Перегляд вихідного коду сторінки Хімічна зброя

{{unibox}}{{Війна|expanded=зброя}}
'''Хімі́чна збро́я'''&nbsp;— вид [[Зброя масового ураження|зброї масового ураження]], дія якої заснована на [[токсичність|токсичних]] властивостях хімічних речовин. Визначальними складовими хімічної зброї, є так звані бойові отруйні речовини, носії хімікатів (найчастіше&nbsp;— [[Хімічний снаряд|хімічні снаряди]]), а також відповідні прилади і пристрої керування, які використовуються для доправлення хімічної зброї до цілі.

Різновидом хімічних боєприпасів є [[бінарна зброя|бінарні пристрої]], які споряджаються двома нетоксичними або малотоксичними речовинами&nbsp;— напівпродуктами для отримання цільової [[отруйні речовини|отруйної речовини]]. У боєприпасі ці речовини відокремлені одна від одної і змішуються для отримання токсичного агенту вже під час доправлення боєприпасу до цілі. Підвищений інтерес до бінарної хімічної зброї пояснюється необхідністю забезпечення безпеки при виробництві, транспортуванні, зберіганні та експлуатації хімічної зброї.

# Сукупно або по-окремо [[Токсини|токсичні хімікати]], боєприпаси та пристрої, навмисно призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей хімікатів, що вивільняються у підсумку застосування таких боєприпасів і пристроїв, а також обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням вказаних боєприпасів і засобів.
# Для цілей [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та використання хімічної зброї та її знищення]] «хімічна зброя» означає в сукупності або по-окремо:
#* a) токсичні хімікати та їх [[прекурсор]]и, за винятком тих випадків, коли вони призначені для потреб, які не заборонені Конвенцією, за тої умови, що види та кількість відповідає таким цілям;
#* б) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей вказаних у підпункті a) токсичних хімікатів, що вивільняються внаслідок застосування таких боєприпасів і пристроїв;
#* в) будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням боєприпасів і пристроїв, вказаних у підпункті б).

== Історія ==
Проста хімічна зброя час від часу застосовувалася протягом давнини і в індустріальну епоху<ref>Samir S. Patel, [http://www.archaeology.org/1001/topten/syria.html "Early Chemical Warfare&nbsp;— Dura-Europos, Syria, "] Archaeology, Vol. 63, No. 1, January/February 2010, (accessed October 3, 2014)</ref>. У XIX столітті з'явилася сучасна концепція хімічної війни, оскільки різні вчені та нації пропонували використовувати задушливі або отруйні гази<ref>{{cite book|author=Eric Croddy|url=https://books.google.com/books?id=MQMGhInCvlgC|title=Chemical and Biological Warfare: A Comprehensive Survey for the Concerned Citizen|publisher=Springer|year=2002|isbn=9780387950761|page=131}}</ref>. Нації були настільки стривожені, що було прийнято низку міжнародних договорів, спрямованих на заборону хімічної зброї. Однак це не завадило широкому застосуванню хімічної зброї в [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]. Попри те, що в довгостроковій перспективі отруйні бойові гази були значною мірою неефективними, вони суттєво змінили характер війни. У багатьох випадках використані гази не вбивали, а натомість жахливо калічили, ранили або спотворювали жертви. Було зафіксовано близько 1,3 мільйона втрат від газу, що, можливо, охоплювало до 260&nbsp;000 жертв серед цивільного населення<ref>{{cite book|author=D. Hank Ellison|title=Handbook of Chemical and Biological Warfare Agents, Second Edition|date=24 серпня 2007|publisher=[[CRC Press]]|isbn=978-0-8493-1434-6|pages=567–570}}</ref><ref>{{cite book|author=Max Boot|title=War Made New: Weapons, Warriors, and the Making of the Modern World|url=https://archive.org/details/warmadenewweapon0000boot|date=16 серпня 2007|publisher=Gotham|isbn=978-1-5924-0315-8|pages=[https://archive.org/details/warmadenewweapon0000boot/page/245 245]–250}}</ref><ref name="Gross">{{cite journal|last1=Gross|first1=Daniel A.|date=Spring 2015|title=Chemical Warfare: From the European Battlefield to the American Laboratory|url=https://www.sciencehistory.org/distillations/magazine/chemical-warfare-from-the-european-battlefield-to-the-american-laboratory|journal=Distillations|volume=1|issue=1|pages=16–23|access-date=20 березня 2018}}</ref>.

У міжвоєнні роки інколи використовували хімічну зброю, переважно для придушення повстань<ref name="EthiopiaHistorical">«Chemical Weapons» in ''Historical Dictionary of Ethiopia'', 2d ed. (eds. David H. Shinn & Thomas P. Ofcansky: Scarecrow Press, 2013).</ref>. У нацистській Німеччині багато досліджень було спрямовано на розробку нової хімічної зброї, наприклад, сильнодійних нервово-паралітичних речовин<ref>Corum, James S., ''The Roots of Blitzkrieg'', University Press of Kansas, USA, 1992, pp.106-107.</ref>/ Однак під час Другої світової війни хімічна зброя мало використовувалася на полі бою. Обидві сторони були готові використовувати таку зброю, але союзні держави ніколи не робили цього, а вісь «Берлін&nbsp;— Рим&nbsp;— Токіо» використовувала її дуже помірно. Причиною невикористання нацистами, попри значні зусилля, які були спрямовані на розробку нових бойових хімічних речовин, зокрема, газів, могла бути відсутність технічних можливостей або побоювання, що союзники дадуть рівноцінну відповідь власною хімічною зброєю. Ці побоювання не були безпідставними: союзники розробили комплексні плани щодо оборонного застосування хімічної зброї та накопичили її великі запаси<ref name="PandH132135">Paxman and Harris: [http://libcom.org/library/churchills-plans-drench-germany-poison-gas-anthrax-robert-harris-jeremy-paxman Churchill's plans 'to drench Germany with poison gas' and anthrax&nbsp;— Robert Harris and Jeremy Paxman], p132-35.</ref><ref name="Borchers">Callum Borchers, [https://www.washingtonpost.com/news/the-fix/wp/2017/04/11/sean-spicer-someone-as-despicable-as-hitler-didnt-even-sink-to-using-chemical-weapons/ Sean Spicer takes his questionable claims to a new level in Hitler-Assad comparison], ''The Washington Post'' (April 11, 2017).</ref>. Японські війська використовували їх ширше, хоча лише проти своїх азійських ворогів, оскільки вони також побоювалися, що використання хімічної зброї проти західних держав призведе до відплати. Проти [[Гоміндан]]у та китайських комуністичних військ часто застосовувалася хімічна зброя<ref>Yuki Tanaka, ''Poison Gas, the Story Japan Would Like to Forget,'' Bulletin of the Atomic Scientists, October 1988, p. 16-17</ref>. Однак нацисти активно застосовували отруйний газ проти мирного населення під час [[Голокост]]у. У газових камерах нацистських таборів смерті були використані величезні кількості газу «[[Циклон Б]]» і оксиду вуглецю, що призвело до смерті приблизно трьох мільйонів. Це залишається найсмертоноснішим використанням отруйного газу в історії<ref>{{cite encyclopedia|encyclopedia=Holocaust Encyclopedia|url=http://www.ushmm.org/wlc/en/article.php?ModuleId=10005144|title=Nazi Camps|publisher=United States Holocaust Memorial Museum|access-date=19 квітня 2020}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Holocaust/NonJewishVictims.html|title=The Holocaust: Non-Jewish Victims|last=Schwartz|first=Terese Pencak|publisher=Jewish Virtual Library|access-date=19 квітня 2020}}</ref><ref name="Coffey">Patrick Coffey, ''American Arsenal: A Century of Weapon Technology and Strategy'' (Oxford University Press, 2014), p. 152-54.</ref><ref name="Wirtz">James J. Wirtz, «Weapons of Mass Destruction» in ''Contemporary Security Studies'' (4th ed.), ed. Alan Collins, ''Contemporary Security Studies'' (Oxford University Press, 2016), p. 302.</ref>.

Післявоєнна епоха мала обмежене, хоча й руйнівне використання хімічної зброї. Близько 100&nbsp;000 іранських військових, були втратами від іракської хімічної зброї під час [[Ірано-іракська війна|ірано-іракської війни]] 1980—1988 років<ref>{{citation|last=Fassihi|first=Farnaz|title=In Iran, grim reminders of Saddam's arsenal|date=27 жовтня 2002|url=http://www.nj.com/specialprojects/index.ssf?/specialprojects/mideaststories/me1209.html|journal=New Jersey Star Ledger|accessdate=2022-04-07|archive-date=2007-12-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20071213061050/http://www.nj.com/specialprojects/index.ssf?%2Fspecialprojects%2Fmideaststories%2Fme1209.html}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071213061050/http://www.nj.com/specialprojects/index.ssf?%2Fspecialprojects%2Fmideaststories%2Fme1209.html |date=2007-12-13 }}</ref><ref>{{citation|author=Paul Hughes|title=It's like a knife stabbing into me|date=21 січня 2003|url=http://www.thestar.co.za/index.php?fArticleId=39470|work=The Star (South Africa)}}</ref><ref>{{citation|last=Sciolino|first=Elaine|title=Iraq Chemical Arms Condemned, but West Once Looked the Other Way|date=13 лютого 2003|url=http://www.commondreams.org/headlines03/0213-05.htm|journal=[[The New York Times]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20130527105217/http://www.commondreams.org/headlines03/0213-05.htm|archive-date=27 травня 2013|url-status=dead}}</ref>. Ірак використав іприт і нервово-паралітичні речовини проти власних цивільних під час [[Газова атака в Халабджі|хімічної атаки в Халабджі (1988)]]<ref name="BBCHalabja">[http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/march/16/newsid_4304000/4304853.stm On this day: 1988: Thousands die in Halabja gas attack], BBC News (March 16, 1988).</ref>. [[Кубинська інтервенція в Анголу]] призвела до обмеженого використання органофосфатів<ref name="Angola">{{cite book|title=Bush War: The Road to Cuito Cuanavale: Soviet Soldiers' Accounts of the Angolan War|publisher=Jacana Media (Pty) Ltd|year=2011|isbn=978-1-4314-0185-7|editor1=Tokarev, Andrei|location=Auckland Park|pages=128–130|editor2=Shubin, Gennady}}</ref>. Стверджують, що сирійський уряд використовував зарин, хлор та іприт у громадянській війні в Сирії<ref>{{cite web|url=http://www.bt.cdc.gov/agent/sarin/basics/facts.asp|title=CDC {{!}} Facts About Sarin|website=www.bt.cdc.gov|access-date=7 жовтня 2015|archive-date=2003-04-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20030414181911/http://www.bt.cdc.gov/agent/sarin/basics/facts.asp}}</ref><ref>[https://www.nytimes.com/2016/08/25/world/middleeast/syria-used-chlorine-in-bombs-against-civilians-report-says.html Syria Used Chlorine in Bombs Against Civilians, Report Says], ''The New York Times'', Rick Gladstone, August 24, 2016 retrieved August 25, 2016.</ref>. Терористичні групи також застосовували хімічну зброю, зокрема під час нападу зарину в токійському метро та інциденту в Мацумото<ref>{{cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2018/jul/06/japan-executes-sarin-gas-attack-cult-leader-shoko-asahara-and-six-members-reports|title=Japan executes sarin gas attack cult leader Shoko Asahara and six members|work=The Guardian|access-date=18 липня 2019|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20190622032307/https://www.theguardian.com/world/2018/jul/06/japan-executes-sarin-gas-attack-cult-leader-shoko-asahara-and-six-members-reports|archive-date=22 червня 2019}}</ref><ref>Seto, Yasuo. «[https://www.opcw.org/news/article/the-sarin-gas-attack-in-japan-and-the-related-forensic-investigation/ The Sarin Gas Attack in Japan and the Related Forensic Investigation.]» The Sarin Gas Attack in Japan and the Related Forensic Investigation. Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons, June 1, 2001. Web. February 24, 2017</ref>. Дивіться також [[хімічний тероризм]].

=== У період до нашої ери ===
Отруйні речовини застосовувалися у військових конфліктах ще з давніх-давен. До методів боротьби тоді належало, наприклад, застосовування стріл, змочених зміїною отрутою, і зараження води. Перший правитель [[Стародавній Єгипет|Стародавнього Єгипту]] [[Менес]] (близько 3000&nbsp;р. до н.&nbsp;е.) виявляв неабияку зацікавленість у дослідженні і збиранні рослинних, тваринних і мінеральних отрут. Також єгиптяни вперше виявили смертельну дію парів [[синильна кислота|синильної кислоти]]. На початку 2000&nbsp;р. до н.&nbsp;е. [[Стародавня Індія|індійськими]] династіями широко застосовувалися у воєнних діях дими заколисливої дії{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=10}}. [[Стародавній Китай|Давньокитайські]] літописи свідчать про існування у 1000&nbsp;році до н.&nbsp;е. сотень способів виготовлення отруйних і подразнювальних димів, а також про винайдення «смердючих» бомб і [[шрапнель|шрапнелей]]{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=2}}.

[[Стародавня Греція|Давньогрецькими]] містами-державами також застосовувалася отруйні речовини. Істориком [[Фукідід]]ом описувався один з епізодів [[Пелопоннеська війна|Пелопоннеської війни]] (431—404&nbsp;р. до н.&nbsp;е.), коли під час облоги афінського міста [[Платеї]] війська [[Спарта|Спарти]] розпалювали під [[Оборонний мур|мурами]] деревину, просочену [[смола|смолою]] та [[сірка|сіркою]], яка виділяла отруйний, подразнювальний дим. Згодом ця тактика повторно застосовувалася Спартою та її союзниками під час облоги іншого афінського міста&nbsp;— {{не перекладено|Делій|Делію||Delium}} (у 424 році до н.&nbsp;е). Цей спосіб нині вважається першим прототипом хімічної зброї на теренах [[Західна цивілізація|Західної цивілізації]].

Між 82 та 72 роками до н.&nbsp;е. військами [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]] застосовувалися токсичні дими, які мали засліплювальну і подразнювальну дію при вдиханні, що нагадує дію [[фосген]]у{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=10}}.

=== До Першої світової війни ===
Близько 1000 року н.&nbsp;е. [[монголія|монгольські]] війська використовували газові бомби, що виготовлялися з сірки, [[селітра|селітри]], [[нафта|нафти]], [[смоли]], [[деревне вугілля|деревного вугілля]] і ошурок, а також отруйної рослини [[аконіт]]у. Важили такі бомби понад 2&nbsp;кг{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=2}}. У проміжку з 960 по 1279 китайцями застосовувалися на полі бою отруйні ([[арсен]]овмісні) дими, а в 1155&nbsp;— [[германці|германцями]].

Із настанням епохи [[Відродження]] і розвитком [[артилерія|артилерійської]] справи різко зросла потреба у розробці хімічної зброї. Зокрема, [[Леонардо да Вінчі]] пропонував модифікувати звичайні гарматні ядра додаванням них суміші з подрібненої [[крейда|крейди]], отруйного [[сульфід арсену(III)|сульфіду арсену]] і солей [[Купрум|міді]]. Ним же була запропонована перша модель захисної маски&nbsp;— вмочена у воді щільна тканина для захисту носа і рота.

Під час [[Тридцятирічна війна|Тридцятирічної війни]] 1618—1648 років при облозі фортець активно застосовувалися смердючі гранати. Вони виготовлялися з перемелених [[ріг|рогів]], [[копито|копит]], [[асафетида|асафетиди]] і смоли. 1672 року війська [[мюнстер]]ського єпископа {{не перекладено|Йоган ван Гален|Галена||Johan van Galen}}, оточивши голландське місто Гронінген, застосовували снаряди отруйної на основі алкалоїдів [[Беладонна звичайна|беладонни]]{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=3}}. За три роки, 27 серпня 1675, [[Священна Римська імперія]] і [[Франція]] підписали [[Страсбурзька угода (1675)|Страсбурзьку угоду]] про незастосування «підступних» знарядь&nbsp;— першу в історії домовленість про заборону токсичних речовин{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=11}}.

