-01|pages=319–325|work=Icarus|volume=23|doi=10.1016/0019-1035(74)90050-5|issn=0019-1035|access-date=2024-08-01}}</ref>.

=== Гамма-діапазон ===
[[Файл:Jupiter xray ill.jpg|thumb|250px|Випромінювання Юпітера в гамма-діапазоні за даними «Чандра».]]

Уперше випромінювання зареєстровано в 1979 році [[Обсерваторія Ейнштейна|космічною обсерваторією імені Ейнштейна]]. На Землі ділянки полярних сяйв у рентгенівському та ультрафіолетовому діапазоні практично збігаються. Проте на Юпітері ділянка рентгенівських полярних сяйв розташована набагато ближче до полюса, ніж ультрафіолетових. Ранні спостереження виявили пульсацію випромінювання з періодом у 40 хвилин, однак у пізніших спостереженнях ця залежність проявляється набагато гірше<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/citations/19830065819|title=The detection of X rays from Jupiter|last=Metzger|first=A. E.|last2=Luthey|first2=J. L.|last3=Gilman|first3=D. A.|last4=Hurley|first4=K. C.|last5=Schnopper|first5=H. W.|last6=Seward|first6=F. D.|last7=Sullivan|first7=J. D.|date=1983-10-01|language=en|work=Journal of Geophysical Research|volume=88|issn=0148-0227|access-date=2024-12-17}}</ref>.

Очікувалося, що рентгенівський спектр полярних сяйв на Юпітері схожий на рентгенівський спектр [[комета|комет]]. Однак, як показали спостереження телескопа «[[Чандра (телескоп)|Чандра]]», спектр складається з емісійних ліній із піками поблизу 650&nbsp;еВ (кисневі лінії), 653&nbsp;еВ та 774&nbsp;еВ (лінії O<sup>VIII</sup>), а також 561&nbsp;еВ і 666&nbsp;еВ (O<sup>VII</sup>). Існують також лінії випромінювання нижчих енергій у спектральній ділянці від 250 до 350&nbsp;еВ. Можливо, вони належать [[Сірка|сірці]] або [[Вуглець|вуглецю]]<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1029/2004JA010717|title=Simultaneous Chandra X ray, Hubble Space Telescope ultraviolet, and Ulysses radio observations of Jupiter's aurora|last=Elsner|first=R. F.|last2=Lugaz|first2=N.|last3=Waite Jr.|first3=J. H.|last4=Cravens|first4=T. E.|last5=Gladstone|first5=G. R.|last6=Ford|first6=P.|last7=Grodent|first7=D.|last8=Bhardwaj|first8=A.|last9=MacDowall|first9=R. J.|date=2005|language=en|work=Journal of Geophysical Research: Space Physics|volume=110|doi=10.1029/2004JA010717|issn=2156-2202|issue=A1|access-date=2025-01-07}}</ref>.

Гамма-випромінювання, не пов'язане з полярним сяйвом, вперше було виявлено при спостереженнях на [[ROSAT]] [[1997]]&nbsp;року. Спектр схожий зі спектром полярних сяйв, однак у районі 0,7—0,8 кеВ<ref name="x-rayobservation">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2007P&SS...55.1135B/abstract|title=X-rays from solar system objects|last=Bhardwaj|first=Anil|last2=Elsner|first2=Ronald F.|last3=Randall Gladstone|first3=G.|last4=Cravens|first4=Thomas E.|last5=Lisse|first5=Carey M.|last6=Dennerl|first6=Konrad|last7=Branduardi-Raymont|first7=Graziella|last8=Wargelin|first8=Bradford J.|last9=Hunter Waite|first9=J.|date=2007-06-01|pages=1135–1189|work=Planetary and Space Science|volume=55|doi=10.1016/j.pss.2006.11.009|issn=0032-0633|access-date=2025-01-07}}</ref>. Особливості спектра добре описуються моделлю корональної плазми з температурою 0,4—0,5&nbsp;кеВ із сонячною [[металічність|металічністю]], з додаванням емісійних ліній Mg<sup>10+</sup> та Si<sup>12+</sup>. Існування останніх, можливо, пов'язано з сонячною активністю в жовтні-листопаді 2003 року<ref name="x-rayobservation" />.

=== Радіоспостереження ===
Юпітер&nbsp;— найпотужніше (після Сонця) радіоджерело Сонячної системи в дециметровому&nbsp;— метровому діапазонах довжин хвиль<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/ems/05_radiowaves/|title=Radio Waves - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-01}}</ref>. Радіовипромінювання має спорадичний характер і в максимумі сплеску сягає 10<sup>6</sup> [[Янський (одиниця вимірювання)|Янських]]<ref name=":30">{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/RG022i004p00373|title=Radio emissions from the planets Earth, Jupiter, and Saturn|last=Kaiser|first=M. L.|last2=Desch|first2=M. D.|date=1984-11|pages=373–384|language=en|work=Reviews of Geophysics|volume=22|doi=10.1029/RG022i004p00373|issn=8755-1209|issue=4|access-date=2024-08-01}}</ref>.[[Файл:Jupiter.Radio.VLAl.jpg|thumb|Радіозображення Юпітера: яскраві (білі) ділянки&nbsp;— радіовипромінювання радіаційних поясів.]]

Сплески відбуваються в діапазоні частот від 5 до 43&nbsp;МГц (найчастіше&nbsp;— поблизу 18&nbsp;МГц), у середньому їх ширина становить приблизно 1&nbsp;МГц. Тривалість сплеску невелика: від 0,1—1&nbsp;с (іноді&nbsp;— до 15&nbsp;с). Випромінювання дуже поляризоване, особливо по колу, ступінь поляризації сягає 100&nbsp;%. Спостерігається модуляція випромінювання близьким супутником Юпітера Іо, що обертається всередині магнітосфери: ймовірність сплеску більша, коли Іо перебуває поблизу [[Елонгація (астрономія)|елонгації]] щодо Юпітера. Монохроматичний характер випромінювання свідчить про виділену частоту, найімовірніше&nbsp;— гірочастоту. Висока [[яскравісна температура]] (іноді сягає 10<sup>15</sup> K) потребує залучення ефектів типу [[мазер]]ів<ref name="heritage" />.

Радіовипромінювання Юпітера в міліметровому&nbsp;— короткосантиметровому діапазонах має суто тепловий характер, хоча відповідна температура дещо вища рівноважної, що означає потік тепла з надр. Починаючи з хвиль ~9&nbsp;см яскравісна температура (T<sub>b</sub>) зростає&nbsp;— з'являється нетеплова складова, пов'язана з [[синхротронне випромінювання|синхротронним випромінюванням]] релятивістських частинок із середньою енергією ~ 30 МеВ у магнітному полі Юпітера; на хвилі 70&nbsp;см T<sub>b</sub> сягає значення ~ 5{{e|4}}&nbsp;K. Джерела випромінювання розташовані по обидва боки планети у вигляді двох протяжних лопатей, що вказує на магнітосферне походження випромінювання<ref name="heritage">{{стаття
|автор=Michel, F. C.
|заголовок=The astrophysics of Jupiter |посилання=http://adsabs.harvard.edu/abs/1979SSRv...24..381M|мова=en|місце=Houston, Tex.|видавництво=Rice University |рік=1979|місяць=December}}</ref>.

=== Обчислення гравітаційного потенціалу ===
Зі спостережень руху природних супутників, а також з аналізу траєкторій космічних апаратів можна отримати дані про гравітаційне поле планети. Його характеристики залежать від маси планети, її екваторіального радіуса і моменту інерції. У загальному вигляді гравітаційний потенціал подають у вигляді [[поліноми Лежандра|поліномів Лежандра]] вищих порядків<ref name="planetreview">{{стаття
|посилання=http://arxiv.org/abs/0912.2019
|автор=	Tristan Guillot, Daniel Gautier
|заголовок=Giant Planets
|сторінки=
}}</ref>:

<math>V_{\textrm{ext}}(r, \theta)=- \frac{GM}{r}\left(1-\sum_{i=1}^{\infty}\left(\frac{R_{\textrm{eq}}}{r}\right)^iJ_iP_i(\cos\theta) \right) </math>
: де:
* {{mvar|G}}&nbsp;— [[гравітаційна стала]];
* {{mvar|M}}&nbsp;— маса планети;
* {{mvar|r}}&nbsp;— відстань від планети;
* {{math|''R''<sub>eq</sub>}}&nbsp;— екваторіальний радіус;
* {{math|''P''<sub>''i''</sub>}}&nbsp;— поліном Лежандра {{mvar|i}}-го порядку;
* {{math|''J''<sub>''i''</sub>}}&nbsp;— коефіцієнт розкладання {{mvar|i}}-го порядку.

Під час прольотів поблизу Юпітера космічних апаратів «[[Піонер-10]]», «[[Піонер-11]]», «[[Вояджер-1]]», «[[Вояджер-2]]», [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]] і «[[Кассіні — Гюйгенс|Кассіні]]» для обчислення гравітаційного потенціалу використовувалися: вимірювання [[ефект Доплера|ефекту Доплера]] апаратів (для відстеження їх швидкості), зображення, що передається апаратами для визначення їх місця розташування щодо Юпітера і його супутників, [[радіоінтерферометрія з наддовгими базами]]<ref>[http://adsabs.harvard.edu/abs/2001DPS....33.1101J The Gravity Field of the Jovian System and the Orbits of the Regular Jovian Sate]</ref>. Для «Вояджера-1» і «Піонера-11» довелося враховувати і гравітаційний вплив Великої червоної плями<ref name="gravityfield">[http://adsabs.harvard.edu/abs/1985AJ.....90..364C Gravity field of the Jovian system from Pioneer and Voyager tracking data]</ref>.

Крім того, при обробці даних доводиться використовувати теорію Ліеске, де рух [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]] наближено вважається таким, що відбувається навколо центру Юпітера<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/binder1_202003/page/n567/mode/2up?q=lieske
|title=Astronomical Almanac 2019 |publisher=Nautical Almanac Office
|location=United States Naval Observatory
|pages=L14
|language=en
}}</ref>. Для точних обчислень великою проблемою є також врахування негравітаційного прискорення космічних апаратів, за допомогою яких проводять дослідження<ref name="gravityfield" />.

За характером гравітаційного поля можна робити висновки про внутрішню будову планети<ref name="theorygigantplanets1">{{стаття
|посилання=http://adsabs.harvard.edu/abs/2002ARA%26A..40..103H
|автор=	Hubbard, W. B.; Burrows, A.; Lunine, J. I.
|заголовок=Theory of Giant Planets
|сторінки=112-115
}}</ref>.
== Історія спостережень ==
[[Файл:Jupiter-and-its-moons-amateur.jpg|міні|Юпітер і чотири галілєві супутники у аматорський [[телескоп]].]]
За яскравістю Юпітер є четвертим об'єктом на небі (після Сонця, [[Місяць (супутник)|Місяця]] та [[Венера (планета)|Венери]])<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20050105155019/http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|title=NASA - Jupiter|date=2005-01-05|website=web.archive.org|access-date=2024-08-01}}</ref>, однак при протистоянні [[Марс (планета)|Марс]] може видаватися яскравішим за Юпітер. Залежно від положення Юпітера по відношенню до Землі, [[Зоряна величина|видима зоряна величина]] може змінюватися від значення яскравості -2,94 в [[Протистояння планети|протистоянні]] до -1,66 під час [[сполучення]] з Сонцем<ref name=":322">{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S221313371830009X|title=Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac|last=Mallama|first=A.|last2=Hilton|first2=J.L.|date=2018-10|pages=10–24|language=en|work=Astronomy and Computing|volume=25|doi=10.1016/j.ascom.2018.08.002|access-date=2024-08-01}}</ref>. Середня видима зоряна величина становить -2,20 зі [[Стандартне відхилення|стандартним відхиленням]] в 0,33<ref name=":322" />. [[Кутовий розмір]] Юпітера також змінюється від 50,1 до 30,5 [[Кутова секунда|кутових секунд]]<ref name=":72" />. Сприятливі умови для протистояння виникають, коли Юпітер проходить через [[перигелій]] своєї орбіти, що наближає його до Землі<ref>{{Cite book
|title=The giant planet Jupiter |last=Rogers
|first=John H.
|date=1995
|series=Practical astronomy handbook series
|publisher=Cambridge Univ. Press
|location=Cambridge
|isbn=978-0-521-41008-3
}}</ref>. Поблизу позиції протистояння Юпітер переходить в [[ретроградний рух]] приблизно на 121 день, рухаючись назад під кутом 9,9°, перш ніж повернутися до свого звичайного напряму руху<ref>{{Cite book
|title=The planet observer's handbook |last=Price
|first=Fred W.
|date=2000
|publisher=Cambridge University Press
|edition=2nd ed
|location=Cambridge ; New York
|isbn=978-0-521-78981-3
}}</ref>.

Оскільки орбіта Юпітера знаходиться за межами орбіти Землі, [[Фазовий кут (астрономія)|фазовий кут]] Юпітера, при дослідженні з Землі, завжди буде менше 11,5°. Таким чином, Юпітер завжди виглядає майже повністю освітленим, якщо дивитися через земні телескопи. Лише під час місій космічних апаратів до Юпітера було отримано зображення півмісяця планети<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/citations/20190002224|title=Pioneer Odyssey: Encounter with a Giant|last=Fimmel|first=Richard O.|last2=Swindell|first2=William|last3=Burgess|first3=Eric|date=1974-01-01|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref>. Невеликий телескоп зазвичай покаже чотири галілеєві супутники Юпітера та помітні пояси хмар в атмосфері Юпітера. Більший телескоп з [[Апертура|апертурою]] в 10–15 см покаже Велику червону пляму Юпітера, коли вона повернута в напрямку Землі<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/title/318420870
|title=Outer planets |last=Chaple
|first=Glenn F.
|date=2009
|series=Greenwood guides to the universe
|publisher=Greenwood Press/ABC-CLIO
|location=Santa Barbara, Calif
|isbn=978-0-313-36570-6
|oclc=318420870
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=The Sky at Night: How to Read the Solar System |last=North
|first=C.
|last2=Abel
|first2=P.
|publisher=Ebury Publishing
|pages=
|isbn=978-1-4481-4130-2
}}</ref>.

=== Ранні спостереження ===
[[Файл:Almagest-planets.svg|міні|Модель в  «Альмагесті» поздовжнього руху Юпітера (☉) відносно Землі (🜨).]]
Спостереження Юпітера почались щонайменше з [[Вавилонська астрономія|вавилонських астрономів]] 7 або 8 століття до н.е<ref>{{Cite news|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rsta.1974.0008|title=Babylonian observational astronomy|last=Sachs|first=A.|last2=Kendall|first2=David George|last3=Piggott|first3=S.|last4=King-Hele|first4=Desmond George|last5=Edwards|first5=I. E. S.|last6=Hodson|first6=F. R.|date=1997-01|pages=43–50|language=en|work=Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series A, Mathematical and Physical Sciences|volume=276|bibcode=1974RSPTA.276...43S|doi=10.1098/rsta.1974.0008|jstor=74273|s2cid=121539390|issue=1257|access-date=2025-01-04}}</ref>. В Стародавньому Китаї Юпітер називали як «Зоря Суй» (歲星, [[піньїнь]]: Suìxīng) і встановили свій цикл з дванадцяти [[Земні гілки|земних гілок]], заснований на приблизній кількості земних років, які Юпітер обертається навколо Сонця. В китайській мові все ще використовують цю назву ([[Спрощені ієрогліфи|спрощено]] 歲), коли йдеться про роки життя. До 4 століття до н.е. ці спостереження перетворилися на [[китайський зодіак]]<ref>{{Cite news|url=https://www.jstor.org/stable/595793?origin=crossref|title=The Beginnings of Chinese Astronomy|last=Dubs|first=Homer H.|date=1958|pages=295–300|language=en|work=Journal of the American Oriental Society|volume=78|doi=10.2307/595793|issn=0003-0279|issue=4|access-date=2025-01-04}}</ref>, і кожен рік став асоціюватися із зорею [[Тай-Суй]] і богом, що контролює область неба, протилежну до положення Юпітера на нічному небі. Ці вірування збереглися в деяких практиках [[Даосизм|даосизму]] і в дванадцяти тваринах східноазійського зодіаку. Китайський історик Сі Цзецзун стверджував, що давньокитайський астроном [[Ган Де]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=qj0wCgAAQBAJ&pg=PA195&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=A Guide to Hubble Space Telescope Objects: Their Selection, Location, and Significance |last=Chen
|first=James L.
|last2=Chen
|first2=Adam
|date=2015
|series=The Patrick Moore Practical Astronomy Series
|publisher=Springer International Publishing : Imprint: Springer
|edition=1st ed. 2015
|location=Cham
|language=en
|isbn=978-3-319-18872-0
}}</ref>, повідомляв про маленьку зорю «в союзі» з планетою<ref>{{Cite book
|title=Weird astronomy: tales of unusual, bizarre, and other hard to explain observations |last=Seargent
|first=David A. J.
|last2=Seargent
|first2=David A. J.
|date=2011
|series=Astronomers' universe
|publisher=Springer Science+Business Media, LLC
|location=New York
|pages=221-282
|language=en
|isbn=978-1-4419-6424-3
}}</ref>, що може свідчити про спостереження одного з [[Супутники Юпітера|супутників Юпітера]] [[Неозброєне око|неозброєним оком]]. Якщо це твердження є правдивим, то це передувало б відкриттю Галілея майже на два тисячоліття<ref>{{Cite book
|title=The Discovery of Jupiter's Satellite Made by Gan-De 2000 Years Before Galileo |last=Xi
|first=Z. Z
|year=1981
|publisher=Acta Astrophysica Sinica
|edition=2
|volume=1
|pages=87
|language=en
|bibcode=1981AcApS...1...85X
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=China's major mysteries: paranormal phenomena and the unexplained in the People's Republic of China |last=Dong
|first=Paul
|date=2000
|publisher=China Books & Periodicals
|location=San Francisco, Calif
|isbn=978-0-8351-2676-2
}}</ref>.

Існує думка, що [[Метод трапецій (математика)|метод трапецій]] використовували вавилоняни до 50 року до н. е. для інтегрування швидкості Юпітера вздовж екліптики<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.aad8085|title=Ancient Babylonian astronomers calculated Jupiter’s position from the area under a time-velocity graph|last=Ossendrijver|first=Mathieu|date=2016-01-29|pages=482–484|language=en|work=Science|volume=351|bibcode=2016Sci...351..482O|doi=10.1126/science.aad8085|issn=0036-8075|pmid=26823423|s2cid=206644971|archive-url=https://web.archive.org/web/20220801135608/https://www.science.org/doi/full/10.1126/science.aad8085|archive-date=2022-08-01|issue=6272|access-date=2025-01-04}}</ref>. У своїй праці «<nowiki/>[[Альмагест]]<nowiki/>», написаній у ІІ столітті, [[Елліністичний період|елліністичний]] астроном [[Клавдій Птолемей]] побудував [[Геоцентризм|геоцентричну]] модель, засновану на [[Деферент|деферентах]] та [[Епіцикл|епіциклах]], щоб пояснити рух Юпітера відносно Землі, визначивши його орбітальний період навколо Землі як 4332,38 дня, або 11,86 року<ref>{{Cite book
|title=A survey of the Almagest |last=Pedersen
|first=Olaf
|date=1974
|series=Acta historica scientiarum naturalium et medicinalium
|publisher=Odense Universitetsforlag
|location=Odense
|language=en
|isbn=978-87-7492-087-8
}}</ref>.

=== Наземні телескопічні спостереження ===
[[Файл:Medicean Stars.png|міні|Юпітер та «зорі Медичі», зображені Галілеєм в [[Sidereus Nuncius]].]]
1610 року італійський астроном [[Галілео Галілей]] відкрив чотири найбільші супутники Юпітера (тепер відомі як [[галілеєві супутники]]) за допомогою телескопа. Вважається, що це було перше телескопічне спостереження інших супутників, окрім Місяця. Всього через день після Галілея, Симон Маріус незалежно відкрив супутники навколо Юпітера, однак він не опублікував своє відкриття в книзі до 1614 року<ref>{{Cite news|url=https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0021828615585493|title=Simon Marius’s Mundus Iovialis : 400th Anniversary in Galileo’s Shadow|last=Pasachoff|first=Jay M.|date=2015-05|pages=218–234|language=en|work=Journal for the History of Astronomy|volume=46|bibcode=2015AAS...22521505P|doi=10.1177/0021828615585493|issn=0021-8286|s2cid=120470649|issue=2|access-date=2025-01-04}}</ref>. Однак, саме назви Маріуса для основних супутників прижилися: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Відкриття стало головним аргументом на користь [[Геліоцентризм|геліоцентричної]] теорії руху планет [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]]; відкрита підтримка Галілеєм теорії Коперника призвела до того, що його судили та засудили [[Інквізиція|інквізицією]]<ref>{{Cite web|url=http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/galilei_gal.html|title=Galilei, Galileo|last=Westfall|first=Richard S.|website=The Galileo Project|publisher=Department of History and Philosophy of Science, Indiana University|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20220123185902/http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/galilei_gal.html|archive-date=2022-01-23|access-date=2025-01-04}}</ref>.

Восени 1639 року [[Неаполітанське королівство|неаполітанський]] астроном Франческо Фонтана випробував сконструйований власноруч телескоп і виявив характерні смуги атмосфери планети<ref>{{Cite web|url=https://www.torrossa.com/en/resources/an/2242254|title=, ; , . (). "On an Unpublished Letter of Francesco Fontana to the Grand-Duke of Tuscany Ferdinand II de' Medici". Galilæana : .|last=Del Santo|first=Paolo|last2=Olschki|first2=Leo S.|year=2009|series=VI|publisher=Galilæana: Journal of Galilean Studies.|pages=1000–1017|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20231115042550/https://www.torrossa.com/en/resources/an/2242254|archive-date=2023-11-15|access-date=2025-01-04}}</ref>.

Велика Червона Пляма, можливо, спостерігалася ще 1664 року [[Роберт Гук|Робертом Гуком]] і 1665 року — [[Джованні Доменіко Кассіні|Джованні Кассіні]], хоча це піддається сумніву. 1831 року астроном [[Генріх Швабе]] створив найперший відомий малюнок, на якому зобразив деталі [[Велика червона пляма|Великої червоної плями]]<ref>{{Cite book
|title=Encyclopedia of astronomy and astrophysics |date=1989
|editor-last=Meyers
|editor-first=Robert A.
|publisher=Acad. Pr
|location=San Diego, Calif.
|language=en
|isbn=978-0-12-226690-4
}}</ref>. Зазначається, що Велика червона пляма кілька разів зникала з поля зору між 1665 і 1708 роком, перш ніж стала досить помітною 1878 р<ref>{{Cite book
|title=The giant planet Jupiter |last=Rogers
|first=John H.
|date=1995
|series=Practical astronomy handbook series
|publisher=Cambridge University Press
|location=Cambridge ; New York, NY, USA
|language=en
|isbn=978-0-521-41008-3
}}</ref>. Було зафіксовано, що вона знову зникала 1883 року і на початку 20 ст<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/citations/20190002224|title=Pioneer Odyssey: Encounter with a Giant|last=Fimmel|first=Richard O.|last2=Swindell|first2=William|last3=Burgess|first3=Eric|date=1974-01-01|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20060823034429/http://history.nasa.gov/SP-349/ch1.htm|archive-date=2006-08-23|access-date=2025-01-04}}</ref>.