[[Файл:Lyon Playfair.jpg|міні|200пкс|Барон Л. Плейфейр]]
У 1854 році, під час [[Кримська війна|Кримської війни]], британський хімік барон {{не перекладено|Лайон Плейфейр|||Lyon Playfair, 1st Baron Playfair}} запропонував використовувати проти [[Російська імперія|Російської імперії]] [[артилерійський снаряд|артилерійські снаряди]] з ціанідом какодилу (CH<sub>3</sub>)<sub>2</sub>AsCN. Однак командування Британського артилерійського управління відмовилося, розцінивши такий метод як неприйнятний&nbsp;— ''«такий самий, як і отруєння колодязів ворога»''. З приводу цієї відмови Плейфейр висловив обурення у листі до [[принц-консорт]]а [[Альберт Саксен-Кобург-Готський|Альберта]]{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=4}}{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=11}}:
{{Цитата|Ця заборона не має сенсу. Законним способом ведення війни вважається заповнювати снаряди розплавленими металом, який розлетиться серед ворога і породить найстрашніші смертельні наслідки. Незрозуміло, чому ж отруйні випари, які можуть вбивати людей без їхнього страждання, розглядають як незаконні. Війна&nbsp;— це розруха, і що руйнівнішою вона може бути з найменшими стражданнями, то швидше скінчиться цей варварський метод захисту національних прав. Жодних сумнівів, із часом хімія використовуватиметься для зменшення страждань [[комбатант]]ів, і навіть злочинців, засуджених до смерті.
{{oq|en
| There was no sense in this objection. It is considered a legitimate mode of warfare to fill shells with molten metal which scatters among the enemy, and produced the most frightful modes of death. Why a poisonous vapor which would kill men without suffering is to be considered illegitimate warfare is incomprehensible. War is destruction, and the more destructive it can be made with the least suffering the sooner will be ended that barbarous method of protecting national rights. No doubt in time chemistry will be used to lessen the suffering of combatants, and even of criminals condemned to death.
}}
}}

Окрім пропозиції Плейфейра надходили також й інші варіанти отруйних речовин для застосування британцями у Кримській війні: снаряди з [[аміак]]ом, [[діоксид сірки|діоксидом сірки]], оксидом какодилу [(CH<sub>3</sub>)<sub>2</sub>As]<sub>2</sub>O.

Численні пропозиції щодо використання хімічного озброєння припадали також на час [[Громадянська війна у США|Громадянської війни]] у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Зокрема, у 1861 році рядовий армії [[Конфедеративні Штати Америки|конфедератів]] І. Вокер написав листа до військового секретаря Люціуса Вокера з пропозицією застосувати отруйний газ проти Форту Пікенс та кораблів армії Півночі, що вартували поблизу міста [[Пенсакола]] (штат [[Флорида]]), але отримав на це відмову. Рік потому, 5 квітня 1862 року, шкільний вчитель з [[Нью-Йорк]]а Джон Дофті у листі до Військового департаменту Союзу висловив ідею щодо застосування балонів з [[хлор]]ом для оборонних дій. Однак секретар управління {{не перекладено|Едвін Стентон|||Edwin Stanton}} так і не відповів на листа. А під час облоги у 1864 році міста [[Пітерсбург (Вірджинія)|Пітерсбург]] (штат [[Вірджинія]]) генералу [[Улісс Грант|Уліссу Гранту]] пропонувалося використати суміш [[хлоридна кислота|хлоридної]] та [[сульфатна кислота|сульфатної]] кислот для створення отруйної хмари проти оборонців. Проте цей задум, аналогічно до інших, не був здійснений&nbsp;— згідно прийнятого у 1863 році {{не перекладено|Кодекс Лібера|кодексу Лібера||Lieber Code}} використання отруйних речовин вважалося негуманним веденням бойових дій{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=4}}{{sfn|Tucker|2007}}.

{{Частина зображення 
|зобр             = Delegates of the First International Peace Conference at The Hague, 1899.png
|позиція          = right
|підпис           = Делегати Гаазької конференції (1899)
|ширина           = 250
|загальна         = 250
|верх             = 
|право            = 
|низ              = 30
|ліво             = 
}}
27 серпня 1874 року відбулася {{не перекладено|Брюссельська конференція (1874)|Брюссельська конференція|ru|Брюссельская конференция (1874)}}, на якій представниками 14 країн була затверджена міжнародна декларація про засудження хімічної зброї та заборону використання отруйних речовин у воєнних діях{{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxi}}. Попри те, що декларація так і не набрала чинності, вона стала підґрунтям для проведення у 1899 році [[Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)|мирної конференції]] в [[Гаага|Гаазі]], в ході якої делегати від 26 країн підписали домовленість про заборону використання у воєнних цілях отрут і отруйної зброї (стаття 23а), а також окрему декларацію про заборону задушливих речовин (усіма членами окрім Сполучених Штатів){{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=5}}.

=== Перша світова війна ===
{{Детальніше|Бойові отруйні речовини в Першій світовій війні}}

[[Перша світова війна|Першу світову війну]] неофіційно називають{{хто?}} ''війною хіміків'', оскільки протягом усього конфлікту застосовувалися [[Бойові отруйні речовини в Першій світовій війні|отруйні речовини найрізноманітнішої дії]].

Основні застосовувані в ході війни речовини не були новоствореними&nbsp;— їхнє відкриття припадало на [[XIX століття|XIX]] і навіть на [[XVIII століття]]: [[хлор]] (1774), [[синильна кислота]] (1782), [[хлороціан]] (1802), [[фосген]] (1812), [[іприт]] (1822), [[хлоропікрин]] (1848){{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=5}}. До інших речовин, що були в розпорядженні сторін конфлікту станом на початок війни, належали: [[етилбромоацетат]], [[хлороацетон]], [[ксилілбромід]], [[бензилбромід]], [[бромоацетон]], [[бромбензилціанід]], [[акролеїн]].

Попри поширену думку, вперше застосувала хімічну зброю не [[Німеччина]], а [[Франція]]&nbsp;— використовуючи проти німецьких військ гранати зі [[сльозогінний газ|сльозогінним]] етилбромоацетатом у серпні 1914 року. Франція тестувала такі гранати ще до початку війни і продовжувала застосовувати сльозогінний газ протягом усієї війни. Однак низька ефективність подібних засобів не зчинила значного резонансу у стані ворога і тривалий час залишалася малопомітною, особливо на фоні подальшого масштабного застосування хімічної зброї Німеччиною.

[[Велика Британія]] на той час також проводила дослідження: спочатку зі сльозогінними речовинами, а згодом перейшовши до токсичніших. У січні 1915 року працівники Імперського коледжу показово уразили представників військового міністерства [[етилйодоацетат]]ом, продемонструвавши його сльозогінну дію. А на розгляд [[Британське Адміралтейство|Британському Адміралтейству]] на чолі з [[Вінстон Черчилль|Вінстоном Черчиллем]] у травні 1915 представили проєкт, який передбачав застосування [[діоксид сірки|діоксиду сірки]] проти німецьких сил, димові завіси для військових маневрів та газозахисний шолом-маску для армії. Черчилль відхилив план, але створив комісію із досліджень застосування димів{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=12—13}}.

[[Файл:Fritz Haber.png|міні|150пкс|[[Фріц Габер]]]]
Німеччина вела перед у розробках і впровадженні отруйних речовин, в тому числі у дослідженні нових видів зброї проти постійно оновлюваних видів захисного спорядження. На чолі німецьких військових науковців стояв хімік [[Фріц Габер]], який був розробником новітнього методу отримання промислово важливого [[аміак]]у ([[процес Габера — Боша|процес Габера—Боша]])&nbsp;— сировини для синтезу [[нітратна кислота|нітратної кислоти]], котра слугувала у виготовленні [[добриво|добрив]] і вибухівки [[тринітротолуол]]у. Хоч Габер і не був токсикологом, та він зробив величезний внесок до теорії хімічної зброї. Зокрема, він запровадив поняття про ступінь летальність речовин і [[правило Габера]], яке постулювало математичну залежність між концентрацією речовини та часом дії, необхідними для досягнення летального ефекту.

Перше застосування хімічної зброї Німеччиною відбулося 27 жовтня 1914 році у [[Битва при Нев-Шапель|битві при Нев-Шапель]] проти британських та індійських військ. Бойові дії велися із застосуванням 3 тисяч 105 мм [[шрапнель|шрапнелей]], спроєктованих [[Вальтер Нернст|Вальтером Нернстом]], що містили тринітротолуол і хлоросульфонат діанізидину&nbsp;— речовину подразнювальної дії. Однак застосована тоді речовина швидко розвіялася вітром і ніяким чином не уразила супротивника, навіть при тому, що британці жодним чином не були підготовані до газової атаки. 31 січня 1915 року у [[Битва за Болімов|битві за Болімов]] на [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східному фронті]] німці використали спеціально розроблені [[гаубиця|гаубичні]] 150&nbsp;мм снаряди з [[ксилілбромід]]ом. Але випущені по російських позиціях 18 тисяч снарядів не принесли бажаного результату&nbsp;— ксилілбромід є дієвим лише при розпилюванні, а за низької температури, яка була тоді під час битви, він є малотоксичною рідиною, що просто опадає на землю без завдання ушкоджень. Наступна спроба застосувати ксилілбромід була здійснена у березні, поблизу бельгійського [[Ньївпорт]]а, і мала схожі результати{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=13—14}}.

[[Файл:Poison gas attack.jpg|thumb|300px|ліворуч|Розпилювання отруйних речовин під час Першої світової війни.]]
Наприкінці 1914 року Габеру спало на думку використовувати [[хлор]], що тоді у значних кількостях застосовувався для отримання [[барвник]]ів, пускаючи його за вітром на ворожі позиції{{sfn|Tucker|2007}}. Навесні 1915 року Габер переконав у цьому Вище командування Німеччини, а також отримав дозвіл на створення спеціального військово-наукового підрозділу {{не перекладено|Піонерський полк 35||de|Pionier-Regiment Nr. 35 (Deutsches Kaiserreich)}}, військовики якого тренувалися для проведення хімічних атак і мали передове захисне спорядження. До числа науковців полку також увійшли [[Отто Ган]], {{не перекладено|Вільгельм Вестфаль|||Wilhelm Westphal}}, [[Ервін Маделунг]], [[Джеймс Франк]] і {{не перекладено|Густав Герц||de|Gustav Hartz}}. Першою ціллю для хлорної атаки командувач [[Генеральний штаб Німеччини|Генерального штабу Німеччини]] генерал [[Еріх фон Фалькенхайн]] обрав бельгійське місто [[Іпр]]{{sfn|Tucker|2007}}. В ході підготовки Габер розмістив поблизу міста понад 5 тисяч балонів зі стисненим хлором. Без сприятливого вітру він не міг випускати газ, в той час як супротивник обстрілював їхні позиції і подеколи навіть пробивав балони, внаслідок чого загинули 3 і отримали ушкодження 50 солдатів. 22 квітня 1915 року, дочекавшись сильного вітру з північного сходу, війська полку за наказом Габера відкрили вентилі на 5730 балонах, випустивши 168&nbsp;тонн хлору по фронту шириною в 4&nbsp;[[миля|милі]] (6,4&nbsp;км). Утворилася жовто-зелена стіна диму заввишки до 15&nbsp;м, що рухалася на позиції французько-алжирських і канадських військ за швидкістю 30&nbsp;м/хв. Солдати, що зазнавали ураження, не були укомплектовані достатнім захисним спорядженням, тому їм доводилося вмочувати у воді бавовняні пижі і прикривати обличчя. За різними підрахунками внаслідок газової атаки загинули та отруїлися від 3 до 15 тисяч осіб{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=7}}.

Представники [[Союзники в Першій світовій війні|союзників]] висловили обурення щодо застосування такого «негуманного і нечесного» ведення війни (незважаючи на наявність у них аналогічних розробок). З приводу початку Німеччиною повномасштабної хімічної війни пізніше висловився генерал {{не перекладено|Бертольд фон Даймлінг|фон Даймлінг||Berthold von Deimling}}, командувач німецького 15-го корпусу під Іпром{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=15—16}}<ref>{{Стаття |author=Kaiser, G. |title=Wie die Kultur einbrach. Giftgas und Wissenschaftsethos im Ersten Weltkrieg |посилання=https://www.freidok.uni-freiburg.de/fedora/objects/freidok:506/datastreams/FILE1/content |journal=Merkur |year=2002 |volume=56 |issue= |pages=635 |issn= |doi= |accessdate=24 жовтня 2015 |archivedate=17 листопада 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151117015702/https://www.freidok.uni-freiburg.de/fedora/objects/freidok:506/datastreams/FILE1/content }} {{ref-de}}</ref>:
{{Цитата|Я мушу зізнатися, наказ отруїти ворога, як труять пацюків, приголомшив мене: мені це було огидно, як і будь-якому порядному солдату. Однак якщо той отруйний газ призвів би до падіння Іпру, ми би здобули перемогу, котра могла вирішити результат всієї війни. Зважаючи на існування такої вищої мети, про особисте несприйняття доводилося мовчати.
{{oq|de
|Ich muß gestehen, daß die Aufgabe, die Feinde vergiften zu sollen wie Ratten, mir innerlich gegen den Strich ging, wie es wohl jedem anständig fühlenden Soldaten so gehen wird. Aber durch das Giftgas konnte vielleicht Ypern zu Fall gebracht werden, konnte ein feldzugentscheidender Sieg errungen werden. Vor solch hohem Ziel mußten alle inneren Bedenken schweigen.
}}
}}
Після успішної операції під Іпром Габер почав діяльність також на Східному фронті&nbsp;— у травні 1915 німецькі війська знову атакували російські позиції під Болімовим. Випущені 263 тонни хлору спричинили загибель 6 тисяч вояків. В результаті двох наступних газових атак по тих самих позиціях загинуло ще 25 тисяч осіб (такі значні втрати пояснювалися відсутністю у російських військ необхідної захисної амуніції). А наймасштабніше застосування хлору відбулося у жовтні під французьким [[Реймс]]ом&nbsp;— тоді з 25 тисяч балонів його було випущено 550 тонн.

[[Файл:Livens gas projector loading.jpg|міні|200пкс|Британські вояки заряджають {{не перекладено|міномет Лівенса|||Livens Projector}} снарядом.]]
Після усвідомлення невідворотності хімічної війни керівництво [[Антанта|Антанти]] спрямувало сили на розробку ефективного захисту для військ та хімічної зброї оборонного характеру. Однією з перших подій із масовим застосуванням отрут стала [[битва під Лоосом]] 24 вересня 1915, коли британці провели атаку із застосуванням хлору та етилйодоацетату. З того моменту війна переросла у перегони озброєнь&nbsp;— створення ефективнішого захисту, токсичніших речовин і потужніших систем для застосування зброї. Ще до кінця 1915 року військами Антанти були застосовані [[перхлорометилмеркаптан]] (задушливої дії) та сльозогінний [[бензилйодид]]{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=38—39}}, а Німеччиною&nbsp;— [[фосген]], котрий був у 18 разів токсичнішим за хлор, і у травні 1916&nbsp;— його модифікація&nbsp;— [[дифосген]]. Два місяці потому Франція застосувала [[синильна кислота|синильну кислоту]] і згодом [[хлороціан]]{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=17—18}}.

[[Файл:Mustard gas burns.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Канадський солдат, що отримав опіки шкіри внаслідок дії іприту (1917—1918).]]
12 липня 1917 року у битві поблизу Іпру Німеччина ввела в дію [[іприт]]&nbsp;— речовину шкірно-наривної дії, котра завдавала уражень по всіх незахищених ділянках тіла і була названа «королем хімічної зброї»{{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxi}}. Перше масштабне його застосування відбулося за тиждень, коли німці атакували сили Великої Британії під Ньюпортом,&nbsp;— поранення тоді дістали 14000 осіб, 500 з яких померли у перші три тижні. Наступного місяця по позиціях [[2-га армія (Франція)|2-ї французької армії]] було випущено 100 тисяч іпритних снарядів, що призвело до ураження 20 тисяч осіб.

Після того, як британцями були захоплені німецькі стратегічні запаси, союзники вперше застосовували іприт у [[битва біля Камбре (1917)|битві біля Камбре]] у листопаді 1917 року. Паралельно у Британії розпочалося налагодження власного виробництва іприту, яке тривало близько року і пізніше сприяло швидкому прориву [[Лінія Гінденбурга|лінії Гінденбурга]]{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=20}}. Також робилися спроби синтезувати зброю сильнішої дії, ніж іприт. Зокрема, колишній професор [[Північно-Західний університет|Північно-Західного університету]] Вінфорд Льюїс на основі робіт [[Джуліус Артур Ньюленд|Джуліуса Ньюленда]] створив нову арсеновмісну отруту, названу на його честь ''[[люїзит]]ом''. Але оскільки люїзит з'явився вже наприкінці війни, його так і не було застосовано.

[[Файл:British 55th Division gas casualties 10 April 1918.jpg|міні|200пкс|Осліплені сльозогінним газом британські піхотинці (1918).]]
За загальними підрахунками від дії газів в ході війни отримали ушкодження близько 1,2 мільйона солдатів і 91 тисяча загинула. При цьому втрати Російської імперії через низьку забезпеченість захистом становили майже половину від загального числа&nbsp;— 425 і 56 тисяч відповідно{{sfn|Tucker|2007}}. Протягом конфлікту було застосовано 113—120 тисяч тонн отруйних речовин у 66 мільйонах снарядів. Серед хімічної зброї найбільші втрати спричинило застосування іприту&nbsp;— на нього припало увосьмеро більше жертв, ніж від усіх інших отрут разом узятих{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=9—10}}.

28 червня 1919 року країнами-учасниками війни був підписаний [[Версальський договір (1919)|Версальський договір]], який проголошував закінчення протистояння і поразку Німеччини. Статтею 171 цього договору постановлялося: ''«Забороняється використання задушливих, отруйних й інших газів та усіх подібних рідин, матеріалів і приладів; їхнє виробництво та ввезення у Німеччині суворо забороняється. Те саме стосується матеріалів, призначених для виробництва, накопичення і застосування згаданих продуктів і приладів»''{{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxii}}.

=== Міжвоєнний період ===
По закінченню війни значна кількість країн зголосилася підписати заборону на використання отруйних речовин у збройних конфліктах і тим не менш їхнє застосування не припинилося. 1922 року Німеччина та СРСР досягли домовленості про співпрацю в економічній та військовій сферах: Німеччина надавала обладнання і технічну допомогу стосовно хімічної зброї в обмін на дозвіл на проведення випробовувань на полігоні у місті [[Шихани]]{{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxii}}. У 1921—1924 роках [[Франція]] та [[Іспанія]] застосовували [[іприт]], [[хлоропікрин]] і [[фосген]] для придушення антиколоніальних виступів [[бербер]]ів у [[Марокко]] (в ході [[Рифська війна|Рифської війни]]). Також у 1924 році [[Італія]] організувала військово-хімічний центр ({{lang-it|Centro Chemico Militaire}}) і почала виробництво хімічної зброї{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=42—43}}.

17 червня 1925 року у [[Женева|Женеві]] був підписаний «[[Женевський протокол|Протокол щодо заборони використання у війні задушливих, отруйних та інших газів і бактеріологічних методів ведення війни]]» (або скорочено ''Женевський протокол''), який вступив у дію 8 лютого 1928. Першими підписантами стали [[Сполучені Штати Америки|США]], Німеччина, [[Ірак]] та СРСР{{sfn|Croddy|2005|p=140}}.

3 жовтня 1935 року Італія розпочала [[Друга італо-ефіопська війна|другу війну]] проти [[Ефіопія|Ефіопії]], в ході якої, незважаючи на ратифікований у 1928 році Женевський протокол, активно застосовувала іпритні бомби, що скидалися з літаків. Свої дії італійці намагалися виправдати, наводячи виключення з Протоколу, де було зазначено про можливість застосування хімічної зброї як відповіді на заборонені воєнні дії, і наполягаючи, що Ефіопія катувала та вбивала полонених, калічила їхніх солдатів{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=45}}.

У 1937 році [[Японська імперія]] розпочала [[Японсько-китайська війна (1937—1945)|озброєне вторгнення]] у [[Китай]], в ході якого активно застосовувала хімічну зброю. За наявними даними до 8 травня 1945 року японськими військами було здійснено 1045 хімічних атак, що проводилися із використанням [[дифенілхлороарсин]]у, [[дифенілціаноарсин]]у, [[хлороацетофенон]]у, [[синильна кислота|синильної кислоти]], фосгену, хлоропікрину, іприту і [[люїзит]]у{{sfn|Croddy|2005|p=169—170}}.

За час [[міжвоєнний період|міжвоєнного періоду]] перелік потенційної хімічної зброї поповнили нові розробки: [[азотні іприти|азотний іприт]] HN3 (1935){{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxii}}, [[табун (хімічна зброя)|табун]] (1936) та [[зарин]] (1938). Останні дві були синтезовані {{не перекладено|Герхард Шрадер|Герхардом Шрадером||Gerhard Schrader}}, працівником «[[IG Farben]]», і належали до абсолютно нового класу&nbsp;— фосфорорганічних [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|отруйних речовин нервово-паралітичної дії]]{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=47}}.

=== Друга світова війна ===
{{Детальніше|Друга світова війна}}
{{Photomontage
| size = 250
| position = right
| spacing = 2
| border = 0
| photo1a = Lewisite poster ww2.jpg
| photo1b = Mustard gas ww2 poster.jpg
| photo2a = Phosgene poster ww2.jpg
| photo2b = Chlorpicrin ww2 poster.jpg
| text = Американські інформаційні плакати часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]], в яких описувалися ознаки хімічної зброї
| text_background = #FFFFFF
}}
Станом на початок [[Друга світова війна|війни]] Німеччина ([[Третій Рейх]]) знову була лідером у розробках та накопиченні хімічної зброї. Масове виробництво протягом війни забезпечували новітні заводи у {{iw|Раубкаммер|Раубкаммері|de|Raubkammer}}, [[Фалькенгаген]]і і [[Дігернфурт]]і. Ними синтезувалися [[табун (хімічна зброя)|табун]], [[зарин]], [[хлороціан]], [[синильна кислота]] і {{li|Флуорид хлору(III)|text=трифлуорид хлору|Q=Q411305}}. Та незважаючи на велетенський арсенал отруйних речовин, вони використовувалися вкрай рідко і більшість пролежала у сховищах аж до кінця війни. Небажання Третього Рейху масштабно використовувати хімічну зброю пов'язують із [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]], який під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] зазнав отруєння [[іприт]]ом і не хотів повторення таких методів.

Союзник Рейху у війні [[Японська імперія]] так само володіла хімічною зброєю. За час війни вона виробила 8 тисяч тонн отрут, що включали іприт, іпритно-[[люїзит]]ну суміш, [[фосген]] (для снарядів) і синильну кислоту (для снарядів і скляних гранат){{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=48}}. За даними [[Народно-визвольна армія Китаю|Народно-визвольної армії Китаю]] в ході війни від хімічних атак Японії на Китай постраждали 80 тисяч осіб{{sfn|Croddy|2005|p=170}}.

Протягом усього конфлікту не припинялися розробки нових отруйних речовин. Зокрема, до створеного у 1935 році азотного іприту HN3 були синтезовані модифікації: HN1, що став на озброєння [[Сполучені Штати Америки|США]], та HN2&nbsp;— [[Велика Британія|Великої Британії]]. 1944 року німецький [[Нобелівська премія з хімії|Нобелівський лауреат]] [[Ріхард Кун]] створив нового представника у ряді фосфорорганічних отрут&nbsp;— [[зоман]]. Пізніше німцями проводилися дослідження стосовно інших нервово-паралітичних газів&nbsp;— [[етилзарин]]у і [[циклозарин]]у{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=12—13}}.

В ході війни з боку Рейху було застосовано 78 тисяч тонн отруйних речовин, зокрема 12 тисяч тонн табуну у 1942—1945 роках і близько 450&nbsp;кг зарину у 1945. Як носії зброї використовувалися типові 105 і 150&nbsp;мм снаряди, а також 250&nbsp;кг бомби. По закінченню війни в ході [[демілітаризація|демілітаризації]] з німецьких сховищ було вивезено близько 40 тисяч 250&nbsp;кг табунних бомб, 21 тисячі іпритних снарядів різного калібру, 2700 азотно-іпритних ракет і близько 750 табунних артилерійських снарядів{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=54}}.

=== Післявоєнний період ===
По закінченню війни німецькі технології були поділені між СРСР та західними країнами. Промислові потужності з виробництва [[табун (хімічна зброя)|табуну]] і [[зарин]]у були демонтовані і переправлені до [[Сталінград]]у, а [[Сполучені Штати Америки|США]] залучили до роботи військовополонених німецьких науковців на чолі із [[Герхард Шрадер|Г. Шрадером]] і до 1952 року налагодили власне виробництво зарину на території арсеналу Рокі Маунтін ([[Колорадо]]){{sfn|Антонов|1994|p=34—35}}.

В 1952 році у британській компанії «[[Imperial Chemical Industries]]» в ході створення [[інсектицид]]у, що мав би замінити собою [[ДДТ]], отримали нову фосфор- і сульфурорганічну сполуку, що не тільки виявляла властивості [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|отруйних речовин нервово-паралітичної дії]], а й значно переважала за цими показниками наявні зразки. Розробка дістала умовне позначення [[VX (хімічна зброя)|VX]] (від V&nbsp;— {{lang-en|venomous}}, отруйний) і поклала початок серії [[V-гази|V-газів]] (другий представник цього ряду, [[амітон]] VG, був отриманий у 1955 році{{sfn|Garrett, Hart|2009|p=xxv}}){{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=13—14}}. Дані речовини були у 1000 разів отруйніші при дії на шкіру, ніж найнебезпечніший на той час зарин, і в 2—3 рази отруйніші при вдиханні. Одна лише крапля отрути розміром із сірникову голівку, яка потрапляла на шкіру, призводила до смерті протягом 15 хвилин.

[[Файл:VX storage.jpeg|міні|200пкс|Остання [[цистерна]] з рідким VX (1969-го року) на складі у США.]]
Однак британські заводи не взялися за синтез новоствореного VX, оскільки були зосереджені на отриманні табуну і зарину, тому права на виробництво передали до США та [[Канада|Канади]]. На озброєння США VX офіційно став у 1957 році. У своєму річному звіті Командування хімічних військ США прокоментувало цю подію{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=55}}:
{{Виписка|Панування іприту, що був названий ''королем бойових газів'' відтоді, як його вперше застосували у липні 1917, ймовірно добігає кінця.
{{oq|en|The reign of mustard gas, which has been called the King of Battle gases since it was first used in July 1917, will probably come to an end.}}}}
У Радянському Союзі виробництво VX почалося на початку 1960-х&nbsp;— спочатку на заводі у Волгограді, а згодом і в [[Чебоксари|Чебоксарах]].

Також у 1950-х деякі країни розпочали програми із розробки речовин, що впливають на мозкову діяльність людини, позбавляючи її можливості адекватно реагувати і виконувати завдання, при цьому не зашкоджуючи здоров'ю,&nbsp;— [[отруйні речовини психохімічної дії|отруйних речовин психохімічної дії]]. Зокрема, у 1951 році у США завершилися клінічні дослідження [[мескалін]]у та 41 його похідної, за результатами яких було встановлено, що доза, необхідна для досягнення бажаного результату, є надто високою. 1955 року дослідження продовжилися вивченням [[ЛСД]] і [[тетрагідроканабінол]]у. У військових цілях ці розробки не застосовувалися{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=55—56}}. Успішними виявилися результати досліджень психоактивної речовини [[хінуклідил-3-бензилат]]у (BZ), яку взяли на озброєння і застосовували у вигляді димових сумішей{{sfn|Антонов|1994|p=35}}.

Ряд представників хімічної зброї подразнювального типу (ірритантів) у 1950-х роках поповнився високоефективним [[2-хлоробензальмалононітрил]]ом (CS)&nbsp;— речовиною [[сльозогінний газ|сльозогінної дії]], і в 1961 його прийняли на озброєння у [[Велика Британія|Великій Британії]], зокрема, для використання підрозділами [[поліція|поліції]]. Рік потому у [[Швейцарія|Швейцарії]] був створений ірритант [[дибензоксазепін]] (CR), який виявився удесятеро токсичнішим за CS. Ці отрути масово застосовувалися під час [[війна у В'єтнамі|війни у В'єтнамі]]{{sfn|Антонов|1994|p=41}}.

Першим з часів [[Друга світова|Другої світової]] масштабним конфліктом із застосуванням хімічної зброї стала [[Громадянська війна у Північному Ємені]] (1962—1970). У період з 1963 по 1967 роки проти прибічників єменського [[імам]]а, скинутого в результаті перевороту, [[єгипет]]ськими військами застосовувалися [[хлороацетофенон]], [[іприт]], [[фосген]] і деякі нервово-паралітичні речовини. На додачу до власного арсеналу, який розроблявся з 1950-х, Єгипет також отримував військову допомогу від СРСР. Ці військові дії Єгипет проводив, незважаючи на підписану ним [[Женевська конвенція|Женевську конвенцію]] 1925 року{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=57}}.

[[Файл:Sardashtchemic.jpg|міні|200пкс|Жертви хімічної атаки на [[іран]]ське місто [[Сердешт]] (1987).]]
Наступним значним конфліктом з погляду застосування хімічної зброї стала [[ірано-іракська війна]] 1980—1988 років, де отруйні речовини застосовувалися [[Ірак]]ом, спершу як оборонний захід. Подібно до Єгипту, Ірак також був підписантом Женевської конвенції (ратифікував її у 1931) і тому діяв із порушенням статуту. Перше зафіксоване використання отрут припадало на листопад 1980 і протягом кількох наступних років атаки повторювалися, після чого [[Іран]] надіслав скаргу до [[ООН]], наголошуючи на неприпустимості застосування хімічної зброї. У 1984, 1986 і 1987 роках до району протистоянь надсилалися комісії з представників ООН, які підтверджували застосування отруйних речовин і навіть наголошували на наявності тенденції до зростання масштабів хімічних атак. За свідченнями комісії, основними використовуваними речовинами були іприт і табун, що скидалися іракською авіацією у вигляді бомб.

За підсумками протистояння 5&nbsp;% військовослужбовців Ірану постраждали внаслідок отруєння хімічною зброєю{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=63}}, а загальна кількість постраждалих сягнула 5000 осіб, з яких 200 загинули. Отруйні речовини застосовувалися іракцями не лише проти Ірану, а й проти власного населення, зокрема при [[газова атака в Халабджі|бомбардуванні курдського міста Халабджа]] у 1988 році{{sfn|Romano ''et al.''|2008|p=15}}.

=== Міжнародні угоди кінця XX століття ===
{{Main|Конвенція про хімічну зброю|Організація із заборони хімічної зброї}}

[[Файл:Gorbachev Bush 19900601.jpg|міні|200пкс|Підписання угоди 1990 року [[Михайло Горбачов|М.&nbsp;Горбачовим]] (''ліворуч'') і [[Джордж Герберт Вокер Буш|Дж.&nbsp;Бушем-старшим]] (''праворуч'').]]
Політичні зміни у [[Радянський Союз|Радянському Союзі]] в період «[[перебудова|перебудови]]» сприяли відкритішій позиції СРСР у питаннях хімічного озброєння. 1987 року, після офіційної заяви про наявність хімічної зброї, керівництво повідомило про згортання програми з її виробництва{{sfn|Lenhart ''et al.''|2008|p=63}}. Подальша демілітаризація включала підписання ряду мирних домовленостей, які мали зняти напругу у відносинах між країнами-учасницями нещодавньої [[Холодна війна|Холодної війни]].

23 вересня 1989 відбулося підписання двостороннього Американо-радянського меморандуму про порозуміння (так званий Вайомінзький меморандум), в якому затверджувалися наміри сторін щодо оприлюднення даних про наявні запаси хімічного озброєння і допуску комісій. Рік потому, 1 червня 1990 року, країни підписали документ «Угода про знищення і невиробництво хімічної зброї та заходи щодо сприяння багатосторонній конвенції про заборону хімічної зброї». Положення цієї угоди так і не виконувалися, оскільки з часом радянська (російська) сторона почала стверджувати, що вони вичерпали своє значення і мають бути замінені на положення [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про хімічну зброю]] (1993). Натомість, американська сторона все одно наполягала на необхідності дотримання положень угоди<ref>{{книга |автор=Bowman, Steven R. |заголовок=Chemical Weapons Convention: Issues for Congress |посилання=http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/crs/ib94029.pdf |відповідальний= |видання= |місце= |видавництво=United States Congressional Research Service |рік=2003 |сторінки= |сторінок= |isbn= |archivedate=2016-11-03 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20161103105321/http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/crs/ib94029.pdf }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161103105321/http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/crs/ib94029.pdf |date=2016-11-03 }} {{ref-en}}</ref><ref group="a">{{cite web |url=http://www.acq.osd.mil/tc/treaties/bda/text.htm |title=Agreement Between The United States of America and the Union of Soviet Socialistic Republics on Destruction and Non Production of Chemical Weapons and on Measures to Facilitate the Multilateral Convention on Banning Chemical Weapons |author= |date=1 червня 1990 |website=acq.osd.mil |publisher= |accessdate=24 жовтня 2015 |дата-архіву=24 жовтня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20151024194637/http://www.acq.osd.mil/tc/treaties/bda/text.htm |deadurl=yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151024194637/http://www.acq.osd.mil/tc/treaties/bda/text.htm |date=2015-10-24 }} {{ref-en}}</ref>.

Окрім американо-радянського урегулювання відбулося також підписання мирного договору у військово-хімічній сфері між [[Індія|Індією]] та [[Пакистан]]ом&nbsp;— одного з документів, що мали поставити крапку у багаторічних збройних протистояннях. 19 серпня 1992 року в [[Нью-Делі]] сторони підписали угоду, в якій гарантували за жодних обставин не розробляти, не синтезувати та в будь-який інший спосіб не набувати хімічну зброю, а окрім того також не спонукати і не заохочувати будь-кого до цих дій. Щоправда, в ході подальших перевірок Індія задекларувала наявність у своєму розпорядженні певної кількості хімічної зброї, створеної на замовлення оборонної організації, що стало приводом для суперечки з Пакистаном стосовно виконання вимог домовленості<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/treaties-and-regimes/india-pakistan-agreement-on-chemical-weapons/ |title=India-Pakistan Agreement on Chemical Weapons |author= |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative |accessdate=24 жовтня 2015 |дата-архіву=24 жовтня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20151024204816/http://www.nti.org/treaties-and-regimes/india-pakistan-agreement-on-chemical-weapons/ |deadurl=yes }} {{ref-en}}</ref>.