[[Джованні Альфонсо Бореллі|Джованні Бореллі]] та Кассіні склали ретельні таблиці руху супутників Юпітера, які дозволили передбачити, коли супутники пройдуть перед планетою або за нею. У 1670-х роках Кассіні помітив, що коли Юпітер перебуває на протилежному від Землі боці Сонця, ці події відбуваються приблизно на 17 хвилин пізніше, ніж очікувалося. [[Оле Ремер]] зробив висновок, що світло не поширюється миттєво (висновок, який Кассіні раніше не схвалював)<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1100240|title=Jupiter's Atmospheric Composition from the Cassini Thermal Infrared Spectroscopy Experiment|last=Kunde|first=V. G.|last2=Flasar|first2=F. M.|last3=Jennings|first3=D. E.|last4=Bézard|first4=B.|last5=Strobel|first5=D. F.|last6=Conrath|first6=B. J.|last7=Nixon|first7=C. A.|last8=Bjoraker|first8=G. L.|last9=Romani|first9=P. N.|date=2004-09-10|pages=1582–1586|language=en|work=Science|volume=305|bibcode=2004Sci...305.1582K|doi=10.1126/science.1100240|issn=0036-8075|pmid=15319491|s2cid=45296656|issue=5690|access-date=2025-01-04}}</ref>, і ця розбіжність у часі була використана для оцінки [[Швидкість світла|швидкості світла]]<ref>{{Cite web|url=https://www.mathpages.com/home/kmath203/kmath203.htm|title=Roemer's Hypothesis|last=Brown|first=Kevin|date=2004|website=www.mathpages.com|archive-url=https://archive.today/20120906031735/http://www.mathpages.com/home/kmath203/kmath203.htm|archive-date=2012-09-06|access-date=2025-01-04}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://engine.scichina.com/doi/10.3724/SP.J.1440-2807.2008.02.02|title=CASSINI, R&Oslash;MER AND THE VELOCITY OF LIGHT|last=Bobis|first=Laurence|last2=Lequeux|first2=James|date=2008-07-01|pages=97–105|language=en|work=Journal of Astronomical History and Heritage|volume=11|bibcode=2008JAHH...11...97B|doi=10.3724/SP.J.1440-2807.2008.02.02|issn=1440-2807|s2cid=115455540|issue=2|access-date=2025-01-04}}</ref>.

1892 року [[Едвард Емерсон Барнард|Едвард Барнард]] спостерігав п'ятий супутник Юпітера за допомогою 36-дюймового (91 см) рефрактора в [[Лікська обсерваторія|Лікській обсерваторії]] в Каліфорнії. Пізніше цей супутник був названий [[Амальтея (супутник)|Амальтея]]<ref>{{Cite web|url=http://www.phys-astro.sonoma.edu/BruceMedalists/Barnard/|title=The Bruce Medalists: Edward E. Barnard|last=Tenn|first=Joe|date=2006-03-10|website=Sonoma State University|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110917023559/http://www.phys-astro.sonoma.edu/BruceMedalists/Barnard/|archive-date=2011-09-17|access-date=2025-01-04}}</ref>. Це був останній планетарний супутник, який був відкритий безпосередньо візуальним спостерігачем за допомогою телескопа<ref>{{Cite web|url=https://www2.jpl.nasa.gov/galileo/education/teacherres-amalthea.html|title=Galileo Project: Education and Outreach|date=2001-10-01|website=www2.jpl.nasa.gov|publisher=NASA/JPL|language=en-us|archive-url=https://web.archive.org/web/20011124022331/http://www.jpl.nasa.gov/galileo/education/teacherres-amalthea.html|archive-date=2001-11-24|access-date=2025-01-04}}</ref>.

1932 року [[Руперт Вільдт]] виявив [[Спектральна лінія поглинання|лінії поглинання]] аміаку та метану в спектрах Юпітера<ref>{{Cite news|url=http://iopscience.iop.org/article/10.1086/124297|title=Note on the Spectra of Jupiter and Saturn|last=Dunham|first=Theodore, Jr.|date=1933-02|pages=42|language=en|work=Publications of the Astronomical Society of the Pacific|volume=45|bibcode=1933PASP...45...42D|doi=10.1086/124297|issn=0004-6280|access-date=2025-01-04}}</ref>. Три тривалі антициклонічні об'єкти, названі «білими овалами», спостерігалися в 1938 році. Протягом кількох десятиліть вони залишалися окремими областями в атмосфері, які наближалися одна до одної, але ніколи не зливалися. 1998 року два овали злилися, а потім поглинули третій у 2000 році, ставши [[Атмосфера Юпітера#Овал BA|овалом BA]]<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S001910350200060X|title=The dynamics of jovian white ovals from formation to merger|last=Youssef|first=A|date=2003-03|pages=74–93|language=en|work=Icarus|volume=162|bibcode=2003Icar..162...74Y|doi=10.1016/S0019-1035(02)00060-X|issue=1|access-date=2025-01-04}}</ref>.

=== Радіотелескопічні спостереження ===
У 1955 році Бернард Берк і Кеннет Франклін виявили, що Юпітер випромінює сплески радіохвиль на частоті 22,2 МГц<ref name=":48">{{Cite book
|title=Solar System: Jupiter and Saturn (2nd Edition) |last=Elkins-Tanton
|first=Linda T.
|date=2010
|series=Solar System
|publisher=Facts On File, Incorporated
|edition=2nd ed
|location=New York
|language=en
|isbn=978-0-8160-7698-7
}}</ref>. Період цих сплесків збігався з періодом обертання планети, і вони використали цю інформацію для визначення більш точного значення швидкості обертання Юпітера. Було виявлено, що радіосплески від Юпітера бувають двох форм: довгі сплески (або L-сплески) тривалістю до кількох секунд і короткі сплески (або S-сплески) тривалістю менше сотої частки секунди<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/vision/universe/solarsystem/radio_jupiter.html|title=How One Night in a Field Changed Astronomy|last=Weintraub|first=Rachel A.|date=2005-09-26|website=www.nasa.gov|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110703080812/http://www.nasa.gov/vision/universe/solarsystem/radio_jupiter.html|archive-date=2011-07-03|access-date=2025-01-04}}</ref>.

Вчені виявили три форми радіосигналів, що передаються з Юпітера:

* Декаметрове радіовипромінювання (з довжиною хвилі в десятки метрів), яке змінюється залежно від обертання Юпітера і залежать від взаємодії Іо з магнітним полем Юпітера<ref>{{Cite web|url=https://radiojove.gsfc.nasa.gov/library/sci_briefs/decametric.htm|title=The Jovian Decametric Radio Emission|last=Garcia|first=Leonard N|website=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20120302222737/http://radiojove.gsfc.nasa.gov/library/sci_briefs/decametric.htm|archive-date=2012-03-02|access-date=2025-01-04}}</ref>.
* Дециметрове радіовипромінювання (з довжиною хвилі, що вимірюється в сантиметрах), яке вперше спостерігали [[Френк Дональд Дрейк|Френк Дрейк]] і Хайн Хватум у 1959 році<ref name=":48" />. Джерелом цього сигналу є тороподібний пояс навколо екватора Юпітера, який генерує [[циклотронне випромінювання]] від електронів, прискорених у магнітному полі Юпітера<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/search.jsp?R=20060036302|title=Jupiter's Synchrotron Radiation: Observed Variations Before, During and After the Impacts of Comet SL9|last=Klein|first=M. J.|last2=Gulkis|first2=S.|last3=Bolton|first3=S. J.|date=1996-09-09|language=en|work=Conference at University of Graz|bibcode=1997pre4.conf..217K|archive-url=https://web.archive.org/web/20151117143101/http://ntrs.nasa.gov/search.jsp?R=20060036302|archive-date=2015-11-17|access-date=2025-01-04}}</ref>.
* [[Теплове випромінювання]], яке створюється теплом в атмосфері Юпітера<ref name=":48" />.
== Вивчення космічними апаратами ==
{{Main base|[[Дослідження Юпітера космічними апаратами]]}}

=== Космічні зонди ===
<gallery perrow="3" widths="250px" heights="250px">
Файл:Pioneer 10 Construction.jpg|КА «[[Піонер-10]]», 20.12.1971.
Файл:Voyager.jpg|КА «[[Вояджер-1]]», 01.09.1979.
Файл:Galileo Preparations - GPN-2000-000672.jpg|КА [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]], 03.08.1989.
Файл:Parts of Ulysses.jpg|КА [[Улісс (космічний апарат)|«Улісс»]], запуск — 06.10.1990.
Файл:Cassini assembly.jpg|КА [[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]], 18.12.1997.
Файл:New Horizons 1.jpg|КА [[New Horizons|«Нові обрії»]], 04.11.2005.
</gallery>
Юпітер вивчався лише апаратами [[НАСА]]<ref name=":352">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/exploration/|title=Jupiter: Exploration - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-27}}</ref>.

1973 і 1974 біля Юпітера пролетіли «[[Піонер-10]]» і «[[Піонер-11]]»<ref name="astro-websib"/> на відстані (від хмар) {{nobr|132 тис. км}} і {{nobr|43 тис. км відповідно}}{{nobr|43 тис. км відповідно}}<ref name=":362">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/pioneer-10/|title=Pioneer 10 - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/pioneer-11/|title=Pioneer 11 - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>. Апарати передали декілька сотень знімків (невисокої роздільності) планети й галілеєвих супутників, вперше виміряли основні параметри магнітного поля та магнітосфери Юпітера, було уточнено масу й розміри супутника Юпітера&nbsp;— Іо<ref name="astro-websib"/><ref name="Вокруг Света" />. Також саме під час прольоту повз Юпітер апарата «Піонер-10» з допомогою апаратури, встановленої на ньому, вдалося виявити, що енергія, яка випромінюється Юпітером у космічний простір, більша за енергію, яку він отримує від Сонця<ref name="astro-websib"/>.
[[Файл:Jupiter gany.jpg|thumb|Фотографія Юпітера, зроблена «[[Вояджер-1|Вояджером-1]]» 24&nbsp;січня 1979 року з відстані 40&nbsp;млн км]]
1979&nbsp;року біля Юпітера пролетіли «[[Вояджер]]и» (на відстані {{nobr|207 тис. км}} і {{nobr|570 тис. км}}). Вперше були отримані знімки високої роздільності планети та її супутників (всього було передано близько 33&nbsp;тис. фотографій), були виявлені [[кільця Юпітера]]<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=15
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref>; апарати також передали велику кількість інших даних, зокрема відомості про хімічний склад атмосфери, дані про магнітосферу та ін.<ref name="Вокруг Света"/>; також було отримано («Вояджером-1») дані про температуру верхніх шарів атмосфери верхніх шарів атмосфери<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/183586|title=Jupiter - Structure and composition of the upper atmosphere|last=Atreya|first=S. K.|last2=Donahue|first2=T. M.|last3=Festou|first3=M.|date=1981-07|pages=L43|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=247|doi=10.1086/183586|issn=0004-637X|access-date=2024-08-01}}</ref>. Близько від кілець планети були відкриті два невеликі супутники, що отримали назви [[Адрастея (супутник)|Адрастея]] і [[Метіда (супутник)|Метіда]]. Це були перші супутники Юпітера, відкриті космічними апаратами<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2002IAUC.7900....1S|title=Satellites of Jupiter|last=Sheppard|first=S. S.|last2=Jewitt|first2=D. C.|last3=Kleyna|first3=J.|last4=Marsden|first4=B. G.|last5=Jacobson|first5=R.|date=2002-05-01|pages=1|work=International Astronomical Union Circular|volume=7900|issn=0081-0304|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.212.4501.1392|title=1979J3: Discovery of a Previously Unknown Satellite of Jupiter|last=Synnott|first=S. P.|date=1981-06-19|pages=1392–1392|language=en|work=Science|volume=212|doi=10.1126/science.212.4501.1392|issn=0036-8075|issue=4501|access-date=2024-08-02}}</ref>. Третій супутник, [[Теба (супутник)|Теба]], був помічений між орбітами [[Амальтея (супутник)|Амальтеї]] та [[Іо (супутник)|Іо]]<ref>{{Cite book
|url=https://web.archive.org/web/20210715113927/https://www.astro.umd.edu/~hamilton/research/preprints/BurSimSho03.pdf
|title=Jupiter’s Ring-Moon System |last=Burns
|first=J. A.
}}</ref>. Вперше був виявлений вулканізм за межами Землі&nbsp;— на Іо, де апаратами були виявлені 9 вулканів, а також отримані докази їх виверження<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/280733a0|title=Volcanic eruption plumes on Io|last=Strom|first=Robert G.|last2=Terrile|first2=Richard J.|last3=Masursky|first3=Harold|last4=Hansen|first4=Candice|date=1979-08|pages=733–736|language=en|work=Nature|volume=280|doi=10.1038/280733a0|issn=0028-0836|issue=5725|access-date=2024-08-02}}</ref>.

1992&nbsp;року повз планету пролетів [[Улісс (космічний апарат)|«Улісс»]] на відстані 378,4 тис. м<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/ulysses/|title=Ulysses - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>. Апарат виконав вимірювання магнітосфери Юпітера оскільки початково був призначений для дослідження Сонця та не мав відеокамер<ref name=":38">{{Cite news|url=https://arc.aiaa.org/doi/10.2514/6.2004-650-447|title=Ulysses Attitude and Orbit Operations: 13+ Years of International Cooperation|last=Chan|first=C.K.|last2=Paredes|first2=E.S.|last3=Ryne|first3=M.S.|date=2004-05-17|publisher=American Institute of Aeronautics and Astronautics|language=en|doi=10.2514/6.2004-650-447|access-date=2024-08-02}}</ref>. Вже у лютому 2004&nbsp;р. космічний апарат знову пролітав повз Юпітер, але вже на значно дальшій відстані від нього (120&nbsp;млн км) та під час досліджень зафіксував вузькі потоки електронів, що випускалися планетою<ref name=":38" /><ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0032063306000298|title=Localized «Jets» of Jovian electrons observed during Ulysses’ distant Jupiter flyby in 2003–2004|last=McKibben|first=R.B.|last2=Zhang|first2=M.|last3=Heber|first3=B.|last4=Kunow|first4=H.|last5=Sanderson|first5=T.R.|date=2007-01|pages=21–31|language=en|work=Planetary and Space Science|volume=55|doi=10.1016/j.pss.2006.01.007|issue=1-2|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Ulysses_sweeps_up_more_dust_from_Jupiter#:~:text=During%20its%20recent%20second%20encounter,flowing%20from%20the%20giant%20planet.|title=Ulysses sweeps up more dust from Jupiter|website=www.esa.int|language=en|access-date=2024-08-02}}</ref>.
[[Файл:Europa Jupiter System Mission artist concept.jpg|thumb|[[Europa Jupiter System Mission]] в околицях Юпітера в уяві художника (заплановано на 2020&nbsp;рік)]]

З 1995 по 2003&nbsp;рік на орбіті Юпітера працював [[Галілео (космічний апарат)|космічний апарат «Галілео»]]<ref name=":14">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/galileo/|title=Galileo - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>. Він став першим космічним апаратом на орбіті планети. «Галілео» був зруйнований 21 вересня 2003 року, шляхом керованого падіння, попередньо зробивши 35 обертів навколо Юпітера з 1995 року. Хоча головна антена «Галілео» не розкрилася (внаслідок чого потік даних значно зменшився від потенційно можливого), тим не менш, усі основні завдання було виконано. За 8-річний період апарат зробив 35 прольотів повз усі галілеєві супутники та Амальтею<ref name=":14" />. У місії було отримано багато нових даних. Основні наукові результати місії включали в себе: спостереження хмар з [[аміак]]у в атмосфері іншої планети; підтвердження активного вулканізму Іо (у 100 разів більше, ніж на Землі); докази, що підтримують гіпотезу про солоний океан під шаром криги Європи; підтвердження наявності тонкого шару атмосфери на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]], [[Європа (супутник)|Європі]], [[Каллісто (супутник)|Каллісто]], під назвою [[екзосфера]] та ін<ref name=":14" /><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/ioaftergalileone0000lope
|title=Io after Galileo : a new view of Jupiter's volcanic moon |last=Internet Archive
|first=Rosaly M. C.
|date=2007
|publisher=Berlin ; New York : Springer ; Chichester, UK : Praxis Publishing
|isbn=978-3-540-34681-4
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/missionjupitersp0000fisc
|title=Mission Jupiter : the spectacular journey of the Galileo spacecraft |last=Internet Archive
|first=Daniel
|date=2001
|publisher=New York : Copernicus
|isbn=978-0-387-98764-4
}}</ref>. У 1994&nbsp;році з допомогою «Галілео» вчені змогли спостерігати падіння на Юпітер уламків [[Комета Шумейкерів — Леві 9|комети Шумейкерів&nbsp;— Леві&nbsp;9]]. Камери на апараті 16—22 липня 1994 року спостерігали фрагменти комети під час їхнього падіння на південну півкулю Юпітера зі швидкістю приблизно в 60 км/с. Це було перше пряме спостереження позаземного зіткнення об'єктів у Сонячній системі<ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/comet.html|title=Comet Shoemaker-Levy 9 (NSSDCA)|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|access-date=2024-08-02}}</ref>. Падіння відбулося на стороні Юпітера, яка прихована від Землі. «Галілео», що знаходився на відстані 1,6 а.о. від планети, зміг зафіксувати вогняну кулю від зіткнення, яка досягла піку температури у близько 24 000 [[Кельвін|К]]<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1996DPS....28.0814M|title=Shoemaker-Levy 9: Temperature, Diameter and Energy of Fireballs|last=Martin|first=Terry. Z.|date=1996-09-01|pages=08.14|volume=28|access-date=2024-08-02}}</ref>.

2000&nbsp;року повз Юпітер пролетів [[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]]. Він зробив ряд фотографій планети з рекордною (для масштабних знімків) роздільністю та отримав нові дані про плазмовий тор [[Іо (супутник)|Іо]]. За знімками «Кассіні» було складено кольорові «карти» Юпітера, на яких розмір найдрібніших деталей становить 120&nbsp;км. Основним відкриттям, яке було зроблене та об'явлене 6 березня 2003&nbsp;р., стала циркуляція атмосфери планети: раніше, темні пояси та світлі зони розглядалися вченими як явище [[апвелінг]]у&nbsp;— тобто як зони піднесеної атмосфери, що було аналогією до формування хмар на Землі<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20071121185126/http://saturn.jpl.nasa.gov/news/press-releases-03/20030306-pr-a.cfm|title=Cassini-Huygens: News-Press Releases-2003|date=2007-11-21|website=web.archive.org|access-date=2024-08-02}}</ref>. За знімками «Кассіні» було складено кольорові «карти» Юпітера, на яких розмір найдрібніших деталей становить 120&nbsp;км. При цьому були виявлені деякі незрозумілі явища, як, наприклад, загадкова темна пляма, схожа на [[Велика червона пляма|Велику червону пляму]], у північних приполярних районах Юпітера, що була видима лише в ультрафіолетовому світлі. Також 19 грудня 2000 року, апарат зробив фото із низькою роздільною здатністю супутника планети&nbsp;— [[Гімалія (супутник)|Гімалії]], однак через те, що відстань до неї була достатньо великою, на знімку не видно рельєф поверхні<ref name=":39">{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103504002131|title=The Cassini?Huygens flyby of Jupiter|last=Hansen|first=C|last2=Bolton|first2=S|last3=Matson|first3=D|last4=Spilker|first4=L|last5=Lebreton|first5=J|date=2004-11|pages=1–8|language=en|work=Icarus|volume=172|doi=10.1016/j.icarus.2004.06.018|issue=1|access-date=2024-08-02}}</ref>.

28&nbsp;лютого 2007&nbsp;року в околицях Юпітера (на шляху до [[Плутон (карликова планета)|Плутона]]) здійснив [[гравітаційний маневр]] апарат [[New Horizons|«Нові обрії»]]<ref>{{Cite web|url=https://www.sciencedaily.com/releases/2007/02/070228131940.htm|title=NASA Spacecraft Gets Boost From Jupiter For Pluto Encounter|website=ScienceDaily|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref>. паралельно зблизившись із планетою на максимально близьку відстань<ref>{{Cite news|url=http://arxiv.org/abs/0709.4417|title=The New Horizons Pluto Kuiper belt Mission: An Overview with Historical Context|last=Stern|first=S. Alan|date=2008-10|pages=3–21|work=Space Science Reviews|volume=140|doi=10.1007/s11214-007-9295-y|issn=0038-6308|issue=1-4|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://archive.ph/a7S5|title=Article: NASA Spacecraft Gets Boost From Jupiter for Pluto Encounter.…|date=2012-05-27|website=archive.ph|access-date=2024-08-02}}</ref>. Це був другий космічний апарат після [[Улісс (космічний апарат)|«Улісса»]], що досяг Юпітер без попередніх маневрів в околицях інших планет. Він виконав знімання планети, що дозволило отримати нові дані про атмосферу, систему кілець та супутники<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/new-horizons/|title=New Horizons - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>, зробивши перший знімок 4 вересня 2006 року<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20070221220556/http://www.planetary.org/news/2006/0927_New_Horizons_Snaps_First_Picture_of.html|title=New Horizons Approaching Jupiter - Planetary News - The Planetary Society|date=2007-02-21|website=web.archive.org|access-date=2025-01-07}}</ref>. Додатково були зроблені певні уточнення орбіт групи внутрішніх супутників, а власне [[Амальтея (супутник)|Амальтеї]]; отримані записи вулканічної активності Іо; зроблені знімки дальніх нерегулярних супутників Юпітера ([[Гімалія (супутник)|Гімалії]] та [[Елара (супутник)|Елари]]); проведені дослідженні Малої червоної плями<ref>{{Cite news|url=http://arxiv.org/abs/0709.4278|title=Long-Range Reconnaissance Imager on New Horizons|last=Cheng|first=A. F.|last2=Weaver|first2=H. A.|last3=Conard|first3=S. J.|last4=Morgan|first4=M. F.|last5=Barnouin-Jha|first5=O.|last6=Boldt|first6=J. D.|last7=Cooper|first7=K. A.|last8=Darlington|first8=E. H.|last9=Grey|first9=M. P.|date=2008-10|pages=189–215|work=Space Science Reviews|volume=140|doi=10.1007/s11214-007-9271-6|issn=0038-6308|issue=1-4|access-date=2024-08-02}}</ref>.
{| class="wikitable" style="float: left; margin-right: 2em; margin-left: 0em;"
|+ Вивчення Юпітера космічними апаратами з прольотної траєкторії
|-
!Зонд
!Дата прольоту
!Відстань
|-
|«<nowiki/>[[Піонер-10]]<nowiki/>»
|03.12.1973
|style="text-align: right;"|130&nbsp;000&nbsp;км
|-
|«<nowiki/>[[Піонер-11]]<nowiki/>»
|04.12.1974
|style="text-align: right;"|34&nbsp;000&nbsp;км
|-
|[[Вояджер-1|«Вояджер-1]]<nowiki/>»
|05.03.1979
|style="text-align: right;"|349&nbsp;000&nbsp;км
|-
|«<nowiki/>[[Вояджер-2]]<nowiki/>»
|09.09.1979
|style="text-align: right;"|570&nbsp;000&nbsp;км
|-
|rowspan="2"|«<nowiki/>[[Улісс (космічний апарат)|Улісс]]<nowiki/>»
|08.02.1992
|style="text-align: right;"|409&nbsp;000&nbsp;км
|-
|04.02.2004
|style="text-align: right;"|120&nbsp;000&nbsp;000&nbsp;км
|-
|[[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]]
|30.12.2000
|style="text-align: right;"|10&nbsp;000&nbsp;000&nbsp;км
|-
|«<nowiki/>[[New Horizons|Нові обрії]]<nowiki/>»
|28.02.2007
|style="text-align: right;«|2&nbsp;304&nbsp;535&nbsp;км
|}
У серпні 2011&nbsp;року було запущено апарат [[Юнона (космічний апарат)|«Юнона»]], який вийшов на [[Полярна орбіта|полярну орбіту]] Юпітера в липні 2016&nbsp;року і мав виконати детальні дослідження планети<ref name=":43">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20070203235637/http://newfrontiers.nasa.gov/missions_juno.html|title=NEW FRONTIERS ::: MISSIONS - JUNO|date=2007-02-03|website=NASA|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref>. Така орбіта&nbsp;— не вздовж екватора планети, а від полюса до полюса&nbsp;— дасть, на думку вчених, змогу краще вивчити природу полярних сяйв на Юпітері<ref name=":452">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/juno/|title=Juno - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>. Така орбіта&nbsp;— не вздовж екватора планети, а від полюса до полюса&nbsp;— дозволить, на думку вчених, краще вивчити природу полярних сяйв на Юпітері. Цілями місії стало знаходження відповідей на питання про те, як формувався Юпітер, зокрема, чи має планета кам'яне чи дифузне ядро, скільки води є у атмосфері і як розподіляється маса всередині планети. Також заплановано вивчити внутрішні атмосферні потоки планети<ref name=":432">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20070203235637/http://newfrontiers.nasa.gov/missions_juno.html|title=NEW FRONTIERS ::: MISSIONS - JUNO|date=2007-02-03|website=NASA|access-date=2024-08-01}}</ref>, які можуть досягати швидкості 600 км/год<ref name=":412">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/hubble/nasa-jupiters-little-red-spot-growing-stronger/|title=NASA - Jupiter's Little Red Spot Growing Stronger - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref>. Станом на 2024 рік, «Юнона» є активною місією: починаючи з 2016 року, вона знаходиться на орбіті Юпітера та вивчає планету<ref name=":45">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/juno/|title=Juno - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>.
[[Файл:Juno spacecraft model 1.png|thumb|Космічний апарат [[Юнона (космічний апарат)|«Юнона»]], 05.08.2011.]]
Через можливу наявність підземних рідких океанів на супутниках планети&nbsp;— [[Європа (супутник)|Європі]], [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]] та [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]&nbsp;— є зацікавленість у вивченні саме цього явища. Однак фінансові проблеми й технічні труднощі призвели до скасування на початку XXI&nbsp;століття перших проєктів їх дослідження&nbsp;— американських {{нп|Europa Orbiter|||Europa Orbiter}} (з висадкою на Європу апаратів [[кріобот]]а для роботи на крижаній поверхні та [[гідробот]]а для запуску в підповерхневому океані) та [[Jupiter Icy Moons Orbiter]], а також європейського [[Jovian Europa Orbiter]]<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20020210015816/http://www.space.com/news/nasa_budget_020204.html|title=NASA Kills Europa Orbiter; Revamps Planetary Exploration|date=2002-02-10|website=web.archive.org|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20110822025509/http://www.msnbc.msn.com/id/6928404/|title=White House scales back space plans - Technology & science - Space - Space.com - msnbc.com|date=2011-08-22|website=web.archive.org|access-date=2024-08-02}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/trs/-/35982-jovian-minisat-explorer|title=ESA Science & Technology - Jovian Minisat Explorer|website=sci.esa.int|access-date=2024-08-02}}</ref>.

На 2020-ті&nbsp;роки [[НАСА]] та [[Європейське космічне агентство|ЄКА]] планують міжпланетну місію з вивчення [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]] [[Europa Jupiter System Mission]] (EJSM). У лютому 2009&nbsp;року ЄКА оголосило про пріоритет проєкту з дослідження Юпітера перед іншим проєктом&nbsp;— з дослідження [[супутники Сатурна|супутника Сатурна]]&nbsp;— [[Титан (супутник)|Титана]] ([[Titan Saturn System Mission]])<ref name="titan-1"/><ref name="titan-2"/>. Однак, місію EJSM не скасовано. У її межах НАСА планує побудувати апарат, який призначено для досліджень планети-гіганта та її супутників Європи й Іо&nbsp;— Jupiter Europa Orbiter<ref>{{Cite book
|url=https://www.lpi.usra.edu/opag/sg_opf_8_08.pdf
|title=Outer Planets Flagship Mission |last=OPF Study Team
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/ejsm-laplace|title=ESA Science & Technology - EJSM-Laplace|website=sci.esa.int|access-date=2024-08-02}}</ref>. ЄКА планує надіслати до Юпітера станцію для дослідження його супутників Ганімеда й Каллісто&nbsp;— Jupiter Ganymede Orbiter. Обидва апарати будуть запущені в межах проєкту Europa Jupiter System Mission. Крім того, у місії EJSM можлива участь [[Японія|Японії]] з апаратом Jupiter Magnetospheric Orbiter (JMO) для досліджень магнітосфери Юпітера<ref>{{Cite book
|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2012TJSAI...8.Tk35S/abstract
|title=Exploration of the Jovian System by EJSM (Europa Jupiter System Mission): Origin of Jupiter and Evolution of Satellites |last=Sasaki
|first=Sho
|last2=Fujimoto
|first2=Masaki
|last3=Takashima
|first3=Takeshi
|last4=Yano
|first4=Hajime
|last5=Kasaba
|first5=Yasumasa
|last6=Takahashi
|first6=Yukihiro
|last7=Kimura
|first7=Jun
|last8=Okada
|first8=Tatsuaki
|last9=Kawakatsu
|first9=Yasuhiro
|year=2012
|publisher=Transactions of the Japanese Society for Artificial Intelligence
|volume=8
|location=Aerospace Technology Japan
|language=en
|bibcode=2012TJSAI...8.Tk35S
|doi=10.2322/tastj.8.Tk_35
}}</ref>.

У червні 2021 року НАСА обрало компанію [[SpaceX]] для надання послуг з запуску першої місії землі для проведення докладних досліджень супутника Юпітера, Європи. Місія [[Europa Clipper]] буде запущена в жовтні 2024 року за допомогою ракети Falcon Heavy з Космічного центру ім. Джона Кеннеді в штаті Флорида<ref>{{Cite web|title=NASA Awards Launch Services Contract for Europa Clipper Mission|url=http://www.nasa.gov/press-release/nasa-awards-launch-services-contract-for-europa-clipper-mission|website=NASA|date=2021-07-23|accessdate=2022-02-14|first=Sean|last=Potter}}</ref>.

У жовтні 2021 ракета-носій Atlas V 401 відправила на Юпітер космічний апарат NASA [[Люсі (космічний апарат)|«Люсі»]] ({{Lang-en|Lucy}}) вартістю майже 1&nbsp;млрд доларів, зібраний компанією [[Lockheed Martin]]. Головною ціллю місії є дослідження [[Троянські астероїди Юпітера|троянських астероїдів]] та має пролетіти повз й дослідити 11 з них, і наступний проліт передбачається 20 квітня 2025 року<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/lucy/|title=Lucy - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>. Першим дослідженим астероїдом був [[152830 Дінкінеш]], «Люсі» наблизилася до нього на 450 км 1 листопада 2023 року<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/lucy/nasas-lucy-spacecraft-preparing-for-its-first-asteroid-flyby/|title=NASA’s Lucy Spacecraft Preparing for its First Asteroid Flyby - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-02}}</ref>.

=== Орбітальні телескопи ===
За допомогою телескопа «Габбл» було отримано перші знімки полярних сяйв на Юпітері в ультрафіолетовому діапазоні<ref>{{Cite news|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0019103513003552|title=Hubble observations of Jupiter’s north–south conjugate ultraviolet aurora|last=Gérard|first=J. -C.|last2=Grodent|first2=D.|last3=Radioti|first3=A.|last4=Bonfond|first4=B.|last5=Clarke|first5=J. T.|date=2013-11-01|pages=1559–1567|work=Icarus|volume=226|doi=10.1016/j.icarus.2013.08.017|issn=0019-1035|issue=2|access-date=2024-08-21}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/hubble/hubble-provides-unique-ultraviolet-view-of-jupiter/|title=Hubble Provides Unique Ultraviolet View of Jupiter - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-21}}</ref>, зроблені фотографії зіткнення з планетою уламків комети Шумейкерів&nbsp;— Леві&nbsp;9, виконано спостереження за вихорами на Юпітері<ref name="JSpot"/>, а також кілька інших досліджень<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1029/2018je005762|title=Jupiter's Turbulent Power Spectra From Hubble Space Telescope|last=Cosentino|first=Richard G.|last2=Simon|first2=Amy|last3=Morales‐Juberías|first3=Raúl|date=2019-05|pages=1204–1225|work=Journal of Geophysical Research: Planets|volume=124|doi=10.1029/2018je005762|issn=2169-9097|issue=5|access-date=2024-08-21}}</ref>.

== Формування та еволюція ==
Вагомий внесок в уявлення людей про формування й еволюцію планет вносять спостереження екзопланет. Так, з їхньою допомогою було встановлено риси, спільні для всіх планет, подібних до Юпітера:
* Вони утворюються ще до моменту розсіювання [[Протопланетний диск|протопланетного диска]]<ref name=":15">{{Cite web |url=https://www.space.com/17738-exoplanets.html |title=Exoplanets: Worlds Beyond Our Solar System |last=updated |first=Robert Lea last |date=2018-03-30 |website=Space.com |language=en |access-date=2024-12-17}}</ref>.
* Значну роль у формуванні відіграє [[Акреція (космос)|акреція]]<ref name=":15" />.
* Збагачення важкими хімічними елементами за рахунок [[Планетозималь|планетозималей]]<ref name=":15" />.
Існують дві головні гіпотези, що пояснюють процеси виникнення та формування Юпітера.

Згідно з першою гіпотезою, що отримала назву гіпотези [[Контракція (космос)|«контракції»]], відносна подібність хімічного складу Юпітера та Сонця (велика частка Гідрогену та Гелію) пояснюється тим, що у процесі формування планет на ранніх стадіях розвитку [[Сонячна система|Сонячної системи]] в газопиловому диску утворилися масивні «згущення», що дали початок планетам, тобто Сонце і планети формувалися подібним чином<ref name=":26">{{Cite book |url=https://www.astronet.ru/db/msg/1202789 |title=Физика Космоса |last=Левин |first=Б. Ю. |last2=Витязев |first2=А. В. |year=1986 |language=ru |access-date=5 жовтня 2010}}</ref><ref>{{Cite book |title=The Possible Formation of Jupiter from Supersolar Gas |last=Aguichine |first=Artyom |last2=Mousis |first2=Olivier |last3=Lunine |first3=Jonathan I. |year=2022 |publisher=The Planetary Science Journal |edition=6 |volume=3 |pages=5-6 |language=en |arxiv=2204.14102 |bibcode=2022PSJ.....3..141A |doi=10.3847/PSJ/ac6bf1}}</ref>.Щоправда, ця гіпотеза не пояснює певних відмінностей у хімічному складі планет: Сатурн, наприклад, містить більше важких хімічних елементів, ніж Юпітер, а він, своєю чергою, містить їх більше, ніж Сонце<ref name=":26" />.

Друга гіпотеза (гіпотеза [[Акреція (космос)|«акреції»]]) полягає в тому, що процес утворення Юпітера, а також Сатурна, відбувався у два етапи<ref>{{Cite web |url=https://www.livescience.com/jupiter-ate-baby-planets-while-growing |title=Scientists find remains of cannibalized baby planets in Jupiter's cloud-covered belly |last=published |first=Harry Baker |date=2022-06-16 |website=livescience.com |language=en |access-date=2024-12-17}}</ref>. Спочатку протягом кількох десятків мільйонів років<ref>{{Cite book |url=https://www.astronet.ru/db/msg/1202789 |title=Физика Космоса |last=Левин |first=Б. Ю. |last2=Витязев |first2=А. В. |year=1986 |language=ru |access-date=5 жовтня 2010}}</ref> ішов процес формування твердих щільних тіл, на кшталт планет земної групи. Потім почався другий етап, коли протягом кількох сотень тисяч років тривав процес акреції газу з первинної протопланетної хмари на ці тіла, що досягнули до того моменту маси кількох мас Землі<ref>{{Cite web |url=https://www.space.com/18389-how-was-jupiter-formed.html |title=How Was Jupiter Formed? |last=updated |first=Nola Taylor Tillman last |date=2016-11-29 |website=Space.com |language=en |access-date=2024-12-17}}</ref>.

Ще на першому етапі з області Юпітера та Сатурна дисипувала частина газу, що викликало деякі відмінності в хімічному складі цих планет і Сонця. На другому етапі температура зовнішніх шарів Юпітера й Сатурна досягала 5000&nbsp;°C і 2000&nbsp;°C відповідно<ref name=":26" />. Уран і Нептун досягли критичної маси, необхідної для початку акреції, набагато пізніше, що вплинуло на їхні маси та хімічний склад<ref name=":26" /><ref>{{Cite book |url=https://adsabs.harvard.edu/full/1996IrAJ...23..120L |title=The origin of the solar system: Soviet research 1925-1991 |last=Levin |first=A. E. |last2=Brush |first2=S. G. |last3=Andrews |first3=A. D. |publisher=Irish Astronomical Journal |volume=23 |pages=120-125 |language=en |bibcode=1996IrAJ...23..120L}}</ref>.

2004&nbsp;року Катаріна Лоддерс з [[Університет Вашингтону|Університету Вашингтона]] висунула гіпотезу про те, що ядро Юпітера складається переважно з деякої органічної речовини, що має склеювальну здатність, що, своєю чергою, вплинуло на захоплення ядром речовини із навколишньої області простору. Утворене в результаті кам'яно-смоляне ядро силою свого тяжіння «захопило» газ із сонячної туманності, сформувавши сучасний Юпітер. Ця ідея вписується в другу гіпотезу про виникнення Юпітера шляхом акреції<ref>{{Cite book |url=https://phys.org/news/2004-12-space-scientist-jupiter-core.pdf |title=Space scientist proposes new model for Jupiter's core |last=Lodders |first=Katharina |year=2004 |location=Washington University in St. Louis |pages=1-4 |language=en}}</ref>.

=== Майбутнє Юпітера та його супутників ===
Відомо, що [[Сонце]] в результаті поступового зменшення кількості свого [[Ядерний синтез|термоядерного]] палива збільшує свою світність приблизно на 11&nbsp;% кожних {{nobr|1,1 млрд}} років<ref>{{Cite web |url=https://public.nrao.edu/ask/what-would-the-solar-system-look-like-a-billion-years-from-now/ |title=What Will the Solar System Look Like a Billion Years? |website=National Radio Astronomy Observatory |language=en-US |access-date=2024-12-17}}</ref>, і внаслідок цього його навколозоряна [[зона, придатна для життя]] зміститься за межі сучасної земної орбіти, доки не досягне системи Юпітера. Збільшення яскравості Сонця у цей період розігріє супутники Юпітера, уможлививши вивільнення на їхній поверхні рідкої [[Вода|води]]<ref name="astronomytoday-1" />, а отже, створить умови для підтримання життя. Через {{nobr|7,59 мільярда}} років Сонце стане [[Червоні гіганти|червоним гігантом]]<ref name="Schroder2008" />. Модель показує, що відстань між Сонцем і газовим гігантом зменшиться з 765 до 500&nbsp;млн км. У таких умовах Юпітер перейде в новий клас планет, що називається [[Гарячий юпітер|«гарячі юпітери»]]<ref name="Spiegel2012" />.

== Фізичні характеристики ==
Юпітер&nbsp;— найбільша [[планета]] Сонячної системи, [[Газові гіганти|газовий гігант]]<ref name=":02">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/|title=Jupiter: Overview: King of the Planets}}</ref>. Маса Юпітера, яка дорівнює 1,8986×10<sup>27</sup> кг<ref name=":5">{{Cite web|url=https://ssd.jpl.nasa.gov/planets/phys_par.html#refs|title=Planetary Physical Parameters|website=ssd.jpl.nasa.gov|access-date=2024-07-27}}</ref>, у 2,47 разів перевищує сумарну масу всіх інших планет Сонячної системи, разом узятих і в 317,8 разів&nbsp;— масу Землі<ref name=":6" /> і приблизно в 1000 разів менша за масу Сонця<ref name=":72" />. Через швидке обертання навколо осі Юпітер є помітно деформованим через [[Відцентрова сила|відцентрову силу]] і наближено має форму сфероїда<ref name=":8">{{Cite web|url=http://ase.tufts.edu/cosmos/view_chapter.asp?id=9&page=3|title=NASA's Cosmos|last=Kenneth|first=R. Lang|date=2010|website=|publisher=Tufts University|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110810070658/http://ase.tufts.edu/cosmos/view_chapter.asp?id=9&page=3|archive-date=2011-08-10|access-date=2024-07-28}}</ref>. Його екваторіальний радіус дорівнює 71,4 тис. км<ref name=":23" />, що в 11,2 рази перевищує радіус [[Земля|Землі]]. Натомість [[Географічний полюс|полярний радіус]] дорівнює 66,9 тис. км&nbsp;— в 10,5 разів більший за земний<ref name=":23">{{Cite web|url=https://solarsystem.nasa.gov/jupiter-by-the-numbers?intent=121|title=Jupiter By the Numbers|website=NASA Solar System Exploration|access-date=2024-07-27}}</ref>.

Середня густина (1326&nbsp;кг/м³) приблизно дорівнює густині Сонця і в 4,16 раза поступається густині Землі (5515&nbsp;кг/м³)<ref name=":5" />. [[Прискорення вільного падіння]] на «поверхні» Юпітера (за яку зазвичай приймають верхній шар хмар) відповідає значенню в 24,79 м/с²<ref name=":5" />, та більш ніж у 2,4 рази перевершує земне<ref name="nasa-jupiter2">{{cite web|url=http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|title=Jupiter&nbsp;— NASA|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/60qCbDy7A?url=http://www.nasa.gov/topics/nasalife/features/worldbook.html|archivedate=2011-08-10|deadurl=no|accessdate=2010-10-05}}</ref>. Завдяки своїй масі Юпітер є єдиною планетою, для якої [[Центр інерції|центр мас]] із Сонцем перебуває поза межами Сонця (на відстані приблизно 7&nbsp;% [[Радіус Сонця|сонячного радіуса]])<ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/10.1007/978-1-4614-5444-1_10
|title=A Binary System Close to Home: How the Moon and Earth Orbit Each Other |last=MacDougal
|first=Douglas W.
|date=2012
|series=Newton's Gravity
|publisher=Springer New York
|location=New York, NY
|pages=193–211
|language=en
|doi=10.1007/978-1-4614-5444-1_10
|isbn=978-1-4614-5443-4
}}</ref><ref name=":10">{{Cite book
|title=By Jupiter: odysseys to a giant |last=Burgess
|first=Eric
|date=1982
|publisher=Columbia University Press
|location=New York
|isbn=978-0-231-05176-7
}}</ref>.

Станом на 2024 рік значний відсоток відомих [[Екзопланета|екзопланет]] мають фізичні характеристики, наприклад масу й розмір, співставні з Юпітером, тому для зручності значення його маси ('''M<sub>J</sub>''') та радіуса ('''R<sub>J</sub>''') широко використовуються астрономами, як одиниці вимірювання відповідних характеристик екзопланет. Наприклад, позасонячна планета [[HD 209458 b]] має масу 0,69 M<sub>J</sub>, тоді як [[коричневий карлик]] [[Глізе 229 B|Gliese 229 b]] має масу 60,4 M<sub>J</sub><ref>{{Cite web|url=https://exoplanet.eu/home/|title=Encyclopaedia of exoplanetary systems|last=Martin|first=Pierre-Yves|date=1995|website=exoplanet.eu|language=en|access-date=2024-07-27}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://dx.doi.org/10.3847/1538-4365/ac7e57|title=3D Selection of 167 Substellar Companions to Nearby Stars|last=Feng|first=Fabo|last2=Butler|first2=R. Paul|last3=Vogt|first3=Steven S.|last4=Clement|first4=Matthew S.|last5=Tinney|first5=C. G.|last6=Cui|first6=Kaiming|last7=Aizawa|first7=Masataka|last8=Jones|first8=Hugh R. A.|last9=Bailey|first9=J.|date=2022-08|pages=21|language=en|work=The Astrophysical Journal Supplement Series|volume=262|doi=10.3847/1538-4365/ac7e57|issn=0067-0049|issue=1|access-date=2024-07-27}}</ref>.

Юпітер випромінює більше тепла, ніж отримує від сонячного випромінювання, завдяки [[Механізм Кельвіна — Гельмгольца|механізму Кельвіна&nbsp;— Гельмгольца]]<ref name=":3">{{Cite book
|title=Jupiter and Saturn |last=Elkins-Tanton
|first=Linda T.
|date=2011
|publisher=Facts on File
|edition=Rev. ed
|location=New York, NY
|isbn=978-0-8160-7698-7
}}</ref><ref name=":4">{{Cite book
|title=Giant planets of our solar system: atmospheres, composition, and structure |last=Irwin
|first=Patrick
|date=2003
|series=Springer-Praxis books in geophysical sciences
|publisher=Springer [u.a.]
|location=Berlin Heidelberg
|isbn=978-3-540-00681-7
}}</ref>. Цей процес змушує Юпітер зменшуватися приблизно на 1&nbsp;мм на рік<ref name=":27">{{Cite book
|title=Giant Planets of Our Solar System: Atmospheres, Composition, and Structure |last=Irwin, Patrick G. J.
|isbn=978-3-642-09888-8
}}</ref>. Під час свого формування Юпітер був гарячішим і мав діаметр приблизно удвічі більше, ніж теперішній<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/0019103574900505|title=Calculations of the early evolution of Jupiter|last=Bodenheimer|first=Peter|date=1974-11|pages=319–325|language=en|work=Icarus|volume=23|doi=10.1016/0019-1035(74)90050-5|issue=3|access-date=2024-07-27}}</ref>.