[[Файл:CWC Participation.svg|міні|500пкс|Світова мапа із позначенням країн (станом на 2013 рік), що:
{|
| {{Color box|#00aa00}} підписали і ратифікували Конвенцію<br/>{{Color box|#eeee00}} лише підписали ([[Ізраїль]])
| {{Color box|#008000}} у процесі підписання<br/>{{Color box|#ff1111}} не підписали або планують підписати
|-
|}]]

У 1993 році була підписана [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, використання хімічної зброї та про її знищення]] (''Конвенція про хімічну зброю'')&nbsp;— перша в історії угода, яка передбачала повну заборону і знищення зброї масового ураження. Вона вступила в дію 29 квітня 1997 року. Станом на 17 жовтня 2015 року підписали і ратифікували Конвенцію 192 країни і 1 країна підписала, але не ратифікувала ([[Ізраїль]])<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/fileadmin/OPCW/S_series/2015/en/s-1315-2015_e_.pdf |title=Status of Participation in the Chemical Weapons Convention as at 17 October 2015 |author= |date=19 жовтня 2015 |website=orcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=25 жовтня 2015 |archive-date=18 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170518220618/https://www.opcw.org/fileadmin/OPCW/S_series/2015/en/s-1315-2015_e_.pdf }} {{ref-en}}</ref>.

В тексті Конвенції сформульовано поняття «''хімічна зброя''»&nbsp;— в сукупності або окремо як:
# токсичні хімікати та їхні [[прекурсор]]и, за винятком тих випадків, коли вони призначені для потреб, які не заборонені Конвенцією, за тієї умови, що види та кількість відповідають таким цілям;
# боєприпаси та пристрої, спеціально розроблені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей вказаних у пункті 1 токсичних хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв;
# будь-яке обладнання, спеціально розроблене для безпосереднього використання при застосуванні боєприпасів і пристроїв, вказаних у пункті 2<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/chemical-weapons-convention/articles/article-ii-definitions-and-criteria/ |title=Chemical Weapon Convention. Article II. Definitions and Criteria |author= |date= |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |url-архіву=https://web.archive.org/web/20150924105007/https://www.opcw.org/chemical-weapons-convention/articles/article-ii-definitions-and-criteria/ |дата-архіву=24 вересня 2015 |accessdate=24 вересня 2015 |deadurl=no }} {{ref-en}}</ref>.

В рамках дії Конвенції, було покладено початок діяльності [[Організація із заборони хімічної зброї|Організації із заборони хімічної зброї]]&nbsp;— установи, що контролює процес знищення хімічної зброї (в тому числі у покинутих сховищах), а також відповідних виробничих потужностей. Вона стежить за неучастю державних установ і хімічних підприємств у забороненій діяльності, за торгівлею потенційно небезпечними речовинами, надає допомогу країнам-учасницям Конвенції, що стали жертвами хімічної агресії, та сприяє розвитку їхнього технічного й економічного потенціалу.

В процесі створення Конвенції були визначені переліки токсичних речовин та їхніх прекурсорів, що могли би слугувати для створення хімічної зброї:
* [[список 1 (хімічна зброя)|список 1]]&nbsp;— у списку зазначені представники, що застосовувалися переважно у хімічному озброєнні і не мали іншого практичного використання. Сюди віднесені декотрі [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|речовини нервово-паралітичної дії]] (наприклад, [[зарин]]) та [[іприт]]. Країни-учасниці можуть здійснювати виробництво цих сполук лише для мирних, оборонних цілей і в обмежених кількостях, дотримуючись суворої звітності для кожного випадку;
* [[список 2 (хімічна зброя)|список 2]]&nbsp;— список включає деякі інші хімікати, що можуть використовуватися у воєнних цілях (зокрема, [[амітон]]), а також речовини, що можуть слугувати для отримання сполук зі списку 1. Країни можуть отримувати їх виключно для мирних цілей, а торгівля та переміщення речовин обмежується лише країнами-учасницями;
* [[список 3 (хімічна зброя)|список 3]]&nbsp;— перелік містить речовини, що є «класичними» газами періоду [[Перша світова війна|Першої світової війни]] ([[хлор]], [[фосген]]). Дані представники нерідко мають альтернативне застосування, тому обмеження їхнього обігу було би обтяженням для хімічної промисловості. Країни-учасниці можуть синтезувати речовини зі списку 3 у будь-яких кількостях, але тільки за умови застосування у мирних цілях{{sfn|Croddy|2005|p=94}}.

=== Громадянська війна в Сирії ===
{{Main|Застосування хімічної зброї у громадянській війні в Сирії}}
{{Main|Громадянська війна в Сирії}}
[[Файл:Ghouta massacre4.JPG|thumb|Жертви [[хімічні атаки в Гуті|хімічних атак в Гуті]] (2013 рік). Як бойова отруйна речовина використаний [[зарин]].]]

Майже від початку [[Громадянська війна в Сирії|збройного конфлікту в Сирії]] були зафіксовані численні випадки застосування хімічної зброї. На початку 2016 року сирійсько-американське медичне товариство оприлюднило доповідь, в якій було описано 161 атаку із застосуванням хімічної зброї від початку війни й до кінця 2015 року. Організація також мала інформацію про іще 133 хімічні атаки, але стосовно яких забракло переконливих доказів<ref name="sams.normal">{{cite book
 | title = A New Normal. Ongoing Chemical Weapons Attacks in Syria
 | publisher = Syrian American Medical Society
 | date = February 2016
 | url = https://www.sams-usa.net/wp-content/uploads/2016/09/A-New-Normal_Ongoing-Chemical-Weapons-Attacks-in-Syria.compressed.pdf
 | accessdate = 13 квітня 2017
 | archive-date = 13 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170413235350/https://www.sams-usa.net/wp-content/uploads/2016/09/A-New-Normal_Ongoing-Chemical-Weapons-Attacks-in-Syria.compressed.pdf
 }}</ref>.

Задокументована 161 атака із застосуванням хімічної зброї забрала 1491 життів, іще {{formatnum:14581}} осіб зазнали отруєння різного ступеню. Із зафіксованих атак 77&nbsp;% випадків стались вже після ухвалення [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2118|резолюції Ради Безпеки ООН 2118]] у вересні 2013 року, якою були створені механізми для знищення задекларованих запасів хімічної зброї в Сирії. 2015 року було зафіксовано 69 атак із використанням хімічної зброї. Причому серед використаних отруйних речовин був застосований і [[хлор]], навіть після ухвалення [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2209|резолюції Ради Безпеки ООН 2209]], яка засудила його застосування як зброї в Сирії<ref name="sams.normal"/>.

Перші хімічні атаки були зафіксовані вже в грудні 2012, в Хомс. З березня 2013 року інтенсивність їх використання стала наростати, досягши кульмінації [[21 серпня]] [[2013 рік|2013 року]] коли режим Асада здійснив [[хімічні атаки в Гуті]] ([[Дамаск (провінція)|провінція Дамаск]])<ref name="PortonDown_sarin_Ghouta">{{cite news | first=Joe | last=Murphy | pages= | language= | title=Cameron: British scientists have proof deadly sarin gas was used in chemical weapons attack | date=5 September 2013 | publisher=The Daily Telegraph | url=http://www.independent.co.uk/news/world/middle-east/cameron-british-scientists-have-proof-deadly-sarin-gas-was-used-in-chemical-weapons-attack-8800528.html | archiveurl=https://www.webcitation.org/6JPl3fD7Y?url=http://www.independent.co.uk/news/world/middle-east/cameron-british-scientists-have-proof-deadly-sarin-gas-was-used-in-chemical-weapons-attack-8800528.html | archivedate=вересень 5, 2013 | deadurl=no | accessdate=квітень 13, 2017 }}</ref>. За різними оцінками<ref name="MSF_neurotoxic">{{cite web | authorlink = | title =Syria: Thousands suffering neurotoxic symptoms treated in hospitals supported by MSF | work = | publisher =[[Médecins Sans Frontières]] | date =August 24, 2013 | url =http://www.msf.org/article/syria-thousands-suffering-neurotoxic-symptoms-treated-hospitals-supported-msf | format = | doi = | accessdate =August 24, 2013 | archiveurl =https://www.webcitation.org/6J7b31jid?url=http://www.msf.org/article/syria-thousands-suffering-neurotoxic-symptoms-treated-hospitals-supported-msf | archivedate =серпень 24, 2013 | deadurl =no }}</ref> кількість жертв склала від 322<ref name="NGO">{{cite news|url=http://www.ndtv.com/article/world/322-died-in-syria-toxic-gas-attacks-ngo-410028|title=NGO says 322 died in Syria 'toxic gas' attacks|agency=AFP|date=25 серпня 2013|accessdate=24 серпня 2013|archive-date=24 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130824203127/http://www.ndtv.com/article/world/322-died-in-syria-toxic-gas-attacks-ngo-410028}}</ref> до 1729<ref name="opposition">{{cite web |url=http://www.dailystar.com.lb/News/Middle-East/2013/Aug-22/228268-bodies-still-being-found-after-alleged-syria-chemical-attack-opposition.ashx |title=Bodies still being found after alleged Syria chemical attack: opposition |publisher=Dailystar.com.lb |accessdate=24 серпня 2013 |archive-date=5 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190305230820/http://www.dailystar.com.lb/News/Middle-East/2013/Aug-22/228268-bodies-still-being-found-after-alleged-syria-chemical-attack-opposition.ashx }}</ref> осіб загиблими.

У вересні того ж року була досягнута домовленість про вивезення та знищення хімічної зброї з Сирії. Режим Асада приєднався до Конвенції про хімічну зброю, була ухвалена [[резолюція Ради Безпеки ООН 2118]], з країни було вивезено 1290 тон отруйних речовин (в тому числі, [[зарин]]у, [[VX (хімічна зброя)|VX]], та [[прекурсори]] [[іприт]]у), була знищена інфраструктура для виробництва хімічної зброї. Проте, низка оглядачів підозрювали режим Асада у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань, в тому числі у приховуванні залишків хімічної зброї та спробах відновити її виробництво<ref name="jp.07">{{cite web
 | url = http://www.jpost.com/Middle-East/Israeli-officials-claim-Assad-ordered-attack-warn-of-Syrias-chemical-weapons-plants-486165
 | date = April 07 2017
 | title = Israeli officials claim Assad ordered attack, warn of Syria's chemical weapons plants
 | author = Anna Ahronheim
 | publisher = Jurusalem Post
 | accessdate = 13 квітня 2017
 | archive-date = 7 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170407122833/http://www.jpost.com/Middle-East/Israeli-officials-claim-Assad-ordered-attack-warn-of-Syrias-chemical-weapons-plants-486165
 }}</ref>.

Однак, хоча режим припинив застосування нервово-паралітичних отруйних речовин, але почав ширше застосовувати хлор. З початку 2014 року розпочалась методична компанія скидання наповнених хлором «[[бочкова бомба|бочкових бомб]]» на житлові райони утримуваних опозицією населених пунктів<ref name="sams.normal"/><ref>Доповідь Незалежної міжнародної комісії з розслідування подій в Сирійській Арабській Республіці: {{cite book
 | title = A/HRC/28/69. Report of the Independent International Commission of Inquiry on the Syrian Arab Republic
 | date = 5 February 2015
 | publisher = Human Rights Council
 | page = 5
}}</ref>.

Вже до літа 2015 року хімічна зброя опинилась в руках інших озброєних формувань, в тому числі, [[ІДІЛ]]. Відомі випадки застосування бойовиками ІДІЛ [[іприт]]у й хлору<ref name="sams.normal"/>.

[[4 квітня]] [[2017 рік|2017 року]] був завданий повітряний [[Хімічна атака на Хан-Шейхун|удар по місту Хан-Шейхун]] ([[Ідліб (провінція)|провінція Ідліб]]). Боєприпаси містили отруйну речовину нервово-паралітичної дії, найімовірніше зарин. Загинуло близько 100 осіб (із них понад 20 дітей), іще понад 300 отримали отруєння різного ступеню<ref>{{Cite news|url=http://www.middleeasteye.net/news/gas-attack-kills-18-syrias-idlib-observatory-1708105490|title='Bodies scattered all over': Syrian gas attack kills and poisons scores|work=Middle East Eye|accessdate=2017-04-04|language=en|archive-date=14 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190114073154/https://www.middleeasteye.net/news/gas-attack-kills-18-syrias-idlib-observatory-1708105490}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.cbsnews.com/news/syria-alleged-poison-gas-chemical-attack-khan-sheikhoun-idlib-civilians/|title=Dozens of civilians killed in alleged "poison gas" attack|accessdate=2017-04-04|language=en|archive-date=7 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190407033042/https://www.cbsnews.com/news/syria-alleged-poison-gas-chemical-attack-khan-sheikhoun-idlib-civilians/}}</ref>. Ця атака стала однією з найбільших (за кількістю жертв) хімічних атак після атаки в Гуті<ref name="jp.07"/>

=== Російсько-українська війна ===
{{Main|Хімічні атаки під час російсько-української війни}}
{{Seealso|Хімічна зброя Росії}}

Російські бойовики вдались до застосування хімічних гранат [[К-51 (граната)|К-51]] (речовина [[CS (іритант)|CS]]) під час [[Бої за Донецький аеропорт|боїв за термінали Донецького аеропорту]] в 2015 році<ref name="Застосовує">{{cite web | url = https://mil.in.ua/uk/news/rosiya-zastosovuye-v-ukrayini-gazovi-granaty-k-51/ | title = Росія застосовує в Україні газові гранати К-51 | publisher = Мілітарний | date = 2022-09-24 }}</ref>. Тоді було неодноразово помічено застосування сльозогінної отруйної речовини проти українських захисників<ref>{{cite web | url = https://www.radiosvoboda.org/a/26797864.html | title = Бойовики застосували сльозогінний газ проти військових у Донецькому аеропорту – прес-центр АТО | date = 2015-01-16 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://tsn.ua/ukrayina/poraneni-kiborgi-rozpovili-yak-boyoviki-v-aeroportu-truyili-yih-nebezpechnim-gazom-403816.html | title =  Поранені "кіборги" розповіли, як бойовики в аеропорту труїли їх небезпечним газом  | publisher = ТСН | date = 2015-01-20 }}</ref>.

За словами військових полку «Азов», [[11 квітня]] [[2022]] року російська армія, за допомогою [[Безпілотний літальний апарат|БЛА]], застосувала невстановлену отруйну речовину (хімічну зброю) у [[Бої за Маріуполь (2022)|Маріуполі]]<ref>{{Cite web|title=Хімічна атака в Маріуполі: Білецький повідомив про трьох постраждалих|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3455147-himicna-ataka-v-mariupoli-bileckij-povidomiv-pro-troh-postrazdalih.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2022-04-12}}</ref>.

9 грудня 2022 року під час засідання Постійної ради [[ОБСЄ]] у Відні [[Європейський Союз]] навіть засудив застосування гранат із сльозогінним газом російськими військовими<ref>{{cite web | url = https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3630615-evrosouz-zasudiv-zastosuvanna-rosieu-gazovih-granat-v-ukraini.html | title = Євросоюз засудив застосування росією газових гранат в Україні | publisher = Укрінформ | date = 2022-12-09 }}</ref>.

Про застосування росіянами отруйних речовин задушливої дії під час [[Битва за Бахмут|боїв за Бахмут]] повідомляли українські військові в другій половині квітня 2023 року<ref>{{cite web | url = https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3700354-rosiani-pid-cas-sturmu-bahmuta-zastosovuut-gaz-proti-zsu-vijskovi.html | title = росіяни під час штурму Бахмута застосовують газ проти ЗСУ – військові | publisher = Укрінформ | date = 2023-04-25 }}</ref>.

Станом на кінець грудня 2023 року від початку повномасштабного вторгнення Сили оборони України зафіксували 465 фактів застосування російськими військовими боєприпасів з отруйними хімічними речовинами. При чому, такі випадки стають дедалі частішими<ref name="ui.3805335"/>.

Зазвичай російські військові скидають з БПЛА ручні гранати, такі як К-51, [[РГР (граната)|РГР]] та ручна газова граната «[[Дрофа-ПМ]]», зафіксовані випадки використання саморобних вибухових пристроїв. Також відомі випадки артилерійських обстрілів із вмістом хімічно небезпечних речовин. 14 грудня 2023 року виявлене застосування нового типу спеціальних газових гранат [[РГ-ВО]] із вмістом поки невідомої хімічної речовини<ref name="ui.3805335">{{cite web | url = https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3805335-rosia-zavdala-465-himicnih-atak-po-ukrainskih-vijskovih-vid-pocatku-vtorgnenna.html | title = Росія завдала 465 хімічних атак по українських військових від початку вторгнення | publisher = Укрінформ | date = 2023-12-27 }}</ref>.