== Орбіта й обертання ==
<div style="float: right; margin: 10px;">
{| class="wikitable" align="left"
|+'''Великі протистояння Юпітера<br/>з 1951 по 2070 рік'''
|-
!Рік||Дата||Відстань, а. о.
|-
|1951||2 жовтня||3,94
|-
|1963||8 жовтня||3,95
|-
|1975||13 жовтня||3,95
|-
|1987||18 жовтня||3,96
|-
|1999||23 жовтня||3,96
|-
|2010||21 вересня||3,95
|-
|2022||26 вересня||3,95
|-
|2034 ||1 жовтня||3,95
|-
|2046||6 жовтня||3,95
|-
|2058||11 жовтня||3,95
|-
|2070||16 жовтня||3,95
|}
</div>
При спостереженні з [[Земля|Землі]] [[видима зоряна величина]] Юпітера може досягати {{nobr|−2,94<sup>m</sup>}} під час [[Протистояння планети|протистояння]]. Це робить його третім за яскравістю об'єктом на нічному небі після [[Місяць (супутник)|Місяця]] та [[Венера (планета)|Венери]]. При найбільшому віддаленні видима величина падає до {{nobr|−1,61<sup>m</sup>}}. Відстань між Юпітером і [[Земля|Землею]] змінюється в межах від 588 до 967&nbsp;млн км<ref>{{Cite web|url=https://www.windows2universe.org/jupiter/statistics.html|title=Jupiter Statistics: Size, Orbit, Moons, Rings, Temperature, Mythology - Windows to the Universe|website=www.windows2universe.org|access-date=2025-01-07}}</ref>.

Протистояння Юпітера відбуваються з періодом раз на 13 місяців. 2010&nbsp;року протистояння [[Планета-гігант|планети-гіганта]] припало на 21&nbsp;вересня. Раз у 12 років відбуваються великі протистояння Юпітера, коли планета перебуває біля перигелію своєї орбіти. У цей проміжок часу його кутовий розмір для спостерігача з Землі досягає 50 [[Кутова секунда|кутових секунд]], а блиск&nbsp;— яскравіше {{nobr|−2,9<sup>m</sup>}}<ref>{{Cite web|url=http://www.astronet.ru/db/msg/1237912|title=Астрономический календарь на 2010 год|website=astronet.ru|language=ru|access-date=2010-10-05}}</ref>.

Середня відстань між Юпітером і Сонцем становить {{nobr|778,57 млн}} км ({{nobr|5,2 [[Астрономічна одиниця|а. о.]]}}), а [[період обертання]] дорівнює 11,86 земних років<ref name=":2">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/headlines/y2000/interplanetaryseasons.html|title=Interplanetary Seasons|date=|website=sience.nasa.gov|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20071016161443/https://science.nasa.gov/headlines/y2000/interplanetaryseasons.html|archive-date=2007-10-16|access-date=2024-07-29}}</ref>. Це приблизно дві п'ятих періоду обертання Сатурна, що утворюює [[орбітальний резонанс]] 2:5<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103500965394|title=Modeling the 5 : 2 Mean-Motion Resonance in the Jupiter–Saturn Planetary System|last=Michtchenko|first=T|date=2001-02|pages=357–374|language=en|work=Icarus|volume=149|doi=10.1006/icar.2000.6539|issue=2|access-date=2024-07-28}}</ref>. [[Ексцентриситет орбіти]] Юпітера дорівнює 0,0488, що майже втричі перевищує ексцентриситет орбіти Землі<ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/planet_table_ratio.html|title=Planetary Fact Sheet - Ratio to Earth Values|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|publisher=NASA|language=англійською|access-date=04 листопада 2024}}</ref>. Як наслідок, різниця відстаней до Сонця в [[Перигелій|перигелії]] та [[Афелій|афелії]] становить 76&nbsp;млн&nbsp;км<ref name=":7">{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/jupiterfact.html|title=Jupiter Fact Sheet|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|access-date=2024-07-27}}</ref>. Втім, такий ексцентриситет є доволі малим порівняно з ексцентриситетами відомих екзопланет, що мають співставні з Юпітером розміри та маси. На основі комп'ютерних моделювань астрономи припускають, що це може бути пов'язано з тим, що в нашій Сонячній системі є лише два газові гіганти, оскільки присутність третього або наступних, як правило, спричиняє появу більших ексцентриситетів<ref>{{Cite web|url=https://www.sciencedaily.com/releases/2019/10/191030132730.htm|title=Simulations explain giant exoplanets with eccentric, close-in orbits|website=ScienceDaily|language=en|access-date=2024-07-28}}</ref>. Екваторіальна площина планети близька до площини її орбіти ([[нахил осі обертання]] становить 3,13° у порівнянні з 23,45° для Землі), тому на Юпітері не буває зміни [[Пора року|пір року]]<ref name=":2" />.

Головний внесок у [[Пертурбація|збурення]] руху Юпітера вносить [[Сатурн (планета)|Сатурн]]. Збурення першого роду&nbsp;— вікове, воно діє на масштабі ~70 тисяч років, змінюючи ексцентриситет орбіти Юпітера від 0,2 до 0,06, а нахил орбіти від {{nobr|~1° — 2°}}. Збурення другого роду&nbsp;— [[Орбітальний резонанс|резонансне]] з відношенням, близьким до 2:5 (з точністю до 5 знаків після коми&nbsp;— 2:4,96666)<ref name="Roy"/>.

Обертання Юпітера навколо своєї власної осі відбувається швидше, ніж у будь-якої іншої планети Сонячної системи. Період обертання на екваторі становить 9&nbsp;год 50&nbsp;хв 30&nbsp;с, а на середніх широтах&nbsp;— 9&nbsp;год 55&nbsp;хв 40&nbsp;с<ref name=":16">{{Cite book
|title=Norton's star atlas and reference handbook: epoch 2000.0 |last=Norton
|first=Arthur P.
|date=1998
|editor-last=Ridpath
|editor-first=Ian
|publisher=Longman
|edition=19. ed
|location=Harlow
|isbn=978-0-582-35655-9
}}</ref>. Через швидке обертання екваторіальний радіус Юпітера (71&nbsp;492&nbsp;км) більший від полярного (66&nbsp;854&nbsp;км) на {{nobr|6,49 %}}; таким чином, стиснення планети дорівнює {{nobr|(1:51,4)<ref name="jupiter-info"/>}}.

== Магнітне поле ==
Юпітер має найсильніше [[Магнітне поле планет|магнітне поле]] з-поміж усіх планет Сонячної системи. Воно приблизно в 14 разів сильніше за [[Магнітне поле Землі|земне]]<ref>{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|title=NASA - Jupiter|date=|website=nasa.gov|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20050105155019/http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|archive-date=2005-01-05|access-date=2024-07-30}}</ref>. Магнітне поле Юпітера складається з двох частин: дипольного поля (як поле Землі), що сягає відстані до 1,5&nbsp;млн км від Юпітера, і недипольного, що займає іншу частину магнітосфери<ref>{{Cite book
|title=The Internal Structure and Dynamics of Jupiter Unveiled by a High-Resolution Magnetic Field and Secular Variation Model |last=Sharan
|first=S.
|last2=Langlais
|first2=B.
|last3=Amit
|first3=Hagay
|last4=Thébault
|first4=Erwan
|last5=Pinceloup
|first5=M.
|last6=Verhoeven
|first6=O.
|year=2022
|publisher=Geophysical Research Letters
|edition=15
|volume=49
|pages=2
|language=en
|doi=10.1029/2022GL098839
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=The configuration of Jupiter's magnetosphere |last=Khurana
|first=K. K.
|last2=Kivelson
|first2=M. G.
|year=2004
|publisher=Cambridge University Press
|pages=3-5
|language=en
|isbn=978-0-521-81808-7
}}</ref>.

Магнітне поле планети має індукцію 4,2 [[Гаус (одиниця вимірювання)|Гс]] (0,42 [[Тесла (одиниця вимірювання)|мТл]]) і нахилене на 10° до осі обертання. Припускається, що воно створюється [[Магнітне динамо|ефектом динамо]]<ref name=":12">{{Cite web|url=https://www.astrophysicsspectator.com/topics/planets/JupiterMagnetosphere.html|title=The Astrophysics Spectator: Jupiter's Magnetosphere|date=2004-11-24|website=Astrophysics Spectator|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20210125004606/https://www.astrophysicsspectator.com/topics/planets/JupiterMagnetosphere.html|archive-date=2021-01-25|access-date=2024-07-30}}</ref>, що схожий на земний, але в надрах Юпітера провідником струму служить [[металічний водень]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1088/0034-4885/56/6/001|title=Planetary magnetospheres|last=Russell|first=C T|date=1993-06-01|pages=687–732|work=Reports on Progress in Physics|volume=56|doi=10.1088/0034-4885/56/6/001|issn=0034-4885|issue=6|access-date=2024-07-30}}</ref>.

Форма магнітного поля Юпітера, на відміну від краплеподібної форми [[Магнітне поле Землі|магнітного поля Землі]], нагадує диск. [[Доцентрова сила]], що діє на плазму, яка обертається, з одного боку і тиск гарячої плазми з іншого розтягують [[Силова лінія|силові лінії]] магнітного поля, утворюючи на відстані 20 R<sub>J</sub> структуру, яка також знана як магнітодиск<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0032063301000174|title=The dynamics of planetary magnetospheres|last=Russell|first=C.T.|date=2001-08|pages=1005–1030|language=en|work=Planetary and Space Science|volume=49|doi=10.1016/S0032-0633(01)00017-4|issue=10-11|access-date=2024-07-30}}</ref>.

=== Магнітосфера ===
{{Докладніше|Магнітосфера Юпітера}}
Навколо Юпітера, як і інших планет, що мають магнітне поле, існує [[магнітосфера]]&nbsp;— ділянка, у якій взаємодія та поведінка заряджених частинок та плазми визначається магнітним полем планети. Для Юпітера джерелом таких частинок слугують [[сонячний вітер]] та супутник Юпітера [[Іо (супутник)|Іо]]. Вулкани на Іо викидають достатньо велику кількість [[Діоксид сірки|діоксиду сульфуру]], чиї молекули покидають атмосферу супутника та формують вздовж його орбіти [[Тор (геометрія)|тор]]<ref name=":12" />. Газ йонізується в магнітосфері Юпітера під дією сонячного випромінювання, виробляючи йони [[Сірка|сірки]] та [[Кисень|кисню]]<ref name=":12" />. Відкритий апаратом [[Вояджер-1|«Вояджер-1»]] тор лежить в площині екватора Юпітера і має радіус в 1 R<sub>J</sub> в поперечному перерізі і відстань від центру (в цьому випадку від центру Юпітера) до своєї поверхні в 5,9 R<sub>J</sub><ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/158777|title=The Jupiter hot plasma torus - Observed electron temperature and energy flows|last=Brown|first=R. A.|date=1981-03|pages=1072|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=244|doi=10.1086/158777|issn=0004-637X|access-date=2024-07-30}}</ref>.

=== Радіаційні пояси ===
Юпітер має потужні [[радіаційні пояси]]<ref name="belt"/>. При зближенні з Юпітером «[[Галілео (космічний апарат)|Галілео]]» отримав дозу радіації, що у 25 разів перевищувала смертельну дозу для людини. Випромінювання радіаційного пояса Юпітера в [[Радіохвилі|радіодіапазоні]] вперше було виявлено 1955&nbsp;року. Радіовипромінювання має [[Синхротронне випромінювання|синхротронний]] характер. Електрони в радіаційних поясах мають величезну енергію, що дорівнює близько 20 [[Електронвольт|МеВ]]<ref name = "Bolton2002"/>, при цьому зондом «[[Кассіні — Гюйгенс|Кассіні]]» було виявлено, що щільність електронів у радіаційних поясах Юпітера нижча, ніж очікувалося. Потік електронів у радіаційних поясах Юпітера може становити серйозну небезпеку для космічних апаратів через високий ризик пошкодження апаратури радіацією<ref name="belt"/>. Радіовипромінювання Юпітера не є строго однорідним і постійним&nbsp;— як по часу, так і по частоті. Середня частота такого випромінювання, за даними досліджень, становить порядку 20&nbsp;[[Герц|МГц]], а увесь діапазон частот&nbsp;— від 5—10 до {{nobr|39,5 МГц<ref name="jupiterradio"/>}}.

Юпітер оточений [[іоносфера|іоносферою]] протяжністю 3000&nbsp;км<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2021JE007169|title=Jupiter's Enigmatic Ionosphere: Electron Density Profiles From the Pioneer, Voyager, and Galileo Radio Occultation Experiments|last=Mendillo|first=Michael|last2=Narvaez|first2=Clara|last3=Moore|first3=Luke|last4=Withers|first4=Paul|date=2022-03|language=en|work=Journal of Geophysical Research: Planets|volume=127|doi=10.1029/2021JE007169|issn=2169-9097|issue=3|access-date=2024-08-17}}</ref>.

=== Полярні сяйва ===
[[Файл:Jupiter.Aurora.HST.mod.uk.svg|thumb|Структура полярних сяйв на Юпітері: показано основне кільце, полярне випромінювання та плями, що виникли як результат взаємодії з природними супутниками Юпітера.]]
Юпітер має яскраві стійкі [[Полярне сяйво|полярні сяйва]] навколо обидвох полюсів. На відміну від таких на Землі, що з'являються в періоди підвищеної сонячної активності, полярні сяйва Юпітера є постійними, хоча їхня інтенсивність змінюється. Вони складаються з трьох головних компонентів: основна та найяскравіша область порівняно невелика (менше ніж 1000&nbsp;км у ширину), розташована приблизно на 16° від магнітних полюсів<ref name="=Auroralemissions"/>; гарячі плями&nbsp;— сліди магнітних силових ліній, що сполучають [[Іоносфера|іоносфери]] супутників з іоносферою Юпітера, та області короткочасних викидів, розташованих всередині основного кільця. Викиди полярних сяйв були виявлені майже у всіх частинах електромагнітного спектра від радіохвиль до рентгенівських променів (до 3&nbsp;кеВ), однак вони найяскравіші в середньому [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоному]] діапазоні (довжина хвилі 3—4&nbsp;мкм і 7—14&nbsp;мкм) та глибокій ультрафіолетовій області спектра (довжина хвилі 80—180&nbsp;нм)<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/1998RG000046|title=Auroral emissions of the giant planets|last=Bhardwaj|first=Anil|last2=Gladstone|first2=G. Randall|date=2000-08|pages=295–353|language=en|work=Reviews of Geophysics|volume=38|doi=10.1029/1998RG000046|issn=8755-1209|issue=3|access-date=2024-08-17}}</ref>.

Положення основних полярних кілець стійке, як і їхня форма. Однак їхнє випромінювання сильно модулюється тиском [[Сонячний вітер|сонячного вітру]]&nbsp;— чим сильніший вітер, тим слабші полярні сяйва. Стабільність сяйв підтримується великим притоком електронів, прискорюваних за рахунок різниці потенціалів між іоносферою та магнітодиском<ref name="Blanc2005"/>. Ці електрони породжують струм, який підтримує синхронність обертання в магнітодиску<ref>{{Cite news|url=http://link.springer.com/10.1007/s11214-005-1958-y|title=Solar System Magnetospheres|last=Blanc|first=M.|last2=Kallenbach|first2=R.|last3=Erkaev|first3=N. V.|date=2005-01|pages=227–298|language=en|work=Space Science Reviews|volume=116|doi=10.1007/s11214-005-1958-y|issn=0038-6308|issue=1-2|access-date=2024-07-30}}</ref>. Енергія цих електронів 10&nbsp;— 100&nbsp;[[Електронвольт|кеВ]]; проникаючи глибоко всередину атмосфери, вони іонізують та збуджують молекулярний водень, викликаючи ультрафіолетове випромінювання. Крім того, вони розігрівають іоносферу, чим пояснюється сильне інфрачервоне випромінювання полярних сяйв і частково нагрівання термосфери<ref name="=Auroralemissions"/>.

Гарячі плями пов'язані з трьома галілеєвими супутниками: Іо, Європою та Ганімедом. Вони виникають через те, що плазма, яка обертається, сповільнюється поблизу супутників. Найяскравіші плями належать Іо, оскільки цей супутник є головним поставником плазми, плями Європи та Ганімеда набагато слабші. Яскраві плями всередині основних кілець, які з'являються час від часу, ймовірно, пов'язані з взаємодією магнітосфери та сонячного вітру<ref name="=Auroralemissions"/>.

2016&nbsp;року вчені фіксували найяскравіше полярне сяйво на Юпітері за увесь час спостережень<ref name="hubblesite"/>.

=== Велика рентгенівська пляма ===
[[Файл:Jupiter Aurora.jpg|thumb|Комбіноване фото Юпітера з телескопа [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]] і з рентгенівського телескопа [[Чандра (телескоп)|«Чандра»]]&nbsp;— лютий 2007&nbsp;року]]
{{Main|Велика рентгенівська пляма}}
Орбітальним телескопом [[Чандра (телескоп)|«Чандра»]] у грудні 2000 року на полюсах Юпітера (переважно на північному полюсі) було виявлено джерело пульсуючого [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівського випромінювання]], назване Великою рентгенівською плямою<ref>{{Cite web|url=https://chandra.harvard.edu/press/02_releases/press_022702.html|title=Chandra Press Room :: Jupiter Hot Spot Makes Trouble For Theory :: February 27, 2002|website=chandra.harvard.edu|access-date=2024-07-30}}</ref>. 2021 року виявлено, що поява плями спричинена синхротронним випромінюванням<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/solar-system/40-year-mystery-solved-source-of-jupiters-x-ray-flares-uncovered/|title=40-Year Mystery Solved: Source of Jupiter’s X-Ray Flares Uncovered - NASA|date=2021-07-13|language=en-US|access-date=2024-11-17}}</ref>.

== Внутрішня будова ==
Під час формування Сонячної системи об'єднаний гравітацією газ і пил утворили газовий гігант Юпітер. Планета складається з тих самих елементів що і зорі, але вона не стала достатньо масивною, щоб спалахнути. Як газовий гігант, Юпітер не має твердої поверхні<ref name=":62" />.[[Файл:Jupiter diagram uk.svg|thumb|Будова Юпітера та його кілець]]
Внутрішню будову Юпітера можна зобразити у вигляді оболонок із густиною, що зростає в напрямку до центра планети. На дні атмосфери завтовшки 1500&nbsp;км розташований шар газорідкого [[водень|водню]] завтовшки близько 7000&nbsp;км. На рівні 0,88 радіуса планети, де тиск становить 0,69&nbsp;Мбар, а температура&nbsp;— 6200&nbsp;°C, водень переходить у рідкомолекулярний стан і ще через 8000&nbsp;км&nbsp;— у рідкий металевий стан. Поряд із воднем і [[гелій|гелієм]] шари містять невелику кількість важких елементів. Внутрішнє ядро діаметром 25000&nbsp;км&nbsp;— металосилікатне, із часткою води, [[аміак]]у й [[метан]]у, оточене гелієм. Температура в центрі становить 23&nbsp;000 градусів, а тиск&nbsp;— 50&nbsp;Мбар<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.aal2108|title=Jupiter’s interior and deep atmosphere: The initial pole-to-pole passes with the Juno spacecraft|last=Bolton|first=S. J.|last2=Adriani|first2=A.|last3=Adumitroaie|first3=V.|last4=Allison|first4=M.|last5=Anderson|first5=J.|last6=Atreya|first6=S.|last7=Bloxham|first7=J.|last8=Brown|first8=S.|last9=Connerney|first9=J. E. P.|date=2017-05-26|pages=821–825|work=Science|volume=356|doi=10.1126/science.aal2108|issue=6340|access-date=2024-12-17}}</ref>.

=== Хімічний склад ===
{{Докладніше|Металічний водень}}<div style="float: left; margin: 10px;">
{|class="wikitable" style="text-align:center"
! colspan=4 | Поширеність елементів у співвідношенні з воднем<br/>на Юпітері та Сонці<ref name="Atreya2003"/>
|-
|Елемент||Сонце||Юпітер/Сонце
|-
| [[Гелій|He]]/[[Водень|H]] || 0,0975 || 0,807 ± 0,02
|-
| [[Неон|Ne]]/H || 1,23{{Esp|−4}} || 0,10 ± 0,01
|-
| [[Аргон|Ar]]/H || 3,62{{Esp|−6}} || 2,5 ± 0,5
|-
| [[Криптон|Kr]]/H || 1,61{{Esp|−9}} || 2,7 ± 0,5
|-
| [[Ксенон|Xe]]/H || 1,68{{Esp|−10}} || 2,6 ± 0,5
|-
| [[Вуглець|C]]/H || 3,62{{Esp|−4}} || 2,9 ± 0,5
|-
| [[Азот|N]]/H || 1,12{{Esp|−4}}
| 3,6 ± 0,5 (8 бар)
3,2 ± 1,4 (9—12 бар)
|-
| [[Оксиген|O]]/H || 8,51{{Esp|−4}}
| 0,033 ± 0,015 (12 бар)
0,19—0,58 (19 бар)
|-
| [[Фосфор|P]] /H || 3,73{{Esp|−7}} || 0,82
|-
| [[Сірка|S]]/H || 1,62{{Esp|−45}} || 2,5 ± 0,15
|}
</div>
Хімічний склад внутрішніх шарів Юпітера неможливо визначити сучасними методами спостережень, однак багато елементів у зовнішніх шарах атмосфери відомі з відносно високою точністю, оскільки зовнішні шари безпосередньо досліджувалися спускним апаратом [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]], який був спущений в атмосферу 7&nbsp;грудня 1995&nbsp;року<ref>{{Cite web|url=https://apod.nasa.gov/apod/ap951207.html|title=APOD: December 7, 1995 - Galileo's Jupiter Probe|website=apod.nasa.gov|access-date=2024-12-17}}</ref>. Два основних компоненти атмосфери Юпітера&nbsp;— молекулярний водень і гелій<ref name="Atreya2003"/>. Атмосфера містить також немало таких сполук, як [[вода]], [[метан]] (CH<sub>4</sub>), [[сірководень]] (H<sub>2</sub>S), [[аміак]] (NH<sub>3</sub>) і [[фосфін]] (PH<sub>3</sub>)<ref name="Atreya2003"/>. Їхня кількість у глибокій (нижче 10&nbsp;бар) тропосфері передбачає, що атмосфера Юпітера багата [[Вуглець|вуглецем]], [[азот]]ом, [[Сірка|сіркою]] і, можливо, [[Кисень|киснем]]. Їхні концентрації (відносно водню) більші, ніж на Сонці, у 2—4 рази<ref name="Atreya2003"/>.

Концентрація інертних газів&nbsp;— [[аргон]]у, [[криптон]]у та [[ксенон]]у&nbsp;— перевищує їхню кількість на Сонці (див. таблицю), а концентрація [[неон]]у явно менша. Наявна незначна кількість простих [[вуглеводні]]в: [[етан]]у, [[ацетилен]]у та {{Li|Діацетилен|Q=Q422802|text=діацетилену}},&nbsp;— які формуються під дією сонячної ультрафіолетової радіації та заряджених частинок, що прибувають із магнітосфери Юпітера. [[Діоксид вуглецю]], [[монооксид вуглецю]] та вода у верхній частині атмосфери, ймовірно, наявні завдяки зіткненню з атмосферою Юпітера комет, таких, наприклад, як комета [[Комета Шумейкерів—Леві 9|Шумейкерів&nbsp;— Леві&nbsp;9]]. Вода не може прибувати із тропосфери, тому що [[тропопауза]], яка діє як холодна пастка, ефективно перешкоджає підняттю води до рівня [[стратосфера|стратосфери]]<ref name="Atreya2003"/>.

Червонуваті варіації кольору Юпітера можуть пояснюватися наявністю сполук [[фосфор]]у ([[червоний фосфор]]), сірки, вуглецю і, можливо, [[Органічні речовини|органіки]], що [[Експеримент Міллера — Юрі|виникає]] завдяки електричним розрядам в атмосфері. В експерименті, який симулює нижні шари [[Атмосфера Юпітера|атмосфери]], що його виконав [[Карл Саган]], у середовищі коричнуватих [[Толіни|толінів]] було виявлено 4-[[Ароматичність|кільцевий]] [[хризен]], а переважаючими для цієї суміші є [[поліциклічні ароматичні вуглеводні]] з 4 і більше [[Ароматичність|бензольними кільцями]], рідше з меншою кількістю кілець<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.190.4211.274|title=Phosphine on Jupiter and Implications for the Great Red Spot|last=Prinn|first=Ronald G.|last2=Lewis|first2=John S.|date=1975-10-17|pages=274–276|work=Science|volume=190|doi=10.1126/science.190.4211.274|issue=4211|access-date=2024-12-17}}</ref>.

== Атмосфера ==
{{main|Атмосфера Юпітера}}
Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (співвідношення цих газів за обсягом: 89&nbsp;% [[водень|водню]] й 11&nbsp;% [[гелій|гелію]]). Атмосфера планети простягається на глибину приблизно 3000&nbsp;км нижче від шару хмар<ref>{{Cite book
|url=https://assets.cambridge.org/97805218/18087/frontmatter/9780521818087_frontmatter.pdf
|title=Jupiter: the planet, satellites, and magnetosphere |date=2004
|editor-last=Bagenal
|editor-first=Fran
|editor2-last=Dowling
|editor2-first=Timothy E.
|editor3-last=McKinnon
|editor3-first=William B.
|series=Cambridge planetary science
|publisher=Cambridge University Press
|location=Cambridge, UK ; New York
|isbn=978-0-521-81808-7
}}</ref>. Відповідно до безпосередніх вимірювань [[Галілео (космічний апарат)|апарата «Галілео»]], верхній рівень непрозорих хмар характеризувався тиском в 1 атмосферу й температурою −107&nbsp;°C; на глибині 146&nbsp;км&nbsp;— 22 атмосфери, +153 ° C<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/galileo/|title=Arrival at Jupiter and the Probe Mission}}</ref>. Через відсутність у планети твердої поверхні атмосферні вихори на Юпітері можуть існувати дуже довго, а швидкість вітрів може сягати близько 540 км/год<ref name=":62">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/jupiter-facts/|title=Jupiter: Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-28}}</ref>.

=== Хмари та блискавки ===
У центрі вихору тиск виявляється вищим, ніж у навколишньому районі, а самі урагани оточені збуреннями з низьким тиском. За знімками, зробленими [[Космічний зонд|космічними зондами]] «[[Вояджер-1]]» і «[[Вояджер-2]]», було встановлено, що у центрі таких вихорів спостерігаються колосальні за розмірами спалахи [[Блискавка|блискавок]] протяжністю в тисячі кілометрів<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/first-and-farthest-how-the-voyagers-blazed-trails/|title=First and Farthest: How the Voyagers Blazed Trails|website=NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL)|language=en-US|access-date=2024-12-17}}</ref>. Потужність блискавок на три порядки перевищує земні<ref name="Beasley_2002" />. Хмари розташовані в [[Тропопауза|тропопаузі]] (в шарі атмосфери), де утворюють смуги на різних широтах, знані як тропічні регіони. Шар хмар в товщину становить приблизно 50&nbsp;км і складається щонайменше з двох областей, що містять хмари [[аміак]]у: тонкої, прозорішої області зверху та товстішого нижнього прошарку. Під хмарами аміаку ймовірно може бути тонкий шар [[Хмара|водяних хмар]], про що свідчать спалахи [[Блискавка|блискавок]], виявлені в атмосфері Юпітера<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2020JE006504|title=Lightning Generation in Moist Convective Clouds and Constraints on the Water Abundance in Jupiter|last=Aglyamov|first=Yury S.|last2=Lunine|first2=Jonathan|last3=Becker|first3=Heidi N.|last4=Guillot|first4=Tristan|last5=Gibbard|first5=Seran G.|last6=Atreya|first6=Sushil|last7=Bolton|first7=Scott J.|last8=Levin|first8=Steven|last9=Brown|first9=Shannon T.|date=2021-02|language=en|work=Journal of Geophysical Research: Planets|volume=126|doi=10.1029/2020JE006504|issn=2169-9097|issue=2|access-date=2024-07-29}}</ref>. Ці електричні розряди можуть бути в тисячу разів потужнішими, ніж середньостатистичні блискавки на Землі<ref>{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/vision/universe/solarsystem/galileo_end.html|title=Surprising Jupiter. Busy Galileo spacecraft showed jovian system is full of surprises.|last=Watanabe|first=Susan|date=2007-11-30|website=nasa.gov|publisher=NASA's Jet Propulsion Laboratory|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20111008010724/http://www.nasa.gov/vision/universe/solarsystem/galileo_end.html|archive-date=2011-10-08|access-date=2024-07-29}}</ref>. Завдяки [[Юнона (космічний апарат)|місії «Юнона»]] у верхніх шарах атмосфери Юпітера були виявлені відповідні блискавки, що характеризувалися яскравими спалахами світла, які тривали приблизно 1,4 мілісекунди та виглядали блакитними або рожевими через наявність водню у атмосфері планети<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2020JE006659|title=Possible Transient Luminous Events Observed in Jupiter's Upper Atmosphere|last=Giles|first=Rohini S.|last2=Greathouse|first2=Thomas K.|last3=Bonfond|first3=Bertrand|last4=Gladstone|first4=G. Randall|last5=Kammer|first5=Joshua A.|last6=Hue|first6=Vincent|last7=Grodent|first7=Denis C.|last8=Gérard|first8=Jean‐Claude|last9=Versteeg|first9=Maarten H.|date=2020-11|language=en|work=Journal of Geophysical Research: Planets|volume=125|doi=10.1029/2020JE006659|issn=2169-9097|issue=11|access-date=2024-07-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/centers-and-facilities/jpl/juno-data-indicates-sprites-or-elves-frolic-in-jupiters-atmosphere/|title=Juno Data Indicates 'Sprites' or 'Elves' Frolic in Jupiter's Atmosphere - NASA|date=2020-10-27|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref>.

Помаранчевий і коричневий кольори в хмарах Юпітера спричинені вмістом сполук, які змінюють колір під впливом [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетового випромінювання]] Сонця. Точний їх склад залишається невідомим, але вважається, що речовини складаються з [[фосфор]]у, [[Сірка|сірки]] або, можливо, [[Вуглеводні|вуглеводних сполук]]<ref name=":32">{{Cite book
|title=Jupiter and Saturn |last=Elkins-Tanton
|first=Linda T.
|date=2011
|publisher=Facts on File
|edition=Rev. ed
|location=New York, NY
|isbn=978-0-8160-7698-7
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=A Spectroscopic Search for Jupiter's Chromophores |last=Strycker
|first=P. D.
|last2=Chanover
|first2=N.
|last3=Sussman
|first3=M.
|last4=Simon-Miller
|first4=A.
|year=2006
|publisher=American Astronomical Society
|bibcode=2006DPS....38.1115S
}}</ref>.

[[Нахил осі обертання]] Юпітера невеликий, завдяки чому [[Полярні зони|полюси]] завжди отримують менше [[Сонячна радіація|сонячної радіації]], ніж екваторіальна область планети. [[Конвекція]] всередині планети транспортує енергію до полюсів, врівноважуючи температуру в шарі хмар<ref name=":102">{{Cite book
|title=By Jupiter: odysseys to a giant |last=Burgess
|first=Eric
|date=1982
|publisher=Columbia University Press
|location=New York
|isbn=978-0-231-05176-7
}}</ref>.

=== Атмосферні явища ===

==== Рух атмосфери ====
[[Файл:790106-0203 Voyager 58M to 31M reduced.gif|thumb|Анімація обертання Юпітера, зроблена за фотографіями з «[[Вояджер-1|Вояджера-1]]», 1979&nbsp;рік]]
Швидкість вітрів на Юпітері може перевищувати {{nobr|600 км/год}}. На відміну від Землі, де циркуляція [[Атмосфера Землі|атмосфери]] відбувається через різницю сонячного нагрівання в екваторіальних і полярних областях, на Юпітері вплив [[Сонячна радіація|сонячної радіації]] на температурну циркуляцію незначний; головними рушійними силами є потоки тепла, що йдуть із центра планети, та енергія, що виділяється при швидкому русі Юпітера навколо власної осі<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/adrastea/|title=Adrastea - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-12-17}}</ref>. Більш точно швидкість вітру в екваторіальному потоці на Юпітері, який склав 515&nbsp;км/год, вдалося визначити тільки в 2023 році за допомогою [[Джеймс Вебб (телескоп)|космічного телескопа імені Джеймса Вебба]]<ref>[https://www.nature.com/articles/s41550-023-02099-2 An intense narrow equatorial jet in Jupiter's lower stratosphere observed by JWST. // Ricardo Hueso, Agustín Sánchez-Lavega, Thierry Fouchet, Imke de Pater ''et al.'' Nature Astronomy (2023). Published: 19 October 2023]</ref><ref>[https://tech.liga.net/ua/technology/novosti/kosmichnyi-teleskop-dzheimsa-vebba-vyiavyv-na-yupiteri-viter-zi-shvydkistiu-515-kmhod Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив на Юпітері вітер зі швидкістю 515 км/год. 20.10.2023, 13:19]</ref>.

Ще за наземними спостереженнями астрономи розділили пояси та зони в атмосфері Юпітера на екваторіальні, тропічні, помірні й полярні. Нагріті маси газів, що підіймаються із глибин атмосфери в зонах під дією значних на Юпітері [[Сила Коріоліса|коріолісових сил]] витягуються вздовж [[Паралель|паралелей]] планети, причому протилежні краї зон рухаються назустріч один одному. На границях зон і поясів (області низхідних потоків) існує сильна турбулентність<ref name="скулс-келдыш"/>. На північ від екватора потоки в зонах, направлені на північ, відхиляються [[Сила Коріоліса|коріолісовими силами]] на схід, а направлені на південь&nbsp;— на захід. У південній півкулі&nbsp;— відповідно, навпаки. Схожу структуру на Землі мають [[пасат]]и<ref>{{Cite web|url=https://lasp.colorado.edu/outerplanets/giantplanets_atmospheres.php|title=Giant Planets: Atmospheres|website=lasp.colorado.edu|access-date=2024-12-17}}</ref>.

Над північним полюсом планети зафіксовані густі купчасті вихори та хмари<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-juno-mission-provides-infrared-tour-of-jupiter-s-north-pole/|title=NASA Juno Gives Infrared Tour of Jupiter’s North Pole - NASA|date=|website=|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20211208064252/https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-juno-mission-provides-infrared-tour-of-jupiter-s-north-pole/|archive-date=2021-12-08|access-date=2024-12-30}}</ref>.

==== Пояси та смуги ====
{{Multiple image|header=Смуги Юпітера в різні роки|direction=horizontal|align=right|image1=Jupiter on 2009-07-23 (captured by the Hubble Space Telescope).jpg|image2=Jupiter on 2010-06-07 (captured by the Hubble Space Telescope).jpg|ширина=200|caption1=<center>Липень 2009</center> |caption2=<center>Липень 2010</center>}}
Характерною особливістю поверхні Юпітера є його смуги. Існує ряд гіпотез, що пояснюють їхнє походження. Так, за однією з версій, смуги виникали в результаті явища конвекції в атмосфері планети-гіганта&nbsp;— за рахунок підігрівання і, як наслідок, підняття одних шарів і охолодження й опускання вниз інших. 2010&nbsp;року вчені висунули гіпотезу, згідно з якою смуги на Юпітері виникли в результаті дії його супутників<ref name=":9">{{Cite web|url=https://www.science.org/content/article/how-jupiter-got-its-stripes|title=How Jupiter Got Its Stripes|last=Cho|first=Adrian|website=www.science.org|language=en|access-date=2024-12-17}}</ref>. Вважається, що під дією тяжіння супутників на Юпітері сформувалися своєрідні «стовпи» речовини, які, обертаючись, і сформували смуги<ref name=":9" />.

Дані космічного апарата «Юнона» показали, що смуги та пояси простягаються вглиб планети на більше ніж 1600&nbsp;км та містять таку масу газу, що еквівалентна трьом масам Землі<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/39907-jupiter-atmosphere-has-deep-stripes.html|title=Jupiter's Colorful Stripes Run Far Deeper Than Scientists Thought|last=Charles|first=Q. Choi|date=2018-03-07|website=Space.com|language=en|access-date=2024-07-29}}</ref>.

Влітку 2007 року телескоп [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]] зафіксував різкі зміни в атмосфері Юпітера. Окремі зони в атмосфері на північ і на південь від екватора перетворилися в пояси, а пояси&nbsp;— в зони. При цьому змінилися не лише форми атмосферних утворень, але і їхній колір<ref>{{Cite web|url=https://www.esahubble.org/images/opo0725a/|title=Hubble Catches Jupiter Changing Its Stripes|last=Simon-Miller|first=A.|last2=Hueso|first2=R.|last3=Pérez-Hoyos|first3=S.|last4=Garca-Melendo|first4=E.|last5=Orton|first5=G.|website=www.esahubble.org|language=en|access-date=2024-07-29}}</ref>.

Темно-помаранчеві смуги називаються поясами, а світліші смуги&nbsp;— зонами, і вони рухаються у протилежних напрямках, на схід і захід відповідно<ref name=":62" />, що зумовлюється вітрами на планеті<ref name=":11">{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/news-release/nasas-juno-science-results-offer-first-3d-view-of-jupiter-atmosphere/|title=NASA’s Juno: Science Results Offer First 3D View of Jupiter Atmosphere - NASA|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref>. «Юнона» виявила, що ці вітри досягають глибини в приблизно 3200&nbsp;км. Ці вітри також називають струменевими потоками ({{Lang-en|jet stream}}). Вчені все ще вагаються щодо походження і формування цих вітрів. Однак інформація, зібрана «Юноною», дає одну можливу підказку щодо розуміння цього процесу: було виявлено потоки [[аміак]]у між шарами атмосфери, розташованими на різній глибині, причому їх розподіл корелює із напрямком спостережуваних потоків<ref name=":11" />.

Влітку 2007&nbsp;року телескоп [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]] зафіксував різкі зміни в атмосфері Юпітера. Окремі зони в атмосфері на північ і на південь від екватора перетворилися в пояси, а пояси&nbsp;— у зони. При цьому змінилися не лише форми атмосферних утворень, але і їхній колір<ref>{{Cite web|url=https://esahubble.org/images/opo0725a/|title=Hubble Catches Jupiter Changing Its Stripes|last=information@eso.org|website=www.esahubble.org|language=en|access-date=2024-12-17}}</ref>. 9&nbsp;травня [[2010 у науці|2010&nbsp;року]] [[Аматорська астрономія|астроном-аматор]] Ентоні Веслі ({{lang-en|Anthony Wesley}}, також див. нижче) виявив, що з поверхні планети раптово зникло одне з найпомітніших і найстабільніших у часі утворень&nbsp;— Південний екваторіальний пояс. Саме на широті Південного екваторіального поясу розташована Велика червона пляма. Причиною раптового зникнення Південного екваторіального поясу Юпітера вважається поява над ним шару світліших хмар, які приховують смугу темних хмар. За даними досліджень, виконаних телескопом «Габбл», було зроблено висновок, що пояс не зник, а лише виявився прихований під шаром хмар, які складаються з аміаку<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.space.com/8462-jupiter-disappearing-cloud-stripe-mystifies-scientists.html|title=Jupiter's Disappearing Cloud Stripe Mystifies Scientists|last=published|first=Space com Staff|date=2010-05-21|website=Space.com|language=en|access-date=2024-12-17}}</ref>.

Розташування смуг, їхні ширини, швидкості обертання, турбулентність і яскравість періодично змінюються<ref>{{Cite book
|title=Исследования планеты Юпитер |last=Бронштэн
|first=В. А.
|last2=Седякина
|first2=А. Н.
|last3=Стрельцова
|first3=З. А.
|year=1967
|publisher=М.:Наука
|pages=27
|language=ru
}}</ref><ref name="Focas1963"/>. У кожній смузі розвивається свій цикл із періодом приблизно в 3—6&nbsp;роки. Спостерігаються і глобальні коливання з періодом 11—13&nbsp;років. Чисельний експеримент дає підстави вважати цю змінність подібною до явища {{нп|Цикл індексу|циклу індексу|ru|Цикл индекса}}, що спостерігається на Землі<ref name="Williams1979"/>.

==== Велика червона пляма ====
{{Main|Велика червона пляма}}
[[Файл:Jupiter from Voyager 1.jpg|thumb|Велика червона пляма у штучних кольорах (фото «[[Вояджер-1|Вояджера-1]]»), 1979&nbsp;рік]]
[[Файл:Jupiter's Great Red Spot - GPN-2003-000003.jpg|thumb|[[Велика червона пляма]] Юпітера, 1&nbsp;березня 1979&nbsp;року (фото «[[Вояджер-1|Вояджера-1]]»)]]
Велика червона пляма&nbsp;— овальний [[Антициклон|антициклонний]] вихор зі змінними розмірами, розташований у південній тропічній зоні у 22° від екватору<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2017/12/13/science/jupiter-great-red-spot-juno.html|title=The Great Red Spot Descends Deep Into Jupiter|last=Chang|first=Kenneth|date=2017-12-13|language=en-US|work=The New York Times|issn=0362-4331|access-date=2024-07-29}}</ref>. Вперше спостерігалася у 1831 році<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/59.10.574|title=Early History of the Great Red Spot on Jupiter|last=Denning|first=W. F.|date=1899-06-09|pages=574–584|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=59|doi=10.1093/mnras/59.10.574|issn=0035-8711|issue=10|access-date=2024-07-29}}</ref>, і, можливо, раніше&nbsp;— у 1665<ref>{{Cite news|url=http://link.springer.com/10.1007/BF00941374|title=An explanation of the persistence of the Great Red Spot of Jupiter|last=Kyrala|first=A.|date=1982-02|pages=105–107|language=en|work=The Moon and the Planets|volume=26|doi=10.1007/BF00941374|issn=0165-0807|issue=1|access-date=2024-07-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.gutenberg.org/files/28758/28758-h/28758-h.htm|title=Philosophical Transactions Vol. I.|website=www.gutenberg.org|access-date=2024-07-29}}</ref>. Це довготривалий вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, що робить повний оберт за 6 земних діб<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20100331125637/http://csep10.phys.utk.edu/astr161/lect/jupiter/redspot.html|title=The Great Red Spot|date=2010-03-31|website=web.archive.org|access-date=2024-07-29}}</ref>. Максимальна висота цього шторму&nbsp;— 8&nbsp;км над верхнім шаром хмар<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=KuBYXLt4K9MC&pg=PA5&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=The Voyager Mission: Jupiter, the Giant of the Solar System |date=1979
|publisher=National Aeronautics and Space Administration
|language=en
}}</ref>. Станом на 2000&nbsp;рік «пляма» мала розміри 15&nbsp;×&nbsp;30 тис. км, а сто років перед цим спостерігачі відзначали удвічі більші розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою. Станом на 2016 рік хімічний склад плями та походження її червоного кольору залишаються точно не відомими, хоча ймовірним поясненням є реакція [[Фотоліз|фотодисоційованого]] [[аміак]]у з [[ацетилен]]ом<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103516303700|title=A possibly universal red chromophore for modeling color variations on Jupiter|last=Sromovsky|first=L.A.|last2=Baines|first2=K.H.|last3=Fry|first3=P.M.|last4=Carlson|first4=R.W.|year=2016|pages=232–244|language=en|work=Icarus|volume=291|doi=10.1016/j.icarus.2016.12.014|access-date=2024-07-29}}</ref>.

Завдяки дослідженням, виконаним наприкінці 2000&nbsp;року зондом [[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]], було з'ясовано, що Велика червона пляма пов'язана з низхідними потоками (вертикальна циркуляція атмосферних мас). Хмари тут розташовані вище, а температура їх нижча, ніж в інших областях. Колір хмар залежить від висоти: сині структури&nbsp;— найвищі, під ними лежать коричневі, потім білі. Червоні структури&nbsp;— найнижчі<ref name="astro-websib" />.