1 травня 2024 року [[Державний департамент США]] звинуватив Росію у застосуванні хімічної зброї проти українських військ, а також оголосив про нові санкції проти неї<ref>[https://www.state.gov/imposing-new-measures-on-russia-for-its-full-scale-war-and-use-of-chemical-weapons-against-ukraine-2/ Imposing New Measures on Russia for its Full-Scale War and Use of Chemical Weapons Against Ukraine. May 1, 2024]</ref><ref>[https://unn.ua/news/ssha-zvynuvatyly-rf-u-zastosuvanni-khimichnoi-zbroi-proty-zsu-ta-oholosyly-novi-sanktsii США звинуватили рф у застосуванні хімічної зброї проти ЗСУ та оголосили нові санкції. 02.05.2024, 09:37]</ref>.

== Характеристика отруйних речовин ==
Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР)&nbsp;— [[токсичність|токсичні]] [[хімічні сполуки]], що мають певні фізичні й хімічні властивості, завдяки яким можливе їхнє бойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості на тривалий час. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи крізь органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати ураження через вживання заражених харчових продуктів і води, а також через вплив отруйних речовин на слизові оболонки очей й носоглотки.

Бойовий стан ОР&nbsp;— такий стан речовини, за якого її застосовують для досягнення якнайбільшого ефекту в ураженні людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі.

ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).

За тактичним призначенням і за характером вражальної дії ОР поділяються на групи:
* смертельні або ''летальні'' (для смертельного ураження чи виводу з ладу людей на тривалий термін),
* що тимчасово виводять з ладу або ''інкапаситанти'' (діють на нервову систему і викликають психічні розлади),
* подразнювальні і навчальні або ''ірританти''.

За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяють на [[Отруйні речовини нервово-паралітичної дії|нервово-паралітичної дії]], шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і [[Отруйні речовини подразнювальної дії|подразнювальної дії]].

Залежно від тривалості збереження вражальної здатності ОР поділяють на дві групи: ''стійкі'', які зберігають свою вражальну дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; ''нестійкі'', вражальна дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

ОР у вигляді грубодисперсного [[аерозоль|аерозолю]] чи крапель, заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у мить осідання хмари зараженого повітря, так і після опадів часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також у разі взаємодії людей з цими поверхнями і вживанні заражених харчових продуктів та води.

Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь є щільність зараження&nbsp;— кількість отруйної речовини, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні (г/м²).

Кількісною характеристикою зараження повітря і джерел води є скупчення отруйної речовини&nbsp;— кількість отруйної речовини, що міститься в одиниці об'єму (г/м³).

=== Фізичні властивості ===

==== Агрегатний стан ====
[[Агрегатний стан]] визначає спосіб переводу отруйної речовини в бойовий стан.

Отруйні речовини за звичайних умов можуть перебувати в газоподібному ([[пара]]), рідкому та твердому станах. Однак під час їхнього бойового застосування як рідких речовин, вони можуть перетворюватися на краплинопорідкий [[аерозоль]]ний стани чи перебувати у вигляді пари. Тверді отруйні речовини, застосовують як аерозоль (дим)<ref name="toksik_skal"/>.

У стані аерозолю, отруйні речовини можуть мати різні розміри&nbsp;— тонкодисперсний (10<sup>−6</sup>−10<sup>−3</sup> см), що не осідає на різні поверхні, та грубодисперсний (10<sup>−2</sup> см), який осідає на різні поверхні.

У стані крапель рідкі частинки мають розміри 0,5-0,01&nbsp;см і більші та швидко осідають на різні поверхні.

Отруйні речовини у стані пари та тонкодисперсного аерозолю, заражають повітря та уражають особовий склад через органи дихання.

Отруйні речовини у вигляді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, об'єкти навколишнього середовища, уражають особовий склад як в мить осідання (інгаляційне ураження та крізь шкіру), так і після осідання внаслідок їх випаровування із заражених поверхонь (інгаляційне ураження), а також при контакті з цими поверхнями та при споживанні заражених продуктів і води<ref name="toksik_skal"/>.

Рідкі отруйні речовини також можуть бути перетворені на «пил» всмоктуванням в тверду основу. Як основа може бути використаний, зокрема, [[аерогелі|аерогель]], [[тальк]], [[алюмогель]], [[силікагель]], [[діатоміт]], [[каолініт]], [[відбілювальні глини]] та [[пемза]]. У вигляді пилу отруйні речовини мають розмір частинки не більше за 10&nbsp;мкм. При бойовому застосуванні їх розпорошують у вигляді хмари пилу. Частинки такого розміру можуть проникати крізь одяг та долати прості [[протигаз]]и. Отруйні речовини у вигляді пилу становлять загрозу як для дихання, так і контакту зі шкірою. Колір, запах, інші фізичні властивості можуть визначатись властивостями базової речовини та відрізнятись від чистої отруйної речовини<ref name="hank-1.3.1.4">{{cite book
 | title = Handbook of chemical and biological warfare agents
 | author = Ellison D. Hank
 | publisher = CRC Press
 | year = 2008
 | edition = 2nd
 | chapter = 1.3.1.4 Modified Agents
 | isbn = 978-0-8493-1434-6
}}</ref>.

==== Запах ====
У деяких хімічно чистих отруйних речовин запах або відсутній або надзвичайно слабкий ([[нервово-паралітичні гази|фосфорорганічні отруйні речовини]], [[іприт]], тощо), проте може з'являтись через забруднення домішками та продуктами горіння заряду боєприпасу.

При проведенні [[хімічна розвідка|хімічної розвідки]] отруйні речовини через запах не виявляють, натомість користуються технічними засобами. Тому запах отруйних речовин має лише діагностичне значення і враховується при встановленні діагнозу зараження інгаляційним шляхом при збереженні [[анамнез]]у<ref name="toksik_skal"/>.

==== Леткість та щільність пари ====
[[Леткість]] (максимальна концентрація [[насичена пара|насиченої пари]] за даної температури) вимірюють в r/м<sup>3</sup> повітря. У польових умовах отруйні речовини випаровуються у повітрі, що рухається, чим істотно знижує їх концентрацію. Однак для більшості отруйних речовин токсичні концентрації значні менші від максимальних<ref name="toksik_skal"/>.

Леткість визначає швидкість випаровування та стійкість отруйних речовин на місцевості і залежить від [[пружність пари|пружності пари]] та [[температура кипіння|температури кипіння]] речовини<ref name="toksik_skal"/>.

Пари отруйних речовин здатні адсорбуватись (всмоктуватись) обмундируванням, завдяки чому можливе ураження особового складу за межами вогнища після зняття протигаза (притаманно зарину та зоману), тому обмундирування потребує обробки дегазаційними рецептурами<ref name="toksik_skal"/>.

[[Щільність пари]] визначається відношенням маси 1 м<sup>3</sup> пари отруйної речовини до маси 1 м<sup>3</sup> повітря та залежить від [[молекулярна маса|молекулярної маси]] речовини<ref name="toksik_skal"/>.

Щільність пари обчислюють за формулою: <math>d = \frac{M_{OP}}{29}</math> (де 29&nbsp;— молекулярна маса повітря)<ref name="toksik_skal"/>.

При щільності пари отруйної речовини більше 1, приземний шар атмосфери (до 30&nbsp;м над поверхнею землі), ймовірно, тривалий час буде заражений, особливо у безвітряну погоду і уражатиме незахищений особовий склад<ref name="toksik_skal"/>.

=== Хімічні властивості ===
Під хімічними властивостями розуміють здатність отруйних речовин взаємодіяти з різними хімічними сполуками та біосубстратами як в навколишньому середовищі, так і в організмі.

Із хімічних властивостей практичне значення, головним чином, мають реакції отруйних речовин, які використовують для [[дегазація|дегазації]], індикації, або пояснюють механізм токсичної дії та механізм для протиотрут ([[антидот]]ів)<ref name="toksik_skal"/>.

Також важлива здатність отруйних речовин вступати з речовинами з навколишнього середовища, серед іншого, такими реакціями є:
* [[гідроліз]] у воді,
* окислення киснем з повітря,
* фотохімічні реакції під дією сонячного випромінювання,
* термохімічний розклад,
* інші реакції зі сполуками з навколишнього середовища (покриття, рослини, різні поверхні).

Ці реакції з рештою можуть призводити до поступового розкладу отруйної речовини та знезараження місцевості (пасивна дегазація). В цьому сенсі гідроліз може бути найважливішою реакцією, оскільки [[вода]] або її пара присутня майже всюди в приміщеннях та ззовні. Крім того, вода всмоктується в різні поверхні та її присутність може впливати на взаємодію отруйних речовини з цими поверхнями<ref name="ffi.00574-2.6"/>.

При гідролізі хімічні зв'язки в молекулі отруйної речовини руйнуються і молекула води долучається до обох половин як водневий [[катіон]] та гідроксидний [[аніон]]. В результаті утворюються нові хімічні сполуки, деякі з них неотруйні, а деякі можуть бути не менш отруйними за вихідну речовину<ref name="ffi.00574-2.6"/>.

== Класифікація ==

=== За фізіологічною дією ===
{| class="wikitable"
|-
! Клас речовин !! Вплив на організм, симптоми !! Поширені представники
|-
| [[Отруйні речовини задушливої дії|Задушливої дії]]
| Пошкоджують дихальні шляхи, підвищуючи проникність [[клітинна мембрана|клітинних мембран]], внаслідок чого [[альвеоли]] заповнюються [[плазма крові|плазмою крові]], що призводить до появи [[набряк легень|набряку легень]]. Ознаки отруєння проявляються через кілька годин прихованого періоду і супроводжуються кашлем, [[задишка|задишкою]], посинінням губ і обличчя, [[гіпоксія|гіпоксією]] та можливою смертю за кілька днів. У разі вдихання речовин високої концентрації набряки не спостерігаються, уражений швидко помирає від задишки і [[параліч]]у дихального центру.
| [[Фосген]], [[дифосген]], [[хлор]]
|-
| [[Отруйні речовини шкірно-наривної дії|Шкірно-наривної дії]]
| Імовірний механізм дії речовин полягає у реакції зі структурними [[білки|білками]] клітин (їхньому [[ацилювання|ацилюванні]], [[алкілювання|алкілюванні]]). Викривлення структур мембранних білків змінює проникність [[клітинна мембрана|мембран]] і сприяє переміщенню [[цитоплазма|цитоплазми]] до верхніх шарів шкіри, де утворюються пухирці. Поява ознак ураження з'являється після нетривалого прихованого періоду, ними є почервоніння шкіри і свербіж (у малих дозах ці ознаки з часом проходять). Внаслідок сильнішої дії отрут з'являються пухирці із прозорою або жовтуватою рідиною, що можуть об'єднуватися. На місці видалених пухирців з'являються виразки, що загоюються 1—2 місяці й можуть залишати рубці.<br/>Також речовини [[резорбція|резорбуються]] крізь шкіру у кров і проявляють загальноотруйні властивості, взаємодіючи з деякими [[фермент]]ами, котрі внаслідок цього втрачають каталітичні властивості. Великі концентрації речовин спричинюють [[кровотеча|кровотечі]] в організмі, що можуть бути смертельними.
| [[Іприт]], [[люїзит]], [[метилдихлороарсин]], [[фосгеноксим]]
|-
| [[Отруйні речовини загальноотруйної дії|Загальноотруйної дії]]
| Речовини не мають певного механізму дії. Їхня токсична дія полягає в інгібуванні певних [[фермент]]ів та впливі на [[обмін речовин]].<br/> За винятком [[тетраетилсвинець|тетраетилсвинцю]] загальноотруйні речовини здебільшого впливають на [[кров]] і порушують процеси передавання [[кисень|кисню]]. Симптомами отруєння є задуха, судоми, параліч. Загальним наслідком дії отрут, є смерть від зупинки дихання. Речовини можуть не чинити впливу на тканини та органів, крізь які вони сорбуються, хоча для [[хлороціан]]у притаманне подразнення слизових оболонок і шкіри.
| [[Арсин]], [[синильна кислота]], [[хлороціан]]
|-
| nowrap | [[Отруйні речовини нервово-паралітичної дії|Нервово-паралітичної дії]] || Хімічно зв'язують фермент [[ацетилхолінестераза|ацетилхолінестеразу]], внаслідок чого той втрачає [[біокаталіз|біокаталітичні]] властивості. Через бездіяльність ацетилхолінестерази, присутній [[нейромедіатор]] [[ацетилхолін]] критично підвищує збудження рухових м'язів, що призводить до появи [[судоми|судом]], котрі прогресують у [[параліч]]. Симптомами отруєння (як через вдихання, так і крізь шкіру) є [[міоз]] (звуження [[зіниця|зіниць]]), підвищені пітливість і слиновиділення, болі в грудях, загальна слабкість. При отруєннях малого і середнього ступенів, уражений втрачає працездатність на 1—2 тижні, у більших масштабах настає смерть.
| [[Амітон]], [[зарин]], [[зоман]], [[VX (хімічна зброя)|VX]]
|-
| [[Отруйні речовини подразнювальної дії|Подразнювальної дії]]<br/>(''ірританти'')
| Сльозогінні речовини (''лакриматори'') подразнюють слизові оболонки, інколи й шкіру. До перших ознак присутності ірритантів в атмосфері належить свербіж шкіри, особливо вологої. Подразнення шкіри не вимагає лікування. При контакті зі слизовою оболонкою очей вони спричинюють посилену сльозотечу.<br/>Кашльові речовини (''стерніти'') впливають на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, подразнюють стінки [[носоглотка|носоглотки]]. Ураження супроводжується нестримним чханням, кашлем, болями в грудях. Також можлива поява нудоти, головного та зубного болю. Вдихання великих кількостей стерніту або його тривала дія може призвести до появи [[набряк легень|набряку легень]], [[судоми|судом]], [[параліч]]у, втрати свідомості.<br/>Смертельна дія не притаманна ірритантам, вона настає лише після потрапляння до організму надто великих доз.
|
''Кашельні'': [[адамсит]], [[дифенілхлороарсин]]<br/>
''Сльозогінні'': [[хлороацетофенон]], [[хлоропікрин]]<br/>
''Комплексні'': [[дибензоксазепін]], [[2-хлоробензальмалононітрил]]
|-
| [[Отруйні речовини психохімічної дії|Психохімічної дії]]<br/>(''інкапаситанти'')
| Порушують передавання нервових збуджень у [[ганглії|гангліях]] та [[синапс]]ах [[ЦНС]] людини, спричинює тимчасову недієздатність: порушення узгодження рухів, просторової орієнтації, появу видінь та [[галюцинації|галюцинацій]], створення стану кволості, апатії. Інколи може з'являтися [[глухота]], [[сліпота]]. Усі симптоми є тимчасовими і тривають від кількох годин до кількох днів.
| [[Хінуклідил-3-бензилат]], [[ЛСД]], [[фенциклідин]], [[EA 3167]]
|-
|}

=== За тактикою застосування ===
Тактична класифікація розподіляє отруйні речовини за бойовим призначенням. Виділяють такі три групи:<ref name="toksik_skal">{{cite book
 | title = Військова токсикологія, радіологія та медичний захист
 | editor = Ю.М. Скалецький, І.Р. Мисула
 | publisher = Укрмедкнига
 | date = 2003
 | chapter = Класифікація отруйних речовин
 | url = http://intranet.tdmu.edu.ua/data/books/Toksik_Skal.pdf
 | isbn = 966-673-028-6
 | accessdate = 7 квітня 2017
 | archive-date = 8 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170408081352/http://intranet.tdmu.edu.ua/data/books/Toksik_Skal.pdf
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170408081352/http://intranet.tdmu.edu.ua/data/books/Toksik_Skal.pdf |date= 8 квітня 2017 }}</ref>
* ''Смертельно-дійні'' отруйні речовини, призначені для знищення живої сили. До цієї групи входять головним чином отруйні речовини нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загальноотруйної та задушливої дії: [[зарин]], [[зоман]], [[V-гази]], бінарні отруйні речовини, [[іприт]], [[люїзит]], [[синильна кислота]], [[хлороціан]], [[фосген]].
* ''Подразнювальні'' отруйні речовини, призначені для ослаблення боєздатності військ і їх знесилення. Ці речовини також використовують у поліціянтів та навчальних цілях. До групи входять лакриматори і стерніти: CS, CR, [[адамсит]], [[хлорацетофенон]].
* Отруйні речовини, які ''тимчасово виводять із ладу особовий склад'', тобто призначені для дезорганізації військ. До цієї групи входять психотоміметичні отруйні речовини: [[Хінуклідил-3-бензилат|BZ]], [[діетиламід лізергінової кислоти|ЛСД]].

=== За поведінкою ===
<div style="float:right">
{| border="1"
|+ Збройні сили США поділяють отруйні речовини за стійкістю в залежності від здатності уражати особовий склад через добу (24 години) після застосування. Слід зазначити, що така класифікація досить умовна через зазначені вище причини<ref>{{cite book
 | title = FM 3-11.9: POTENTIAL MILITARY CHEMICAL/BIOLOGICAL AGENTS AND COMPOUNDS
 | date = 10 January 2005
 | chapter = Table G-6. Persistency of Selected CW Agents
 | publisher = ARMY, MARINE CORPS, NAVY, AIR FORCE
}}</ref>
! Отруйна речовина || Стійкість
|-
| CG ([[фосген]]) || нестійка
|-
| DP ([[дифосген]]) || нестійка
|-
| GA ([[табун (хімічна зброя)|табун]]) || нестійка
|-
| GB ([[зарин]]) || нестійка
|-
| GD ([[зоман]]) || нестійка
|-
| GF ([[циклозарин]]) || нестійка
|-
| [[VX (хімічна зброя)|VX]] || стійка
|-
| Vx || стійка
|-
| AC ([[синильна кислота]]) || нестійка
|-
| CK ([[хлороціан]]) || нестійка
|-
| SA ([[арсин]]) || нестійка
|-
| HD ([[іприт]]) || стійка
|-
| HN-1 ([[азотні іприти]]) || стійка
|-
| HN-2 ([[азотні іприти]]) || стійка
|-
| HN-3 ([[азотні іприти]]) || стійка
|-
| HT || стійка
|-
| L ([[люїзит]]) || стійка
|-
| HL || стійка
|-
| PD ([[фенілдихлороарсин]]) || стійка
|-
| ED ([[етилдихлороарсин]]) || стійка
|-
| MD ([[метилдихлороарсин]]) || стійка
|-
| CX ([[фосгеноксим]]) || нестійка
|-
| BZ ([[хінуклідил-3-бензилат]]) || нестійка
|}
</div>

Класифікація отруйних речовин за поведінкою на місцевості в умовах бойового застосування:<ref name="toksik_skal"/>
* ''стійкі'' отруйні речовини (СОР): зберігають свою уражальну дію у зовнішньому середовищі понад годину після застосування. Ці отруйні речовини тривалий час заражують місцевість і всі розташовані там об'єкти, що, в свою чергу, служить джерелом тривалого зараження повітря. До стійких належать отруйні речовини з температурою кипіння понад 140&nbsp;°C&nbsp;— [[зарин]], [[зоман]], [[V-гази]], [[іприт]], [[люїзит]], CS.
* ''нестійкі'' отруйні речовини (НОР): гази та речовини з температурою кипіння до 140&nbsp;°C, які швидко випаровуються, уражальна дія яких зберігається лише до години після застосування. Типовими представниками цієї групи є [[фосген]], [[хлороціан]], [[синильна кислота]].

На думку військових фахівців з тактичної точки зору стійкі отруйні речовини краще призначені для ураження живої сили, зараження місцевості, водоймищ, бойової техніки, тощо, а нестійкі&nbsp;— для знищення живої сили.

За іншими даними, стійкими називають отруйні речовини, здатні уражати людей понад добу після застосування. Нестійкі отруйні речовини розкладаються, зазвичай, протягом 10-15 хвилин після застосування.

На стійкість отруйної речовини впливає велика кількість чинників і тому її точне визначення надзвичайно ускладнене. Стійкість залежить, зокрема від агрегатного стану отруйної речовини, її хімічної активності, таких умов навколишнього середовища як погода, температура повітря, вологість, інтенсивність сонячного випромінювання, характер контактної поверхні та ґрунтів, застосування у приміщенні чи на відкритому повітрі, інтенсивність вентиляції та швидкості вітру, тощо. Низька температура повітря може подовжити дію отруйної речовини, натомість висока температура може призводити до швидкого її руйнування. Наприклад, [[зарин]] (агент GB) може становити загрозу протягом 30 діб в холодному кліматі (температура не вище -10&nbsp;°C), але розкладатись протягом 30 хвилин у теплу погоду (понад 15&nbsp;°C). Навіть випадання снігу може істотно підвищити стійкість отруйної речовини<ref name="ffi.00574-2.6">{{cite book
 | url = http://www.ffi.no/no/Rapporter/13-00574.pdf
 | title = Chemical warfare agents and their interactions with solid surfaces
 | author = Agnieszka Anna Gorzkowska-Sobas
 | chapter = 2.6 Persistency
 | publisher = Norwegian Defence Research Establishment (FFI)
 | series = FFI-rapport
 | volume = 2013/00574
 | date = 1 march 2013
 | isbn = 978-82-464-2224-4
 | accessdate = 19 квітня 2017
 | archive-date = 19 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170419202802/http://www.ffi.no/no/Rapporter/13-00574.pdf
 }}</ref>. Також на стійкість отруйної речовини може впливати і спосіб застосування: змішування із розчинником може зменшувати стійкість, із згущувачем може навпаки, підвищити її<ref>{{cite book
 | title = FM 3-11.9: POTENTIAL MILITARY CHEMICAL/BIOLOGICAL AGENTS AND COMPOUNDS
 | date = 10 January 2005
 | chapter = 3.(g) Militarily Significant Aspects of Toxic Chemical Agents 
 | publisher = ARMY, MARINE CORPS, NAVY, AIR FORCE
}}</ref>.

Таким чином, одна й та сама отруйна речовина в залежності від зазначених чинників може поводити себе і як стійка, і як нестійка.

=== За швидкістю ===
За швидкістю настання уражальної дії:<ref name="toksik_skal"/>
* ''швидкодійні'' отруйні речовини, які не мають періоду прихованої дії і основна симптоматика ураження якими виникає протягом першої години після дії отруйної речовини ([[зарин]], [[зоман]], [[VX (хімічна зброя)|Vx]]-інгаляційно, [[синильна кислота]], [[хлороціан]], [[CS (іритант)|CS]], [[CR (хімічна зброя)|CR]]).
* отруйні речовини ''сповільненої дії'', які мають період прихованої дії понад годину (Vx&nbsp;— через шкіру, [[іприт]], [[фосген]], [[BZ (хімічна зброя)|BZ]]).

=== За рівнем виробництва ===
За рівнем виробництва і запасів отруйні речовини поділяють на:<ref name="toksik_skal"/>
* ''табельні'' отруйні речовини, які перебувають на озброєнні. До них належать Vx, зарин, іприт, BZ, CS, CR.
* ''резервні'' отруйні речовини, яких не виробляють, але за потреби виробництво може бути швидко налагоджене. До них належать: [[синильна кислота]], [[фосген]], азотистий іприт, [[адамсит]].

=== Токсини ===
{{Детальніше|Токсини}}
Окрему групу у класифікації хімічної зброї складають токсини&nbsp;— вони однаково відносяться і до хімічної, і до [[біологічна зброя|біологічної]] зброї. Ця невизначеність виникла тому, що вони є продуктами життєдіяльності організмів ([[тварини|тварин]], [[рослини|рослин]], [[бактерії|бактерій]], [[гриби|грибів]]), але не є життєздатними.

Токсини стали об'єктами військових досліджень у першій половині 20 століття. Значна частина токсинів є надзвичайно отруйною, інколи навіть на кілька порядків перевищуючи дію синтетичної зброї. Однак у міру вивчення інтерес до них почав згасати, оскільки значна їх частина не відповідала традиційним вимогам до хімічної зброї, зокрема, багато токсинів є чутливими до нагрівання і дії світла.

На додачу до [[Женевський протокол|Женевського протоколу]], що забороняв використання бактеріологічної зброї, у 1972 році була підписана [[Конвенція про біологічну зброю]]. У додатках до [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про хімічну зброю]] було згадано лише одного представника токсинів&nbsp;— сакситоксин&nbsp;— його внесли до [[список 3 (хімічна зброя)|списку 3]] небезпечних речовин, щодо яких встановлюються особливі заходи контролю за виробництвом та обігом.

;За природою походження токсини поділяють на
* тваринні, зоотоксини
* рослинні, фітотоксини: рицин;
* мікробні: [[ботулотоксин]], стафілококові ентеротоксини, [[сакситоксин]].

;За характером дії серед токсинів виділяють:
* '''[[цитотоксини]]'''&nbsp;— речовини, що порушують структуру клітинних мембран, змінюючи її проникність і хід біологічних процесів. Окрім того вони здатні руйнувати і розчиняти мембрани (наприклад, мембрани капілярів, що призводить до локальних крововиливів);
* '''[[нейротоксини]]'''&nbsp;— речовини, які впливають на нервову систему, порушуючи передачу нервових імпульсів;
* '''токсини-ферменти'''&nbsp;— речовини, які спричинюють розщеплення окремих структурних компонентів клітин ([[білки|білків]], [[ліпід]]ів, [[нуклеїнові кислоти|нуклеїнових кислот]]). До таких токсинів належать, зокрема, [[протеази]], [[нуклеази]], [[фосфоліпази]] тощо. Їхня присутність порушує нормальне функціонування систем;
* '''токсини-інгібітори ферментів'''&nbsp;— речовини, що впливають на [[біокаталіз|біокаталітичні]] процеси в організми.

Попри те, що своїми властивостями токсини не підходять для масштабного застосування, вони цілком придатні для [[саботаж]]них дій чи усунення окремих осіб.

== Способи розповсюдження ==

=== Аерозольний ===
Аерозольний спосіб (диспергація) полягає у випусканні отруйних речовин у формі [[аерозоль|аерозолю]] з резервуару під тиском.

Токсиканти використовуються у складі суміші, до якої входять: 15—40&nbsp;% зрідженого газу, 1—2&nbsp;% стабілізатору (загущувачу) і 58—84&nbsp;% діючих токсичних речовин{{sfn|Ledgard|2006|p=246}}. Зрідженим газом може виступати [[пропан]], [[бутан (сполука)|бутан]], [[ізобутан]], [[ізобутилен]], [[циклопропан]], [[циклопропан]], [[діоксид вуглецю]], [[монооксид азоту]], [[тетрафлуороетилен]] тощо. Стабілізатори (загущувачі) можуть варіюватися, однак усі вони мають надавати суміші більшої [[в'язкість|в'язкості]] і збільшувати її стабільність при тривалому зберіганні. Таки вимогам відповідають деякі насичені рідкі [[вуглеводні]], [[віск|воски]], циклічні вуглеводні на кшталт [[бензен]]у, [[толуен]]у, [[мезитилен]]у і широкий спектр [[полімер]]ів&nbsp;— від [[ПВХ]] до [[тефлон]]у. Для деяких токсикантів (зокрема, речовин [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|нервово-паралітичної]] і шкірно-наривної дії) можна застосовувати алюмінієві і цинкові солі [[пальмітинова кислота|пальмітинової]] чи [[нафтенова кислота|нафтенової]] кислот.

{{Частина зображення
|зобр     = SarukhTearGas.jpg
|позиція  = right
|підпис   = [[Ізраїль]]ська 40 мм граната зі сльозогінним газом для [[гранатомет]]а
|ширина   = 200
|загальна = 210
|право    = 
|ліво     = 10
|верх     = 
|низ      = 10
}}
За способом дії аерозольні боєприпаси (або пристрої) поділяються на два типи: із ''контрольованим'' і ''неконтрольованим'' випуском.

До контрольованого випуску належить, зокрема, один з найдавніших способів застосування хімічної зброї у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], де випускання отруйних речовини здійснювалося поворотом запірного вентиля на цистерні зі стисненим газом. Сучаснішим варіантом зброї із контрольованим випуском є [[гранати]] для [[гранатомет]]ів, що активуються після зіткнення з перешкодою: на внутрішній стороні рухомої носової частини закріплено вістря, яке після зрушення на кілька міліметрів назад пробиває отвір у резервуарі зі стисненим газом і випускає його рівномірним струменем. Подібні модифікації можуть застосовуватися проти скупчення людей, для проведення спецоперацій у бункерах, тунелях, і дозволяють використовувати як летальні, так і нелетальні речовини.

Аерозольні системи із неконтрольованим випуском вивільняють увесь вміст одразу. Принцип їхньої дії відрізняється від систем неконтрольованого випуску значно більшим розміром утворюваного отвору, що дозволяє миттєвий випуск. До боєприпасів, що можуть застосовуватися таким чином відносяться [[Ракетна зброя|ракети]], [[мінометна міна|мінометні]] й [[артилерійський снаряд|артилерійські]] снаряди, гранати, [[наземна міна|наземні міни]] тощо. Ефективніше вивільнення аерозолю може також досягатися із використанням незначної кількості [[вибухівка|вибухівки]], що [[детонація|детонує]] під час зіткнення. Системи неконтрольованого випуску є широко розповсюдженими у воєнних діях завдяки можливості за лічені секунди створити область із високою концентрацією отруйних речовин.

Рідкі отруйні речовини також можуть бути перетворені на «пил» всмоктуванням в тверду основу. Як основа може бути використаний, зокрема, [[аерогелі|аерогель]], [[тальк]], [[алюмогель]], [[силікагель]], [[діатоміт]], [[каолініт]], [[відбілювальні глини]] та [[пемза]]<ref name="hank-1.3.1.4"/>.

=== Аеродинамічний ===
[[Файл:Lysander prepared for gas spraying.jpg|міні|200пкс|Британський літак [[Westland Lysander]], обладнаний розпилювачами газу (1940).]]

Окремим підтипом аерозольного розповсюдження отруйних речовин є ''аеродинамічний'', що проводиться розпилюванням речовин за допомогою літаків. Для успішного розпилювання необхідно враховувати чималу кількість параметрів: висоту і швидкість польоту, силу і напрям вітру, вологість повітря. Наприклад, за сильного вітру частинки аерозолю буде віднесено далеко від заданої точки, а із дощем вони швидко опустяться на землю. Провівши спостереження за погодними умовами можна спрогнозувати не тільки площу охоплення аерозолем, а й розмір його часток, який впливає на час перебування у повітрі та ефективність дії<ref group="a">{{cite web |url=https://fas.org/irp/threat/mctl98-2/p2sec04.pdf |title=Chemical Weapons Technology |author= |date= |website=fas.org |publisher=Federation of American Scientists |accessdate=16 листопада 2105 |дата-архіву=5 березня 2016 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20160305200409/https://fas.org/irp/threat/mctl98-2/p2sec04.pdf }} {{ref-en}}</ref>.

=== Димовий ===
Димовий метод розповсюдження застосовується переважно для твердих речовин. Але оскільки більшість речовин, що належать до хімічної зброї, є леткими рідинами, він є відносно малопоширеним. Даний метод є значно простішим і дешевшим у виконанні, аніж аерозольний: димові снаряди стійкіші і не вимагають особливих умов зберігання. За його допомогою зазвичай розпилюються ірританти.

[[Файл:ABC-M7A2 A3 grenade.png|міні|ліворуч|200пкс|Схематичний переріз [[димова граната|димової гранати]] M7A2/M7A3 на основі ірританту [[хлороацетофенон]]у.]]
Димовий снаряд складається з двох принципових компонентів: палива ([[піротехніка|піротехнічної]] суміші) та хімічного агенту. Використовуване паливо загалом є подібним до [[порох]]у, що горить після займання. До його складу входять: ''[[окисник]]'' ([[нітрати]], [[перхлорати]], [[бромати]], [[дихромати]], [[перманганати]]), ''горючі матеріали'' ([[вугілля]], [[сірка]], [[целюлоза]], [[борошно]], порошкоподібний [[цукор]], тверді високомолекулярні [[вуглеводні]]) та ''зв'язувальний агент''. Останній може також додаватися до хімічного агенту у кількості 10—20&nbsp;% за масою (в цьому випадку він не має бути окисником).

Горіння піротехнічної складової створює всередині снаряду високу температуру і тиск, дія яких на тверду речовину призводить до її випаровування. Утворені часточки хімічного агенту змішуються з продуктами горіння палива і утворюють [[дим]], що виходить крізь отвори на верхівці.

{{Частина зображення
|зобр     = Tear gas grenade returned to soldiers using sling.jpg
|позиція  = right
|підпис   = Протестувальник відкидає до правоохоронців випущену ними [[димова граната|димову гранату]] зі сльозогінним газом ([[Палестина]], 2014)
|ширина   = 200
|загальна = 200
|право    = 
|ліво     = 
|верх     = 30
|низ      = 10
}}
Теоретично в такий спосіб можна розповсюджувати всі речовини, однак на практиці ситуація є зворотною&nbsp;— [[теплова енергія]], що у значній кількості виділяється при горінні боєприпасу, руйнує більшість застосовуваних токсикантів. Навіть у випадку використання стійкіших речовин цього явища не завжди вдається уникнути, тому вважається прийнятним руйнування 15—20&nbsp;% діючої речовини (але не більше 25&nbsp;%). Іншим неоднозначним моментом є поведінка рідин за створених умов: при нагріванні вони радше будуть «вистрілювати» як [[шампанське]], утворюючи зовсім малу поверхню ураження.