1938&nbsp;року було зафіксовано формування й розвиток трьох великих білих овалів поблизу 30° південної [[Широта|широти]]. Цей процес супроводжувався одночасним формуванням ще кількох маленьких білих овалів&nbsp;— вихорів. Це підтверджує, що Велика червона пляма є найпотужнішим із юпітеріанських вихорів. Історичні записи не виявляють подібних довгоживучих систем у середніх північних широтах планети. Спостерігалися великі темні овали поблизу 15° північної широти, але, мабуть, необхідні умови для виникнення вихорів і наступного їх перетворення у стійкі системи, подібні до Червоної плями, існують лише у південній півкулі<ref name="Вокруг Света" />. Велика червона пляма має розміри більші за Землю<ref>{{Cite web|url=https://www.space.news/2015-11-25-is-jupiters-great-red-spot-nearing-its-twilight.html|title=Is Jupiter’s Great Red Spot nearing its twilight?|website=Space News|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref>. На основі [[Математична модель|математичних моделей]] деякі науковці припускають, що антициклонний шторм є стабільним і буде постійною ознакою планети<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/331689a0|title=Laboratory simulation of Jupiter's Great Red Spot|last=Sommeria|first=Jöel|last2=Meyers|first2=Steven D.|last3=Swinney|first3=Harry L.|date=1988-02|pages=689–693|language=en|work=Nature|volume=331|doi=10.1038/331689a0|issn=0028-0836|issue=6158|access-date=2024-07-29}}</ref>. Однак, з моменту відкриття він значно зменшився в розмірах, що підтверджується спостереженнями. Початкові спостереження наприкінці 1800-х років показали, що діаметр плями становить приблизно 41&nbsp;000 км<ref name=":122">{{Cite book
|title=Dramatic Change in Jupiter's Great Red Spot |last=Simon
|first=A.A.
|last2=Wong
|first2=M. H.
|last3=Rogers
|first3=J. H.
|last4=Orton
|first4=G. S.
|last5=de Pater
|first5=I.
|last6=Assay-Davis
|first6=X.
|last7=Carlson
|first7=R. W.
|last8=Marcus
|first8=P. S.
|year=2015
|bibcode=2015LPI....46.1010S
}}</ref>. 1979 року, до моменту прольоту [[Вояджер|«Вояджера»]] шторм мав довжину 23&nbsp;300&nbsp;км і ширину приблизно 13 000&nbsp;км. Спостереження телескопу «Габбл» в 1995 році показали, що розмір зменшився до 20 950&nbsp;км, а спостереження в 2009 році показали розмір рівний 17&nbsp;910&nbsp;км. Станом на 2015 рік розмір плями становив приблизно 16&nbsp;500 на 10&nbsp;940 км<ref name=":122" />, і зменшувався в довжині приблизно на 930&nbsp;км на рік<ref name=":122" /><ref>{{Cite web|url=http://www.techtimes.com/articles/97643/20151021/jupiters-superstorm-is-shrinking-is-changing-red-spot-evidence-of-climate-change.htm|title=Jupiter's Superstorm Is Shrinking: Is Changing Red Spot Evidence Of Climate Change?|last=Doctor|first=Rina Marie|date=2015-10-21|website=Tech Times|language=en-US|access-date=2025-01-07}}</ref>. У жовтні 2021 року космічний апарат «Юнона» виміряв глибину Великої червоної плями, і встановив, що вона становить приблизно 300—500 кілометрам<ref>{{Cite web|url=https://www.theverge.com/2021/10/28/22749095/nasa-juno-jupiter-great-red-spot-depth|title=NASA’s Juno spacecraft finds just how deep Jupiter’s Great Red Spot goes|last=Grush|first=Loren|date=2021-10-28|website=The Verge|language=en|access-date=2024-07-29}}</ref>. Зафіксовано зменшення червоної плями: його помітили в 1920 році, а з 2012 року зменшення бурі прискорилось<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/missions/jupiters-great-red-spot-getting-taller-as-it-shrinks-nasa-team-finds/|title=Jupiter's Great Red Spot Getting Taller as it Shrinks, NASA Team Finds - NASA|date=2018-03-13|language=en-US|access-date=2024-12-17}}</ref>.

Дані місії «Юнона» показують, що на полюсах Юпітера є кілька груп [[Циклон|полярних циклонів]]. Північна група містить дев'ять циклонів, з одним великим у центрі та вісьмома навколо нього, тоді як її південна група також складається з центрального вихору, але він оточений п'ятьма великими штормами та одним меншим, тобто загалом друга група містить 7 штормів<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/nature25491|title=Clusters of cyclones encircling Jupiter’s poles|last=Adriani|first=A.|last2=Mura|first2=A.|last3=Orton|first3=G.|last4=Hansen|first4=C.|last5=Altieri|first5=F.|last6=Moriconi|first6=M. L.|last7=Rogers|first7=J.|last8=Eichstädt|first8=G.|last9=Momary|first9=T.|date=2018-03-08|pages=216–219|language=en|work=Nature|volume=555|doi=10.1038/nature25491|issn=0028-0836|issue=7695|access-date=2024-07-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.sciencealert.com/june-watched-a-pentagon-of-storms-on-jupiter-evolve-into-a-hexagon|title=NASA Just Watched a Mass of Cyclones on Jupiter Evolve Into a Mesmerising Hexagon|last=Starr|first=Michelle|date=2019-12-13|website=ScienceAlert|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref>.

==== Мала червона пляма ====
[[Файл:Jupiter 3rd spot.jpg|thumb|Велика червона пляма та Мала червона пляма у травні 2008 на фотографії, зробленій телескопом [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]]]]
У 1939—1941 роках на Юпітері сформувалися три білі вихори, які у 1998—2000 роках об'єдналися в один овал, подібний до Великої червоної плями, але меншого розміру<ref name="ADS"/><ref>{{cite web |url=https://www.planetary.org/space-images/white-oval-de-jupiter |title=White Oval DE, Jupiter |date= |publisher=The Planetary Society, Bruce Murray Space Image Library}}</ref>. Наприкінці 2005&nbsp;року цей овал, який назвали Овалом ВА ({{lang-en|Oval BA}}), почав змінювати свій колір, набуваючи зрештою червоного забарвлення, за що отримав нову назву&nbsp;— Мала червона пляма<ref name=":41">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/hubble/nasa-jupiters-little-red-spot-growing-stronger/|title=NASA - Jupiter's Little Red Spot Growing Stronger - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-29}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103511002508|title=Vertical structure of Jupiter’s Oval BA before and after it reddened: What changed?|last=Wong|first=Michael H.|last2=de Pater|first2=Imke|last3=Asay-Davis|first3=Xylar|last4=Marcus|first4=Philip S.|last5=Go|first5=Christopher Y.|date=2011-09|pages=211–225|language=en|work=Icarus|volume=215|doi=10.1016/j.icarus.2011.06.032|issue=1|access-date=2024-07-29}}</ref><ref name="ADS"/>. У червні-липні 2008 року Мала червона пляма зіткнулася зі своєю старшою «сестрою»&nbsp;— Великою червоною плямою. Однак це не мало якогось суттєвого впливу на обидва вихори&nbsp;— зіткнення відбулося по дотичній<ref name=":31">{{Cite web|url=http://elementy.ru/news/430278|title=Новости науки: Красные пятна Юпитера потёрлись друг о друга боками|website=elementy.ru|publisher=Элементы. Новости|language=ru|access-date=2010-10-05}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/hubble/nasa-three-red-spots-mix-it-up-on-jupiter/|title=NASA - Three Red Spots Mix it Up on Jupiter - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-11-17}}</ref>. Зіткнення було передбачене ще у першій половині 2006 року<ref name=":31" />. [[Файл:JupiterStorm.jpg|thumb|Блискавки (яскраві спалахи в нижньому квадраті), пов'язані зі штормом на Юпітері]]

==== Гарячі тіні від супутників ====
Ще одним явищем, пояснення якому станом на 2024 рік не знайдено, є «гарячі тіні» на поверхні Юпітера від його супутників. Згідно з даними радіовимірювань, виконаних у 1960-х роках, в місцях, де на Юпітер падають тіні від його супутників, температура помітно зростає, а не знижується, як можна було б очікувати<ref>{{Cite book
|title=Hot Shadows on Jupiter |last=Plummer
|first=William T.
|year=1996
|doi=10.1126/science.153.3742.1418.a
}}</ref>.

== Супутники та кільця ==
[[Файл:Jupiter.moons1.jpg|міні|Галілеєві супутники Юпітера: [[Іо (супутник)|Іо]], [[Європа (супутник)|Європа]], [[Ганімед (супутник)|Ганімед]], [[Каллісто (супутник)|Каллісто]] та їхні поверхні.]]
[[Файл:Jupiter and the Galilean Satellites.jpg|міні|Галілеєві супутники Юпітера: [[Іо (супутник)|Іо]], [[Європа (супутник)|Європа]], [[Ганімед (супутник)|Ганімед]] і [[Каллісто (супутник)|Каллісто]].]]{{main|Супутники Юпітера}}

Станом на травень 2023 року кількість супутників Юпітера, що отримали офіційні позначення від [[Міжнародний астрономічний союз|Міжнародного астрономічного союзу]], становить 95<ref name=":0"/><ref>{{cite web |url=https://ssd.jpl.nasa.gov/sats/discovery.html |title=Planetary Satellite Discovery Circumstances |date=2023-05-23 |publisher=Jet Propulsion Laboratory, Solar System Dynamics}}</ref>.

Супутники Юпітера можна розділити на декілька груп. Внутрішні супутники обертаються майже круговими орбітами, що лежать практично в площині екватора планети. [[Група Амальтеї|Чотири найближчих]] до планети супутника&nbsp;— [[Адрастея (супутник)|Адрастея]], [[Метіда (супутник)|Метида]], [[Амальтея (супутник)|Амальтея]] і [[Теба (супутник)|Теба]]&nbsp;— мають діаметр від 40 до 270&nbsp;км, перебувають на відстані 1—3 [[радіус]]и Юпітера й наближаються до [[межа Роша|межі Роша]]. Чотири найбільші супутники, також знані як [[галілеєві супутники]]&nbsp;— [[Ганімед (супутник)|Ганімед]], [[Каллісто (супутник)|Калісто]], [[Іо (супутник)|Іо]] та [[Європа (супутник)|Європа]] були помічені ще у 1610 році [[Галілео Галілей|Галілео Галілеєм]] та [[Симон Маріус|Симоном Маріусом]], але перший швидше повідомив про своє відкриття<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=12
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref name=":17">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/|title=Jupiter Moons - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-27}}</ref>.

Зовнішня група складається з маленьких (діаметром від 10 до 180&nbsp;км) супутників, що рухаються витягнутими й дуже нахиленими до екватора Юпітера орбітами<ref name=":13">{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/0019103580900329|title=The surface composition of Amalthea|last=Gradie|first=J.|last2=Thomas|first2=P.|last3=Veverka|first3=J.|date=1980-11|pages=373–387|language=en|work=Icarus|volume=44|doi=10.1016/0019-1035(80)90032-9|issue=2|access-date=2024-07-31}}</ref>.

12 супутників Юпітера було відкрито 2018 року за допомогою наземних [[телескоп]]ів нового покоління групою астрономів з [[Інститут астрономії (Гаваї)|Гавайського астрономічного інституту]]<ref>{{Cite web|url=https://www.hawaii.edu/news/2018/07/18/maunakea-telescopes-12-new-jupiter-moons/|title=Maunakea telescopes find 12 new moons, one oddball, orbiting Jupiter - University of Hawaiʻi System News|last=News|first=U. H.|date=2018-07-18|website=www.hawaii.edu|language=en-US|access-date=2024-12-17}}</ref>.

До 2023 року за кількістю відомих супутників Юпітер переганяв [[Сатурн (планета)|Сатурн]], однак чисельність відомих супутників у останнього зросла до 146<ref>{{Cite journal |url= |title=The surface composition of Amalthea |last=Gradie|first=J.|last2=Thomas|first2=P.|last3=Veverka|first3=J.|date=1980-11|pages=373–387|language=en|work=Icarus|volume=44|doi=10.1016/0019-1035(80)90032-9|issue=2}}</ref>.

=== Галілеєві супутники ===
{{Main|Галілеєві супутники}}
Відкриті Галілеєм супутники&nbsp;— Іо, Європа, Ганімед і Каллісто&nbsp;— є одними з найбільших у Сонячній системі. Орбіти Іо, Європи та Ганімеда утворюють схему, відому як [[орбітальний резонанс]] 4:2:1: на кожні чотири оберти Іо навколо Юпітера приходиться рівно два оберти Європи та один оберт Ганімеда. Такий резонанс викликає гравітаційні ефекти, через які орбіти цих трьох супутників спотворюються до еліптичних форм, але з іншого боку, [[припливні сили]] Юпітера діють на їхні орбіти таким чином, що спричиняють зміну їх форми на більш округлу<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна
астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=381-383
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103502969393|title=Numerical Simulations of the Orbits of the Galilean Satellites|last=Musotto|first=Susanna|last2=Varadi|first2=Ferenc|last3=Moore|first3=William|last4=Schubert|first4=Gerald|date=2002-10|pages=500–504|language=en|work=Icarus|volume=159|doi=10.1006/icar.2002.6939|issue=2|access-date=2024-07-30}}</ref>.

==== Європа ====
[[Європа (супутник)|Європа]]&nbsp;— четвертий за розміром супутник Юпітера. За відстанню до планети вона посідає шосте місце<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/europa/|title=Europa - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Європа представляє великий інтерес&nbsp;через потенціальну наявність підземного океану із солоної води. Ймовірно, океан знаходиться під товщею льоду, товщина якого оцінюється в 15—25&nbsp;км, коли глибина океану&nbsp;— в 60—150 км<ref name=":18">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/europa/europa-facts/|title=Europa: Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. За деякими даними, океан простягається вглиб на 90&nbsp;км, а його об'єм перевищує об'єм земного [[Світовий океан|Світового океану]]<ref name="первый-взгляд"/>. Незважаючи на те, що докази існування внутрішнього океану є достатньо переконливими, його присутність має бути підтверджена місією [[Europa Clipper]], запущеною 14 жовтня 2024 року<ref name=":42">{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/|title=NASA's Europa Clipper|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2024-07-30}}</ref>. Європа вкрита крижаним панцирем, перетятим тріщинами. На кризі є червонувато-коричневий матеріал, склад якого достеменно невідомий, але, ймовірно, містить солі та сполуки сірки, які були змішані з водяним льодом і змінені радіацією<ref name=":18" />. Існують припущення, що в океані Європи можливе життя<ref>{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/why-europa/ingredients-for-life/|title=Ingredients for Life - Why Europa|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2024-12-02}}</ref>.

==== Іо ====
[[Файл:JupiterandIo.jpg|thumb|Проходження супутника [[Іо (супутник)|Іо]] перед Юпітером, 24&nbsp;липня 1996&nbsp;року, телескоп [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]]]]
[[Файл:Tvashtarvideo.gif|thumb|Вулканічна активність [[Іо (супутник)|Іо]], [[Космічний апарат|КА]] [[New Horizons|«Нові обрії»]], 1&nbsp;березня 2007&nbsp;року]]
[[Іо (супутник)|Іо]] є третім за розмірами з галілеєвих супутників Юпітера та п'ятим за наближенням до планети<ref name=":19">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/io/facts/|title=Io: Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. На супутнику діють потужні [[Вулканізм на Іо|вулкани]], що вивергають, серед іншого, [[сірка|сірку]] та її сполуки<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/io/|title=Io - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref><ref name=":19" />. Існування життя на Іо малоймовірне через великий вміст сполук сірки та відсутність води<ref name=":19" />. Поверхня Іо яскраво-жовта з коричневими, червоними та темно-жовтими плямами. Ці плями&nbsp;— продукт вивержень вулканів Іо, а їхній колір залежить від температури<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна
астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=393-394
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/resource/global-image-of-io-true-color/|title=Global Image of Io (True Color) - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-12-02}}</ref>.

==== Ганімед ====
[[Ганімед (супутник)|Ганімед]] є найбільшим супутником не тільки Юпітера, а й усієї Сонячної системи<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/ganymede/|title=Ganymede - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Він більший за Меркурій та Плутон<ref name=":20">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/ganymede/facts/|title=Ganymede: Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Космічний апарат [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]] у 1996 році виявив<ref name=":20" />, що супутник має власне магнітне поле, що робить його єдиним супутником Сонячної системи з такою характеристикою<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА.
|location=Київ
|pages=397
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref>. Магнітне поле спричиняє появу на Ганімеді [[Полярне сяйво|полярних сяйв]]. Крім того, цей супутник, ймовірно, має підземний солоний океан, де води може бути більше, ніж на земній поверхні: такі дані отримав телескоп «Габбл» у 2015 році<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/missions/hubble/nasas-hubble-observations-suggest-underground-ocean-on-jupiters-largest-moon/|title=NASA’s Hubble Observations Suggest Underground Ocean on Jupiter's Largest Moon - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>

==== Каллісто ====
[[Каллісто (супутник)|Каллісто]]&nbsp;— це другий за розміром супутник Юпітера та третій за розміром супутник у всій Сонячній системі<ref name=":21">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/callisto/|title=Callisto - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Також Каллісто є рекордсменом за щільністю кратерів, розташованих на його поверхні, з-посеред усіх об'єктів Сонячної системи<ref>{{Cite book
|url=http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Zahnle_etal_1998.pdf
|title=Cratering Rates on the Galilean Satellites |last=Zahnle
|first=Kevin
|last2=Dones
|first2=Luke
|publisher=NASA Ames Research Center
|location=California
|pages=220
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20080227015923/http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Zahnle_etal_1998.pdf
|archive-date=2008-02-27
}}</ref><ref name=":21" />. Супутник має льодяну поверхню та є ще одним з потенціальних кандидатів на появу життя на своїй поверхні&nbsp;— припускається, що Каллісто також має підземний океан, що розташований глибоко під товщею льоду<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/callisto/facts/|title=Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>.

<imagemap>
Image: Galileanasnom.PNG|thumb|right|300px|Порівняння розмірів Галілеєвих супутників із [[Земля|Землею]] та [[Місяць (супутник)|Місяцем]]
rect 250 64 399 212 [[Іо (супутник)]]
rect 445 21 601 150 [[Європа (супутник)]]
rect 15 472 220 695 [[Ганімед (супутник)]]
rect 73 220 263 416 [[Каллісто (супутник)]]
rect 789 226 921 381 [[Місяць (супутник)|Місяць]]
circle 556 454 233 [[Земля]]
desc bottom-left
</imagemap>

=== Малі супутники ===
Інші супутники набагато менші і є скельними тілами неправильної форми<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/all-jupiter-moons/|title=All Jupiter Moons - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Серед них є такі, що обертаються у зворотний бік. Окремо виділяють [[Група Амальтеї|групу чотирьох супутників]], що обертаються всередині орбіти Іо&nbsp;— [[Амальтея (супутник)|Амальтея]], [[Метіда (супутник)|Метіда]], [[Адрастея (супутник)|Адрастея]] та [[Теба (супутник)|Теба]]<ref name=":22">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/amalthea/|title=Amalthea - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Усі вони мають діаметр менше 200&nbsp;км, радіус орбіти менше 200&nbsp;000&nbsp;км і нахил орбіти менше від половини градуса<ref>{{Cite web|url=https://ssd.jpl.nasa.gov/sats/elem/|title=Planetary Satellite Mean Elements|website=ssd.jpl.nasa.gov|access-date=2024-07-31}}</ref>. З їхньої сукупності найбільший інтерес представляє Амальтея&nbsp;— вона є найбільшим супутником серед своєї [[Група Амальтеї|групи]]<ref>{{Cite web|url=https://solarviews.com/eng/amalthea.htm|title=Jupiter's Moon Amalthea|website=solarviews.com|access-date=2024-07-31}}</ref>, та є одним із найчервоніших об'єктів Сонячної системи і, ймовірно, виділяє більше тепла, ніж отримує від Сонця<ref name=":222">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/amalthea/|title=Amalthea - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-30}}</ref>. Припускається, що це може бути зумовлено впливом заряджених частинок з магнітосфери Юпітера<ref name=":13"/>.

[[Метіда (супутник)|Метіда]] та [[Адрастея (супутник)|Адрастея]]&nbsp;— найближчі до Юпітера супутники, що за значенням радіусу з-поміж своєї групи посідають третє (21,5 км) та четверте (8,2 км) місця відповідно<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/metis/|title=Metis - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-31}}</ref><ref name=":232">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/adrastea/|title=Adrastea - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-31}}</ref>. Однією з їх особливостей також є переважання їх орбітального періоду відносно Юпітера (приблизно 7 годин), над періодом обертання Юпітера навколо власної осі, що у майбутньому, вірогідно, спричинить їх зіткнення із планетою<ref name=":233">{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/jupiter/moons/adrastea/|title=Adrastea - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-07-31}}</ref>.

=== Супутники зі зворотним обертанням ===
Юпітер має три групи супутників, що характеризуються [[Ретроградний рух|ретроградним рухом]] (зворотнім обертанням): це групи [[Група Ананке|Ананке]], [[Група Карме|Карме]] та [[Група Пасіфе|Пасіфе]]. Група супутників Ананке із ретроградною орбітою має досить нечіткі межі, в середньому 21 276 000&nbsp;км від Юпітера із середнім [[Нахил орбіти|нахилом орбіти]] в 149 градусів<ref name=":24">{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/375461|title=Orbital and Collisional Evolution of the Irregular Satellites|last=Nesvorn|first=David|last2=Alvarellos|first2=Jose L. A.|last3=Dones|first3=Luke|last4=Levison|first4=Harold F.|date=2003-07|pages=398–429|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=126|doi=10.1086/375461|issn=0004-6256|issue=1|access-date=2024-07-31}}</ref>. Група Карме&nbsp;— це щільне скупчення супутників, які в середньому знаходяться на відстані 23 404 000&nbsp;км від Юпітера із середнім нахилом 165 градусів<ref name=":24" />. Група Пасіфе є розсіяною і нечітко вираженою ретроградною групою, яка охоплює всі супутники, розташовані найдальше від Юпітера<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/382099|title=Collisional Origin of Families of Irregular Satellites|last=Nesvorn|first=David|last2=Beaug|first2=Cristian|last3=Dones|first3=Luke|date=2004-03|pages=1768–1783|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=127|doi=10.1086/382099|issn=0004-6256|issue=3|access-date=2024-07-31}}</ref>

=== Тимчасові супутники ===
Іноді деякі комети стають тимчасовими супутниками Юпітера. Так, зокрема, {{Не перекладено|Комета Кусіди — Мурамацу|комета Кусіди — Мурамацу|en|147P/Kushida–Muramatsu}} з 1949 по 1961 рік була супутником Юпітера, здійснивши за цей час навколо планети два оберти<ref>{{Cite web|url=https://www.universetoday.com/40038/jupiter-captured-comet-as-temporary-moon/|title=Jupiter Captured Comet as Temporary Moon|last=Atkinson|first=Nancy|date=2009-09-14|website=Universe Today|language=en-US|access-date=2024-07-31}}</ref>.