До недоліків димових снарядів відносяться:
* час розповсюдження (випаровування) речовини&nbsp;— він є найдовшим з усіх типів боєприпасів;
* неможливість повноцінного застосування у формі [[авіабомба|авіабомб]], [[артилерійський снаряд|артилерійських снарядів]]&nbsp;— механічні пошкодження після заткнення можуть порушити нормальне функціонування пристрою;
* ймовірність утворення [[іскра|іскор]] під час горіння палива, що може стати причиною займання предметів, пожеж.

=== Вибуховий ===
[[Файл:Bomb Weteye.jpg|міні|200пкс|Американська [[авіабомба]] {{не перекладено|Weteye|||Weteye bomb}}, яка здатна вміщувати 160&nbsp;кг [[зарин]]у.]]
Розповсюдження хімічної зброї за допомогою вибухових пристроїв є найвживанішим способом. До застосовуваного у такий метод озброєння відносяться [[артилерійський снаряд|артилерійські снаряди]], [[авіабомба|авіабомби]], [[ракетна зброя|ракети]], які детонують при зіткненні з перешкодою або після їхньої активації і розповсюджують несений хімічний агент. На відміну від аерозолів, які вимагають спеціальних пристроїв для їхнього спорядження, вибухові снаряди легко монтуються протягом кількох хвилин.

Вибухові снаряди не призначені для використання із твердими токсикантами&nbsp;— якість розповсюдження рідких речовин значно більша, ніж твердих. Основними типами токсичних речовин у вибухових снарядах є речовини шкірно-наривної і [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|нервово-паралітичної]] дії.
 
Попри поширене використання, ефективність вибухових хімічних снарядів не обов'язково є високою&nbsp;— більша частина хімічної складової руйнується внаслідок вибуху. Саме кількість вибухівки є визначальним чинником, що впливає на процес розповсюдження: надмірна кількість знищить хімічний агент, замала не зможе розповсюдити його по заданій площі. Окрім цього важливим показником є термічна стійкість використовуваного токсиканту. Загалом при створенні, наприклад, ''артилерійського снаряду'' керуються кількома настановами{{sfn|Ledgard|2006|p=250}}:
* вибухівка у снаряді повинна мати низьку швидкість [[детонація|детонації]] (наприклад, склад на основі [[ТНТ]], [[нітрат амонію|нітрату амонію]]);
* кількість вибухівки має бути обмежена 20—30&nbsp;% від маси хімічного агенту і перебувати лише у формі порошку чи [[гранула|гранул]];
* вибухівка не повинна межувати з хімічним агентом;
* відсік з хімічним агентом має розташовуватися у хвостовій частині;
* перегородка між відсіками повинна легко руйнуватися після підриву.

При виготовленні ''хімічної авіабомби'' застосовують аналогічні тип і вміст вибухівки, а також додаткові умови{{sfn|Ledgard|2006|p=251}}:
* використання загущувачів, подібних до аерозольної форми;
* оболонка бомби має легко руйнуватися;
* наявність [[детонатор]]а для підриву бомби над ціллю, а не внаслідок зіткнення.

{{Частина зображення
|зобр     = M23 VX Landmine.jpg
|позиція  = right
|підпис   = Будова міни M23 на основі VX
|ширина   = 200
|загальна = 200
|право    = 
|ліво     = 
|верх     = 20
|низ      = 20
}}
Окрім цих типів снарядів розповсюджені також ''[[наземна міна|польові міни]]''. Вони виготовляються зі стійкої до погодних умов металевої оболонки і помірно міцних внутрішніх контейнерів, які містять вибухівку на кшталт ТНТ чи [[пікринова кислота|пікринової кислоти]] і діючу речовину. Одним з методів розповсюдження мін заданою територією є використання [[касетна бомба|касетних бомб]].

== Вогнище хімічного ураження ==
Територія, у межах якої внаслідок впливу хімічної зброї відбулися масові ураження людей і сільськогосподарських тварин, називається вогнищем ураження. Розміри його залежать від розмаху і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості й інших чинників.

Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25&nbsp;км і більше). Тривалість вражальної дії ОР тим менша, чим сильніші вітер і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.

Територія, яка була піддана безпосередньому впливу хімічної зброї, і територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря у небезпечних концентраціях, називається [[Зона зараження|зоною хімічного зараження]]. Розрізняють первинну і вторинну зони зараження.

Первинна зона зараження утворюється в результаті впливу первинної хмари зараженого повітря, джерелом якого є пара й аерозолі ОР, що з'явилися безпосередньо при розриві хімічних боєприпасів. Вторинна зона зараження утворюється внаслідок впливу хмари, що утворюється при випарі крапель ОР, осілих після розриву хімічних боєприпасів.

== Світовий арсенал ==
{{Див. також|Хімічна зброя США|Хімічна зброя Росії|Знищення хімічної зброї}}
[[Файл:105mm(PUDA).jpg|міні|200пкс|Арсенал 105 мм [[іприт]]них снарядів у хімічному сховищі Пуебло ([[Колорадо]], [[Сполучені Штати Америки|США]]).]]
По закінченню [[Друга світова війна|Другої світової війни]], а також періоду [[Холодна війна|Холодної війни]], чимало країн мали на своїй території військові сховища з хімічними боєприпасами. Після підписання країнами у 1990-х роках [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про хімічну зброю]] новостворена [[Організація із заборони хімічної зброї]] проводила облік наявних речовин і розробляла маршрутні карти для ліквідації запасів.

У травні 2015 року ОЗХЗ повідомила про те, що було ліквідовано 90&nbsp;% запасів хімічної зброї та прекурсорів для її створення<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/news/article/major-milestone-reached-as-90-of-global-chemical-weapon-stocks-destroyed/ |title=Major milestone reached as 90% of global chemical weapon stocks destroyed |author= |date=28 травня 2015 |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918212108/https://www.opcw.org/news/article/major-milestone-reached-as-90-of-global-chemical-weapon-stocks-destroyed/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.

{| class="wikitable"
! nowrap | Країна !! Дані щодо хімічного озброєння
|-
| {{Прапорець|Албанія}} [[Албанія]] || На момент підписання Конвенції Албанія мала у своєму розпорядженні 16.678&nbsp;кг хімічної зброї, що включала [[іприт]], [[люїзит]], [[адамсит]], [[хлороацетофенон]]. Увесь арсенал було повністю ліквідовано до 2007 року<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/news/article/albania-the-first-country-to-destroy-all-its-chemical-weapons/ |title=Albania the First Country to Destroy All Its Chemical Weapons |author= |date=12 липня 2007 |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918164750/https://www.opcw.org/news/article/albania-the-first-country-to-destroy-all-its-chemical-weapons/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Єгипет}} [[Єгипет]] || У 1963—1967 роках Єгипет застосовував хімічну зброю у [[Громадянська війна у Північному Ємені|війні в Ємені]], чим порушив статут [[Женевський протокол|Женевського протоколу]].<br/>У 1992 році з'явилися повідомлення, що Єгипет придбав 340&nbsp;тонн [[прекурсор]]ів для виробництва [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|речовин нервово-паралітичної дії]] на кшталт [[VX (хімічна зброя)|VX]], а також співпрацює з російськими і північнокорейськими інженерами, створюючи усі умови для налагодження виробництва хімічної зброї. У неофіційних заявах це пояснювали бажанням мати противагу до імовірно наявної в [[Ізраїль|Ізраїлю]] [[ядерна зброя|ядерної зброї]]<ref>{{книга|автор=Croddy, E. |частина= |посилання частина= |заголовок=Chemical and Biological Warfare: A Comprehensive Survey for the Concerned Citizen |оригінал= |посилання=https://books.google.com.ua/books?id=5HLjBwAAQBAJ&pg=PA46#v=onepage&q&f=false |відповідальний= |видання= |місце=New York |видавництво=Springer Science+Business Media |рік=2002 |volume= |pages=46 |allpages= |серія= |isbn=978-1-4612-6520-7 }} {{ref-en}}</ref>.<br/>За весь час країна не робила жодних декларацій хімічного озброєння, оскільки не є членом Конвенції. Офіційно Єгипет заявляє, що приєднається до неї лише у випадку повного вирішення питань щодо [[ядерна зброя Ізраїлю|ядерної зброї Ізраїлю]]<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/country-profiles/egupt/ |title=Egypt. Overview |author= |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative | accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918183250/http://www.nti.org/country-profiles/egypt/ |дата-архіву=18 вересня 2105}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Ізраїль}} [[Ізраїль]] || Згідно офіційних даних Ізраїль не володіє хімічною зброєю, однак він перебуває під постійним наглядом, оскільки має достатній науково-технічний потенціал для її створення, а також проводить масштабні розробки і навчання оборонного характеру, котрі можуть слугувати прикриттям.<br/>У 1983 році в [[ЦРУ]] вийшов звіт, в якому повідомлялося, що Ізраїль накопичує зброю [[отруйні речовини нервово-паралітичної дії|нервово-паралітичної дії]]. Також за деякими повідомленнями на базі Ізраїльського інституту біологічних досліджень проводилися синтези фосфорорганічних отрут ([[зарин]]у, [[табун (хімічна зброя)|табуну]] і [[VX (хімічна зброя)|VX]])<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/country-profiles/israel/ |title=Israel. Chemical |author= |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative | accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918203453/http://www.nti.org/country-profiles/israel/chemical/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Індія}} [[Індія]] || Після підписання Конвенції Індія задекларувала наявність 1044&nbsp;тонн [[іприт]]у<ref group="a">{{cite journal |last= Lele |first=Ajey |date= |title=CWC's First Decade |url=http://www.idsa.in/cbwmagazine/CWCfirstDecade_alele_0907.html |journal=CBW Magazine: Journal on Chemical and Biological Weapons |publisher=Institute for Defence Studies and Analyses |volume=1 |issue=1 |pages= |doi= |accessdate=18 вересня 2015|url-архіву= https://web.archive.org/web/20150919103029/http://www.idsa.in/cbwmagazine/CWCfirstDecade_alele_0907.html |дата-архіву=19 вересня }} {{ref-en}}</ref>, котрі до квітня 2009 року були ліквідовані<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/news/article/status-of-chemical-demilitarisation-as-at-21-april-2009/ |title=Update on chemical demilitarisation |author= |date=21 квітня 2009 |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918190327/https://www.opcw.org/news/article/status-of-chemical-demilitarisation-as-at-21-april-2009/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Ірак}} [[Ірак]] || У період воєн у [[Перська затока|Перській затоці]] в 1980—1988 роках Ірак активно розробляв хімічні програми. Після приєднання до Конвенції він задекларував 3859&nbsp;тонн небезпечних речовин, з яких 3315&nbsp;тонн складали речовини, придатні до бойового застосування: [[іприт]], [[табун (хімічна зброя)|табун]], [[зарин]], [[циклозарин]]. Також у період до 2014 року різними організаціями і миротворчими військами знаходилися незареєстровані сховища хімічних боєприпасів, покинуті після [[Ірано-іракська війна|ірано-іракської війни]]. Згідно попередньої домовленісті боєприпаси були розміщені у комплексі Аль-Мутанна.<br/>В липні 2014 року влада Іраку повідомила [[ООН]] про те, що комплекс Аль-Мутанна було захоплено терористичною організацією [[ІДІЛ]]. На той момент там могло зберігатися до 2500 непридатних ракет із зарином<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/country-profiles/iraq/ |title=Iraq. Overview |author= |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative | accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918210602/http://www.nti.org/country-profiles/iraq/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Іран}} [[Іран]] || Іран заперечує наявність і застосування хімічної зброї. Проте за даними розвідки [[Сполучені Штати Америки|США]] у 2003 році Іран мав деякі накопичення зброї різних типів, а у звіті 2012 року його було віднесено до країн, що мають можливості для її виробництва.
|-
| {{Прапорець|Північна Корея}} [[КНДР]] || Незважаючи на участь КНДР у [[Женевський протокол|Женевському протоколі]], існують дані, що вона має засоби хімічної боротьби. Так, за даними [[Міністерство національної оборони Південної Кореї|Міністерства національної оборони]] [[Південна Корея|Південної Кореї]] та організації «[[International Crisis Group]]», на території КНДР знаходиться від 2500 до 5000&nbsp;тонн небезпечних речовин, що включають [[іприт]], [[фосген]], [[зарин]], [[табун (хімічна зброя)|табун]], [[V-гази]]<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/media/pdfs/2010WhitePaperAll_eng.pdf?_=1340662780 |title=2010 Defence White Paper |author=Ministry of National Defence. Republic of Korea |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative |page=35 |accessdate=18 вересня 2015 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305012326/http://www.nti.org/media/pdfs/2010WhitePaperAll_eng.pdf?_=1340662780 }} {{ref-en}}</ref><ref group="a">{{cite web |url=http://www.crisisgroup.org/en/regions/asia/north-east-asia/north-korea/167-north-koreas-chemical-and-biological-weapons-programs.aspx |title=North Korea's Chemical and Biological Weapons Programs |author= |date=18 червня 2009 |website=crisisgroup.org |publisher=International Crisis Group |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20150918173013/http://www.crisisgroup.org/en/regions/asia/north-east-asia/north-korea/167-north-koreas-chemical-and-biological-weapons-programs.aspx |дата-архіву=18 вересня 2015 }} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Китай}} [[КНР]] || На момент ратифікації Конвенції Китай проводив із хімічною зброєю маломасштабні дослідження, котрі невдовзі були припинені.<br/>По закінченню [[Друга світова війна|Другої світової війни]] японська армія покинула на території Китаю близько 700&nbsp;тис. хімічних боєприпасів. 2010 року обидві країни розпочали роботи щодо ліквідації арсеналу, але вони не були завершені до наміченого терміну і триватимуть до 2016 року<ref group="a">{{cite web |url=http://www.nti.org/country-profiles/china/ |title=China. Overview |author= |date= |website=nti.org |publisher=Nuclear Threat Initiative | accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918174138/http://www.nti.org/country-profiles/china/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Лівія}} [[Лівія]] || Після приєднання до Конвенції Лівія повідомила про наявність 24,7&nbsp;тонн іприту і 1390&nbsp;тонн [[прекурсор]]ів. Наприкінці 2011 і на початку 2012 років влада Лівії повідомила про додаткові, попередньо незадекларовані, кількасот снарядів з іпритом та декілька [[центнер]]ів іприту у пластикових контейнерах (його сумарна кількість сягнула 26,3&nbsp;тонн)<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/special-sections/challenge-inspection-exercise/the-opcw-and-libya/libya-facts-and-figures/ |title=Libya: Facts and Figures |author= |date= |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20150918193911/https://www.opcw.org/special-sections/challenge-inspection-exercise/the-opcw-and-libya/libya-facts-and-figures/ |дата-архіву=18 вересня }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150918193911/https://www.opcw.org/special-sections/challenge-inspection-exercise/the-opcw-and-libya/libya-facts-and-figures/ |date=2015-09-18 }} {{ref-en}}</ref>. У лютому 2014 року всі речовини зі [[список 1 (хімічна зброя)|списку 1]] були ліквідовані<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/news/article/libya-completes-destruction-of-its-category-1-chemical-weapons/ |title=Libya Completes Destruction of Its Category 1 Chemical Weapons |author= |date=4 лютого 2014 |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918194223/https://www.opcw.org/news/article/libya-completes-destruction-of-its-category-1-chemical-weapons/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Росія}} [[Росія]] || Станом на 13 червня 2015 року ліквідація хімічної зброї в Росії перетнула позначку 90&nbsp;%: було знищено 35.972&nbsp;тонн хімічної зброї з 39.967&nbsp;тонн наявних загалом<ref group="a">{{cite web |url=http://www.interfax.ru/russia/453245 |title=Россия уничтожила 90% имеющихся запасов химического оружия |date= |website=interfax.ru |publisher=Интерфакс |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20150918165707/http://www.interfax.ru/russia/453245 |дата-архіву=18 вересня 2015 }} {{ref-ru}}</ref>. 27 вересня 2017 року генеральний директор [[Організація із заборони хімічної зброї|ОЗХЗ]] заявив, що Росія завершила знищення останніх 39967 тон задекларованих запасів хімічної зброї<ref>{{cite web | url = https://www.opcw.org/news/article/opcw-director-general-commends-major-milestone-as-russia-completes-destruction-of-chemical-weapons-stockpile-under-opcw-verification/ | title = OPCW Director-General Commends Major Milestone as Russia Completes Destruction of Chemical Weapons Stockpile under OPCW Verification | date = 27 September 2017 | publisher = OPCW | accessdate = 28 вересня 2017 | archive-date = 2 вересня 2018 | archive-url = https://web.archive.org/web/20180902032104/https://www.opcw.org/news/article/opcw-director-general-commends-major-milestone-as-russia-completes-destruction-of-chemical-weapons-stockpile-under-opcw-verification/ }}</ref>.
|-
| {{Прапорець|Сирія}} [[Сирія]] || Станом на 27 липня 2015 було знищено або вивезено з території Сирії усі 1.046.981&nbsp;кг речовин зі [[список 1 (хімічна зброя)|списку 1]], а також 244.723&nbsp;кг з наявних 261.040&nbsp;кг речовин зі [[список 2 (хімічна зброя)|списку 2]] (тобто 93,7&nbsp;%)<ref group="a">{{cite web |url=https://www.opcw.org/special-sections/syria/destruction-statistics/ |title=Syrian Chemical Destruction Data |author= |date= |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20150918170401/https://www.opcw.org/special-sections/syria/destruction-statistics/ |дата-архіву=18 вересня 2015 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150918170401/https://www.opcw.org/special-sections/syria/destruction-statistics/ |date=2015-09-18 }} {{ref-en}}</ref>.
|-
| {{Прапорець|США}} [[Сполучені Штати Америки|США]]
| Після підписання угоди 1997 року США задекларували арсенал об'ємом 27.771&nbsp;м³, до серпня 2014 року з нього було знищено приблизно 25.000&nbsp;м³.<br/>На початку лютого 2015 року розпочалася завершальна фаза, в ході якої мали бути знищені залишки хімічної зброї об'ємом 2600&nbsp;м³<ref group="a">{{cite web |url=http://nypost.com/2015/02/04/us-to-destroy-largest-remaining-chemical-weapons-cache/ |title=US to destroy largest remaining chemical weapons cache |author=Associated Press |date= 2 лютого 2015 |website=nypost.com |publisher=New York Post |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918154442/http://nypost.com/2015/02/04/us-to-destroy-largest-remaining-chemical-weapons-cache/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}</ref>. Станом на [[7 липня]] [[2023]] року, згідно повідомлення [[Організація із заборони хімічної зброї|Організації із заборони хімічної зброї]] (ОЗХЗ), у світі знищили всі заявлені запаси хімічної зброї, які були оголошені усіма державами-учасницями Конвенції про заборону хімічної зброї (КЗХЗ). Останні хімічні боєприпаси знищили США на пілотному заводі зі знищення хімічних речовин Blue Grass у штаті [[Кентуккі]]<ref>[https://www.opcw.org/media-centre/news/2023/07/opcw-confirms-all-declared-chemical-weapons-stockpiles-verified OPCW confirms: All declared chemical weapons stockpiles verified as irreversibly destroyed. 7 July 2023]</ref><ref>[https://ukranews.com/ua/news/943352-u-sviti-znyshhyly-ostannyu-zayavlenu-himichnu-zbroyu-tse-zrobyly-ssha У світі знищили останню заявлену хімічну зброю: це зробили США. // Автор: Тимофій Борзенко. 08.07.2023, 14:31]</ref>. 
|-
| nowrap | {{Прапорець|Тайвань}} [[Тайвань]] || Тайвань задекларував незначну кількість хімічної зброї для наукових цілей і заперечує наявність інших речовин.
|-
|}