=== Кільця ===
{{main|Кільця Юпітера}}
Юпітер має слабку систему [[Кільця Юпітера|планетарних кілець]], що складається з трьох основних сегментів: внутрішнього [[Тор (геометрія)|тора]] частинок, відомого як гало, відносно яскравого головного кільця та зовнішнього павутинного кільця<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/0019103587900182|title=Jupiter's ring system: New results on structure and particle properties|last=Showalter|first=Mark R.|last2=Burns|first2=Joseph A.|last3=Cuzzi|first3=Jeffrey N.|last4=Pollack|first4=James B.|date=1987-03|pages=458–498|language=en|work=Icarus|volume=69|doi=10.1016/0019-1035(87)90018-2|issue=3|access-date=2024-07-31}}</ref>. Головне кільце простягається на відстань 122 500—129 230&nbsp;км від центру Юпітера, всередині переходить в тороїдне гало, а ззовні контактує з павутинним. Ймовірним варіантом складу кілець є пил, тоді як кільця Сатурна складаються з льоду<ref name=":34">{{Cite book
|title=Jupiter and Saturn |last=Elkins-Tanton
|first=Linda T.
|date=2011
|publisher=Facts on File
|edition=Rev. ed
|location=New York, NY
|isbn=978-0-8160-7698-7
}}</ref>. Головне кільце, найімовірніше, містить матеріал, який був викинутий із супутників [[Адрастея (супутник)|Адрастеї]] та [[Метіда (супутник)|Метіди]], та який притягується до Юпітера через сильний гравітаційний вплив планети<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА.
|location=Київ
|pages=496-498
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref name=":25">{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.284.5417.1146|title=The Formation of Jupiter's Faint Rings|last=Burns|first=Joseph A.|last2=Showalter|first2=Mark R.|last3=Hamilton|first3=Douglas P.|last4=Nicholson|first4=Philip D.|last5=Pater|first5=Imke de|last6=Ockert-Bell|first6=Maureen E.|last7=Thomas|first7=Peter C.|date=1999-05-14|pages=1146–1150|language=en|work=Science|volume=284|doi=10.1126/science.284.5417.1146|issn=0036-8075|issue=5417|access-date=2024-07-31}}</ref>. Вважається, що подібним чином супутники [[Теба (супутник)|Теба]] і [[Амальтея (супутник)|Амальтея]] створюють два різних компоненти для павутинного кільця<ref name=":25" />. Ймовірно, існує четверте кільце, яке може складатися з уламків Амальтеї, які унаслідок зіткнень розташовані вздовж її ж орбіти<ref>{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0019103504000594|title=The Galileo star scanner observations at Amalthea|last=Fieseler|first=Paul D|last2=Adams|first2=Olen W|last3=Vandermey|first3=Nancy|last4=Theilig|first4=E.E|last5=Schimmels|first5=Kathryn A|last6=Lewis|first6=George D|last7=Ardalan|first7=Shadan M|last8=Alexander|first8=Claudia J|date=2004-06|pages=390–401|language=en|work=Icarus|volume=169|doi=10.1016/j.icarus.2004.01.012|issue=2|access-date=2024-07-31}}</ref>.

=== Троянські астероїди ===
{{Main|Троянці (астероїди)}}
[[Файл:InnerSolarSystem-uk.png|thumb|Головний пояс астероїдів (білий) і троянські астероїди Юпітера (зелені)]]
Троянські астероїди&nbsp;— група астероїдів, розташованих у районі [[Точки Лагранжа|точок Лагранжа]]<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА.
|location=Київ
|pages=20
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref> ''L''<sub>4</sub> і ''L''<sub>5</sub> Юпітера. Астероїди перебувають із Юпітером в [[Орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]] 1:1 і рухаються разом із ним по орбіті навколо Сонця<ref name="Marzari2002"/>. При цьому існує традиція називати об'єкти, розташовані біля точки ''L''<sub>4</sub>, іменами грецьких героїв, а біля ''L''<sub>5</sub>&nbsp;— троянських. Всього станом на березень 2017&nbsp;року було відкрито 6510 таких об'єктів (4184 у точці ''L''<sub>4</sub> та 2326 у точці ''L''<sub>5</sub>)<ref name="minorplanetcenter-1"/>.

Існує дві теорії, що пояснюють походження троянців. Перша стверджує, що вони виникли на кінцевому етапі формування Юпітера (розглядається акреціювальний варіант). Разом із речовиною були захоплені [[Планетезималь|планетезималі]], на які також відбувалася акреція, а оскільки механізм був ефективним, то половина з них опинилася в гравітаційній пастці. Недоліки цієї теорії: кількість об'єктів, що виникли таким способом, на чотири порядки більша від спостережуваної, і вони мають набагато більший нахил орбіти<ref name="Marzari-1"/>.

Друга теорія&nbsp;— динамічна. Через 300—500&nbsp;млн років після формування Сонячної системи Юпітер і Сатурн проходили через резонанс 1:2. Це призвело до перебудови орбіт: Нептун, Плутон і Сатурн збільшили радіус орбіти, а Юпітер зменшив. Це вплинула на гравітаційну стійкість [[Пояс Койпера|поясу Койпера]], і частина астероїдів із нього «переселилася» на орбіту Юпітера. Одночасно з цим були зруйновані всі початкові троянці, якщо такі були<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2008Icar..196..258L/abstract|title=Origin of the structure of the Kuiper belt during a dynamical instability in the orbits of Uranus and Neptune|last=Levison|first=Harold F.|last2=Morbidelli|first2=Alessandro|last3=Van Laerhoven|first3=Christa|last4=Gomes|first4=Rodney|last5=Tsiganis|first5=Kleomenis|date=2008-07-01|pages=258–273|work=Icarus|volume=196|doi=10.1016/j.icarus.2007.11.035|issn=0019-1035|access-date=2025-01-07}}</ref>.

Подальша доля троянців невідома. Ряд слабких резонансів Юпітера й Сатурна змусить їх хаотично рухатися, але яка буде ця сила хаотичного руху та чи будуть вони викинуті зі своєї сучасної орбіти, важко сказати. Крім цього, зіткнення між собою повільно, але невпинно зменшує кількість троянців. Якісь фрагменти можуть стати супутниками, а якісь&nbsp;— кометами<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2005CeMDA..92...53R/abstract|title=The Observed Trojans and the Global Dynamics Around The Lagrangian Points of the Sun–Jupiter System|last=Robutel|first=P.|last2=Gabern|first2=F.|last3=Jorba|first3=A.|date=2005-04-01|pages=53–69|work=Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy|volume=92|doi=10.1007/s10569-004-5976-y|issn=0923-2958|access-date=2025-01-07}}</ref>.

== Зіткнення небесних тіл із Юпітером ==
{{Докладніше|Ударні події на Юпітері}}Юпітер виконує важливу роль для внутрішньої частини Сонячної системи. Астрономи припускають, що за відсутності Юпітера періоди масового вимирання виникали б значно частіше, а складне життя не змогло б розвинутися<ref>{{cite web|url=https://bigthink.com/hard-science/how-jupiter-protects-earth/|title=Why humanity owes a lot to Jupiter|date=9 листопада 2018|website=Big Think|access-date=14 січня 2022|lang=en}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.npl.washington.edu/av/altvw102.html|title=The "Rare Earth" Hypothesis|last1=Cramer|first1=John G.|website=www.npl.washington.edu|access-date=6 січня 2022|quote=W&B argue that if Jupiter (300 times more massive that Earth) were removed from the Solar System, the frequency of comet and asteroid impacts on the Earth would increase by a factor of about 10,000. A major asteroid strike capable of significant extinction of species is estimated to occur in an average time interval of about 100 million years. If Jupiter were not present or was in a significantly different orbit, this interval might increase to one strike every 10,000 years, impeding the development of complex life.|lang=en}}</ref><ref>{{cite web|url=https://explainingscience.org/2018/04/08/the-rare-earth-hypothesis/|title=The Rare Earth hypothesis|last1=Hurley|first1=Steve|date=8 квітня 2018|website=Explaining Science|language=en|access-date=6 січня 2022|quote=As comets enter the inner Solar System from its outer reaches, Jupiter's gravity slings most of these fast-moving ice balls out of the Solar System before they can get close to Earth. Without Jupiter, comets like the one which hit the Earth 65 million years ago would collide with our planet much more frequently.}}</ref>. Адже сильний гравітаційний вплив планети призводить до частих зіткнень комет та астероїдів з планетою. За деякими оцінками, частота зіткнень комет з Юпітером у 2 000 — 8 000 разів перевищує земну<ref name="Nakamura">{{cite journal|last1=Nakamura|first1=T.|last2=Kurahashi|first2=H.|date=February 1998|title=Collisional Probability of Periodic Comets with the Terrestrial Planets – an Invalid Case of Analytic Formulation|journal=Astronomical Journal|volume=115|issue=2|page=848|bibcode=1998AJ....115..848N|doi=10.1086/300206|quote=For Jupiter-interacting comets of greater than {{Convert|1|km|miles|abbr=on}} diameter, a Jupiter impact takes place between every 500 and 1000 years, and an Earth impact every two-to-four million years.|doi-access=free|lang=en}}</ref>.

=== Комета Шумейкерів&nbsp;— Леві ===
[[Файл:Jupitersatelliteimpact.jpg|thumb|Слід від одного з уламків комети Шумейкерів&nbsp;— Леві, знімок із телескопа [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]], липень 1994&nbsp;року<ref name="apod"/>]]
{{Main|Комета Шумейкерів — Леві 9}}
У липні 1992&nbsp;року до Юпітера наблизилася [[комета]]<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/solar-system/comets/p-shoemaker-levy-9/|title=P/Shoemaker-Levy 9 - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-08-01}}</ref><ref name=":342">{{Cite web|url=https://www.space.com/19855-shoemaker-levy-9.html|title=Shoemaker-Levy 9: Comet's Impact Left Its Mark on Jupiter|last=published|first=Elizabeth Howell|date=2018-01-24|website=Space.com|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref>. Вона пройшла на відстані близько 15 тисяч кілометрів від верхньої межі хмар, і потужна гравітаційна дія планети-гіганта розірвала її [[Ядро комети|ядро]] на 21 великих частин. Цей кометний рій виявили на [[Паломарська обсерваторія|обсерваторії Маунт-Паломар]] подружжя [[Керолін Шумейкер|Керолін]] і [[Юджин Шумейкер|Юджина]] Шумейкерів та астроном-аматор Девід Леві. 1994&nbsp;року, при наступному зближенні з Юпітером, всі уламки комети врізалися в атмосферу планети<ref>{{Cite book
|title=Порівняльна планетологія. Навчальний посібник |last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2013
|publisher=Національна академія наук України, Головна
астрономічна обсерваторія. ТОВ ДІА
|location=Київ
|pages=376
|isbn=978-966-02-6521-9
}}</ref><ref name="nasa-jupiter">{{cite web|url=http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|title=Jupiter&nbsp;— NASA|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/60qCbDy7A?url=http://www.nasa.gov/topics/nasalife/features/worldbook.html|archivedate=2011-08-10|deadurl=no|accessdate=2010-10-05}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110810224640/http://www.nasa.gov/topics/nasalife/features/worldbook.html|date=2011-08-10}}</ref> з величезною швидкістю&nbsp;— близько {{nobr|64 км/с}}. Цей грандіозний космічний катаклізм спостерігався як із Землі, так і з допомогою космічних засобів, зокрема, з допомогою космічного телескопа [[Габбл (телескоп)|«Габбл»]], {{нп|International Ultraviolet Explorer|супутника IUE||International Ultraviolet Explorer}} і міжпланетної космічної станції [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]]<ref>{{Cite web|url=https://www.eso.org/public/news/eso9402/|title=The Big Comet Crash of 1994 - INTENSIVE OBSERVATIONAL CAMPAIGN AT ESO|last=information@eso.org|website=www.eso.org|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/hst_obs.html|title=Hubble Observations Shed New Light on Jupiter Collision|last=David R.|first=Др. Williams|date=|website=|publisher=NASA Goddard Space Flight Center|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20211112014938/https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/hst_obs.html|archive-date=2021-11-12|access-date=2024-08-01}}</ref>. Падіння ядер супроводжувалося спалахами випромінювання в широкому спектральному діапазоні, генеруванням газових викидів і формуванням довгоживучих вихорів, зміною радіаційних поясів Юпітера та появою полярних сяйв, ослабленням яскравості плазмового тора [[Іо (супутник)|Іо]] в крайньому ультрафіолетовому діапазоні<ref name=":343">{{Cite web|url=https://www.space.com/19855-shoemaker-levy-9.html|title=Shoemaker-Levy 9: Comet's Impact Left Its Mark on Jupiter|last=published|first=Elizabeth Howell|date=2018-01-24|website=Space.com|language=en|access-date=2024-08-01}}</ref>.

=== Інші падіння ===
[[Файл:Jupiter impact jul2009.jpg|thumb|Пляма в районі південного полюса Юпітера, 20.07.2009, інфрачервоний телескоп в обсерваторії [[Обсерваторія Мауна-Кеа|Мауна-Кеа]], [[Гаваї]]]]
19&nbsp;липня 2009&nbsp;року астроном-аматор Ентоні Веслі ({{lang-en|Anthony Wesley}}) виявив [[Падіння на Юпітер небесного тіла (2009)|темну пляму]] в районі південного полюса Юпітера, яка, навйімовірніше була слідом від астероїда. Згодом цю знахідку підтвердили в [[Обсерваторія Кека|обсерваторії Кека]] на [[Гаваї|Гаваях]]<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/new-nasa-images-indicate-object-hits-jupiter|title=New NASA Images Indicate Object Hits Jupiter|last=https://www.jpl.nasa.gov|website=NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL)|language=en-US|access-date=2024-08-01}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.cfm?release=2011-028|title=Asteroids Ahoy! Jupiter Scar Likely from Rocky Body|date=2011-01-26|website=web.archive.org|publisher=NASA's Jet Propulsion Laboratory|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110127232815/http://www.jpl.nasa.gov/news/news.cfm?release=2011-028|archive-date=2011-01-27|access-date=2024-08-01}}</ref>.

3 червня 2010 року відбулося зіткнення, яке було пов'язане з об'єктом, розмір якого оцінюється від 8 до 13 метрів. Вперше його зафіксував та повідомив Ентоні Веслі. Зіткнення також було знято на відео на Філіппінах астрономом-аматором Крістофером Го<ref name="impact2010">{{cite web|url=http://www.astronomy.com/asy/default.aspx?c=a&id=9918|title=Another impact on Jupiter|last=Bakich|first=Michael|date=2010-06-04|publisher=[[Astronomy Magazine]] online|archive-url=https://web.archive.org/web/20100609093512/http://www.astronomy.com/asy/default.aspx?c=a&id=9918|archive-date=9 червня 2010|access-date=2010-06-04|lang=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.christone.net/astro/jupiter/jupiter2010/early.htm|title=Jupiter April-June 2010 by Chris Go|website=www.christone.net|lang=en}}</ref>. 

20 серпня 2010 року ще один зіткнення було виявлено незалежно один від одного японськими астрономами-аматорами Масаюкі Тачікава, Кадзуо Аокі та Масаюкі Ішімару. В області зіткнення не було виявлено уламкового поля, отже, падаюче тіло було невеликим<ref name="Hueso2018">{{Cite journal|last=R. Hueso|last2=M. Delcroix|last3=A. Sánchez-Lavega|last4=S. Pedranghelu|last5=G. Kernbauer|last6=J. McKeon|last7=A. Fleckstein|last8=A. Wesley|last9=J.M. Gómez-Forrellad|year=2018|title=Small impacts on the giant planet Jupiter|journal=Astronomy & Astrophysics|volume=309|pages=277–296|arxiv=1804.03006|bibcode=2018Icar..309..277B|doi=10.1016/j.icarus.2018.03.012|lang=en}}</ref>.

Астроном-аматор Герріт Кернбауер 17&nbsp;березня 2016&nbsp;року зробив знімки зіткнення Юпітера з космічним об'єктом (ймовірно, кометою). На думку деяких астрономів, у результаті зіткнення відбувся викид енергії у 12,5 мегатонни в тротиловому еквіваленті<ref>{{Cite web|url=http://www.autostakkert.com/|title=AutoStakkert! – AutoStakkert!4 Stacking Software – Lucky Imaging with an Edge – Emil Kraaikamp – AS!2, AS!3, AS!4|date=2023-11-11|language=en-US|access-date=2024-08-01}}</ref>.

В подальших роках зафіксовано ще кілька спалахів на поверхні Юпітера<ref>{{cite tweet|user=peachastro|number=1437834143350628358|title=Damian Peach on Twitter |last=Damian |first=Peach |date=2021-09-15 |website=Twitter |access-date=2021-09-15 |lang=en}}</ref><ref name="october">{{cite news|url=https://skyandtelescope.org/astronomy-news/jupiter-whacked-again-japanese-astronomers-record-possible-impact/|title=Jupiter Whacked Again? Japanese Astronomers Record Possible Impact|last1=King|first1=Bob|date=18 жовтня 2021|work=Sky & Telescope|access-date=16 грудня 2021|lang=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/amateur-astronomers-jupiter-cosmic-collision|title=Amateur astronomers spot new impact on Jupiter|last=published|first=Andrew Jones|date=2023-08-31|website=Space.com|language=en|access-date=2024-12-30}}</ref>.

== Культурний вплив ==
Як яскраве небесне тіло, Юпітер привертав увагу спостерігачів з давнини і, відповідно, ставав об'єктом поклоніння. Наприклад, з ним пов'язаний культ семітського божества {{Не перекладено|Гад (божество)|Гада|en|Gad_(deity)}}<ref>{{Cite web|url=https://www.jewishencyclopedia.com/articles/6456-gad|title=GAD - JewishEncyclopedia.com|website=www.jewishencyclopedia.com|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>, індійське релігійне свято [[Кумбга-Мела|Кумбха-мела]], китайське божество {{Не перекладено|Тай-Суй (божество)|Тай-Суй|en|Tai_Sui}}<ref>{{Cite web|url=https://www.yourchineseastrology.com/feng-shui/tai-sui/|title=Tai Sui: Definition, Direction 2025, Fan Tai Sui, Feng Shui Cures for Tai Sui|website=Your Chinese Astrology|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>. Планета висвітлюється в низці художніх творів, книг, фільмів.

=== Вірування ===
Факт існування Юпітера був відомий з давнини, адже його інколи можна побачити неозброєним оком вночі та вдень, якщо Сонце займає низьку позицію на небі<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20110512163240/http://www.abc.net.au/news/newsitems/200506/s1393223.htm|title=Stargazers prepare for daylight view of Jupiter. 16/06/2005. ABC News Online|date=2011-05-12|website=web.archive.org|access-date=2024-08-03}}</ref>. [[Вавилоняни]] сприймали планету як символ їхнього верховного бога [[Мардук]]а<ref name=":44">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1998JBAA..108....9R|title=Origins of the ancient constellations: I. The Mesopotamian traditions|last=Rogers|first=J. H.|date=1998-02-01|pages=9–28|work=Journal of the British Astronomical Association|volume=108|issn=0007-0297|access-date=2024-08-03}}</ref>&nbsp;— главу [[Пантеон (боги)|пантеону]] у період правління [[Хаммурапі]]<ref>{{Cite book
|url=https://doi.org/10.1007/978-94-017-2952-9_3
|title=Old-Babylonian Astronomy |last=van der Waerden
|first=Bartel L.
|date=1974
|editor-last=van der Waerden
|editor-first=Bartel L.
|series=Science Awakening II: The Birth of Astronomy
|publisher=Springer Netherlands
|location=Dordrecht
|pages=46–59
|language=en
|doi=10.1007/978-94-017-2952-9_3
|isbn=978-94-017-2952-9
}}</ref>. Вони також використовували [[орбітальний період]] Юпітера, який становить майже 12 земних років, для того, щоб визначити [[сузір'я]] [[зодіак]]у<ref name=":44" />.

У [[Давньогрецька міфологія|грецькій міфології]] Юпітер носив ім'я [[Зевс]]а або Діаса, останнє з яких досі вживається у сучасній [[Греція|Греції]]<ref>{{Cite web|url=https://www.greek-names.info/greek-names-of-the-planets/|title=Greek names of the planets, how are planets named in Greek|date=2010-04-25|language=en-US|access-date=2024-08-03}}</ref>. Також стародавні греки знали планету як [[Фаетон]], що означає «сяюча» або «палаюча зірка»<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/cicerostusculand00ciceuoft
|title=Cicero's Tusculan disputations : also treatises On the nature of the gods, and On the commonwealth |last=Trinity College - University of Toronto
|first=Marcus Tullius
|last2=Yonge
|first2=Charles Duke
|date=1888
|publisher=New York : Harper & Brothers
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/denaturadeorumac00ciceuoft
|title=De natura deorum; Academica; with an English translation by H. Rackham |last=Robarts - University of Toronto
|first=Marcus Tullius
|last2=Rackham
|first2=H. (Harris)
|date=1933
|publisher=London W. Heinemann
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://ptolemaeus.badw.de/glossary/21/%E1%BD%81%20το%E1%BF%A6%20Δι%E1%BD%B8ς%20%E1%BC%80στ%CE%AEρ|title=PAL: Glossary/21/Ὁ Τοῦ Διὸς Ἀστήρ|website=ptolemaeus.badw.de|access-date=2024-08-03}}</ref>. Грецькі міфи про Зевса [[Темні століття (Стародавня Греція)|гомерівського періоду]] показали певну схожість з деякими [[Близький Схід|близькосхідними богами]], включаючи [[Семіти|семітських]] [[Ель (бог)|Еля]] та [[Ваал|Баала]], [[шумер]]ського [[Енліль|Енліля]] та вавилонського бога Мардука<ref>{{Cite news|url=https://www.academia.edu/41482655/MYTHOLOGIES_IN_CONTACT_SYRO_PHOENICIAN_TRAITS_IN_HOMERIC_ZEUS|title=MYTHOLOGIES IN CONTACT: SYRO-PHOENICIAN TRAITS IN HOMERIC ZEUS.|last=Zolotnikova|first=Olga A.|date=2019-01-01|work=Mythologies in contact: Syro-Phoenician traits in Homeric Zeus. The Scientific Heritage 41.5, pp.16-24|access-date=2024-08-03}}</ref>. Зв'язок між планетою та грецьким божеством Зевсом виник під впливом Близького Сходу та був повністю встановлений у четвертому столітті до нашої ери, як це задокументовано в Післязаконні [[Платон]]а та його сучасників<ref>{{Cite book
|title="The planets" |last=Tarnas
|first=R.
|location=
|pages=36—49
|doi=
}}</ref>.

Римським аналогом Зевса є бог Юпітер, який є головним богом [[Римська міфологія|римської міфології]]. Початково планета називалася «зіркою Юпітера», оскільки вважали, що вона є священною для верховного бога. Ця назва походить від [[Праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейської]] кличної сполуки «Dyēu-pəter», що означає «Бог Батько-Неба» або «Бог Батько-Дня»<ref>{{Cite web|url=https://www.etymonline.com/word/Jupiter|title=Jupiter - Etymology of the name Jupiter by etymonline|website=www.etymonline.com|language=en|access-date=2024-08-03}}</ref>. Як верховний бог римського пантеону, Юпітер був богом грому, блискавки та бурі, та іменувався богом світла та неба<ref>{{Cite book
|url=https://web.archive.org/web/20230719002118/http://tautosmenta.lt/wp-content/uploads/2013/12/Tumenas_Vytautas/Tumenas_MAA_16_4_2016.pdf
|title="The Common Attributes Between The Baltic Thunder God Perkunas And His Antique Equivalents Jupiter And Zeus" |last=Vytautas
|first=T.
}}</ref>.