== Захист від хімічної зброї ==
У разі застосування хімічної зброї важливими елементами реагування є:
1. Виявлення та ідентифікація агента, 2. Фізичний та медичний захист від агента та 3. [[Дезактивація]].

''Швидка ідентифікація'' та якісне і кількісне визначення невідомого агента&nbsp;— бойових отруйних хімічних речовин&nbsp;— необхідні для вибору адекватних захисних заходів (захисні маски та одяг, а також лікування), картування зони забруднення та процедур дезактивації. Для попередньої ідентифікації існує ряд портативних пристроїв (папір із триколірним детектором, комплект для виявлення залишкової пари, комплект для виявлення отрути у воді тощо). Точна ідентифікація агента може бути проведена на місці в мобільній аналітичній лабораторії або в лабораторії за межами об'єкта. Клінічні симптоми та ознаки у осіб, які зазнали впливу, можуть бути найкориснішими індикаторами ймовірного агента.

''Фізичний захист'' включає забезпечення повітря для дихання, що здійснюється двома способами: безпосереднім під'єднанням до джерела (кисень або балон з чистим повітрям) або детоксикацією забрудненого повітря шляхом проходження через контейнер. Останній повинен містити високоефективний фільтр аерозольних частинок для вловлювання аерозолю, а газоподібні забруднення з повітря видаляються просоченим вугіллям шляхом процесів адсорбції, каталітичного розкладання та хемосорбції. Для захисту тіла для сильно забруднених приміщень слід використовувати повністю рідинонепроникні захисні костюми. Наприклад, непроникний костюм виготовлений з нейлонової тканини, покритої зовні неопреном, а інша сторона&nbsp;— бутилкаучуком. Захисні рукавички складаються із зовнішньої бутилкаучукової рукавички для хімічного захисту та внутрішньої бавовняної рукавички для поглинання поту. Як і рукавички, ботфорти з бутилкаучуку надягають поверх уже використаного взуття, щоб захистити взуття від забруднення. Термін «засоби індивідуального захисту» використовується для позначення повного захисного спорядження, тобто маски для обличчя, костюмів, рукавичок та черевиків. Колективний захист групи людей у транспортних засобах чи укриттях забезпечується шляхом забезпечення очищеного повітря шляхом фільтрації забрудненого повітря через великі стаціонарні чи транспортні фільтри.

''Дезактивацію'' можна визначити як зменшення концентрації чи видалення хімічних агентів. Проводиться шляхом фізичного видалення агентів або шляхом їх хімічної нейтралізації. Фізична дезактивація проста і діє універсально, але не настільки ефективна, як хімічна. Вона включає переважно адсорбцію токсичної речовини на адсорбентах, таких як земля Фуллера, каолін, тальк, активоване вугілля тощо, або видалення агентів шляхом розпилення простої води або мильної води під тиском. В екстрених ситуаціях адсорбентом може бути навіть борошно, тирса або ґрунт. Основним недоліком фізичного методу є те, що адсорбент або воду, які використовуються для дезактивації, пізніше слід детоксикувати та обережно утилізувати. Хімічна дезактивація перетворює токсичні речовини в нешкідливі продукти, з якими можна безпечно поводитися. Хімічні реакції, які зазвичай застосовуються в методах хімічної дезактивації, є або нуклеофільними реакціями, або окисленнями. Часто використовуваним дезінфікуючим засобом для шкіри є 0,5&nbsp;% розчин гіпохлориту або побутовий відбілювач. Луг (гідроксид натрію або калію), розчинений у метанолі або етанолі, детоксикує більшість агентів хімічної зброї, але не повинен використовуватися для знезараження шкіри, крім як у надзвичайних випадках. Чинники, які визначають ефективність знезараження, є час забруднення, температура, щільність забруднення та середовище знезараження, природа агента та природа деконтамінантів. Вимоги до ідеального засобу для знезараження або дезактивації: швидка дія, ефективність, нешкідливість для людей, корозійна пасивність, стабільність при тривалому зберіганні та можливість змивання водою.

== Юридичний та міжнародний аспект ==
{{Main|Конвенція про хімічну зброю}}

Згідно «[[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення]]» держави-учасники зобов'язуються:{{fact}}
# Не розробляти, не виробляти, не придбавати іншим чином, не накопичувати або не зберігати хімічну зброю або не передавати прямо чи непрямо хімічну зброю будь-кому;
# Не застосовувати хімічну зброю;
# Не проводити будь-яких військових підготувань до застосування хімічної зброї;
# Не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-яким чином будь-кого до будь-якої діяльності, яка забороняється державі-учасниці цією Конвенцією.
# Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити хімічну зброю, яка перебуває в її власності або володінні, або яка розташована у будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем, відповідно до положень цієї Конвенції.
# Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити всю хімічну зброю, яка залишена нею на території іншої держави-учасниці, відповідно до положень цієї Конвенції.
# Кожна держава-учасниця зобов'язується знищити будь-які об'єкти з виробництва хімічної зброї, які знаходяться у її власності чи володінні, або ті, які розташовані у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, відповідно до положень цієї Конвенції.
# Кожна держава-учасниця зобов'язується не використовувати хімічні засоби боротьби з заворушеннями як засоби ведення війни.

Станом на 2017 рік підтверджено, що лише Північна Корея та Сполучені Штати мають запаси хімічної зброї. При цьому США прогнозували знищення своєї хімічної зброї до 2023&nbsp;р.

== У мистецтві ==
[[Файл:Sargent, John Singer (RA) - Gassed - Google Art Project.jpg|thumb|Монументальна картина «[[Отруєні іпритом]]» створена під впливом трагічних вражень від убитих і отруєних [[іприт]]ом]]

Французький карикатурист, ілюстратор та письменник [[Альбер Робіда]] в романі {{нп|Війна в XX столітті|''La Guerre au vingtième siècle''|en|War in the 20th Century}} («Війна в XX столітті»), що побачив світ у [[1887]] році передбачив застосування в майбутньому хімічної та біологічної зброї та ізолювальних [[Респіратор (пристрій)|респіраторів]] для захисту від неї<ref name="haber.2">{{cite book
 |  title= The Poisonous Cloud: Chemical Warfare in the First World War
 |  author= L. F. Haber
 | year= 1986
 | publisher = Oxford University Press
 | isbn = 9780198581420
 | chapter = 2. Forerunners in Fact and Fiction
}}</ref>.

Важчий за повітря «чорний газ» в романі «[[Війна світів]]» (1897 року) англійського письменника [[Герберт Веллс|Герберта Веллса]] за своїми характеристиками схожий на [[іприт]] та [[фосген]], що будуть використані на Західному фронті Першої світової війни через майже 30 років потому<ref name="haber.2"/>.

У романі німецького письменника [[Еріх Марія Ремарк|Еріха Марії Ремарка]] «[[На Західному фронті без змін]]» (1929), в якому описуються реалії [[Перша світова війна|Першої світової війни]], описано кілька випадків застосування [[Хімічний снаряд|хімічних снарядів]]<ref >''Еріх Марія Ремарк'' Твори в двох томах.&nbsp;— Київ, Дніпро, 1986.&nbsp;— Т.1. На Західному фронті без змін. Три товариші.&nbsp;— С. 70.&nbsp;— 573 с.</ref>.

В оповіданні автор передає страх опинитись без доступу до свіжого повітря та втрати контакту з побратимами (оскільки протигази серед іншого, позбавляли можливості розмовляти). Його непокоїть не так кількість жертв, як психологічний ефект від застосування отруйних газів<ref name="haber.9">{{cite book
 |  title= The Poisonous Cloud: Chemical Warfare in the First World War
 |  author= L. F. Haber
 | year= 1986
 | publisher = Oxford University Press
 | isbn = 9780198581420
 | chapter = 9. 1918: Reality and Imagination
}}</ref>.

У науково-фантастичному фільмі «[[Тенет]]» (2020) британського режисера [[Крістофер Нолан|Крістофера Нолана]] є сцена, де людей у концертній залі присипляють отруйною речовиною (алюзія на [[Трагедія Норд-Осту|трагедію Норд-Осту]]).

== Див. також ==
{{commonscat|Chemical weapons}}
* [[Біологічна зброя]]
* [[Дегазація (військова справа)]]
* [[Загальновійськовий захисний комплект]]
* [[Радіологічна зброя]]
* [[Респіратор (пристрій)]]
* [[Новичок (хімічна зброя)]]

== Примітки ==
; Джерела
{{reflist|4}}

; Посилання
{{reflist|2|group=a}}

== Посилання ==
* [https://apitu.files.wordpress.com/2016/01/the_customs_encyclopedia_t2.pdf Хімічна зброя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210201142733/https://apitu.files.wordpress.com/2016/01/the_customs_encyclopedia_t2.pdf |date=1 лютого 2021 }} // {{МитЕ2|том=2|сторінки =449}}
* {{cite web |url=https://www.armscontrol.org/factsheets/cbwprolif |title=Chemical and Biological Weapons Status at a Glance |author= |date=4 лютого 2014 |website=armscontrol.org |publisher=Arms Control Association |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву=https://web.archive.org/web/20191001061429/https://www.armscontrol.org/factsheets/cbwprolif |дата-архіву= |archive-date=1 жовтня 2019 }} {{ref-en}}
* {{cite web |url=https://www.opcw.org/protection/types-of-chemical-agent/toxins/ |title=Toxins |author= |date= |website=opcw.org |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=18 вересня 2015 |url-архіву= https://web.archive.org/web/20150918220637/https://www.opcw.org/protection/types-of-chemical-agent/toxins/ |дата-архіву=18 вересня 2015}} {{ref-en}}

== Джерела ==
* {{книга|автор=Ledgard, Jared B. |частина= |посилання частина= |заголовок=A Laboratory History of Chemical Warfare Agents |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=2nd |місце= |видавництво= |рік=2006 |volume= |pages= |allpages=268 |серія= |isbn=978-0-6151-3645-5 |ref=Ledgard}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= Romano Jr., James A., Lukey, Brian J., Salem, H. |частина= |посилання частина= |заголовок=Chemical Warfare Agents. Chemistry, Pharmacology, Toxicology, and Therapeutics |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=2nd |місце=Boca Raton, FL |видавництво=CRC Press |рік=2008 |volume= |pages= |allpages=723 |серія= |isbn= 978-1-4200-4661-8 |ref=Romano ''et al.''}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= |частина= |посилання частина= |заголовок=Medical Aspects of Chemical Warfare |оригінал= |посилання= |відповідальний=Martha K. Lenhart, editor in chief |видання= |місце=Washington DC |видавництво= Office of The Surgeon General, United States Army |рік=2008 |volume= |pages= |allpages= |серія= |isbn= 978-0-16-081532-4 |ref=Lenhart ''et al.''}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= Garrett, Benjamin C., Hart, J. |частина= |посилання частина= |заголовок=The A to Z of Nuclear, Biological, and Chemical Warfare |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Plymouth |видавництво=The Scarecrow Press |рік=2009 |volume=90 |pages= |allpages=302 |серія= |isbn= 978-0-8108-7040-6 |ref=Garrett, Hart}} {{ref-en}}
* {{книга|автор=Tucker, Jonathan B. |частина= |посилання частина= |заголовок=War of Nerves: Chemical Warfare from World War I to Al-Qaeda |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=New York |видавництво=Anchor |рік=2007 |volume= |pages= |allpages= 496 |серія= |isbn=978-0-307-43010-6 |ref=Tucker}} {{ref-en}}
* {{книга|автор=Croddy, Eric A., Wirtz, James J., Larsen, Jeffrey A. |частина= |посилання частина= |заголовок=Weapons of Mass Destruction: Chemical and biological weapons |оригінал= |посилання= |відповідальний=Eric A. Croddy, editor |видання= |місце=Santa Barbara |видавництво=ABC-CLIO |рік=2005 |volume=1 |pages= |allpages=601 |серія= |isbn=1-85109-495-4 |ref = Croddy}} {{ref-en}}
* {{книга|автор=Александров В., Емельянов В. |частина= |посилання частина= |заголовок=Отравляющие вещества |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=2-е изд, переработанное и доп |місце={{М.}} |видавництво=Военное издательство |рік=1990 |том= |сторінки= |сторінок=272 |серія= |isbn=5-203-00341-6 |тираж=}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=Антонов Н. С. |заголовок=Химическое оружие на рубеже двух столетий |посилання= |відповідальний= |видання= |місце={{М.}} |видавництво=Прогресс |рік=1994 |том= |сторінки= |сторінок=174 |isbn=5-01-004462-5 |ref=Антонов}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=Франке З. |частина= |посилання частина= |заголовок=Химия отравляющих веществ |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце={{М.}} |видавництво=Химия |рік=1973 |том=1 |сторінки= |сторінок=440 |серія= |isbn= |тираж=}} {{ref-ru}}

== Література ==
* {{cite book
 | title = Військова токсикологія, радіологія та медичний захист
 | editor = Ю.М. Скалецький, І.Р. Мисула
 | publisher = Укрмедкнига
 | date = 2003
 | url = http://intranet.tdmu.edu.ua/data/books/Toksik_Skal.pdf
 | isbn = 966-673-028-6
 | accessdate = 7 квітня 2017
 | archive-date = 8 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170408081352/http://intranet.tdmu.edu.ua/data/books/Toksik_Skal.pdf
 }}
* Ковтуненко О. П., Богучарський В. В., Слюсар В. І., Федоров П. М. [http://slyusar.kiev.ua/NOTTRAD.pdf Зброя на нетрадиційних принципах дії (стан, тенденції, принципи дії та захист від неї)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200406160113/http://slyusar.kiev.ua/NOTTRAD.pdf |date=6 квітня 2020 }}.&nbsp;— Полтава: ПВІЗ.&nbsp;— 2006.&nbsp;— C. 197—207.

{{Бібліоінформація}}
{{Бойові отруйні речовини}}
{{ВП-портали|Військова техніка|Військова справа}}

[[Категорія:Хімічна зброя|*]]