У [[Центральна Азія|центральноазіатських]] [[Тюркська міфологія|тюркських міфах]] Юпітер називається «Ерендіз» або «Ерентюз» від ''eren'' (значення достеменно не відоме) і ''yultuz'' («зоря»). Вони також вважали, що деякі соціальні та природні події пов'язані з рухом Юпітера в небі. Турки змогли вирахувати період обертання Юпітера в 11 років і 300 днів<ref name=":46">{{Cite web|url=https://archive.ph/eGiLK|title=Türk Astrolojisi-2- ntvmsnbc.com|date=2013-01-04|website=archive.ph|access-date=2024-08-03}}</ref>.

Китайці, в'єтнамці, корейці та японці називали Юпітер «дерев'яною зіркою», що було обґрунтовано [[У-сін|вченням про п'ять стихій]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=ZAaP7dyjCrAC&pg=PA300&redir_esc=y
|title=Religion in China: Universism, a Key to the Study of Taoism and Confucianism |last=Groot
|first=Jan Jakob Maria
|date=1912
|publisher=G.P. Putnam's Sons
|language=en
}}</ref><ref>{{Cite book
|title="The Japanese numbers game: the use and understanding of numbers in modern Japan" |last=Crump
|first=T.
|year=1992
|pages=39—40
|isbn=978-0-415-05609-0
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/passingkorea01hulbgoog
|title=The passing of Korea |last=Harvard University
|first=Homer Bezaleel
|date=1906
|publisher=New York, Doubleday, Page &amp; company
}}</ref>. Також у певних [[Індоєвропейці|індоєвропейських народів]] ім'я верховного божества Юпітера (або його аналогів) пов'язані з четвергом. Латинською четвер&nbsp;— Jovis dies (день Юпітера, звідси [[Французька мова|фр]]. jeudi, [[Італійська мова|італ]]. giovedi, [[Іспанська мова|ісп]]. jueves, [[Каталанська мова|кат]]. dijous і&nbsp;т.&nbsp;д.), [[Німецька мова|німецькою]]&nbsp;— Donnerstag, [[Англійська мова|англійською]]&nbsp;— Thursday (від імені [[Тор (міфологія)|Тора]] або Доннера)<ref>{{harvnb|Delamarre|2003|p=290}}; {{harvnb|Matasović|2009|p=384}}; {{harvnb|Koch|2020|pp=142–144}}.</ref>.

У [[Ведична цивілізація|ведичній]] астрології планету назвали на честь [[Брігаспаті]], релігійного вчителя богів, і часто називали її «Гуру», що означає «вчитель»<ref>{{Cite web|url=http://www.webonautics.com/mythology/guru_jupiter.html|title=Indian Mythology - Hindu Mythology Articles, Facts @ Indian Divinity.com >> GURU|website=www.webonautics.com|access-date=2024-08-03}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://ghostarchive.org/archive/20221009/https://www.academia.edu/download/83171079/Astrolatry_in_the_Brahmaputra_Valley_Reflecting_upon_the_Navagraha_Sculptural_Depiction.pdf
|title="Astrolatry in the Brahmaputra Valley: Reflecting upon the Navagraha Sculptural Depiction" |last=Sanathana
|first=Y. S.
|last2=Manjil
|first2=H.
}}</ref>. У деяких стародавніх китайських писаннях, навіть роки називалися відповідно до знаків зодіаку Юпітера<ref>{{Cite news|url=https://www.jstor.org/stable/595793?origin=crossref|title=The Beginnings of Chinese Astronomy|last=Dubs|first=Homer H.|date=1958-10|pages=295|work=Journal of the American Oriental Society|volume=78|doi=10.2307/595793|issue=4|access-date=2024-08-03}}</ref>. Юпітер займає одне з ключових положень в астрології, відповідаючи за абстрактне мислення, інтелектуальний та духовний розвиток, а також формування ідеології в людини<ref>{{Cite web|url=https://www.astrology.com/planets/jupiter|title=Planets - Jupiter - Astrology.com|website=www.astrology.com|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>.

=== Література та кінематограф ===
Юпітер нерідко виступає в ролі місця подій у творах. Таким чином, планета згадується у таких творах [[Наукова фантастика|наукової фантастики]]<ref>{{Cite book
|url=https://astrosociety.org/file_download/inline/7b5edc23-7a89-46c1-a6b3-33a30ed4c876
|title=Science Fiction Stories with Good Astronomy&Physics: A Topical Index |last=Fraknoi
|first=A.
|year=2024
}}</ref>: «Дівчина-річ, яка пішла по суші» ([[Англійська мова|англ]]. ''The Girl-Thing Who Went Out for Sushi''; 2012) [[Пет Кедіген|П. Кедігена]]<ref>{{Cite web|url=https://clarkesworldmagazine.com/cadigan_02_18_reprint/|title=Clarkesworld Magazine - Science Fiction & Fantasy|website=Clarkesworld Magazine|language=en-US|access-date=2024-08-04}}</ref>[[Пет Кедіген|,]] [[2010: Одіссея Два|«2010: Одіссея Два»]] [[Артур Кларк|А. Кларка]]<ref>{{Cite web|url=https://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?2484|title=Title: 2010: Odyssey Two|website=[[Internet Speculative Fiction Database ]]|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>, «Юпітер» (2000) [[Бен Бова|Б. Бова]]<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/jupiter0000bova
|title=Jupiter |last=Internet Archive
|first=Ben
|date=2000
|publisher=London : Hodder & Stoughton
|isbn=978-0-340-76764-1
}}</ref>, «Золотий вік» (2002—2003) Дж. Райта, [[Мікромегас|«Мікромегас»]] (1752) [[Вольтер]]а<ref>{{книга|автор=Voltaire; Cuffe, Theo; Mason, Haydn Trevor.|заголовок=Micromégas and other short fictions|видавництво=Penguin Classics|рік=2002|isbn=0140446869}}{{ref-en}}</ref><ref>{{книга|автор=Kragh, Helge; Pedersen, Kurt Møller.|заголовок=The Moon that Wasn't: The Saga of Venus’ Spurious Satellite|видавництво=Springer|рік=2008|isbn=3764389087}}{{ref-en}}</ref>, «Подорожі в інші світи» ({{lang-en|A Journey in Other Worlds}}) (1894) [[Джон Джейкоб Астор IV|Джона Джейкоба Астора IV]]<ref>{{книга | автор = Bould, Mark. | заголовок = The Routledge Companion to Science Fiction | відповідальний = Sherryl Vint, Adam Roberts | видавництво = Taylor & Francis | рік = 2009 | isbn = 041545378X}}</ref>, [[Джон Картер: Між двох світів|«Джон Картер&nbsp;— марсіанин»]] [[Едгар Райс Барроуз|Едгара Райса Барроуза]]<ref>{{книга | автор = Edgar Rice Burroughs | заголовок = Skeleton Men of Jupiter | посилання = http://gutenberg.net.au/ebooks06/0600591.txt | відповідальний = Авт. ел. вид.: Aleyn D. Lester | видання = 1-е вид. | рік = 1942}}</ref>, [[Син Сонця — Фаетон|«Син Сонця — Фаетон»]] (1943) [[Руденко Микола Данилович|Миколи Руденка]]&nbsp;<ref>{{книга|автор=Микола Руденко.|заголовок=Син Сонця Фаетон|рік=2002}}{{ref-uk}}</ref>, [[Місто (роман Кліффорда Сімака)|«Місто»]] (1952) [[Кліффорд Сімак|Кліффорда Саймака]] тощо<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20120214190015/http://www.sfrevu.com/ISSUES/2002/0206/Review%20-%20Golden%20Age/Book%20Review.htm|title=The Golden Age: A Romance of the Far Future by John C. Wright|website=web.archive.org|language=en|access-date=2024-08-04}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20130725142706/http://www.nesfa.org/reviews/Carey/golden.htm|title=The Golden Age -- John C. Wright|date=2013-07-25|website=web.archive.org|access-date=2024-08-04}}</ref>.

Планета також відіграє певну роль у кінематографі. Юпітер став місцем подій для таких фільмів та серіалів: Космічний патруль» (1962)і<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20100523154735/http://homepages.tesco.net/~space.patrol/SpacePatrol/SlimH.htm|title=Space Patrol: Glossary H I & J|date=2010-05-23|website=web.archive.org|access-date=2024-08-04}}</ref><ref>{{Citation|title=Space Patrol (TV Series 1950–1955) - Plot - IMDb|url=https://www.imdb.com/title/tt0043234/plotsummary/|accessdate=2024-08-04|language=en-US}}</ref>, [[Вторгнення Астро-монстра|«Ґодзілла проти Монстра Зеро»]] (1965)<ref>{{Citation|title=Invasion of Astro-Monster (1965) - Plot - IMDb|url=https://www.imdb.com/title/tt0059346/plotsummary/|accessdate=2024-08-04|language=en-US}}</ref>, [[Космічна одіссея 2001 року (фільм)|«2001: Космічна Одіссея»]] (1968)<ref>{{Citation|title=2001: A Space Odyssey (1968) - Plot - IMDb|url=https://www.imdb.com/title/tt0062622/plotsummary/|accessdate=2024-08-04|language=en-US}}</ref>, [[Космічна одіссея 2010 року|«Космічна Одіссея 2010»]] (1984)<ref>{{Citation|title=2010 (1984) - Plot - IMDb|url=https://www.imdb.com/title/tt0086837/plotsummary/|accessdate=2024-08-04|language=en-US}}</ref>, [[Втеча з Юпітера|«Втеча з Юпітера»]] (1994)<ref>{{Citation|title=Escape from Jupiter (TV Mini Series 1994– ) - Plot - IMDb|url=https://www.imdb.com/title/tt0108764/plotsummary/|accessdate=2024-08-04|language=en-US}}</ref> тощо.

== Аматорські спостереження ==
При спостереженні Юпітера у 80-міліметровий телескоп можна розрізнити ряд деталей: смуги з нерівними границями, витягнуті в широтному напрямку, темні та світлі плями<ref>{{Cite web|url=https://telescopeguides.com/what-can-you-see-with-an-80mm-refractor/|title=What Can You See With an 80mm Refractor? (Answered!)|last=Lastiri|first=Lorea|date=2023-02-09|website=Telescope Guides|language=en-US|access-date=2024-12-18}}</ref>. Телескоп з [[Апертура|апертурою]] від 150&nbsp;мм покаже [[Велика червона пляма|Велику червону пляму]] й деталі в поясах Юпітера<ref>{{Cite web|url=https://telescopeguides.com/what-can-i-see-with-a-150mm-telescope/|title=What Can I See With a 150mm Telescope? (Answered)|last=Feraud|first=Niko|date=2023-02-09|website=Telescope Guides|language=en-US|access-date=2024-12-18}}</ref>. Малу червону пляму можна помітити в телескоп від 250&nbsp;мм із [[Прилад із зарядовим зв'язком|ПЗЗ-камерою]]<ref>{{Cite web|url=https://optcorp.com/blogs/planetary-imaging/how-to-photograph-jupiter|title=How to Photograph Jupiter - Astrophotography Tips & Tricks - OPT Telescopes|date=2024-06-14|website=OPT Telescopes|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20240614131814/https://optcorp.com/blogs/planetary-imaging/how-to-photograph-jupiter|archive-date=14-06-2024|access-date=2024-12-18}}</ref>. Один повний оберт планета здійснює за період від 9&nbsp;год 50&nbsp;хв (на екваторі планети) до 9&nbsp;год {{nobr|55,5 хв}} (на полюсах)<ref name=":16" />. Це обертання дає спостерігачеві змогу побачити всю планету за одну ніч.

<gallery perrow="3" widths="270px" heights="189px" align="center">
Файл:Jupiter 300mm.jpg|Спостереження Юпітера та [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]] у [[бінокль]], 22.06.2009.
Файл:Jupiter-14-03-2004.jpeg|Аматорська фотографія Юпітера, 14.03.2004.
Файл:Jupiter-Venus-Moon Smile.JPG|Місяць, Венера та Юпітер (зліва згори). 01.12.2008, Гуанчжоу, Китай.
</gallery>

== Примітки ==
{{примітки|3|refs=
<ref name="Atreya2003">{{cite journal
 |last=Atreya
 |first=S.K.
 |coauthors=Mahaffy, P.R.;  Niemann, H.B. et al
 |title=Composition and origin of the atmosphere of Jupiter—an update, and implications for the extrasolar giant planets  |year=2003
 |journal=Planetary and Space Sciences
 |volume=51
 |pages=105-112
 |doi=10.1016/S0032-0633(02)00144-7
 |url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2003P%26SS...51..105A
 |issn=0032-0633}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Roy">{{книга
 |автор=Roy, A. E. & Ovenden, M. W.
 |назва=On the occurrence of commensurable mean motions in the solar system  |посилання=http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1954MNRAS.114..232R/0000234.000.html
 |видавництво=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
 |том=114
 |серія=SAO/NASA Astrophysics Data System (ADS)
 |allpages=232
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="скулс-келдыш">{{cite web
 | url  = http://schools.keldysh.ru/sch1216/materials/sun_sys_do/jupiter.htm
 | title  = Юпитер. ГОУ СОШ № 1216. Официальный сайт
 | accessdate  = 2010-10-05
 | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20090623035312/http://schools.keldysh.ru/sch1216/materials/sun_sys_do/jupiter.htm
 | archivedate  = 2009-06-23
 | deadurl  = no
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090623035312/http://schools.keldysh.ru/sch1216/materials/sun_sys_do/jupiter.htm |date=2009-06-23 }} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Focas1963">Focas J. H.//Mem. Soc. Roy. Sci. Liege.-1963.-'''7'''.-pp.535.</ref>
<ref name="Williams1979">Williams G. P. Planetary circulation: 2. The Jovian quasi-geostrophic regime. // J. Atmos. Sci. - 1979. - '''36'''. - pp. 932-968.</ref>
<ref name="Вокруг Света">{{стаття
 |автор=Людмила Князева
 |назва=Пятый элемент  |посилання=http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/228/
 |мова=ru
 |видання=Журнал «Вокруг Света»
 |тип=стаття
 |видавництво=«Вокруг Света»
 |рік=2002
 |випуск=2742
 |номер=7
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="ADS">{{стаття
 |автор=A. F. Cheng, A. A. Simon-Miller, H. A. Weaver, K. H. Baines, G. S. Orton, P. A. Yanamandra-Fisher, O. Mousis, E. Pantin, L. Vanzi, L. N. Fletcher, J. R. Spencer, S. A. Stern, J. T. Clarke, M. J. Mutchler, and K. S. Noll.
 |назва=Changing Characteristics of Jupiter's Little Red Spot  |посилання=http://iopscience.iop.org/1538-3881/135/6/2446/pdf/1538-3881_135_6_2446.pdf
 |мова=en
 |видання=The Astronomical Journal, 135:2446—2452
 |рік=2008 June
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Beasley_2002">
{{cite web
 |author      = Dolores Beasley, Steve Roy, Megan Watzke.
 |date        = 27 лютого 2002
 |url         = http://chandra.harvard.edu/press/02_releases/press_022702.html
 |title       = Jupiter Hot Spot Makes Trouble For Theory
 |work        = 
 |publisher   = Chandra Press Room
 |accessdate  = 2010-09-20
 |lang        = en
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/60qCt1uIM?url=http://chandra.harvard.edu/press/02_releases/press_022702.html
 |archivedate = 2011-08-10
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="astro-websib">{{cite web
 |url=http://astro.websib.ru/sun/Jupiter  |title=Юпитер на Астро.вебсиб.ру  |accessdate=2010-10-05
 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6GpuvZAWD?url=http://astro.websib.ru/sun/Jupiter  |archivedate=2013-05-23
 |deadurl=no
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130126224939/http://www.astro.websib.ru/sun/Jupiter |date=2013-01-26 }} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="belt">{{cite news
 |url=http://www.sciencedaily.com/releases/2001/03/010329075139.htm
 |title=Jupiter Radiation Belts Harsher Than Expected  |date=29 березня 2001
 |publisher=ScienceDaily
 |lang=en
 |accessdate=2010-09-22
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name = "Bolton2002">{{cite news
 |url=http://www.nature.com/nature/journal/v415/n6875/full/415987a.html
 |title=Ultra-relativistic electrons in Jupiter's radiation belts
 |last=S. J. Bolton, M. Janssen, R. Thorne, and etc.
 |date=28 лютого 2002
 |publisher=Nature
 |lang=en
 |accessdate=2010-09-22
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="jupiterradio">
{{cite web
 |url         = http://www.jupiterradio.com/j/articles/prob/
 |title       = Information about Planetary Radio Emissions and the RadioJOVE Jupiter Radio Telescope
 |publisher   = Jupiter Radio Astronomy
 |accessdate  = 2010-10-05
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20030321085606/http://www.jupiterradio.com/j/articles/prob/
 |archivedate = 2003-03-21
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="=Auroralemissions">{{cite journal
 |last=Bhardwaj
 |first=A.
 |title=Auroral emissions of the giant planets  |year=2000
 |journal=Reviews of Geophysics
 |volume=38
 |issue=3
 |pages=295-353
 |url=http://www.bu.edu/csp/uv/cp-aeronomy/Bhardwaj_Gladstone_RG_2000.pdf
 |doi=10.1029/1998RG000046
 |format=pdf
 |last2=Gladstone
 |first2=G.R.
 |accessdate=2017-03-09
 |archive-date=2011-06-28
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110628210428/http://www.bu.edu/csp/uv/cp-aeronomy/Bhardwaj_Gladstone_RG_2000.pdf
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110628210428/http://www.bu.edu/csp/uv/cp-aeronomy/Bhardwaj_Gladstone_RG_2000.pdf |date=2011-06-28 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Blanc2005">{{cite journal
 |last=Blanc
 |first=M.
 |coauthors=Kallenbach, R.; Erkaev, N.V.
 |title=Solar System magnetospheres  |year=2005
 |volume=116
 |pages=227-298
 |doi=10.1007/s11214-005-1958-y
 |url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2005SSRv..116..227B
 |journal = Space Science Reviews
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="hubblesite">{{cite web
 |url=http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/2016/24/
 |title=Hubble Captures Vivid Auroras in Jupiter's Atmosphere  |work=HubbleSite
 |lang=en
 |date=30 червня 2016 року
 |accessdate=30.06.2016
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="astronomytoday-1">
{{cite web
 |url=http://www.astronomytoday.com/astronomy/sun.html
 |title=Sun, the solar system's only star  |author=Marc Delehanty
 |publisher=Astronomy Today
 |accessdate=2013-03-02
 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6EzB6PIQW?url=http://www.astronomytoday.com/astronomy/sun.html
 |archivedate=2013-03-09
 |deadurl=no
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Schroder2008">{{cite journal
 |author= K. P. Schroder, Robert Connon Smith
 |title= Distant future of the Sun and Earth revisited  |journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
 | volume=386
 |pages=155–163
 | year=2008
 |doi=10.1111/j.1365-2966.2008.13022.x
 |url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2008MNRAS.386..155S
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Spiegel2012">{{cite web
 |url=http://arxiv.org/abs/1207.2770
 |title=Jupiter will become a hot Jupiter: Consequences of Post-Main-Sequence Stellar Evolution on Gas Giant Planets  |author=David S. Spiegel, Nikku Madhusudhan
 |date=11 липня 2012 р.
 |publisher=Astrophysics
 |lang=en
 |accessdate=2013-03-02
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="первый-взгляд">
{{cite web
 |url=http://www.otherland.ru/page/pervyj-vzgljad-na-jupiter
 |title=Первый взгляд на Юпитер  |publisher=Познавательный сайт «Другая Земля»
 |accessdate=2010-10-05
 |archiveurl=https://www.webcitation.org/60qCwLWY5?url=http://www.otherland.ru/page/pervyj-vzgljad-na-jupiter
 |archivedate=2011-08-10
 |deadurl=no
 }} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Marzari2002">{{стаття
 |автор=Marzari, F.; Scholl, H.; Murray C.; Lagerkvist C.
 |назва=Origin and Evolution of Trojan Asteroids  |посилання=http://www.lpi.usra.edu/books/AsteroidsIII/pdf/3007.pdf
 |мова=en
 |місце=Tucson, Arizona
 |видавництво=University of Arizona Press
 |рік=2002
 |сторінки=725—738
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="minorplanetcenter-1">
{{cite web
 |url=http://www.minorplanetcenter.org/iau/lists/JupiterTrojans.html
 |title=List of Jupiter Trojans  |lang=en
 |accessdate=2017-03-12
 |archiveurl=https://www.webcitation.org/60qD0ZB1U?url=http://www.minorplanetcenter.org/iau/lists/JupiterTrojans.html
 |archivedate=2011-08-10
 |deadurl=no
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Marzari-1">{{стаття
 |автор=F. Marzari,H. Scholl,C. Murray, C. Lagerkvist.
 |назва=Origin and Evolution of Trojan Asteroids  |посилання=http://www.lpi.usra.edu/books/AsteroidsIII/pdf/3007.pdf
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="apod">{{cite web
 | author      = H. Hammel (MIT), WFPC2, HST, NASA
 | url         = http://apod.nasa.gov/apod/ap980728.html
 | title       = Impact on Jupiter  | publisher   = Astronomy Picture of the Day
 | accessdate  = 28 липня 1998
 | lang        = en
 | archiveurl  =
 | archivedate =
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="titan-1">{{cite web
 |url=http://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/20090218.html
 |title=NASA and ESA Prioritize Outer Planet Missions  |accessdate=2010-10-05
 |archiveurl=https://www.webcitation.org/60qDClK49?url=http://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/20090218.html
 |archivedate=2011-08-10
 |deadurl=no
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110825211633/http://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/20090218.html |date=2011-08-25 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="titan-2">{{cite news
 |url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/7897585.stm
 |title=Jupiter in space agencies’ sights  |publisher=BBC News
 |accessdate=2010-10-05
}} {{ref-en}}
</ref>
<ref name="JSpot">{{стаття
 |назва=Hubble Spies Third Red Spot on Jupiter  |посилання=http://www.optcorp.com/edu/articleDetailEDU.aspx?aid=7
 |мова=en
 |видання=OPT Telescopes
}} {{ref-en}}</ref>
}}

== Посилання ==
{{commonscat-inline|Jupiter (planet)}}
* {{YouTube|8IPAPv9AsYU|Сюжет про Юпітер|logo=1}} // Науково-популярний серіал «[[Всі на орбіту!]]»
* {{YouTube|NJ0rRn6qqRI|Горизонт: Юпітер відкриває таємниці|logo=1}} // Документальний фільм [[ВВС]]
* {{YouTube|t4dI68c0PVQ|Порівняння найбільших об'єктів у Всесвіті|logo=1}} // Riddle UA
* {{YouTube|nbwpEKgUgrk|Europa Clipper - перша місія до крижаного супутника Юпітера|logo=1}} // Всесвіт UA

{{Бібліоінформація}}
{{Сонячна система}}
{{Юпітер}}
{{Дослідження Юпітера космічними апаратами}}
{{Добра стаття}}
[[Категорія:Юпітер| ]]
[[Категорія:Планети Сонячної системи]]
[[Категорія:Газові гіганти]]